У серпні 2008 року приватне підприємство "Торгівельний центр "Старокінний" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про зобов'язання звільнити приміщення торговельного місця загальною площею 23 кв. м. -павільйону Ц/П - 48 шляхом вивезення товарів, які знаходяться в приміщенні павільйону і належать відповідачеві та передати приміщення зазначеного павільйону позивачеві, а також про стягнення збитків та неустойки у розмірі 9514 грн.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що 01.10.2005 року між сторонами було укладено договір оренди № 109 про надання послуг по комплексному обслуговуванню торговельного місця -павільйону Ц/П - 48, строком до 05.06.2008 року. 02.07.2008 року та 12.07.2008 року позивач надіслав відповідачеві листи, у яких повідомив про закінчення строку оренди павільйону, відмову від пролонгації договору № 109, та необхідності повернення павільйону до 10.07.2008 року по акту. Проте, відповідач нехтуючи вимогами позивача продовжує використовувати павільйон без правових на то підстав, що суттєво позбавляє позивача його законних прав та інтересів щодо володіння і користування павільйоном та одержання прибутків. А тому, на підставі ст. ст. 224, 284, 291 ГК України, ст. ст. 623, 624, 785 ЦК України позивач просив про задоволення позову.

В процесі розгляду даної справи позивач неодноразово уточнював свої позовні вимоги та останньою заявою від 19.11.2008 року на підставі ст. ст. 387, 400 ГПК України просив господарський суд звільнити приміщення торговельного місця - павільйону Ц/П - 48 шляхом вивезення товарів, які знаходяться в приміщенні павільйону та належать суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2 та передати приміщення зазначеного павільйону позивачеві.

Приватний підприємець ОСОБА_2 заперечував проти позову посилаючись на те, що він належним чином виконує свої зобов'язання за договором про надання послуг № 109 від 01.10.2005р. Також він вказує, що листи позивача від 02.07.2008 року та від 12.07.2008р. йому не було вручено.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.11.2008 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ТОВ "Мрія".

ТОВ "Мрія" підтримує позовні вимоги позивача та стверджує, що воно є законним власником цілісного майнового комплексу нежитлових будівель "Торгівельного центру "Старокінний" на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 21.04.2008р. Також вказує, що 25.04.2008 року між ТОВ "Мрія" та ПП "Торгівельний центр "Старокінний" було укладено на новий строк договір оренди № 09/75 цілісного майнового комплексу "Торгівельного центру "Старокінний" на строковій та платній основі. Згідно з умовами даного договору позивачу надано право користування майновим комплексом та передачі в суборенду окремих приміщень та торгівельних місць. Законне право користування спірним приміщенням павільйону Ц/П - 48 у теперішній час надано лише ПП "Торгівельний центр "Старокінний". За відсутності договору суборенди з позивачем, жодна інша особа не має права користуватися вказаним приміщенням без згоди ТОВ "Мрія". Договір оренди зазначеного приміщення ТОВ "Мрія" з ОСОБА_2 не укладався, тому єдиним законним користувачем павільйону Ц/П - 48 є позивач.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.11.2008 року у справі (суддя - Фаєр Ю.Г.) уточнений позов задоволено в повному обсязі з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В апеляційній скарзі приватний підприємець ОСОБА_2 посилаючись на те, що господарський суд не дослідив обставини справи, не дав належної оцінки хибності доказів позивача та поклав тільки це в основу свого рішення, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скаржник зазначає, що він зв'язаний з позивачем договором про надання послуг № 109 від 01.10.2005 року, умови якого він виконував належним чином; позивач не попереджував ОСОБА_2 про припинення дії договору та листів про виселення з торгового місця він не отримував; суд не звернув уваги на те, що у 2005 році позивач не був власником спірного майна та не мав повноважень на складання договору; власником майна є ТОВ "Мрія", але його право власності оформлено тільки 21.04.2008 року.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 01.03.2002 року між приватним підприємством "Старокінний ринок", яке відповідно до рішення засновника від 21.04.2008р. змінило своє найменування на приватне підприємство "Торгівельний центр "Старокінний", (орендодавець) та суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3 (орендар) було укладено договір оренди № 5 частини павільйонів на секторі "Ц": №№ 10,28,40,44,48,69 за адресою: вул. Скісна, 19/1 та частини павільйонів на секторі "Т": № № 1,2,3,7,8 за адресою: вул. Скісна, 13, строком до 01.03.2007 року. За умовами даного договору орендар мав право передавати об'єкт оренди в суборенду фізичним та юридичним особам в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

05.06.2003 року між приватним підприємцем ОСОБА_3 (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) було укладено договір оренди павільйону № Ц/П-48, загальною площею 23 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 19/1, для проведення торговельної діяльності з реалізації товарів народного споживання або для організації складу, строком до 05.06.2008 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується наявною в справі копією свідоцтва про смерть, виданого виконкомом Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від ІНФОРМАЦІЯ_1.

01.10.2005 року між ПП "ТЦ "Старокінний" (володілець) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (набувач) було укладено договір № 109, відповідно до якого позивач зобов'язався в порядку і на умовах, визначених цим договором, протягом визначеного у договорі строку надавати відповідачу за плату послуги по комплексному обслуговуванню павільйону, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Скісна, 19/1, загальною площею 23 кв. м., відносно якого останній володіє майновим правом користування згідно з договором № Ц/П-48 від 05.06.2003р., а відповідач зобов'язався своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані за цим договором послуги.

Умовами даного договору визначено, що комплексне обслуговування павільйону, що знаходиться на території ринку, здійснюється володільцем. В межах зазначеного комплексного обслуговування володілець здійснює заходи з прибирання території ринку, підтримання дорожнього покриття в нормальному стані, забезпечення зовнішнього освітлення та суспільного водопостачання, вивозу сміття з території ринку, проведення поточного ремонту інженерних мереж та місць загального користування на ринку, благоустрою ринку та прилеглої до нього території, організації і забезпечення охорони території ринку, проведення заходів з дезинфекції, дезинсекції, дератизації території ринку та інш.; договір вважається укладеним та вступає в силу з моменту його підписання сторонами; строк дії договору починається з моменту, вказаному у п. 8.1 цього договору та закінчується 05.06.2008р.; у випадку, якщо після закінчення строку дії договору від сторін не надійшли письмові повідомлення про припинення цього договору, то він вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

В справі міститься додаткова угода від 01.03.2007р. до договору № 109 від 01.10.2005 року, яка підписана тільки директором ПП "Старокінний ринок", щодо збільшення розміру плати за надані володільцем послуги.

Листами № 162 від 02.07.2008 року та № 184 від 12.07.2008 року позивач повідомив відповідача про те, що строк оренди павільйону Ц/П-48 за договором № 109 від 01.10.2005р. закінчився 05.06.2008 року і пролонгація вказаного договору не передбачається та виклав вимогу у строк до 10.07.2008 року звільнити орендований торговельний павільйон і передати його по акту приймання - передачі. Доказами надсилання відповідачеві зазначених листів є касові чеки підприємства поштового зв'язку № 0724 від 03.07.2008р., № 1648 від 14.07.2008р. та додані до них описи вкладення.

Проте, відповідач займаний павільйон не звільнив, що і змусило позивача звернутися до господарського суду з цим позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної статті закону передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Отже, за своєю правовою природою договір № 5 від 01.03.2002 року, що був укладеним між позивачем і приватним підприємцем ОСОБА_3, є договором оренди, а договір № Ц/П-48 від 05.06.2003р., що був укладений між останнім і відповідачем, є договором суборенди.

З аналізу вищенаведених правових норм випливає, що сторонами договору суборенди виступають орендар і суборендар, причому орендар виконує функції орендодавця. Суборендар у правових відносинах із орендодавцем (у даному випадку - ПП "Старокінний ринок") не перебуває. Орендодавець має права і несе обов'язки тільки стосовно орендаря. Відносини суборенди мають похідний, залежний характер від відносин оренди. Умови договору суборенди залежать від умов договору оренди. Тому суборендар може користуватися майном тільки відповідно до призначення, визначеного у договорі оренди. Строк договору суборенди не повинен перевищувати строку договору оренди. Відповідно, припинення договору оренди викликає припинення договору суборенди.

Частиною 1 ст. 781 ЦК України встановлено, що договір найму припиняється у разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з моменту смерті приватного підприємця ОСОБА_3, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1, як договір оренди № 5 від 01.03.2003р., так і договір суборенди № Ц/П-48 від 05.06.2003р. припинилися.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 109 від 01.10.2005р. є договором про надання послуг (ст. 901 ЦК України), відповідно до якого одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Загальні положення про зазначений договір врегульовані Главою 63 ЦК України (435-15) .

Отже, посилання позивача у позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог на те, що договір № 109 від 01.10.2005р. є договором оренди, є помилковим. У зазначеному договорі відсутні такі істотні умови передбачені статтею 284 ГК України, які притаманні договору оренди, а саме: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Таким чином, з моменту припинення договору суборенди, тобто з ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідач користується нежитловим приміщенням торговельного павільйону Ц/П-48, що знаходиться в м. Одесі, вул. Скісна, 19/1, без будь - яких правових підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Наявні у справі матеріали свідчать про те, що власником нежитлових будівель торговельного центру "Старокінний", розташованого в м. Одесі, провулок Старокінний, 6, є ТОВ "Мрія", що підтверджується свідоцтвом про право власності від 21.04.2008р. виданим виконавчим комітетом Одеської міської ради замість попереднього свідоцтва про право власності від 13.11.2006р., яке було видано виконавчим комітетом Одеської міської ради замість двох попередніх свідоцтв про право власності від 05.10.2000р. та від 21.03.2001р.

30.06.2004 року між ТОВ "Мрія" (власник) та ПП "Старокінний ринок" (набувач) було укладено договір № 777/с, відповідно до умов якого власник передав, а набувач прийняв за плату строком на 5 років майнове право користування цілісним майновим комплексом "Старокінний ринок", розташованим в м. Одесі, вул. Скісна, 19/1.

25.04.2008 року між ТОВ "Мрія" (сторона 1) та приватним підприємством "Торгівельний центр "Старокінний" (сторона 2) було укладено новий договір № 09/75, відповідно до умов якого сторона 1 передає стороні 2 майнові права користування комплексом нежитлових споруд Торгового центру, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Старокінний, 6, за плату на строк до 01.04.2011 року.

Умовами даного договору сторони встановили, що сторона 1 передає стороні 2 права комплексного обслуговування об'єкту користування, а також права надання послуг, зв'язаних з організацією виставочної діяльності на території Торгового центру; сторона 2 набуває майнове право користування вказаним в п. 1.1 договору нерухомим та рухомим майном, з метою здійснення власної діяльності і діяльності з передачі майнового права користування вказаним майном іншим фізичним особам та суб'єктам підприємницької діяльності.

Таким чином, звертаючись до господарського суду з даним позовом позивач діяв як належний володілець спірного майна і правові підстави для визнання знаходження відповідача правомірним у приміщенні торговельного павільйону, зазначеному у договорі № Ц/П-48 від 05.06.2003р., відсутні.

Твердження відповідача щодо не повідомлення його позивачем про звільнення займаного павільйону, об'єктивно нічим не підтверджено та спростовується вищевикладеним.

Інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків місцевого господарського суду та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що в процесі розгляду даної справи фактичні її обставини були встановлені місцевим господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наданих сторонами в обґрунтування своїх доводів і заперечень доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та є безпідставними, оскільки зводяться до намагання бездоказово переоцінити встановлені судом обставини, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення не вбачається.