СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            21.02.2002
 
 
                             (Витяг)
 
     У квітні  2000  р.  Б.Т.  звернулася  в  суд  із  позовом про
стягнення  із  Сарненського  районного   відділення   Національної
акціонерної  страхової компанії "Оранта" (далі - НАСК "Оранта") на
її користь 4 тис. 100 грн. страхової суми державного обов'язкового
страхування у зв'язку зі смертю її чоловіка - Б.А.,  який працював
начальником спецвідділу підпорядкованої  МВС  України  установи  і
помер   28  січня  1999  р.  від  гіпертонічної  хвороби  під  час
проходження служби в органах внутрішніх справ.  Посилаючись на те,
що  відповідач  не виплачує їй страхову суму,  позивачка збільшила
свої позовні вимоги і просила стягнути з НАСК "Оранта" 5 тис.  395
грн.   (страхову  суму  з  урахуванням  індексу  інфляції  за  час
прострочення виплати).
 
     Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області  від
24 травня  2000  р.  позов задоволено:  з НАСК "Оранта" на користь
Б.Т. стягнуто 5 тис. 395 грн. страхової суми з урахуванням індексу
інфляції за час прострочення виплати.
 
     Ухвалою судової  колегії  в  цивільних  справах  Рівненського
обласного суду від 17 липня 2000 р.  рішення суду першої інстанції
змінено:  суму стягнення зменшено з 5 тис.  395 грн. до 4 тис. 100
грн.
 
     У касаційній скарзі Б.Т.  просить  скасувати  ухвалу  судової
колегії в цивільних справах Рівненського обласного суду і залишити
без зміни  рішення  районного  суду,  посилаючись  на  неправильне
застосування судом положень статей 151, 161 ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
        , Закону
від 7 березня 1996 р.  "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
        ,  а також на
невідповідність   висновків   суду  касаційної  інстанції  дійсним
обставинам справи.
 
     Судова палата  з  цивільних  справ  Верховного  Суду  України
визнала за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу судової
колегії в цивільних справах Рівненського обласного суду скасувати,
а рішення  суду  першої  інстанції  залишити  без  зміни  з  таких
підстав.
 
     Дійшовши висновку  про  те,  що  НАСК  "Оранта"  у  зв'язку з
настанням страхового випадку (смерті працівника органів внутрішніх
справ  Б.А.,  застрахованого  на  умовах  обов'язкового державного
страхування)  повинна  була  нарахувати  і  виплатити  спадкоємцям
померлого страхову суму в розмірі 4 тис.  100 грн., однак тривалий
час  такої  виплати  не  здійснювала,  районний   суд,   керуючись
положеннями статей 161,  214 ЦК ( 1540-06  ) (1540-06)
        ,  правильно  стягнув
належну до виплати страхову суму з урахуванням індексу інфляції за
час прострочення виплати в розмірі 5 тис. 395 грн.
 
     Змінюючи рішення  суду  першої  інстанції  і  зменшуючи  суму
стягнення з 5 тис.  395 грн.  до 4 тис. 100 грн., судова колегія в
цивільних  справах Рівненського обласного суду виходила з положень
ст. 41  Закону "Про страхування" ( 85/96-ВР ) (85/96-ВР)
        ,  відповідно до якої
страховик не відповідає за зобов'язаннями держави,  а держава - за
зобов'язаннями  страховика;  а також із того,  що НАСК "Оранта" не
винна у несвоєчасній виплаті страхової суми,  а тому відповідно до
ст. 209  ЦК  ( 1540-06 ) (1540-06)
         вона не повинна нести відповідальність за
затримку виплати страхових сум.  При цьому судова колегія  вказала
на те, що у суду першої інстанції не було підстав для застосування
ст. 214 ЦК.
 
     Проте з  таким  висновком судової колегії в цивільних справах
обласного суду погодитися не можна.
 
     Стаття 209  ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         стосується випадків невиконання чи
неналежного  виконання  договірних  зобов'язань  і  не  стосується
проведення  індексації  належних  до  сплати  страхових  сум,  які
присудив  суд.  У   зазначеному   випадку   мало   місце   грошове
зобов'язання, виконання якого прострочив боржник - НАСК "Оранта".
 
     Відповідно до п.  4 Положення про порядок і умови  державного
обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького
та вільнонайманого складу органів і підрозділів  внутрішніх  справ
України  (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29
червня 1991   р.  N  59  ( 59-91-п  ) (59-91-п)
        ;  з  наступними  змінами  і
доповненнями) виплата страхових сум провадиться у семиденний строк
з   дня  отримання  страховиком  усіх  необхідних  документів  від
застрахованого (у разі загибелі - від його спадкоємців) та органів
(підрозділів) внутрішніх справ.
 
     Згідно зі  ст.  214  ЦК ( 1540-06 ) (1540-06)
         боржник,  який прострочив
виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний
сплатити  суму  боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення,  а також 3% річних із простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлено інший розмір нарахування
відсотків.
 
     Змінюючи рішення районного суду і зменшуючи розмір стягуваної
суми, суд касаційної інстанції порушив вимоги зазначеного закону і
не  врахував  наявності  факту  прострочення  боржником  виконання
грошового зобов'язання,  а тому ухвала суду  касаційної  інстанції
підлягає скасуванню.
 
     Виходячи з   наведеного,  судова  палата  з  цивільних  справ
Верховного Суду України ухвалу судової колегії в цивільних справах
Рівненського  обласного  суду  від 17 липня 2000 р.  скасувала,  а
рішення Сарненського районного суду від 24 травня 2000 р. залишила
в силі.
 
 "Вісник Верховного Суду України",
 N 4, липень, 2003 р.