КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.01.2009 № 38/211
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs5792012) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Вербицької О.В.
За участю представників:
від відповідача: Святовець Л.В.
КучеваС.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ібіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2008
у справі № 38/211
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери"
до Приватного підприємства "Ібіс"
третя особа Суб"єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1
про стягнення 1954721,16 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" (надалі позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства "Ібіс" (надалі відповідач), третя особа суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1про стягнення 1 954 721,16 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 р. позов задовольнили частково.
Було стягнуто з Приватного підприємства "Ібіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" шкоду в суммі 1757226, 74 грн., державне мито в сумі 17572,26 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 106, 07 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, в судових засіданнях не давалась правова оцінка доказів по справі, не досліджувались докази по справі на предмет з'ясування питань: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Позивач 27.01.2009 р. в судовому засіданні надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, де зазначив що апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ібіс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду 09.12.2008 р. залишити без змін.
У судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча належним чином та завчасно був повідомлений про час та місце розгляду справи. Наведена обставина підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення -ухвали суду про призначення справи до розгляду на 27.01.2009 р., яка була отримана уповноваженою особою підприємства позивача 20.01.2009 р. за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі та позовній заяві.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (п. 3.6 роз'яснення ВГСУ від 18.09.97 р. N 02-5/289 (v_289800-97) ).
На адресу суду 26.01.2009 р. надійшло письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з наказом №10 про відпустку керівника відповідача з 14.01.09 р. по 17.02.09 р.
Так, як повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення -ухвали суду про призначення справи до розгляду була отримана відповідачем 20.01.2009 р., то він мав час для того, щоб інший представник міг ознайомитись з матеріалами справи, та представляти інтереси відповідача в суді, зокрема в матеріалах справи міститься довіреності інших представників Приватного підприємства "Ібіс", які є чинні на данний час, і які не відкликались.
Представники позивача поклались на розсуд суду щодо вирішення даного питання.
Суд порадившись та беручі до уваги, що питання про надання додаткових доказів, які б спростовували пояснення представників сторін, наданих в суді першої інстанції, а так само про вчинення будь-яких дій з боку відповідача, наслідком яких було б встановлення нових обставин у спірних правовідносинах, в клопотання не ставилося, з метою уникнення порушення процесуальних прав іншої сторони, ухвалив розпочати розгляд справи.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, та не надіслала на адресу доказів на заперечення вимог позивача не подала, пояснень з доказами де на даний час знаходяться шпалери не подала.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено що між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" та відповідачем - Приватного підприємства "Ібіс" було укладено договір № 509 від 25.07.2005 р. на послуги по наданню приміщень у тимчасове користування. Відповідно до умов договору, відповідач передав у користування позивачу складські приміщення площею 1900 мІ, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Патріотів 103. Приміщення відповідно до умов договору були надані у користування з метою складання та зберігання продукції (шпалер, супутніх матнріалів), тощо.
Зокрема, у п. 9.3 договору зазначено, що договір починає діяти з моменту підписання та діє до 31.12.2005 р.
Статтєю 764 Цивільно кодексу України (435-15) визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном, після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи, договір №509 від 25.05.2005 р. діяв до 31.12.2005 р. Оскільки, позивач продовжував користуватися вказаними приміщеннями після 31.12.2005 р., а відповідачем не направлялось позивачу заперечень щодо користуванням останньго вказаними приміщеннями після 31.12.2005 р., то у відповідності до ст. 764 Цивільного кодексу України, даний договір поновив свою свою дію на той же строк, а саме до 06.05.2006 р.
08.02.2006 р. в складських приміщеннях, орендованих позивачнм сталася пожежа, в результаті якої було пошкоджено складське приміщення та знищено вогнем частину продукції, частина складських приміщень стали непридатними для зберігання продукції.
09.02.2006 р. після пожежі на складському приміщенні, яке розташоване за адресою: м. Київ, вул.. Патріотів, 103, знаходилось 252111 рулонів вартістю 2196150,96 грн., що підтверджується висновком судової експертизи від 12.08.2008 р., яка була призначена ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.07.2007 р. по справі 38/211.
Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що 01.03.2006 р. відповідач зайняв приміщення в яких зберігалась продукція позивача та припинив доступ позивача до цих складських приміщень, що підтверджується поясненнями позивача, листами позивача та відповідача.
Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №2587/2588/2589 від 12.08.2008 р. по справі №31/211, що за результатами дослідження встановлено, що відповідно до документів наявних в матеріалах справи, станом на 01.03.2006 р. документально підтверджується наявність шпалер Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" в кількості 202690 рулонів на загальну суму без ПДВ 1464355,62 грн., крім того ПДВ 292871,12 грн.
Відповідно до матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" після 01.03.2006 р. не мало доступу до складських приміщень, що підтверджується листуваннями між орендарем та орендодавцем.
Так, листом від 13.03.2006 р. № 40 позивач звернувся до директора Приватного підприємства "Ібіс", в якому зазначено, що починаючи з 01.03.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери" не має доступу до складських приміщень, в яких знаходиться продукція (шпалери) позивача, в зв'язку з чим позивач не має можливості своєчасно вивозити продукцію зі складу.
Згідно з листом відповідача до позивача, який знаходиться в матеріалах справи, від 22.03.2006 р. №488, директор Приватного підприємства "Ібіс" вимагає звільнити безпідставно займані позивачем складські приміщення, передавши їх відповідачу по акту прийому-передач в строк до 24.03.2006 р.
В матеріалах справи також наявний лист позивача від 29.03.2006 р. №47, в якому значиться, що позивач згідно з листом відповідача про звільнення приміщень звертався до нього з проханням повідомити коли саме можна забрати продукцію, проте відповідь не отримав, а тому просить повернути продукцію, яка зберігалась на захопленим відповідачем складах.
Як вбачається з матеріалів справи, що 08.04.2006 р. між відповідачем та третьою особою був укладений договір зберігання, за яким відповідач зобов'язався передати, а третя особа прийняти на відповідальне зберігання майно, вказане в додатку 1 до цього договору, але будь-яких додатків до цього договору сторонами підписане не було.
Листом від 13.04.2006 р. №492 ПП "Ібіс" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Єврошпалери", що в односторонньому порядку повернув приміщення в своє користування. Оглядом складських приміщень встановлено, що в приміщенні знаходяться шпалери. Також було зазначено, що відповідач був вимушений взяти ці цінності на відповідальне зберігання. Для вирішення питання щодо передачі майна позивача, відповідач просив надати документи про кількість, асортимент та стан продукції, що зберігалась позивачем.
Відповідно до ч. 3 ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Як встановлено судом, позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути вказану продукцію, яка знаходилась на складі відповідача, проте, відповідач вказану продукцію не повернув.
Також судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що в наслідок протиправних дій відповідача, а саме самовільного зайняття приміщення, право користування яким йому не належало на той час, а так саме в наслідок самовільного припинення доступу до вказаного приміщення та до свого майна, позивач втратив право володіння та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до матеріалів справи, відповідач не подав до суду належного доказу, що могло б підтвердити, що шпалери були пошкодженні вогнем.
Згідно до акту від 16.04.2008 р., про приймання-передачі між відповідачем та третьою особою на якій посилається відповідач, не зазначено будь-яких пояснень де це майно знаходиться на данний час.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, заявником всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 року у справі № 38/211 про задоволення позовних вимог частково прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Приватного підприємства "Ібіс" підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2008 року у справі № 38/211 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ібіс" - без задоволення.
Головуючий суддя
Судді
Вербицька О.В.
02.02.09 (відправлено)