розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.08р.

у справі № 34/252-08

за позовом акціонерного товариства "Аверс", м. Харків,

до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область,

про стягнення 82 663 грн. 09 коп.

До господарського суду Дніпропетровської області звернулось з позовом акціонерне товариство "Аверс", м. Харків до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область про стягнення 82 663 грн. 09 коп. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не оплатив товар у встановлений строк на підставі договору поставки №1813 від 27.11.2006 р. та додаткової угоди №1 від 29.03.07р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2008р.(суддя –доповідач С.А. Примак) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 76 996 грн. 17 коп., пеню у розмірі 3 594 грн. 33 коп., витрати на оплату державного мита в сумі 805 грн. 90 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 115 грн. 04 коп., в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.10.2008 р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача. Вказує, що рішення господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи.

В судовому засіданні Дніпропетровського апеляційного господарського суду представник відповідача просить рішення суду скасувати; представник позивача заперечує проти апеляційній скарги.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, дослідивши матеріали справи та аналізуючи докази по справі, в їх сукупності, Дніпропетровський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

27.11.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №1813, відповідно до якого, позивач повинен був поставити на користь відповідача товар, найменування, кількість, асортимент, комплектність, якість, строки та умови поставки якого обумовлюються у специфікаціях.

29.03.2007р. між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 до договору № 1813, де зазначена специфікація № 3 на товар, що повинен бути поставлений.

Відповідно до специфікації, частина товару була поставлена згідно видатковій накладній № 158 від 08.05.2007р. та повністю оплачена відповідачем.

21.06.2007р. (видаткова накладна № 210) позивач поставив відповідачу іншу частину товару. Позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № 260 на оплату вартості поставленого товару, яка склала 111 693 грн. 78 коп.

10.07.2007р. сторонами був складений акт огляду поставленої продукції, відповідно до якого частина товару була визнана бракованою.

На підставі акту та п.6.4. договору №1813, позивачем був замінений бракований товар, на підтвердження чого було складено видаткову накладну № 340 від 16.08.2007р. Таким чином, бракована продукція була замінена позивачем на якісну у тому ж обсязі, тому вартість товару, поставленого за накладною №210, не змінилась та складала 111 693 грн. 78 коп. Відповідно до матеріалів справи, відповідач частково розрахувався за поставлений товар, так 06.09.2007р. відповідач перерахував позивачу 31 077 грн. 63 коп. та 3 619 грн. 58 коп.

Таким чином, сума оплати з боку відповідача складає 34 697 грн. 21 коп., а сума боргу відповідає заявленим позовним вимогам.

Відповідно до п.4 додаткової угоди від 29.03.2007р. до договору № 1813 від 27.11.2007р., оплата товару здійснюється протягом 5 банківських днів від дня фактичної поставки за умови надання наступного пакету документів: рахунок-фактура, податкова накладна, вантажна (видаткова) накладна, сертифікат відповідності, копія ВТД.

Посилання відповідача на те, що після заміни товару, йому не було надано вказаний пакет документів, не може бути прийняте судом, так як відповідач не довів це належними доказами та не витребував дані документи, як передбачено ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України.

Згідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 193 Господарського кодексу України та 526 Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п.6.5. договору № 1813, за порушення строку розрахунків відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Зважаючи на вищевикладене, рішення суду є законним обґрунтованим, підстави для скасування рішення, передбачені ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, відсутні. З вказаних підстав в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, –залишити без задоволення.