розглянувши апеляційну скаргу Алуштинської міської ради на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ковтун Л.О.) від 20.11.2008 у справі №2-1/9961-2008

за позовом Дочірнього підприємства фірми "Азат" (вул. Октябрьська, 31, місто Алушта, 98500; вул. 60 років Жовтня, 37, кв.10, місто Сімферополь, 95000)

до Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" (вул. Гайдара, 3-а, місто Сімферополь, 95000)

в особі Алуштинської філії Орендного підприємство "Кримтеплокомуненерго" (вул. Лісова, 1, місто Алушта, 98510)

Алуштинської міської ради (пл. Радянська, 1, місто Алушта, 98500)

про визнання права власності

Дочірнє підприємство фірми "Азат" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Орендного підприємства "Алуштатеплокомуненерго" про визнання права власності на створену будівлю.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як орендар мазутонасосної станції здійснив перебудову вказаного приміщення та використовує його як торгівельну споруду. Під користування вказаного приміщення площею 167 кв.м. позивач отримав в оренду земельну ділянку. Оскільки під самочинне будівництво надано земельну ділянку, позивач на підставі статті 376 Цивільного кодексу України просить визнати за ним право власності.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 20.11.2008 (суддя Ковтун Л.О.) у справі № 2-1/9961-2008 позов задоволено. Визнано право власності на споруду –буфет площею 167 кв.м., що розташований на земельній ділянці по вул. Жовтневій, 31 у місті Алушті.

Судове рішення обґрунтовано тим, що позивач дійсно здійснив самочинне будівництво за вказаною адресою. Оскільки під обслуговування вказаної споруди позивач отримав в оренду земельну ділянку, на підставі частини 5 статті 376 Цивільного кодексу України за ним визнано право власності.

Не погодившись з вказаним рішенням, Алуштинська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення.

Доводи апеляційної скарги мотивовані порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Сторона вказує на те, що судом не залучений до участі у справі в якості відповідача виконавчий комітет Алуштинської міської ради. Справу розглянуто за відсутністю сторони, яка належним чином не була повідомлена про час і місце розгляду справи. Сторона наполягає на тому, що будівництво фірмою "Азат" проведено самочинно без будь-яких дозволів, а тому будівництво є самочинним та на підставі статті 376 Цивільного кодексу України позивач не має права власності на вказану споруду. Більш детальніше доводи вказані у скарзі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити скаргу без задоволення, рішення суду –без змін.

Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2009 змінено склад судової колегії, суддів Голика В.С. та Сотула В.В. замінено на суддів Плута В.М. та Ткаченка М.І.

В судове засідання представник відповідача –Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Алуштинської філії не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.

Судова колегія розглядає справу за відсутністю вказаної сторони, за наявними матеріалами у справі.

Повторно, відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України розглянувши справу, судова колегія встановила таке.

14.10.1992 за договором оренди Орендне підприємство "Алуштатеплокомуненерго" передало Малому підприємству-торговій фірмі "Гелена" приміщення мазутонасосної станції за адресою: місто Алушта, вул. Жовтнева, 31 строком на 15 років з наданням права на капітальний ремонт приміщення, використання під торговельну точку, а також першочергову приватизацію.

01.05.1997 Мале підприємство-торгова фірма "Гелена" передала зазначене приміщення площею 37 кв.м. в суборенду Дочірньому підприємству фірми "Азат" з відому та згоди Орендного підприємства "Теплокомуненерго" на 10 років.

Після спливу строку оренди позивач продовжував користуватись майном, з боку орендодавця відсутні заперечення, а тому вказаний договір вважається продовженим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно з актом прийому-передачі нежитлового приміщення по вул. Жовтнева, 31 у місті Алушті від 06.06.1997 нежитлові приміщення передані у непридатному для експлуатації становищі: підвальне приміщення було підтоплене, дах має течею, відсутня штукатурка, відсутні електричні та комунальні комунікації (а.с. 11).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем зроблена реконструкція вказаного приміщення - із мазутонасосної станції зроблений буфет з літнім майданчиком, якому на підставі наказу № 181 від 04.05.1998 привласнена категорія підприємства громадського харчування –друга (а.с.13).

30.03.2000 Дочірньому підприємству фірми "Азат" наданий висновок № 32 про можливість закріплення земельної ділянки під буфет з літнім майданчиком (яка підлягає реконструкції).

23.02.2001 рішенням Алуштинської міської ради № 139 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0172 га Дочірньому підприємству фірми "Азат" для розміщення і обслуговування буфету з літним майданчиком по вул. Жовтневій, 31 в місті Алушті строком на 7 років.

13.04.2001 рішенням Алуштинської міської ради № 319 наданий дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт по реконструкції існуючого павільйону з літнім майданчиком на земельній ділянці площею 0,0172 га по вул. Жовтневій, 31.

21.04.2001 на підставі зазначеного рішення № 319 позивачем отримано планувальне завдання по реконструкції павільйону з літним майданчиком.

12.04.2003 рішенням 9 сесії 24 скликання Алуштинською міською радою № 9/107 надано в оренду Дочірньому підприємству фірми "Азат" земельну ділянку площею 0,0172 га по вул. Жовтневій, 31 у місті Алушті строком до 01.05.2007 для розміщення буфету з літним майданчиком.

05.05.2003 укладено договір оренди земельної ділянки для використання з комерційною метою під розміщення буфету з літним майданчиком з правом проводити поліпшення земельної ділянки.

Рішенням сесії 5 скликання Алуштинської міської ради від 23.05.2007 № 14/131 договір оренди земельної ділянки поновлений строком на 5 років з віднесенням ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови.

На підставі вказаного рішення 05.09.2007 між Алуштинською міською радою та Дочірнім підприємством фірми "Азат" укладено договір оренди землі, згідно з пунктом 2 якого в оренду надається 0,0172 га, у тому числі забудовані землі, які використовуються з комерційною метою, капітальна одноповерхова споруда - 0,0167 га.

Таким чином, на момент укладення договору оренди вже існувала капітальна будівля площею 167 кв.м.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що вказана будівля забудована з порушенням статей 23, 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій" № 1699-III від 20.04.2000, а тому визнається самочинним будівництвом. Згідно з частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони забудовані на земельної ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотнім порушенням будівельних норм і правил.

Правова категорія самочинного будівництва врегульована Цивільним кодексом України (435-15) від 16.01.2003.

При цьому законодавцем передбачені різні правові наслідки самочинного будівництва від знесення, перебудови до визнання права власності на самочинне будівництво.

Для визнання власності на самочинне будівництво особливо важливою умовою є надання у користування земельної ділянки під вже забудовану споруду, а також відсутність порушення прав інших осіб.

З матеріалів справи впливає, що саме Алуштинська міська рада двічі надала в оренду земельну ділянку позивачеві, достовірно маючи інформацію про самовільне створення споруди на цій земельній ділянці.

З матеріалів справи вбачається, що при цьому не порушуються будь-які права інших осіб, оскільки не визначено, хто ще бажає використовувати вказану земельну ділянку, відсутні докази, що вказана забудова побудована з такими порушеннями норм і правил, що роблять неможливим її використовування з наданою метою.

З матеріалів справи слідує, що незважаючи на самочинне будівництво з боку позивача, він жодного разу не був притягнутий до відповідальності за правопорушення у сфері містобудування на підставі Закону України "Про відповідальність підприємств, їх об’єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування" (208/94-ВР) № 208-94/ВР від 14.10.1994.

Згідно з частиною 5 статі 376 Цивільного кодексу України (435-15) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно забудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За таких обставин суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та постановив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги про розгляд справи за відсутністю сторони не є підставою для скасування судового рішення, оскільки вказана сторона належним чином була повідомленою про час і місце розгляду справи.

Доводи сторони про необхідність залучення до участі у справі виконавчого комітету Алуштинської міської ради не приймаються до уваги, оскільки спростовуються тим, що власником наданої земельної ділянки в оренду є територіальна громада в особі Алуштинської міської ради, а тому самочинне будівництво на такій земельній ділянці впливає на права саме міської ради. Суд не розглядає справу з приводу відмови виконавчого комітету прийняти в експлуатацію належним чином забудованої споруди, а тому права виконавчого комітету Алуштинської міської ради у даному випадку ніяким чином не зачіпаються.

Доводи про те, що існування бару з літнім майданчиком порушує права громадян, які мешкають у сусідньому будинку внаслідок порушення норм, не приймаються до уваги, оскільки листування громадян до правоохоронних органів не пов’язані з визначенням права власності, а стосується використання об’єкту харчування з дотриманням суспільного порядку, що є різними категоріями.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, воно скасуванню чи зміні не підлягає, а апеляційна скарга на підставі вищезазначеного залишається без задоволення.