13.06.2008 року Ізмаїльський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради (далі по тексту -позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(далі по тексту -відповідач) про розірвання договору оренди нерухомого майна від 22.10.2004 року, укладеного між сторонами по справі, зобов'язання відповідача передати орендоване приміщення ФКМ ІМР за актом приймання-передачі, а також стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті орендних платежів за договором у сумі 6 666,15 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення укладеного між сторонами договору оренди, відповідач свої зобов'язання в частині своєчасної сплати орендної плати не виконував, у зв'язку з чим позивач і прийняв рішення про дострокове розірвання такого договору та надіслав відповідачу відповідне повідомлення, але СПД ФО ОСОБА_1, без належних правових підстав продовжує користуватися зазначеним майном, чим позбавляє ФКМ ІМР, як власника цього майна, самостійно та на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном.

Також місцевим господарським судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Ізмаїльську міську раду Одеської області (далі по тексту -третя особа).

Під час розгляду даної справи прокурором та позивачем були надані суду заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, відповідно до яких Ізмаїльський міжрайонний прокурор та Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради просили суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті орендних платежів за договором від 22.10.2004 року у сумі 6 626,93 грн., неустойку за невиконання обов'язку щодо повернення орендованого майна після розірвання вказаного договору в розмірі 3 211,63 грн. та зобов'язати відповідача передати орендоване приміщення позивачу за актом приймання-передачі.

В свою чергу, не погоджуючись з позовними вимогами, 11.08.2008 року СПД ФО ОСОБА_1. звернувся до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради та Ізмаїльської міської ради Одеської області, у відповідності до якої просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльської міської ради від 15.04.2008 року за № 1242-V "Про надання згоди на дострокове припинення договору оренди підвального приміщення по вул. Калініна,31 з фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1.", зобов'язати відповідачів за зустрічним позовом не чинити перешкод у користуванні орендованим приміщенням та зобов'язати Фонд комунального майна Ізмаїльської міської ради оформити договір оренди щодо вказаного нежитлового приміщення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2008 року, яке підписано 29.10.2008 року по справі № 16/88-08-2563 (суддя Желєзна С.П.) позовні вимоги Ізмаїльського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідача користь позивача 6 626,93 грн. -основного боргу, 3 211,63 грн. -неустойки, 187 грн. -витрат по сплаті держмита та витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн. Зобов'язано СПД ФО ОСОБА_1. передати об'єкт оренди, розташований за адресою: м. Ізмаїл, вул. Калініна,31 за актом приймання передачі ФКМ ІМР. В задоволенні зустрічного позову СПД ФО ОСОБА_1. відмовлено. На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 11.11.2008 року видано відповідні накази.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, СПД ФО ОСОБА_1. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог Ізмаїльського міжрайонного прокурора відмовити повністю, а зустрічні позовні вимоги СПД ФО ОСОБА_1. задовольнити. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

На думку скаржника, місцевий господарський суд неправомірно та безпідставно залишив поза увагою приписи Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , Господарського кодексу України (436-15) , Цивільного кодексу України (435-15) , а також практики Вищого господарського суду України, згідно з якими Орендар (СПД ФО Вітов Н.Ф.) належним чином виконував покладені на нього обов'язки, а Орендодавець (ФКМ ІМР) -навпаки порушував права Орендаря та заважав будь-якими засобами в користуванні об'єктом оренди.

Крім того, за твердженням скаржника, і позивачем і судом зроблено невірний розрахунок суми основної заборгованості і суми неустойки.

ФКМ ІМР надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_1. без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, вважаючи його правомірним, обгрунтованим, відповідаючим вимогам діючого законодавства та матеріалам справи.

Представник ФКМ ІМР в судове засідання 27.01.2009 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 501567 від 15.01.2009 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Представник СПД ФО ОСОБА_1. в судове засідання 27.01.2009 року також не з'явився і був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 501564 від 15.01.2009 року, але надіслав на адресу суду телеграму, згідно якої просить відкласти слухання справи у зв'язку з зайнятістю адвоката.

Між тим, судова колегія вважає, що таке клопотання задоволенню не підлягає, оскільки, по-перше, воно не є обґрунтованим та ніяких підтверджуючих доказів не надано, а, по-друге, постійне нез'явлення в судові засідання та клопотання про їх відкладення є лише затягуванням процесу, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників третьої особи та прокуратури, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.10.2004 року між Фондом комунального майна Ізмаїльської міської ради (Орендодавець) та СПД ФО ОСОБА_1. (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар -приймає у строкове (до 28.10.2005 року) платне користування нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 55,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Ізмаїл, вул. Калініна, 31 (т.1 а.с.4-5).

06.10.2005 року сторонами були внесені зміни до договору оренди від 22.10.2004 року, якими, зокрема, строк дії договору був визначений до 28.09.2006 року, а також доповнено положення пунктів 5 та 6 вказаного договору. При цьому, Орендарем було прийнято на себе зобов'язання у випадку розірвання договору оренди або закінчення строку його дії, відмови від його продовження негайно повернути Орендодавцю об'єкт оренди у належному стані з урахуванням здійснених невідокремлюваних поліпшень, а також у випадку невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення дії договору оренди сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочки. В свою чергу, Орендодавцю було надано право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення майна, зокрема, у випадку якщо Орендар не вносить орендну плату на протязі трьох місяців поспіль (т.1 а.с.6).

У відповідності до умов п.п.3.1, 3.2 та 5.2.3 договору оренди нерухомого майна від 22.10.2004 року з урахуванням змін до вказаного договору від 06.10.2005 року, Орендар зобов'язався сплачувати орендну плату не пізніше 25 числа поточного місяця з урахуванням щомісячного індексу інфляції. При цьому, пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що за орендоване приміщення Орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату, яка відповідно до розрахунку за перший місяць становить 264,38 грн. з урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції.

У відповідності до вимог п. 6 договору оренди нерухомого майна від 22.10.2004 року з урахуванням змін внесених 06.10.2005 року, Орендодавцю було надано право відмовитись від договору оренди та вимагати повернення майна, зокрема, у випадку якщо Орендар не вносить орендну плату на протязі трьох місяців поспіль.

У відповідності до вимог п. 5 договору оренди нерухомого майна від 22.10.2004 року з урахуванням змін внесених 06.10.2005 року, Орендарем було прийнято на себе зобов'язання у випадку розірвання договору оренди або закінчення строку його дії, відмови від його продовження негайно повернути Орендодавцю об'єкт оренди у належному стані з урахуванням здійснених невідокремлюваних поліпшень. У випадку невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення орендованого майна при припиненні дії договору оренди сплатити неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочки.

Згідно із пунктом 8.3 Договору, у випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку на протязі місяця, він вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах, що були передбачені договором. В матеріалах справи відсутні будь-які заяви сторін про припинення або зміну умов договору після закінчення його строку, а тому він автоматично був продовжений після 28.09.2006 року на той самий строк та на тих самих умовах.

Між тим, в процесі виконання сторонами умов договору оренди від 22.10.2004 року (з урахуванням внесених змін) СПД ФО ОСОБА_1. припустився порушень умов договору та норм чинного законодавства, а саме зобов'язання в частині сплати орендної плати не виконував на протязі сімнадцяти місяців -з 29.09.2006 року до 17.03.2008 року, внаслідок чого, згідно розрахунку позивача, за відповідачем утворилась заборгованість на суму 6 626,93 грн., яка до теперішнього часу залишається не погашеною.

11.03.2008 року ФКМ ІМР направив, а СПД ФО ОСОБА_1. 17.03.2008 року отримав повідомлення № 244, згідно з яким сповіщено останнього про відмову від договору нерухомого майна від 22.10.2004 року та його розірвання з моменту отримання цього повідомлення. Крім того, позивач просив здійснити фактичну передачу орендованого приміщення, а також оплатити заборгованість з орендної плати в сумі 6 434,62 грн. (т.1 а.с.9-12).

СПД ФО ОСОБА_1. приписи зазначеного вище повідомлення № 244 від 11.03.2008 року не виконав -заборгованість з орендної плати не погасив та орендоване приміщення не звільнив, а направив до Ізмаїльської МР та ФКМ ІМР листи, згідно яких з вказаним повідомленням не згоден та просить оформити з ним договірні відносини щодо оренди нежитлового приміщення по вул. Калініна,31 в м. Ізмаїлі (т.1 а.с.13).

15.04.2008 року Ізмаїльською МР прийнято рішення № 1242-V "Про надання згоди на дострокове припинення договору оренди підвального приміщення по вул. Калініна, 31 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.", відповідно до якого Ізмаїльською МР надано згоду на дострокове припинення договору оренди спірного приміщення (т.1 а.с.14).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ФКМ ІМР, відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог СПД ФО ОСОБА_1., стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по орендній платі та суми неустойки, зобов'язання відповідача передати позивачу об'єкт оренди за актом приймання-передачі та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу (435-15) та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до пункту 1 статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами -ФКМ ІМР, як Орендодавцем, та СПД ФО ОСОБА_1., як Орендарем, склалися правовідносини пов'язані з орендою нежилого підвального приміщення, загальною площею 55,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Калініна,31, про що 22.10.2004 року було укладено відповідний договір.

Між тим, в процесі виконання сторонами своїх обов'язків по договору від 22.10.2004 року Орендар -СПД ФО ОСОБА_1. -припустився істотних порушень даного договору та норм чинного законодавства, а саме свої зобов'язання в частині своєчасної сплати орендної плати не виконував в період з 29.09.2006 року по 17.13.2008 року.

Відповідно до статті 782 ЦК України, наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

В свою чергу, ФКМ ІМР, 11.03.2008 року направив, а СПД ФО ОСОБА_1. 17.03.2008 року отримав повідомлення № 244, згідно з яким сповіщено останнього про відмову від договору від 22.10.2004 року та його розірвання з моменту отримання цього повідомлення.

Таким чином, правомірними і обґрунтованими є позовні вимоги про зобов'язання СПД ФО ОСОБА_1. передати ФКМ ІМР за актом приймання-передачі нежиле підвальне приміщення, загальною площею 55,8 кв.м., розташованого за адресою: м. Ізмаїл, вул. Калініна,31, так як договір оренди від 22.10.2004 року цього приміщення був розірваний ще 17.03.2008 року -в момент отримання Орендарем повідомлення Орендодавця про відмову від такого договору, а тому користування цим приміщенням на даний час відповідачем є безпідставним.

Не можуть бути прийняті до уваги та підлягають відхиленню всі доводи та заперечення СПД ФО ОСОБА_1. в цій частині, оскільки саме статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця на відмову від договору, яке виникає після настання строку внесення плати за користування майном за третій місяць. Наймодавець має право відмовитись від договору в такому випадку незалежно від того, внесе наймач у подальшому плату за користування чи ні.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджується відповідними матеріалами, ані 17.03.2008 року - на момент надіслання відповідачу повідомлення про відмову від договору, ані на даний час останній мав та має заборгованість більше як за три місяці.

Крім того, стаття 291 Господарського кодексу України, передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний з підстав, передбачених ЦК України (435-15) для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Виходячи з приписів статті 188 ГК України зміна або розірвання господарських договорів в односторонньому порядку допускається у разі, якщо це передбачено Законом або договором.

Аналогічні приписи місяться і у статті 651 ЦК України, причому у частині 3 цієї статті зазначено, що у разі односторонньої відмови у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Право на односторонню відмову від договору найму передбачено статтею 782 ЦК України.

Вищезазначена позиція підтверджується сформованої практикою Вищого господарського суду України (Постанова ВГСУ від 21.03.2006 року).

Судова колегія погоджується і з позовними вимогами та висновками місцевого господарського суду про стягнення з СПД ФО ОСОБА_1. на користь ФКМ ІМР 6 626,93 грн. заборгованості по орендній платі за період з 29.09.2006 року по 17.13.2008 року, оскільки відповідачем порушено як умови договору від 22.10.2004 року так і вищезазначені норми чинного законодавства, а саме не виконано зобов'язання з повного та своєчасного перерахування орендних платежів за вказаний період.

Розрахунки ж і позивача і суду щодо розміру заборгованості також є вірними, а твердження СПД ФО ОСОБА_1. про їх неправомірність, наведення свого розрахунку і зазначення іншої суми боргу є безпідставними, необґрунтованими та спростовуються наступним.

Відповідно до пунктів 12 та 13 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року N 786 (786-95-п) , розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. При цьому, відповідно до формули розмір орендної плати включає індекс інфляції за весь час з початку дії договору оренди. Такі ж положення містить і пункт 3.1 Договору від 22.10.2004 року.

Крім того, як було вище зазначено, згідно із п. 5 Договору від 22.10.2004 року з урахуванням змін внесених 06.10.2005 року, Орендар зобов'язаний у випадку розірвання договору оренди або закінчення строку його дії, відмови від його продовження негайно повернути Орендодавцю об'єкт оренди у належному стані з урахуванням здійснених невідокремлюваних поліпшень. У випадку невиконання Орендарем обов'язку щодо повернення орендованого майна при припиненні дії договору оренди сплатити неустойку в розмірі подвійної прати за користування об'єктом оренди за час прострочки.

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. У відповідності до ч.2 ст. 785 ЦК України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Отже, за невиконання відповідачем зобов'язання щодо своєчасного повернення об'єкту оренди після його розірвання правомірним є і додатково нарахована неустойка у розмірі 3 211,63 грн. за період фактичного користування об'єктом оренди (з 18.03.2008 року до червня 2008 року включно).

Щодо зустрічних позовних вимог СПД ФО ОСОБА_1. про визнання протиправним та скасування рішення ІМР від 15.04.2008 року за № 1242-V, зобов'язання ФКМ ІМР та ІМР не чинити перешкод у користуванні орендованим приміщенням та зобов'язання ФКМ ІМР оформити договір оренди щодо вказаного нежитлового приміщення судова колегія вважає зазначити наступне.

По-перше, Договір від 22.10.2004 року припинив свою дії з дня отримання СПД ФО ОСОБА_1. повідомлення ФКМ ІМР від 11.03.2008 року за № 244, тобто з 17.03.2008 року, а вже після направлення вказаного повідомлення -лише 15.04.2008 року ІМР прийняте рішення № 1242-V "Про надання згоди на дострокове припинення договору оренди підвального приміщення по вул. Калініна,31 з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.", відповідно до якого надано згоду на дострокове припинення вказаного договору оренди, який на час прийняття вказаного рішення вже припинив свою дію, а тому і відсутні порушення з боку ІМР будь-яких прав позивача.

По-друге, обов'язковою умовою для задоволення вимог не чинити перешкод у використанні орендованого приміщення є наявність таких дій чи бездіяльності відповідачів, які об'єктивно порушують права особи, яка на законній підставі володіє майном, що, в свою чергу, свідчить про їх протиправність, але ж докази таких дій чи бездіяльності в матеріалах справи відсутні та, напроти, Договір від 22.10.2004 року свою дію взагалі припинив на підставі повідомлення ФКМ ІМР від 11.03.2008 року за № 244.

І, по-третє, слід зазначити, що існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Звернення до суду з відповідними вимогами є одним із способів захисту прав суб'єктів господарювання. Вимоги ж СПД ФО ОСОБА_1. про зобов'язання відповідача здійснити оформлення договору оренди ніяким чином не спрямовані на встановлення господарських правовідносин між сторонами та не відповідають наведеним у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту цивільних прав, а тому невірно обраний порядок захисту своїх прав, що є підставою для відмови і в цій частині вимог.

Крім того, рішенням господарського суду Одеської області від 03.08.2007 року по справі № 30/139-07-3830, на яке посилається відповідач в апеляційній скарзі, було відмовлено Фонду комунального майна Ізмаїльської міської ради про зобов'язання звільнити спірне приміщення та повернути об'єкт оренди, а тому договір оренди від 22.10.2004 року був пролонгований на новий строк та на тих же умовах. Отже, вимоги відповідача про укладання нового договору оренди є безпідставними.

СПД ФО ОСОБА_1. ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надав, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008 року по справі № 16/88-08-2563 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга СПД ФО ОСОБА_1. -без задоволення.

Крім того, ухвалами Одеського апеляційного господарського суду від 25.11.2008 року, від 18.12.2008 року та від 13.01.2009 року було зобов'язано СПД ФО ОСОБА_1. доплатити 37,61 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги та надати до суду відповідні докази. Між тим, скаржник вимоги зазначеної ухвали не виконав та відповідні докази сплати державного мита за розгляд апеляційної скарги до суду не надав, у зв'язку з чим недоплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у розмірі 37,61 грн. підлягає стягненню з скаржника на користь Державного бюджету України в примусовому порядку.

Керуючись статтями 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

Рішення господарського суду Одеської області від "13" жовтня 2008 року по справі № 16/88-08-2563 залишити без змін, а апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1-без задоволення.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1(АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31114095700008 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460) державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 37,61 грн.