розглянувши апеляційну скаргу боржника (вх.2962С/3-7) на ухвалу господарського суду Сумської області від 16.10.08 року за скаргою Дочірнього підприємства ТОВ "Горобина"агрофірми "Діамант" на дії ВДВС Сумського районного управління юстиції та заявою про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі № 5/135-08

за позовом - Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Лебедин

до - Дочірнього підприємства ТОВ "Горобина"агрофірми "Діамант", с.Сула

про стягнення 151635,74 грн.,-

Боржник (відповідач по справі) звернувся до господарського суду Сумської області зі скаргою на дії відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції, в якій просить суд скасувати постанову державного виконавця ВДВС Сумського районного управління юстиції від 12.08.08р. про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду в Сумської області від 23.07.08р. по справі № 5/135-08; скасувати постанови державного виконавця ВДВС Сумського районного управління юстиції від 18.08.08р. про арешт коштів боржника, якими накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках відповідача, а саме на р/р № 2600210165 в СОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 337483; на р/р № 2600817973 в СОД "Райффайзен банк Аваль" м. Києва, МФО 380805; на р/р № 2600500443 в СФ ВАТ АБ "Укргазбанк", МФО 337342; на р/р № 26007301704516 у філії відділення Промінвестбанку м. Суми, МФО 337278; на р/р № 26003312531101 в СФ ВАТ КБ "Володимирський", МФО 337836.

Крім того, відповідач подав заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, в якій просить суд визнати наказ господарського суду Сумської області від 23 липня 2007 року таким, що не підлягає виконанню.

При розгляді справи відповідач подав доповнення до скарги на дії (бездіяльність) органу державної виконавчої служби, в якому збільшує розмір своїх вимог та просить скасувати постанову державного виконавця ВДВС Сумського районного управління юстиції від 21.08.08 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з виконання наказу господарського суду Сумської області від 23.07.08 р. у справі № 5/135-08, посилаючись на те, що зазначена постанова винесена до спливу семиденного терміну для добровільного виконання рішення суду, встановленого ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та арешт накладено на все майно боржника всупереч вимогам ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою господарського суду Сумської області від 16.10.2008 року (суддя Гудим В.Д.) по справі № 5/135-08 скарга дочірнього підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Горобина" агрофірми "Діамант", с. Сула Сумського району Сумської області на дії відділу державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції та заява про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню по справі № 5/135-08 залишені без задоволення.

Боржник з ухвалою суду першої інстанції не погодився, просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким скаргу задовольнити в повному обсязі.

В підтвердження доводів, викладених в апеляційній скарзі, боржник (відповідач по справі) вказує, на те, що господарським судом першої інстанції винесена ухвала з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Як зазначає боржник в своїй скарзі, згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Згідно ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження"виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна.

Постійно діючий орган ДП ТОВ "Горобина""Агрофірма "Діамант"знаходиться в м. Суми, по вул. Гагаріна, 2 (Зарічний район м. Суми). За даною адресою знаходиться і все належне підприємству майно.

Отже, державний виконавець при надходженні зазначеного вище наказу зобов'язаний був у відповідності до вимог ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження"винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадженні та запропонувати СПД-ФО ОСОБА_1 звернутись із заявою про відкриття виконавчого провадження до Зарічного ВДВС Сумського МУЮ.

В той же час, згідно п.10 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", однією з підстав закінчення виконавчого провадження є направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. Тобто в даному випадку, коли виконавче провадження за зазначеним наказом вже відкрито, провадження на підставі п.10 ч.1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження"необхідно закінчити, а виконавчий документ направити для виконання по територіальності до Зарічного ВДВС Сумського МУЮ.

Згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів. Конституцією України (254к/96-ВР) (ст.129) передбачена рівність усіх перед законом. Тобто державний виконавець, встановлюючи мінімальний термін на добровільне виконання рішення, порушив права та законні інтереси ДП ТОВ "Горобина""Агрофірма "Діамант", оскільки практика виконання рішень судів державною виконавчою службою свідчить про те, що боржнику встановлюється максимальний семиденний термін виконання рішення в добровільному порядку.

Позбавлення державним виконавцем ДП ТОВ "Горобина""Агрофірма "Діамант"права на добровільне виконання рішення та подальший арешт коштів призвело до блокування господарської діяльності підприємства, виникнення затримки у виплаті заробітної плати та розрахунках по кредитах перед банківськими установами.

Як зазначає скаржник, при прийнятті заяви про відкриття виконавчого провадження від стягувача СПД-ФО ОСОБА_1 начальник ВДВС Сумського районного управління юстиції вже прийняв рішення про арешт коштів ДП ТОВ "Горобина""Агрофірма "Діамант", не даючи підприємству термін добровільно сплатити кошти, що вбачається з його резолюції на заяві "накласти арешт на кошти". Дані дії свідчать про упередженість та незаконність дій посадової особи відділу ДВС.

Згідно ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження", стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Проте, державний виконавець, всупереч вимогам даної норми, наклав арешт на абсолютно все майно, належне боржнику, не обмеживши розмір арешту сумою стягнення.

Стягувач (позивач по справі) та ВДВС Сумського районного управління юстиції своїх представників в засідання судової колегії не направили, хоча належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи.

Оскільки, неявка представників стягувача та ВДВС Сумського районного управління юстиції не перешкоджає розгляду по суті справи за поданою скаргою, скарга розглядається за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія приходить до висновку про залишення ухвали місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставою для скасування або зміни рішення (ухвали) є невиконання або невірне застосування вимог передбачених зазначеною статтею. Жодних обставин та доказів які є підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду відповідач не зазначив та не надав.

Як обґрунтовано зазначає скаржник в своїй скарзі, згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За статтею 7 Закону України "Про виконавче провадження"державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В засіданні судової колегії представник боржника пояснив, що основним порушенням ВДВС Сумського районного управління юстиції є те, що згідно ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк длядобровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів.

На запитання судової колегії, в чому саме полягає порушення ВДВС при виконанні рішення та наказу суду ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", представник боржника послався на практику виконавчих органів, котрі виконуючі рішення судів, що набрали законної сили, боржнику встановлює максимальний семиденний термін виконання рішення в добровільному порядку.

Судова колегія вважає, що посилання боржника на практику виконання рішень суду, котра не підтверджена нормативними актами (законодавством) та без конкретного зазначення порушення вимог ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", згідно ст. 104 ГПК України, не може бути підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Згідно ч. 1 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Як правомірно зазначено в ухвалі суду першої інстанції, відповідно д ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" в постанові про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів.

Таким чином, встановлення виконавцем одноденного терміну для добровільного виконання рішення суду не суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач не надав доказів з посиланням на норми чинного законодавства в обґрунтування незаконності встановлення одноденного терміну виконання в добровільному порядку рішення суду по справі № 5/135-08.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції, згідно з реквізитами виконавчого документу, зазначеними відповідно до ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження", місцезнаходження відповідача: Сумський район, с. Сула, вул. 40 років Перемоги, 3, що виключає підстави для закінчення виконавчого провадження з подальшим направленням виконавчого документу до Зарічного ВДВС Сумського міського управління юстиції.

Судом першої інстанції правомірно зазначено в ухвалі, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувану і, порушень зазначеної статті з боку виконавчої служби не вбачається.

Судом першої інстанції також встановлено, після спливу строку, передбаченого для добровільного виконання рішення суду відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" 18.08.08 р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника, а 21.08.08 р. -постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Як вбачається зі скарги відповідача, постанову від 12.08.08 р. про відкриття виконавчого провадження було отримано ним 14.08.08 р.

Таким чином, виконавчі дії були вчинені державним виконавцем у межах строків, дозволених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.

Тому, судом першої інстанції правомірно визнано вимогу боржника про скасування постанови від 21.08.08 р., якою накладено арешт на все майно, що належить відповідачу необґрунтованою та такою, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки положення зазначеної вище статті Закону стосуються безпосередньо стягнення за виконавчим документом, а постанова від 21.08.08 р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена державним виконавцем в ході здійснення виконавчих дій, спрямована на реалізацію виконання рішення суду.

До того ж, як вбачається з матеріалів справи божником не надано суду першої інстанції доказів того, що вартість майна на котре накладено арешт (балансова вартість) перевищує суму стягнення по виконавчому документу.

Щодо заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, то відповідно до ст. 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Боржник не надав суду першої інстанції доказів наявності підстав щодо визнання наказу господарського суду таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на вищевказане, висновки, викладені в ухвалі господарського суду Сумської області відповідають чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а мотиви боржника (відповідача по справі), з яких вони оскаржуються не можуть бути підставою для її скасування.

Враховуючи клопотання відповідача, судова колегія, керуючись Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) ст.ст. 99, 101, 104- 106, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -