04.07.2008року підприємство з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"(відповідач) про визнання правочину частково недійсним та стягнення 35450,40грн. (а.с.2-6).

Рішенням господарського суду Київської області від 07.10.2008року у справі №15/269-08 позов підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"до товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"про визнання правочину недійсним та стягнення 35450,40грн. задоволено повністю. Визнано недійсним п.1 договору-заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.08.2005року, укладеного між підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"та товариством з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс". Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"на користь підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"35450,40грн., 439,50грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.231-237).

При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт відсутності у Добровлянського С.О. необхідних повноважень для підписання з відповідачем договору-заявки б/н від 22.08.2005року на транспортування вантажу автомобільним транспортом від імені позивача, керуючись статутом позивача, ст. ст. 92, 145, 202, 203, 215, 236, 237 та 241 ЦК України (435-15) , задовольнив позов та здійснив стягнення з відповідача на користь позивача на підставі ст. 216 ЦК України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс", подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 07.10.2008року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу відповідач стверджує дійсність п. 1. договору-заявки б/н від 22.08.2005року на транспортування вантажу автомобільним транспортом та зазначає, що позивачем даний договір було схвалено.

При цьому, відповідач вважає безпідставним стягнення з нього на користь позивача 35450,40грн. зазначаючи, що таке стягнення є поворотом виконання рішення і для цього відсутні підстави.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги та зазначає, що висновок суду першої інстанції про недійсність п. 1. договору-заявки б/н від 22.08.2005року на транспортування вантажу автомобільним транспортом є правильним та підтверджений належними доказами.

Твердження відповідача про безпідставність стягнення з нього 35450,40грн. вважає неправильними, оскільки під час розгляду справи №297/13-05 обставини недійсності правочину не досліджувались.

У своїх доповненнях до відзиву на апеляційну скаргу позивач зазначає, що між підприємством позивача та Добровлянським С.О. ніколи не існувало відносин представництва в розумінні ст. 237 ЦК України, оскільки відсутні будь-які підстави для виникнення таких правовідносин, зокрема, договір, закон, акт органу юридичної особи тощо, що в свою чергу виключає можливість схвалення правочину в порядку ст. 241 ЦК України. При цьому, позивач стверджує, що підприємство позивача ніколи добровільно не приймало до виконання сплату штрафу на підставі п. 1. договору-заявки б/н від 22.08.2005року на транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.11.2008року у справі №15/269-08 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"на рішення господарського суду Київської області від 07.10.2008року у справі №15/269-08 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні 12.01.2009року було оголошено перерву до 26.01.2009року до 10-00год.

В судовому засіданні 26.01.2009року представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

22.08.2005року між позивачем (замовник) та відповідачем (перевізник) укладено договір-заявку на транспортування вантажу автомобільним транспортом (договір, а.с.5), згідно до умов якого відповідач зобов’язувався доставити ввірений йому відправником вантаж до місця призначення і видати його управомоченій особі, а позивач зобов’язувався сплатити за перевезення встановлену плату.

Пунктом 1 договору передбачено, що у випадку прибуття автомобілю після 12.00 (дня) нормативний простій автомобіля при навантаженні, розвантаженні, митному оформлені вантажу приймається сторонами у межах 48 годин на території України, 24 години на інотериторії. У випадку прибуття автомобілю до 12.00 (дня) нормативний простій приймається сторонами у межах 2 робочих днів, включаючи день прибуття. Якщо автомобіль прийшов як за 36 (територія України)/18 (інотериторія) годин до вихідних і святкових днів, вихідні та святкові дні вважаються простоєм. Понаднормативний простій оплачується замовником сумою, еквівалентною 110 EUR по Україні і 175 EUR на іноземній території за кожну почату добу простою.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру підтверджується (а.с.113), що позивач сплатив відповідачу 4000,00грн. за транспортні послуги по рахункам №№648, 649, 650 та 651 (а.с.158, 160, 162 та 164 відповідно).

Від позивача договір підписано Добровлянським С.О., що підтверджується підписом у договорі, письмовими поясненнями Добровлянського С.О. (а.с.14) та актом від 30.01.2006року позивача "Про результати службової перевірки щодо обставин укладення договору з відповідачем від 22.08.2005року в частині встановлення розміру штрафних санкцій" (а.с.8-10).

Згідно редакції статуту позивача (а.с.52-62), яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин (затверджений протоколом зборів учасників товариства №2/04 від 29.03.2004року та зареєстрований в реєстрі суб’єктів підприємницької діяльності Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 07.04.2004року), вбачається, що виконавчим органом товариства є дирекція у складі генерального директора та виконавчого директора, до компетенції яких належить вирішення всіх питань діяльності товариства, крім тих, що віднесені до компетенції зборів учасників та які мають право без доручення представляти інтереси товариства та вчиняти від його імені юридично значимі дії, в тому числі укладати будь-які угоди та юридичні акти.

На підставі п. 1. договору господарський суд Київської області рішенням від 22.12.2005року у справі №297/13-05 (а.с.34-39), яке в цій частині залишено без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 13.03.2006року у справі №297/13-05 (а.с.40-45) та постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2006року у справі №297/13-05 (а.с.46-49), стягнув з позивача на користь відповідача, зокрема, 35450,40грн. штрафу за простій автотранспорту.

На підставі рішення господарського суду Київської області від 22.12.2005року у справі №297/13-05 з ТОВ"Катех-Електро"на користь ТОВ"Васт-Транс" було стягнуто 35450,40грн., що підтверджується платіжною вимогою №528 від 25.09.2006року (а.с.51).

Згідно протоколу №20/07/02 зборів учасників товариства позивача від 20.07.2002року генеральним директором товариства до 21.07.2007року є Ткаченко Микола Миколайович (а.с.63).

Згідно протоколу №1-1/03 зборів учасників товариства позивача від 18.01.2003року виконавчим директором товариства з 20.01.2003року є Ткач Альберт Васильович (а.с.64).

З копії трудової книжки Добровлянського С.О. (а.с.98-104) та наказу ТОВ"Катех-Електро"від 10.05.2005року (а.с.20), з 12.05.2005року ДобровлянськийС.О. був звільнений з ТОВ"Катех-Електро"по переводу в ТОВ"Укрметторг".

Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, у зв’язку з відсутністю у Добровлянського С.О. повноважень на підписання договору-заявки б/н від 22.08.2005року на транспортування вантажу автомобільним транспортом, відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 35450,40грн., що були стягнуті згідно підставі рішення господарського суду Київської області від 22.12.2005року у справі №297/13-05 і які підлягають поверненню.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення (v0011700-76) ", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Задовольняючи позов та визначаючи правочин частково недійсним, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність повноважень у особи, яка уклала спірну угоду. На думку суду першої інстанції, із ст. 241 ЦК України вбачається, що правочин вважається укладеним представником з перевищенням повноважень, якщо на момент вчинення правочину наявних у представника повноважень недостатньо для його вчинення. Тобто, такий правочин може вчинятись особою, яка має певні повноваження, але перевищила їх. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ДобровлянськийС.О., якій підписав спірний правочин, взагалі не мав повноважень на представництво підприємства позивача, тому не може бути визнаний таким, що діяв з перевищенням повноважень.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи, від імені позивача спірний договір підписав ДобровлянськийС.О., який на момент підписання угоди (22.08.2005року) не працював на підприємстві позивача, що підтверджується копією трудової книжки (а.с.103). Відповідно до довідки №3 (а.с.19) ДобровлянськийС.О. працював на підприємстві позивача на посаді інженера маркетингово-збутового відділу та, відповідно пояснень самого ДобровлянськийС.О., до його обов’язків входило організація транспортних перевезень (а.с.14). Зі змісту пояснень, що знаходяться у матеріалах справи, вбачається, що комерційний директор ТОВ"Катех-Електро"Салапай А.П. доручив ДобровлянськомуС.О. здійснити пошук перевізника вантажу з Польщі (а.с.14, 15, 16), що і було зроблено останнім. При цьому, про всі істотні умови договору перевозки комерційний директор ТОВ"Катех-Електро"Салапай А.П. був повідомлений, про що свідчать його ж пояснення (а.с.16). Тобто ДобровлянськийС.О. отримав усне доручення на організацію перевезення вантажу ТОВ"Катех-Електро"з Польщі.

Відповідно до ст. 237 ЦК України представництво є цивільним правовідношенням, змістом якого є вчинення однією стороною (представником) правочинів від імені іншої сторони (яку представляють), в результаті чого цивільні права та обов’язки виникають, змінюються і припиняються безпосередньо для особи, яку представляють. Представництво виникає на підставі договору. Відповідно до частини першої ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Чинне законодавство (ст. ст.. 205, 206 ЦК України (435-15) ) дозволяє укладати в усній формі правочини, зокрема договори, об’єктивація існування яких відбувається через дії по їх виконанню.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як вбачається із матеріалів справи, ДобровлянськийС.О. прийняв до виконання усне доручення комерційного директора ТОВ"Катех-Електро"на укладання договору на транспортування вантажу автомобільним транспортом.

Статтею 239 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє. З цього вбачається, що представник укладає правочин не від свого імені, а від імені особи, яку він представляє. Права та обов’язки за правочином, укладеним представником відповідно до закону, виникають у особи, яку представляють, автоматично з моменту вчинення правочину, без необхідності здійснення якихось додаткових дій.

У нормах ЦК безпосередньо відсутня норма, яка б зобов’язувала представника повідомляти третю особу, з якою укладається правочин, про представницький характер його повноважень, їхній зміст, а також надавати відповідні документи. Непрямим свідченням і підтвердженням цього висновку у законодавстві є норма абзацу другого ч. 3 ст. 92 ЦК про те, що у відносинах з третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. У даному випадку спірний правочин містить печатку ТОВ"Кетех-Електро", що теж може свідчити про погодження позивачем укладеного Добровлянським С.О. договору. Так, ч.2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Пояснення начальника канцелярії ТОВ"Катех-Електро"(а.с.15) не можуть бути взяті до уваги, оскільки не містять беззаперечних відомостей щодо наявності печатки на спірному договорі та відсутні відомості, які підтверджують право начальника канцелярії ставити відтиски печатки підприємства на договорах підприємства.

Відповідно до ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

В п. 9.2 роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999року №02-5/111 (v_111800-99) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними"визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується сторонами, спірний правочин був повністю виконаний сторонами угоди, що свідчить про схвалення ТОВ"Катех-Електро" угоди, укладеної Добровлянським С.О.

При цьому, колегія суддів бере до уваги і той факт, що питання про недійсність угоди у зв’язку з відсутністю повноважень на її укладання не ставилось позивачем під час розгляду справи №237/13-05 про стягнення штрафу саме на підставі п. 1 договору-заявки, що є предметом розгляду у даній справі. Одночасно, колегія суддів звертає увагу на те, що ініціатором позову у справі №297/13-05 було саме ТОВ"Катех-Електро", позовні вимоги якого ґрунтувались саме на умовах договору–заявки на транспортування вантажу автомобільним транспортом від 22.08.2005року (а.с.34). При цьому, мова про його повну або часткову недійсність не йшла.

На думку колегії суддів, обставини, на підставі яких позивач просить визнати частково недійсним правочин, не є беззаперечними. Визиває сумнів той факт, що гр.ДобровлянськийС.О., не працюючі на підприємстві, як то стверджує позивач понад 3 місяці, уклав угоду та засвідчив її печаткою підприємства без погодження з керівництвом підприємства умов цієї угоди. При цьому, вказана угода була виконана обома сторонами і стала підставою звернення до суду саме позивачем, що свідчить про прийняття ним умов спірної угоди.

Одночасно, колегія суддів вважає, що визнання частково недійсним договору на підставі ч. 2 ст. 203 ЦК України щодо наявності необхідного обсягу цивільної дієздатності неможливе. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, шляхом повного виконання цього правочину свідчить про схвалення правочину повністю, а не в якійсь його частині, на чому наполягає позивач.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вказане, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що місцевим господарським судом були невірно застосовані норми матеріального права при задоволенні позовних вимог. За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 07.10.2008року у справі №15/269-08 має бути скасовано та прийнято нове судове рішення.

Підсумовуючи наведене вище, керуючись ст. ст.43, 33, 34, 43, 49, 99, 101, п.2) ст. 103, 104, 105 ГПК, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"на рішення господарського суду Київської області від 07.10.2008року у справі №15/269-08 за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"до товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"про визнання правочину частково недійсним та стягнення 35450,40грн. задовольнити повністю.

2. Рішення господарського суду Київської області від 07.10.2008року у справі №15/269-08 за позовом підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"до товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"про визнання правочину частково недійсним та стягнення 35450,40грн. скасувати повністю.

3. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"до товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"про визнання правочину частково недійсним та стягнення 35450,40грн. відмовити повністю.

4. Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"(04073, м.Київ, пр. Московький, 15-А, код 20006134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Васт-Транс"(Київська обл., Києво-Святошинський р-н., с.Петрушки, вул.Лісна, 1, код 30367782) 219,75грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.