СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            19.12.2001
 
 
                             (Витяг)
 
     У листопаді 2000 р.  Ф.  звернувся  до  суду  зі  скаргою  на
постанову заступника начальника Луганської митниці від 6 листопада
2000 р.  N 1520/70200/00,  якою на нього було  накладено  штраф  у
розмірі  500 грн.  та конфісковано 500 аудіокасет.  Посилаючись на
те,  що до адміністративної відповідальності він був притягнений з
порушенням    вимог   чинного   законодавства,   скаржник   просив
задовольнити його скаргу.
 
     Рішенням Ленінського  районного  суду  м.  Луганська  від  22
грудня 2000 р. в задоволенні скарги відмовлено.
 
     Голова Луганського   обласного   суду   порушив   у  протесті
(внесеному  до  введення  касаційного  провадження)  питання   про
скасування  зазначеного судового рішення у зв'язку з недодержанням
норм  процесуального  права.  Судова  палата  з  цивільних   справ
Верховного Суду України протест задовольнила з таких підстав.
 
     Постановлюючи рішення  про  залишення скарги без задоволення,
районний суд виходив із того,  що  Ф.  порушив  митні  правила,  у
зв'язку  з чим заступник начальника Луганської митниці на підставі
ст. 116 МК ( 1970-12 ) (1970-12)
          обгрунтовано  наклав  на  нього  штраф,  а
питання  в  частині  конфіскації  аудіокасет  правильно передав на
розгляд суду.
 
     Відповідно до роз'яснень  Пленуму  Верховного  Суду  України,
викладених у   п.   20  постанови  від  26  лютого  1999  р.  N  2
( v0002700-99 ) (v0002700-99)
         "Про судову практику в справах про контрабанду  та
порушення   митних   правил",  справи  про  митні  правопорушення,
передбачені статтями  109,  112-118  МК   ( 1970-12   ) (1970-12)
        ,   мають
розглядатися в повному обсязі судом.  Якщо в діях правопорушника є
склади декількох митних правопорушень,  за одне з яких передбачено
конфіскацію,    суд    розглядає   справу   щодо   всіх   вчинених
правопорушень.
 
     Проте суд,  відмовляючи в задоволенні скарги, не врахував цих
роз'яснень та не взяв до  уваги  те,  що  стягнення  на  скаржника
накладено неправомочним органом. За таких обставин рішення суду не
можна визнати законним та обгрунтованим.
 
     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України рішення Ленінського  районного  суду
м. Луганська скасувала і направила справу на новий розгляд до суду
першої інстанції.
 
 "Рішення Верховного Суду України", N 2002 р.