розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова", м.Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008р. по справі № 6/179-08(33/115-08)

за позовом Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова", м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Агромашінвест", м. Дніпропетровськ

про зобов"язання вчинити певні дії,

Державне підприємство "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім..О.М.Макарова"(далі- позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив суд зобов"язати товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Агромашінвест" ( далі-відповідач) повернути дослідну партію тракторів і гарантійний комплект вартістю в розмірі 94740 грн., які були передані за договором №2205/99 від 22.05.1999р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008р. по справі № 6/179-08(33/115-08) (суддя- Коваленко О.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності.

Не погодившись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Скаржник посилається на ст. 83 Цивільного кодексу УРСР (1963 р.) відповідно до якої позовна давність не поширюється на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян.

Відповідач проти викладених в апеляційній скарзі доводів заперечує, рішення господарського суду вважає законним і обґрунтованим, просить залишити без змін, а в задоволенні скарги просить відмовити.

В судовому засіданні 26.01.2009р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає по наступним підставам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 22.05.1999р. між Державним підприємством "Виробниче об’єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова"–(замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробничим підприємством "Агромашінвест" –(виконавець) було укладено договір №2205/99 від 22.05.1999р. строком дії до 30.06.2000р. (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. даного договору замовник-позивач доручає, а виконавець-відповідач приймає на себе зобов’язання щодо випробувань партії тракторів у Туніській Республіці.

Згідно ІІ розділу договору позивач зобов’язаний передати відповідачу за актом передачі-приймання трактори вартістю 89 880,00 грн. і гарантійний комплект вартістю 4 860,00 грн.

Як зазначено п. 4.4. договору відповідач по завершенню випробувань повертає партію тракторів і гарантійний комплект до 20 червня 2000р.

Відповідно до акту приймання- передачі №1 від 25.06.1999р. та доручення серія ЯАТ №602464 від 22.06.1999р. позивач передав, а відповідач прийняв партію тракторів в кількості 4 одиниці та гарантійний комплект загальною вартістю 94 740,00 грн.

Пунктами 6.1. та 6.2. договору встановлено, що за порушення зобов’язань сторони несуть майнову відповідальність відповідно до діючого законодавства України. Виконавець-відповідач несе відповідальність за збереження та повернення або відшкодування вартості партії тракторів.

Оскільки відповідач порушив взяті на себе договірні зобов"язання щодо повернення партії тракторів та гарантійного комплекту, позивач 19.05.2008р. звернувся до господарського суду Дніпропетровської області.

Предметом спору є повернення поставленої техніки, а саме: партія тракторів і гарантійний комплект вартістю в розмірі 94740 грн., які були передані за договором №2205/99 від 22.05.1999р.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Цивільний кодекс Української РСР (1540-06) .

Статтею 71 Цивільного кодексу Української РСР встановлено, що загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Згідно зі статтею 83 Цивільного кодексу Української РСР позовна давність не поширюється: на вимоги, що випливають з порушення особистих немайнових прав, крім випадків, передбачених законом; на вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян; на вимоги вкладників про видачу вкладів, внесених у державні трудові ощадні каси і в Державний банк СРСР; у випадках, встановлюваних законодавством Союзу РСР, і на інші вимоги.

Згідно з пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) правила Цивільного кодексу України (435-15) про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, на вимоги про витребування державного майна, заявлені після набрання чинності Цивільного кодексу України (435-15) поширюються його норми про позовну давність, оскільки позовна давність не сплинула у зв'язку з винятками, передбаченим статтею 83 ЦК УРСР.

На момент введення в дію Цивільного кодексу України (435-15) –01.01.2004 строк позовної давності по спірним правовідносинам не сплив. З врахуванням п.6 Прикінцевих та перехідних положень та статті 257 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин належить застосовувати загальний строк позовної давності у три роки з початком перебігу - з моменту набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) . Сплив строку позовної давності до звернення з позовом є підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України (в редакції чинний з 01.01.2004р.) загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позивач звернувся до суду з позовом 17.01.2008р. тобто з пропуском строку позовної давності. Строк позовної давності сплинув 01.01.2007р.

Вимоги, на які позовна давність не поширюється, передбачені ст. 268 Цивільного кодексу України (в редакції чинний з 01.01.2004р.), в перелік таких вимог не включені вимоги державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння колгоспів та інших кооперативних та інших громадських організацій або громадян .

Позивачем не спростовано обставини пропуску позовної давності у даній справі, клопотання про його відновлення позивачем не заявлялося, суд першої інстанції обгрунтовано встановив відсутність поважних причин пропуску позовної давності, а тому за наявності достатніх підстав правомірно відмовив в позові у зв"язку зі спливом строку позовної давності.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що рішення господарського суду як законне та обґрунтоване належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 101 –103, 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд -

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Виробниче об"єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова", м.Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2008р. по справі № 6/179-08(33/115-08) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого господарського суду України.