Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2008р. у справі № 2/337 позов заступника прокурора Солом'янського району міста Києва, поданий в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві, до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки в розмірі 112 987,27 грн., задоволено; присуджено до стягнення шкоду в розмірі 112 987,27 грн., державне мито в сумі 1 129,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, невідповідністю викладених в оскарженому рішенні висновків дійсним обставинам справи.

Скаржник вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що спірна земельна ділянка використовується приватним підприємцем ОСОБА_1, а покладені в основу такого висновку докази неналежними.

Крім того, скаржник наголошує на тій обставині, що всупереч вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України місцевий господарський суд розглянув справу за його відсутності, не надіславши йому ухвалу про порушення провадження у справі.

Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли.

В судовому засіданні апеляційної інстанції прокурор відділу висловилися за відхилення апеляційної скарги.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції своїх представників не направили, про причини неприбуття суд не повідомили. Враховуючи те, що сторони про дату, час та місце слухання справи повідомлялися належним чином, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення місцевого господарського суду в даній справі за наявними матеріалами справи та без участі їх представників.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурору відділу та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Заступником прокурора Солом'янського району міста Києва пред'явлено позов в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції в місті Києві до приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення шкоди в розмірі 112 987,27 грн., заподіяної внаслідок зайняття земельної ділянки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач використовує зазначену земельну ділянку без дозвільних документів, чим заподіяв шкоду у розмірі 112 987,27 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд міста Києва встановив факт незаконного використання відповідачем земельної ділянки площею 0,65 га, розташованої між вул. Ватутіна, пров. Шевченка у Солом'янському районі міста Києва та автотранспортною розв'язкою (Кільцева дорога).

На користь зазначеного свідчать складені державним інспектором Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області акти перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2008р. № А794/37 (а.с. 5-6), від 24.03.2008р. № 102/37 (а.с. 14-16), згідно яких встановлено, що приватний підприємець ОСОБА_1 використовує спірну земельну ділянку для розміщення двох цегляних будинків, пиломатеріалів, збірно-розбірних дерев'яних будинків без документів, що посвідчують право власності або право користування зазначеною земельною ділянкою.

У цьому зв'язку Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у місті Києві та Київській області складено розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття приватним підприємцем ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої між вул. Ватутіна, пров. Шевченка та автотранспортною розв'язкою (Кільцева дорога) у Солом'янському районі міста Києва, та визначено розмір шкоди - 112 987,27 грн. (а.с. 6-7).

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідачем не надано доказів оплати стягуваних коштів, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно частини 1 статті 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частиною 2 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із статтею 125 Земельного кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами; право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Як встановлено місцевим господарським судом, і це підтверджується наявними матеріалами справи, спірна земельна ділянка використовується відповідачем всупереч викладених положень чинного законодавства.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, правильності висновку суду першої інстанції не спростовують.

Та обставина, що ОСОБА_1 як фізична особа одержав дозвіл на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки згідно рішення Київської міської ради від 16.03.2006р. № 279/337 (ra0279023-06) , не може розглядатися в якості правової підстави виникнення у нього будь-яких правомочностей у відношенні цієї земельної ділянки на підставі статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Положеннями Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року N 1264-XII (1264-12) (із змінами та доповненнями) передбачено, що спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів є спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, їх органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій (частина 3 статті 16); до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях належить, зокрема, подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища (частина 1 статті 20).

Згідно затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, до завдань останньої віднесено, зокрема, здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 3), а до її повноважень - право подавати позови про відшкодування втрат і збитків, завданих унаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища (пункт 5).

З урахуванням наведених положень чинного законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованим викладений в апеляційній скарзі довід про неправильне визначення прокурором Державної екологічної інспекції в місті Києві в якості позивача у справі.

Перевіривши відповідність запропонованого Державною екологічною інспекцією в місті Києві розрахунку стягуваної з відповідача шкоди Методиці визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженій постановою Кабинету Міністрів України від 25 липня 2007 р. N 963, враховуючи ту обставину, що відповідач стягувані кошти не оплатив, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду доходить висновку про те, що рішення місцевого господарського суду про задоволення позову постановлено при повному з'ясуванні обставин справи, порушення норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі відсутні, а мотиви з яких подано апеляційну скаргу, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

Посилання скаржника ну ту обставину, що місцевий господарський суд не повідомив його про розгляд справи, спростовується наявними матеріалам справи. Так, відповідно до відмітки канцелярії суду на зворотному боці ухвали про порушення провадження у справі від 20.08.2008р., копію вказаної ухвали було направлено сторонам у справі 21.08.2008р.

Жодних доказів неотримання поштою або отримання з запізненням ухвали від 20.08.2008р. скаржником всупереч вимог частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано.

Керуючись статями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

Рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2008р. у справі № 2/337 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємця ОСОБА_1 - без задоволення.

Справу № 2/337 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.