СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
                       ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            13.02.2002
 
 
                             (Витяг)
 
     У квітні  2001  р.  Г.  звернувся  до  суду  зі  скаргою   на
бездіяльність  відділу  соціального захисту населення Франківської
районної  державної  адміністрації  м.  Львова  (далі   -   відділ
соціального захисту).  Заявник зазначав, що він народився 3 травня
1939 р.  у с. Сірокізці Нижаковицького району Республіки Польща. У
1948  р.  його  разом  із  батьками  було  примусово переселено на
територію України,  про  що  свідчить  довідка,  видана  Державним
архівом Львівської області від 22 лютого 2001 р. 28 лютого 2001 р.
він,  Г.,  звернувся до відділу соціального захисту із заявою  про
встановлення  статусу  учасника  війни відповідно до Закону від 22
жовтня  1993  р.  "Про  статус  ветеранів   війни,   гарантії   їх
соціального захисту"  ( 3551-12  ) (3551-12)
          (далі  -  Закон).  Зазначеним
відділом  у  задоволенні  заяви  було  відмовлено.  З  урахуванням
наведеного  заявник  просив   у   скарзі   бездіяльність   відділу
соціального захисту визнати неправомірною і зобов'язати цей відділ
установити  йому  статус  учасника  війни  та  видати   відповідне
посвідчення.
 
     Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 22 червня
2001 р. в задоволенні скарги відмовлено.
 
     У касаційній скарзі Г.,  посилаючись на порушення судом вимог
ст. 9  Закону ( 3551-12 ) (3551-12)
        ,  просить змінити зазначене рішення суду
і, не передаючи справу на новий розгляд, задовольнити його заяву.
 
     Судова палата з  цивільних  справ  Верховного  Суду  України,
ознайомившись  із  матеріалами  справи  і  наведеними в касаційній
скарзі доводами, вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких
підстав.
 
     Згідно зі  ст.  9  Закону  ( 3551-12  ) (3551-12)
          до  учасників війни
належать крім інших також особи, які після 1945 р. були переселені
на територію України з інших країн.
 
     Проте особам,  які народилися після 31 грудня 1932 р., статус
учасника війни може бути встановлено лише за наявності  документів
чи інших доказів, що незаперечне підтверджують факт роботи під час
Великої Вітчизняної війни.
 
     Судом установлено,  що Г.  народився 3 травня 1939 р., у 1948
р.  він  разом  із  членами  сім'ї  був  переселений  із Польщі на
територію України.
 
     Звернувшись до відділу  соціального  захисту,  він  не  надав
документів,  які б засвідчували той факт, що він працював у період
війни.
 
     За таких обставин суд дійшов правильного висновку про те,  що
відмова відділу соціального захисту в наданні Г.  статусу учасника
війни відповідає вимогам Закону ( 3551-12 ) (3551-12)
        .  Під час встановлення
зазначених фактів судом не порушено норм процесуального права.
 
     Доводи касаційної скарги також не дають підстав для висновку,
що рішення  суду  постановлено  з  порушенням  норм  матеріального
права.
 
     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України касаційну скаргу Г. відхилила.
 
 "Вісник Верховного Суду України",
 N 1 (35), січень - лютий, 2003 р.