Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Краєвської М.В.

суддів: Галушко Н.А.

Орищин Г.В.

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів" від 16.12.2008 р. № 09-695

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р.

у справі № 26/261

за позовом Колективного підприємства "Монтажне управління № 6 "Електропівденьзахідмонтаж", с.Солонка Пустомитівського р-ну Львівської обл.

до Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство), м.Київ, в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів", м.Львів

про зобов"язання перерахувати частину депозиту в сумі 5 350 000 грн., стягнення 25 680 грн. пені; зобов"язання перерахувати частину депозиту в сумі 273 550 доларів США, стягнення 7 279, 49 грн. пені

За участю представників сторін:

від позивача –Басюк Г.Т. (представник, довіреність від 20.01.2009 р. без номера в матеріалах справи);

від відповідача –Менкуш І.Р. (заступник начальника відділу правового забезпечення діяльності банку, довіреність від 23.10.2008 р. № 8571 в матеріалах справи)

Представникам сторін роз"яснено їх права й обов"язки, передбачені ст. 22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна зі сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. у справі № 26/261 (суддя Деркач Ю.Б.) позов задоволено частково, а саме: зобов"язано позивача перерахувати на розрахункові рахунки відповідача частини депозитів у сумі 5 350 000 грн. і 273 550 доларів США, а в частині стягнення пені відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити, з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права.

Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд помилково виходив лише з норм ЦК України (435-15) та ГК України (436-15) , невірно застосував положення Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р. № 2121-Ш (2121-14) з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон № 2121-Ш (2121-14) ) та не взяв до уваги вимоги Постанови НБУ № 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 р. "Про призначення тимчасової адміністрації у Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку (закрите акціонерне товариство)"; цією ж постановою призначено тимчасову адміністрацію та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів Промінвестбанку строком на 6 місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р.; трактування суду першої інстанції того, що вищевказана постанова не зареєстрована в Міністерстві юстиції України, а, отже, не підлягає застосуванню при вирішенні даного спору, є безпідставним, оскільки вона не є нормативно-правовоим актом, не містить норм права, має персоніфікований характер (тільки для Промінвестбанку), тому не попадає на державну реєстрацію; господарський суд прийшов до хибного висновку щодо застосування до спірних правовідносин ст. 85 Закону № 2121-Ш, відповідно до якої зобов"язання банку підлягали виконанню 15.10.2008 р. і 24.10.2008 р. як такі, що не підпадають під дію мораторію, оскільки виникли 15.07.2005 р. і 23.06.2006 р. на підставі укладених договорів; вказані договори банківських вкладів від 15.07.2005 р. і 23.06.2006 р. є строковими з терміном дії до 14.12.2010 р. і 24.06.2009 р., тому на них поширюється дія мораторію згідно з Постановою НБУ № 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 р., і частини депозитів не можуть бути перераховані на поточні рахунки позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Як встановлено судом першої інстанції, 15 липня 2005 року між позивачем і відповідачем укладено депозитний договір № 11 (а.с.9-11), згідно з п.1.1 якого відповідач прийняв від позивача на депозитний рахунок № 26150303365517 в філії "Залізничне відділення Промінвестбанку в м.Львів" кошти в сумі 1 050 000 грн. з правом подальшої зміни збільшення чи зменшення суми депозиту.

На підставі додатку № 2 від 14.12.2006 р. до депозитного договору № 11 від 05.07.2005 р. (а.с.13) сторони внесли зміни в п.1.3, відповідно до якого остатоточною датою повернення коштів з депозитного рахунку на поточний рахунок вкладника є 14 грудня 2010 року.

У зв"язку з реорганізацією філії "Залізничне відділення Промінвестбанку в м.Львів" (а.с.41) вказаний рахунок змінений на рахунок № 26156303416480 у філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів". Станом на 19.10.2008 р. на цьому рахунку позивача сума коштів становить 5 400 000 грн., що підтверджується довідкою про рух коштів по депозитному рахунку в період з 21.12.2007 р. до 19.10.2008 р. (а.с.14).

Пунктом 2.7 депозитного договору № 11 від 05.07.2005 р., яким останній доповнено на підставі додатку № 2 від 14.12.2006 р. (а.с.13), передбачено, що при настанні строку повернення депозиту та при частковому поверненні депозиту вкладник (позивач) доручає банку (відповідачу) самостійно перераховувати кошти з депозитного рахунку на поточний рахунок вкладника (позивача).

Пункт 3.4.1 договору № 11 від 15.07.2005 р. також надає позивачу право збільшувати чи зменшувати суму коштів на депозитному рахунку протягом дії договору, дотримуючись умов, передбачених у п.1.2 договору.

В п.1.2 договору вказано, що сума депозиту протягом дії договору не може становити менше 50 000 грн.

23 червня 2006 року між позивачем і відповідачем укладено договір про відкриття "Депозитної лінії" № 5, відповідно до п.1.1 якого позивач передав, а відповідач від нього прийняв на депозитний рахунок № 26152301365517 в філії "Залізничне відділення Промінвестбанку в м.Львів" кошти в сумі 210 000 доларів США з правом подальшої зміни (збільшення чи зменшення) суми депозиту (а.с.29-31).

Згідно з п.1.6 договору № 5 від 23.06.2006 р. кінцевою датою повернення депозиту є 24 червня 2009 року.

У зв"язку з реорганізацією філії "Залізничне відділення Промінвестбанку в м.Львів" (а.с.41) вказаний рахунок змінений на рахунок № 26158301416480/840 у філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів". Станом на 17.10.2008 р. на цьому рахунку позивача сума коштів становить 288 550 доларів США, що підтверджується довідкою про рух коштів по депозитному рахунку в період з 21.12.2007 р. до 17.10.2008 р. (а.с.15).

Пунктом 2.7 договору № 5 від 23.06.2006 р. надано право позивачу достроково отримувати депозит або його частину, який повинен письмово попередити про це відповідача не менше ніж за 2 банківські дні до фактичного повернення депозиту чи його частини, при цьому сума депозиту, що залишається, не може бути меншою, котра зазначена в п.1.2 цього договору.

Пункт 3.4.1 договору № 5 від 23.06.2006 р. також надає позивачу право збільшувати чи зменшувати суму коштів на депозитному рахунку протягом дії договору, дотримуючись умов, передбачених у п.1.2 договору.

В п.1.2 договору вказано, що сума депозиту протягом дії договору не може становити менше 15 000 доларів США.

13.10.2008 р. і 22.10.2008 р. позивач надіслав на адресу відповідача листи за № 01-614 (а.с.16) і № 01-615 (а.с.34) про перерахування з депозитного рахунку за договорами № 11 від 15.07.2005 р., № 5 від 23.06.2006 р. на його розрахунковий рахунок 5 350 000 грн. і 273555 доларів США.

Листом від 24.10.2008 р. № 06-04/818 (а.с.35) відповідач відмовив у виконанні умов договорів у частині перерахування на розрахунковий рахунок позивача 5 350 000 грн. і 273 555 доларів США, мотивувавши постановою НБУ № 308 від 07.10.2008 р. про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 07.10.2008 р. до 06.04.2009 р.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. у справі № 26/261 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів" - без задоволення.

При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України (436-15) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст. 1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Пунктами 2.7 і 3.4.1 договорів надано право позивачу на зменшення суми депозиту протягом дії договорів та перерахування таких сум банком (відповідачем) на його розрахунковий рахунок.

Відповідно до ст. 2 Закону № 2121-Ш мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Частиною 1 статті 85 Закону № 2121-Ш передбачено, що з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації (ч.2 ст. 85 Закону № 2121-Ш).

Згідно з ч.4 ст. 85 Закону № 2121-Ш мораторій не поширюється на обслуговування поточних операцій, здійснюваних тимчасовим адміністратором, на вимоги щодо виплати заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, а також на задоволення вимог кредиторів, що виникли у зв'язку із зобов'язаннями банку під час здійснення тимчасової адміністрації банку.

Оскільки позивачем були скеровані листи про перерахування коштів з депозитних на поточні рахунки 13 та 22 жовтня 2008 року, то зобов"язання виникли після призначення тимчасової адміністрації (07.10.2008 р.). Отже, строк виконання відповідачем зобов"язань по зменшенню сум депозитних вкладів за договорами настав після введення мораторію, призначення тимчасової адміністрації та під час її дії, а тому дія мораторію на такі зобов"язання не поширюється (ч.4 ст. 85 Закону № 2121-Ш).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, депозитні договори не припинені. Позивач не звертався до банку щодо дострокового розірвання договорів. Колективним підприємством "Монтажне управління № 6 "Електропівденьзахідмонтаж" не порушено жодних умов угод, а саме: дотримано умови збереження мінімальної незнімальної суми на депозитних рахунках (50 000 грн. і 15000 доларів США).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що відмова відповідача щодо перерахування часткових сум депозитних вкладів на розрахункові рахунки позивача є безпідставною та суперечить вимогам чинного законодавства.

Помилковим є твердження апелянта і про те, що з Постанова НБУ № 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 р. не є нормативно-правовим актом, так як не містить норм права, має персонікований характер і розрахована на одноразове застосування, оскільки відповідно до ч.1 ст. 56 Закону України "Про Національний банк України" від 20.05.1999 р. № 679-XIV з наступними змінами та доповненнями (далі – Закон № 679-XIV (679-14) ) Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України (ч.3 ст. 56 Закону № 679-XIV).

Згідно з п.п. "а" п.5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року N 731 (731-92-п) , з наступними змінами та доповненнями (далі - Положення) до актів персонального характеру належать акти про склад комісій, призначення на посаду і звільнення з неї, заохочення працівників тощо, які не подаються на державну реєстрацію.

Постанова НБУ № 308 (v0308500-08) від 07.10.2008 р. не є персонального характеру, оскільки стосується як вкладників юридичних і фізичних осіб, так і усіх, хто користувався послугами банківської установи, тобто зачіпає інтереси громадян України, її дія не вичерпується одноразовим застосуванням, а тому згідно з ст. 56 Закону № 679-XIV і Положення підлягає обов"язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України.

Щодо стягнення пені за невиконання позивачем умов договорів, то в задоволенні позову в цій частині суд першої інстанції відмовив обгрунтовано, так як протягом дії мораторію, зокрема, не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), як це передбачено п.2 ч.3 ст. 85 Закону № 2121-Ш. Але це не позбавляє права позивача пред"явити до банку позов про стягнення пені після закінчення дії мораторію (ч.5 ст. 85 Закону № 2121-Ш).

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області відповідає матеріалам справи, грунтується на чинному законодавстві, доводи скаржника документально необгрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.12.2008 р. у справі № 26/261 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (Закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Львів" - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Справу повернути в місцевий господарський суд.