розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс"на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2008р.

у справі №1/141-08 (суддя Грєхов А.С.)

за позовом Пухівської сільської ради Броварського району Київської області

до 1. Комунального підприємства "Мрія"

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс"

про визнання недійсним договору про спільну діяльність

Пухівська сільська рада Броварського району Київської області звернулася до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Мрія"та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс"про визнання недійсним договору про спільну діяльність.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.11.2008р. позов задоволено повністю та стягнуто з першого та другого відповідачів на користь позивача по 42,50 грн. державного мита та по 59 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, другий відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Київської області від 20.11.2008р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

На думку другого відповідача, рішення місцевим господарським судом прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України та п. 15 ч. 3 ст. 42, ч. 4 ст. 71 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2008р. скарга другого відповідача прийнята до розгляду та порушене апеляційне провадження по справі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Перший відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Другий відповідач надав письмові пояснення до апеляційної скарги, в яких просив скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з підстав, викладених у поясненні.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Представник першого відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги.

Представник другого відповідача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія апеляційного суду виходить із наступного.

15.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс" (учасник 1) та Комунальним підприємством "Мрія" (учасник 2) укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого учасники зобов’язуються об’єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи в сфері забезпечення річковим піском суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у Броварському районі Київської області, інших адміністративно-територіальних одиницях України, з метою одержання прибутку (а.с. 25-32).

В п. 4.1 договору визначено, що учасник 2 зобов’язується, зокрема, розміщувати майно, що належить учаснику 1 та необхідне для провадження спільної діяльності за відповідним договором, на земельній ділянці площею 2 га в адміністративних межах Пухівської сільської ради.

В п. 6.2 договору зазначено, що вкладом учасника 1 є, зокрема, забезпечення наявності річкового піску на земельній ділянці площею 2 га в адміністративних межах Пухівської сільської ради.

На думку позивача відповідний договір має бути визнаний недійсним, оскільки позивачем рішення про надання першому відповідачу відповідної земельної ділянки в користування чи у власність не приймалось, а тому у відповідачів відсутні правові підстави користуватись та розпоряджатись відповідною земельною ділянкою.

Дослідивши представлені докази, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Київської області від 20.11.08р. має бути залишене без змін з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що 15.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс" (учасник 1) та Комунальним підприємством "Мрія" (учасник 2) укладено договір про спільну діяльність, згідно умов якого учасники зобов’язуються об’єднати свої вклади та спільно діяти без створення юридичної особи в сфері забезпечення річковим піском суб’єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність у Броварському районі Київської області, інших адміністративно-територіальних одиницях України, з метою одержання прибутку (а.с. 25-32).

В Статуті Комунального підприємства "Мрія" визначено, що підприємство засноване на комунальній власності і підпорядковане Пухівській сільській раді, яка є органом управління майном (а.с. 7-13).

В п. 4.2 Статуту підприємства зазначено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади села Пухівка Броварського району (а.с. 7-13).

Відповідно до ст. 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.

В 12 Перехідних положень Земельного кодексу України (2768-14) визначено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. п. "б", "в", "є", "й"ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; вирішення земельних спорів.

Враховуючи вищенаведене та оскільки земельна ділянка площею 2 га відноситься до земель територіальної громади с. Пухівка, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що саме Пухівська сільська рада повинна розпоряджатися відповідною земельною ділянкою.

В ст. 101 ГПК України визначено, що додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не бере до уваги надану другим відповідачем довідку №825 від 13.06.2008р., оскільки останнім не доведено, що про її наявність він дізнався лише після прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції. Крім того, в відповідній довідці йде мова про земельну ділянку площею 3,5 га.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції на момент укладення відповідного договору) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Першим відповідачем доказів прийняття позивачем рішення про надання в користування земельної ділянки площею 2 га в адміністративних межах Пухівської сільської ради не надано. Також не надано відповідачами і документів, що посвідчують право власності на відповідну земельну ділянку.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про безпідставність укладення оскаржуваного договору, оскільки перший відповідач не мав права розпоряджатись відповідною земельною ділянкою, позначеної на викопіюванні з проекту формування території та встановлення меж Пухівської сільської ради, і відповідно укладати оскаржуваний договір (а.с. 30).

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999р. господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Проаналізувавши зміст договору про спільну діяльність від 15.06.2007р., апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що відповідний договір укладений з порушенням ст. ст. 83, 125, 126 Земельного кодексу України, порушує права громади в особі Пухівської сільської ради на користування та розпорядження відповідною земельною ділянкою, і, відповідно, такий договір має бути визнаний недійсним.

Згідно ч. 2 та п. "в" ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання угоди недійсною.

В ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим та іншими законами.

В п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними"№02-5/111 (v_111800-99) від 12.03.1999р. зазначено, що якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода.

Враховуючи вищенаведене та оскільки позивач є органом місцевого самоврядування до повноважень якого відноситься розпорядження землями в межах Пухівської сільської ради, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність звернення позивача з відповідним позовом.

Апеляційний господарський суд також погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в даному випадку вже достатньою підставою для визнання відповідного договору недійсним є факт внесення як вкладу у спільну діяльність згідно договору від 15.06.2007р. права розміщення майна на відповідній земельній ділянці, користуватися та розпоряджатися якою перший відповідач не мав жодних правових підстав.

Другим відповідачем надавалось клопотання про витребування від Управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області письмової інформації (довідки) про територіальну належність земельної ділянки, право розміщення майна на якій було вкладом КП "Мрія"у спільну діяльність, до меж населеного пункту - с. Пухівка. Колегія апеляційного господарського суду відмовила у задоволенні відповідного клопотання, оскільки в матеріалах справи наявна довідка Управління земельних ресурсів у Броварському районі Київської області №5 від 21.09.2007р. про правовий статус відповідної земельної ділянки.

Посилання другого відповідача на лист Головного управління МВС України в Київській області №538 від 19.01.2009р. не береться до уваги, оскільки другим відповідачем доказів порушення кримінальної справи по зазначеним в листі фактам не надано.

Також не підлягає задоволенню клопотання другого відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки останнім не обґрунтовано доцільності такого відкладення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд повторно розглядає справу та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Київської області від 20.11.08р. у справі №1/141-08 прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишене без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України апеляційний господарський суд

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс" у задоволенні клопотання про витребування доказів від 22.01.2009р.

2. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс" у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

3. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Радекс"на рішення господарського суду Київської області від 20.11.2008р. по справі №1/141-08 залишити без задоволення.