третьої особи: Сазонов Олександр Вікторович, довіреність № 3 від 27.01.09, Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі;

за позовом відкритого акціонерного товариства "Завод Южреммаш" (вул. Сімферопольська, 2,Севастополь,99003)

до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради (вул. Луначарського, 5,Севастополь,99011)

комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради (вул. Папаніна, 1а,Севастополь,99000)

3-ті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (майд. Повсталих, 6,Севастополь,99008)

про визнання наказу № 171 від 28.02.2007 недійсним, визнання права власності та про спонукання до реєстрації права власності

Позивач, відкрите акціонерне товариство "Завод "Южреммаш", звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до відповідачів, Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради, третя особа –Регіональне відділення Фонду державного майна України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, про визнання наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради "Про оформлення права комунальної власності на об’єкт нерухомого майна"від 28 лютого 2007 року № 171 недійсним, визнання права власності на будівлю монтажно - комплектуючій ділянки М/К "Ветерок"(літ. "А"з прибудовою літ. "а") загальною площею 134,7 кв.м., розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Комунистична, 17 та про спонукання до реєстрації цього права (а.с. 3-6).

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорюваний наказ був виданий в порушення статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про додаткове регулювання орендних відносин"від 15 грудня 1992 року № 9-92 та порушує права позивача як власника будівлі монтажно - комплектуючій ділянки М/К "Ветерок"(літ. "А"з прибудовою літ. "а") загальною площею 134,7 кв.м., яке входило до складу цілісно-майнового комплексу орендного підприємства "Южреммаш"та було викуплено згідно з договором купівлі-продажу державного майна № 15/40 від 29 грудня 1993 року.

Враховуючи, що відповідачем право власності на спірне майно оспорюється, позивач також просив визнати за ним право власності на вказане майно та зобов’язати комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради зареєструвати за ним це право з виданням відповідного свідоцтва.

17 листопада 2008 року позивач надав доповнення до позову, в яких додатково просив визнати за відкритим акціонерним товариством "Завод "Южреммаш"право власності на адміністративну будівлю з підвалом, навісом, крильцями загальною площею 239, 00 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, вул.. Сімферопольська, 2, яка входить до складу М/К "Ветерок", та зобов’язати комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради зареєструвати за ним це право з виданням свідоцтва (а.с. 59-60).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 02 грудня 2008 року у справі № 5020-5/515 (суддя Євдокимов І.В.) позов відкритого акціонерного товариства "Завод "Южреммаш" задоволений повністю.

Наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської ради "Про оформлення права комунальної власності на об’єкт нерухомого майна"від 28 лютого 2007 року № 171 визнаний недійсним.

Визнано право власності відкритого акціонерного товариства "Завод "Южреммаш" на об’єкти нерухомого майна:

- будівлю монтажно - комплектуючій ділянки М/К "Ветерок" (літ. "А" з прибудовою літ. "а") загальною площею 134,7 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Комуністична, 17;

- адміністративну будівлю з підвалом, навісом, крильцями загальною площею 239,00 кв.м., розташовану за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 2.

Державне комунальне підприємство "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна" Севастопольської міської ради зобов’язане здійснити державну реєстрацію права власності за відкритим акціонерним товариством "Завод "Южреммаш" на вищевказане майно.

Не погодившись з рішенням суду, Фонд комунального майна Севастопольської міської ради звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням міським господарським судом норм матеріального права та неповним дослідженням обставин, що мають значення для справи.

Так, заявник апеляційної скарги вважає, що позивач не надав суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували що спірне майно входить до предмету договору купівлі-продажу державного майна, який, за твердженням позивача, є підставою для виникнення у нього права власності.

У судове засідання, після оголошення перерви до 27 січня 2009 року, представник Фонду комунального майна Севастопольської міської ради не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у судовому засіданні 20 січня 2009 року (т.2, а.с. 82), представник комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради також не з’явився, будь-яких клопотань від нез’явившихся представників сторін на адресу суду не надходило.

Оскільки явка сторін не визнавалась обов’язковою, а також з урахуванням пояснень, наданих представником Фонду комунального майна Севастопольської міської ради у судовому засіданні 20 січня 2009 року (т.2, а.с. 76-81), а також те, що відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, судова колегія визнала можливим розглянути скаргу за відсутності нез’явившихся представників сторін.

Розглянувши матеріали справи повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд встановив наступне.

Предметом позову є вимога про визнання недійсним наказу Фонду комунального майна Севастопольської міської ради "Про оформлення права комунальної власності на об’єкт нерухомого майна"від 28 лютого 2007 року № 171, згідно з яким оформлене право комунальної власності Територіальної громади в особі Севастопольської міської ради на об’єкт нерухомого майна - будівлю монтажно - комплектуючій ділянки М/К "Ветерок" (літ. "А"з прибудовою літ. "а") загальною площею 134,7 кв.м., розташованоі за адресою: м. Севастополь, вул. Комуністична, 17 (т.2, а.с. 24).

Згідно з пунктом 2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України, від 26 січня 2000 року № 02-5/35 (v5_35800-00) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Южреммаш", звернувшись до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про визнання зазначеного наказу недійсним, вважає, що він не відповідає вимогам діючого законодавства та порушує його права як власника спірного майна, викупленого засновниками товариства в процесі приватизації орендного підприємства "Южреммаш".

Оскільки право власності на це майно відповідачем оспорюється, позивачем також, на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, була заявлена вимога про визнання права власності на спірне майно.

В підтвердження того, що вказане спірне майно було передане у власність відкритого акціонерного товариства "Южреммаш", позивач посилається на наступні обставини.

Цілісний майновий комплекс державного підприємства ремонтно-механічного заводу "Южреммаш"був переданий в оренду правопопереднику позивача відповідно до умов договору оренди № 374 від 29 листопада 1991 року (т.2, а.с. 68-70).

Умови викупу орендованого майна були встановлені додатковою угодою про внесення змін до договору оренди № 374 від 29 листопада 1991 року (т.2, а.с. 71-72).

При інвентаризації майна цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Южреммаш"в процесі підготовки процедури приватизації станом на 01 грудня 1993 року, до складу основних фондів, які підлягають приватизації і оцінки, включений комплекс монтажно-комплектуючій ділянки модульна конструкція "Ветерок" інв. № 1011, остаточною вартістю станом на 01 грудня 1993 року –3507 тис. крб., що підтверджується копією Переліку основних фондів орендного підприємства "Южреммаш", що викупаються (а.с. 10-13).

До складу М/К "Ветерок" інв. № 1011, розташованої за адресою: м. Севастополь, вул. Комуністична, вул. Сімферопольська, 17/2, за даними бухгалтерського звіту позивача входять:

- будівля модульної конструкції "Ветерок";

- адміністративна будівля з підвалом, навісом, крильцями загальною площею 239,00 кв.м., розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Сімферопольська, 2.

Таким чином, за твердженням відкритого акціонерного товариства "Завод "Южреммаш", комплекс будівель монтажно - комплектуючій ділянки –М/К "Ветерок"за інвентарним № 1011 включений до складу викупленого державного майна за договором купівлі-продажу № 15/40 від 29 грудня 1993 року, увійшов до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Южреммаш"та на даний час є власністю відкритого акціонерного товариства "Завод "Южреммаш".

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Згідно зі статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позов про визнання права власності є речове-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об’єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно. Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна.

Положеннями статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 345 Цивільного кодексу України одною з підстав набуття права власності є приватизація державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Як встановлено судовою колегією, право власності позивача на спірне майно оспорюється Фондом комунального майна Севастопольської міської ради, яким 28 лютого 2007 року виданий наказ "Про оформлення права комунальної власності на об’єкт нерухомого майна"№ 171.

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Южреммаш", згідно з пунктом 1.1 статуту товариства, створене згідно з рішенням засновників пр. № 2 від 19 серпня 1994 року шляхом перетворення суб’єкта підприємницької діяльності на підставі приватизованого державного майна орендного підприємства "Южреммаш"(а.с. 24).

Приватизація цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Южреммаш"здійснювалась згідно з вимогами Декрету Кабінету Міністрів України "Про додаткове регулювання орендних відносин"від 15 грудня 1992 року № 9-92 (9-92) , яким передбачено, що приватизація орендованого державного майна здійснюється в порядку, встановленому законодавчими актами України.

Згідно зі статтею 3 Декрету приватизація державного майна, зданого в оренду, здійснюється в порядку, встановленому законодавством про приватизацію. У разі, коли договором оренди передбачено право орендаря на викуп орендованого майна, приватизація здійснюється за згодою орендаря.

Приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду з правом викупу за укладеними до набуття чинності цим Декретом договорами оренди, в яких було визначено умови викупу (ціна, порядок, терміни та засоби платежу), здійснюється на умовах, передбачених договорами.

Якщо в договорах оренди, укладених з правом викупу до набуття чинності цим Декретом, умови викупу не визначено і орендар не дає згоди на приватизацію державного майна, зданого в оренду, сторони договорів оренди, визнані такими відповідно до законодавства України, протягом півтора року з дня набуття чинності цим Декретом вносять до вказаних договорів належні зміни і доповнення. При цьому вартість майна, що підлягає викупу, визначається за методикою оцінки, яка діє на момент внесення цих змін і доповнень.

З матеріалів справи вбачається, що цілісний майновий комплекс державного підприємства ремонтно-механічного заводу "Южреммаш"був переданий в оренду правопопереднику позивача відповідно до умов договору оренди від 29 листопада 1991 року № 374 (т.2, а.с. 68-70).

Процесу приватизації та оцінки вартості об’єкту оренди цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Южреммаш"передувала повна інвентаризація майна, яка була здійснена відповідно до Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств т організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 1993 року № 158 (158-93-п) .

Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що інвентаризації підлягає все майно державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майно державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), чи їх окремих структурних підрозділів.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди про внесення змін до договору оренди № 374 від 29 листопада 1991 року орендар викупив, а орендодавець продав орендоване державне майно на наступних умовах: вартість цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Южреммаш"визначається відповідно до протоколу інвентаризації майна (додаток № 1) та акту оцінки (додаток № 2), затверджених розпорядженням № 1 від 21 грудня 1993 року (т.2, а.с. 71).

У відповідності до протоколу засідання інвентаризаційної комісії від 21 грудня 1993 року (т.2, а.с. 73) за даними бухгалтерського звіту вартість основних засобів орендного підприємства "Южреммаш"складає 1042252161 крб.. До вказаної вартості ввійшла вартість майна усіх структурних підрозділів орендного підприємства "Южреммаш", у тому числі СКТБ.

Як вбачається з інвентаризаційного опису даного структурного підрозділу (т.2, а.с. 75, а.с. 111-114) під інв. № 1011 включена м/к "Ветерок", 1972 року виготовлення, вартістю станом на 01 грудня 1993 року –7 416 938 тис. крб...

З акту оцінки вартості майна орендного підприємства "Южреммаш"(т.1, а.с. 19-22), складеного комісією з приватизації об’єкту, яка була створена у відповідності до статті 13 Закону України "Про приватизацію державного майна", випливає, що вартість майна орендного підприємства "Южреммаш"визначена на підставі результатів інвентаризації вказаного майна станом на 01 грудня 1993 року з урахуванням вимог Методики оцінки вартості об’єктів приватизації, балансова вартість основних засобів в цьому акті також зазначена в розмірі 1042252 тис. крб., залишкова вартість основних фондів –633 934 тис. крб..

Згідно з Переліком основних фондів орендного підприємства "Южреммаш", що викупаються, до складу основних фондів, залишковою вартістю 633 933 706,00 крб. була включена в підрозділ "СКТБ"модульна конструкція "Ветерок" інв. № 1011, балансовою вартістю 7416938 тис. крб., залишковою вартістю станом на 01 грудня 1993 року –3507575 тис. крб. (т.2, а.с. 90-92).

Таким чином, судова колегія вважає встановленим факт, що м/к "Ветерок"була включена до складу викупленого позивачем майна.

Згідно з пунктом 1.1 договору купівлі-продажу державного майна від 29 грудня 2003 року № 15/40, укладеного між Регіональним відділенням Фонду комунального майна України в м. Севастополі та організацією орендарів "Южреммаш", предметом цього договору є майно відповідно до Переліку викупленого майна (додаток № 1) (т.1, а.с. 35-40).

Право власності на відчужене майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі викупленого майна (пункт 1.2 договору). Цей акт підписаний сторонами 31 березня 1994 року(т.2, а.с. 85).

Судовою колегією встановлено, що згідно з бухгалтерськими документами (інвентарних карток основних фондів типової форми № СО-7, складених станом на 26 листопада 1986 року, на 10 вересня 1996 року та 25 вересня 2001 року) до складу об’єкту –м/к "Ветерок"структурного підрозділу "СКТБ"(інв. № 1011) належали: комплекс будівлі монтажно-комплектуючої ділянки м/к "Ветерок" з прибудовами, крильцями, та адміністративна будівля з підвалом та навісами, крильцями, туалет, сторожова, гараж, огорожа та мощення (т.2, а.с. 108-110).

Вказані документи містять перелік та ознаки майна із зазначенням балансовій та залишковій вартості, дати випуску та інвентарного номеру.

Оскільки вказані будівлі не є однією конструкцією, а є окремими спорудами, а їх фасади знаходяться на перехресті вулиць Сімферопольської, 2 та Комуністичної, 17, вони, відповідно, мають різні юридичні адреси.

Склад відокремлених елементів комплексу будівель монтажно-комплектуючої ділянки М/К "Ветерок" інв. № 1011 у даний час підтверджується матеріалами технічної інвентаризації, здійсненої комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради, та відображений в інвентарній справі (т.1, а.с. 14-18, т.2, а.с. 93-107).

Відкрите акціонерне товариство "Завод "Южреммаш", згідно з пунктом 3.3 статуту товариства, є власником, зокрема, майна, викупленого засновниками в процесі приватизації орендного підприємства "Южреммаш";

Це положення статуту відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про господарські товариства".

Враховуючи викладене, судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що позивач є власником комплексу будівель монтажно-комплектуючій ділянки м/к "Ветерок", а доводи заявника апеляційної скарги про відсутність у позивача доказів наявності права власності на вказане майно –неспроможними.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Таким чином, наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської ради "Про оформлення права комунальної власності на об’єкт нерухомого майна"від 28 лютого 2007 року № 171 виданий в порушення прав позивача як власника спірного майна.

Крім того, виданий Фондом комунального майна Севастопольської міської ради наказ від 28 лютого 2007 року № 171 про оформлення права власності на спірне майно за територіальною громадою в особі Севастопольської міської ради, не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)"від 05 листопада 1991 року № 311 (311-91-п) Севастопольською міською радою народних депутатів було прийнято рішення "Про затвердження переліку об’єктів комунальної власності м. Севастополя, підлягаючих передачі до управління міської державної адміністрації"від 21 червня 1992 року № 103 (т.1, а.с. 63).

Як вбачається з додатку до зазначеного рішення Севастопольської міської ради народних депутатів жоден з об’єктів заводу "Южреммаш"не входить до даного Переліку (т.1, а.с. 65-102).

Таким чином, майно заводу "Южреммаш"не передавалося до комунальної власності територіальної громади м. Севастополя, а залишилося у державній власності до його приватизації и укладення 29 грудня 1993 року договору купівлі-продажу державного майна № 15/40 (т.1, а.с. 35-38).

Доводи Фонду комунального майна Севастопольської міської ради, викладені в письмових поясненнях (т.2, а.с. 21 –23), відносно того, що позивач з 1994 року орендував спірне майно (т.2, а.с. 26-27, 30-34, 45-58) не підтверджують того, що спірне майно м ало статус комунального.

Крім того, як вбачається з постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 16 травня 2006 року у справі № 20-2/013 (т.2, а.с. 36-40), окрема споруда типу "Вітерець", розташована за адресою: вул.. Сімферопольська, 2 площею 140,1 кв.м. була виключена з числа орендованих приміщень за договорами від 17 січня 2002 року № 64 та від 25 квітня 2005 року № 273, тобто рішенням суду підтверджується, що позивач не був орендарем спірного майна.

Не може бути прийнята у якості належного доказу права власності територіальної громади на спірне майно розпорядження виконавчого комітету Севастопольської міської ради від 26 березня 1974 року № 184 (т.2, а.с. 26), на підставі якого Державне житлове управління у м. Севастополі було зобов’язане передати заводу "Южреммаш"в оренду одноповерхову будівлю по вул.. Сафронова, 16 (згідно з архівною довідкою від 05 жовтня 2006 року № 579/3 будинок № 16 по вул.. Сафронова значиться як будинок № 2 по вул.. Сімферопольській) (т.2, а.с. 27), оскільки комунальна власність як вид державної власності був визначений тільки статтею 31 Закону України "Про власність", який набрав чинності з 15 квітня 1991 року. До зазначеного часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Находження спірного майна на балансі Управління комунальної власності (т.2, а.с. 28, 29) також не є доказом права власності цього суб’єкта, оскільки баланс підприємства (організації), згідно з роз’ясненнями президії Вищого арбітражного суду України від 02 квітня 1994 року № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності", є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов’язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Таким чином, відповідачем не було надано належних доказів приналежності спірного майна до комунальної власності, а також не приведено підстав виникнення права власності на спірне майно у територіальної громади.

З твердженням заявника апеляційної скарги про те, що позивач вправі оскаржити наказ Фонду комунального майна Севастопольської міської ради від 28 лютого 2007 року № 171 тільки після набрання законної сили рішення суду про визнання права власності, судова колегія не погоджується, оскільки право власності на спірне майно виникло у позивача в 1993 році з договору купівлі –продажу, а рішення суду про визнання права власності на це майно тільки підтверджує факт належності спірного майна на праві власності даній особі.

Доводи заявника апеляційної скарги про безпідставне застосування судом першої інстанції пункту 51 Державної програми приватизації на 2000 –2002 роки заслуговує на увагу, однак, це не призвело до прийняття неправильного рішення по суті спору.

Твердження Фонду комунального майна Севастопольської міської ради про те, що розгляд спорів про спонукання органів, уповноважених на вчинення державної реєстрації права власності, повинний здійснюватися в порядку адміністративного судочинства, є помилковими виходячи з наступного.

Предметом позову є спір про право власності на нерухоме майно між господарюючими суб’єктами, а рішення господарського суду про визнання права власності на нерухоме майно є підставою для прийняття рішення комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради про реєстрацію прав власності на нерухоме майно з видачею свідоцтва про право власності власнику у відповідності з пунктами 2.1, 3.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 року № 6/5 (z0066-03) .

Отже, у відповідності до частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, справа підвідомча господарським судам і правильно розглянута судом першої інстанції за правилами цього кодексу.

Вказана правова позиція викладена Верховним судом України в постанові від 27 листопада 2007 року у справі № 45/24 пн.

З огляду на вищевказане, підстави для припинення провадження у справі в частині спонукання комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об’єктів нерухомого майна"Севастопольської міської ради здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно –відсутні.

Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, з дослідженням всіх обставин у справі, у зв’язку з чим підстави для скасування судового рішення відсутні.