Відповідно до розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 р. № 01-23/1/2 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючої судді Ропій Л.М., суддів: Буравльова С.І, Пашкіної С.А.

Рішенням Господарського суду м.Києва від29.10.2008р. у справі №3/286 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 1593 було укладено на 11 (одинадцять) місяців, що діяв з 21.03.2005 р. до 21.02.2006 р. включно, та був пролонгований ще на один термін за взаємною згодою сторін, до 21.01.2007 р., у відповідності до п. 10.5. договору оренди № 1593, який передбачає, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовжений на той самий термін і на тих самих умовах.

Позивач надіслав лист № 30-04/203 від 16.01.2007 р., та повідомив відповідача про закінчення строку дії договору, зазначивши про відсутність намірів продовжувати договірні відносини.

Господарський суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення керувався тим, що відповідачем було направлено лист № 30-04/203 до закінчення строку дії договору.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав викладених у рішенні господарського суду першої інстанції.

Третя особа у судове засідання не з'явилась, незважаючи на те, що була належним чином повідомлена про час і місце засідання суду, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 22.12.2008 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження від 08.01.2009 р. та від 27.01.2009 р. з відміткою про відправку документа, здійсненою згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (v0075600-02) , відзиву на апеляційну скаргу не надала, що відповідно до ст. 96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення господарського суду першої інстанції.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про зобов'язання відповідача звільнити державне нерухоме майно, площею 180,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 у відповідності до умов договору оренди державного нерухомого майна від 21.03.2005 р. № 1593.

В ході розгляду справи в господарському суді першої інстанції позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив зобов'язати відповідача звільнити та повернути позивачу державне нерухоме майно, площею 180,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням господарського суду першої інстанції у позові відмовлено повністю.

Апеляційний господарський суд не погоджується із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2005 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 1593 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі договір оренди), відповідно до умов якого позивач, як орендодавець, передав, а відповідач, як орендар, прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно, площею 180 кв. м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1.).

Згідно із наявного в матеріалах справи акту приймання-передачі від 21.03.2005 р. позивач згідно із договором оренди нерухомого майна від 21.03.2005 р. № 1593 передав, а відповідач прийняв в користування нерухоме майно, загальною площею 180 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України"Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України передбачено, що сторони по договору визначають строк його дії.

Як вбачається із п. 10.1. договору оренди, сторонами погоджено, що цей договір укладено строком на 11 (одинадцять) місяців і вступає в силу з моменту його підписання сторонами.

Отже, термін дії договору оренди сторонами встановлений до 21.02.2006 р.

Однак, матеріали справи свідчать та не заперечують сторони, що дія договору оренди була продовжена за згодою сторін до 21.01.2007 р.

Приписами ч. 2 ст. 17 Закону України"Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договір оренди вважається продовженим якщо жодна із сторін цього договору протягом місяця після закінчення терміну його дії не звернеться до іншої сторони із заявою про його припинення або внесення до нього змін.

Згідно із ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, апеляційний господарський суд встановив, що позивач 19.01.2007 р. направив на адресу відповідача лист від 16.01.2007 р. за № 30-04/203 щодо припинення чинності договору оренди (а. с. 17), в якому повідомив відповідача про закінчення 21.01.2007 р. терміну дії договору оренди та про те, що не має наміру продовжувати договір оренди після закінчення строку його дії, а також просив повернути орендоване майно. Направлення 19.01.2007 р. позивачем відповідачу вказаного листа підтверджується фіскальним чеком № 8579 та списком згрупованих внутрішніх листів, бандеролей з оголошеною цінністю, посилок (а. с. 18). Отримання відповідачем вказаного листа підтверджується повідомленням про вручення простого поштового відправлення № 3429693 (а. с. 16). Крім того, відповідач не заперечує отримання зазначеного листа.

Пунктом 10.5. договору оренди передбачено, що у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Частиною 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 2 ст. 291 ГК України також передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Таким чином, враховуючи, що позивач у встановленому чинним законодавством порядку попередив відповідача про припинення дії договору оренди, то відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припинив свою дію 21.01.2007 р.

Твердження господарського суду першої інстанції про те, що договір оренди пролонгований до 21.01.2008 р. та до 21.01.2009 р. відповідно, у зв'язку з тим, що позивач лист щодо припинення дії договору направив до закінчення терміну дії договору оренди, апеляційний господарський суд вважає неправомірним, оскільки Вищий господарський суд України у роз'ясненні № 02-5/237 (v_237800-00) від 25.05.2000 р."Про деякі питання практики застосування Закону України"Про оренду державного та комунального майна" зазначив, що заяву про припинення або зміни умов договору може бути подано заінтересованою стороною і до закінчення строку дії договору.

Відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України"Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування державним майном є договір оренди.

Згідно із ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Отже, як випливає із вищенаведених норм, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України"Про оренду державного та комунального майна" та п. 1 ст. 785 ЦК України у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Пунктом 5.7. договору оренди передбачено, що у разі припинення або розірвання договору відповідач зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати позивачеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини відповідача.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, в порушення вищенаведених норм, після закінчення строку договору оренди не звільнив спірне приміщення та не передав його в установленому законодавством і зазначеним договором порядку позивачу, а продовжував користуватися ним, не маючи на це жодних правових підстав, що, відповідно, і послужило підставою для звернення позивача до господарського суду першої інстанції для захисту своїх прав та інтересів.

Таким чином, оскільки у зв'язку з припиненням дії договору оренди у відповідача відсутні підстави перебування у спірному приміщенні, а відповідно до ст. ст. 2, 3 Закону України"Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування майном, що перебуває у державній власності є договір оренди, то апеляційний господарський суд вважає, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити та повернути позивачу спірне приміщення підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду першої інстанції, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 29.10.2008 р. у справі № 3/286 скасувати повністю.

Позов задовольнити повністю.

Зобов'язати Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву державне нерухоме майно, площею 180,0 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Стягнути із Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України 85,00 грн. витрат по сплаті державного мита.

Стягнути із Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного підприємства"Судовий інформаційний центр" (м. Київ, пр-кт. Перемоги, 34, код 30045370) 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути із Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) в доход Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в розмірі 42,50 грн. за розгляд апеляційної скарги.