КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22.01.2009 № 3/156-32/98-31/144
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
За участю представників:
від позивача: Конта М.П.
від відповідача: Гордієнко А.О.
від третьої особи 1: Висоцький М.В. від прокуратури: Карпенко Н.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Регіонального фонду державного майна України по м. Києву
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2008
у справі № 3/156-32/98-31/144 (Качан Н.І.)
за позовом Регіонального фонду державного майна України по м. Києву
до Закритого акціонерного товариства комплектації "Тельком"
треті особи 1. Міністерство транспорту та зв'язку України
2. Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут зв'язку"
тр
про визнання права власності
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги про визнання права власності за державою України в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на будівлю та дворові споруди, що знаходяться за адресою м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б та зобов'язання Закритого акціонерного товариства комплектації "Тельком" повернути до державної власності зазначене майно за актом приймання-передачі Українському науково-дослідному інституту зв'язку, як балансоутримувачу вищевказаного майна.
Закрите акціонерне товариство комплектації "Тельком" звернулось до Господарського суду м. Києва з зустрічною позовною заявою до Регаонільного відділення Фонду державного майна України про визнання права власності на двоповерхову не житлову будівлю, розташовану за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, -Б.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.05.2008 р. в задоволенні первісного позову Регіонального відділення Фонду державного майна України відмовлено повністю.
Зустрічий позов Закритого акціонерного товариства комплектації "Тельком" задоволено.
Визнано право власності на двоповерхову не житлову будівлю загальною площею 1897,10 кв.м., розташовану за адресою м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б за Закритим акціонерним товариством комплектації "Тельком".
Стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на користь Закритого акціонерного товариства комплектації "Тельком" 85 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити первісний позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву, а в задоволенні зустрічного позову Закритого акціонерного товариства комплектації "Тельком" відмовити повністю.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.
Свої вимоги заявник обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на спірне приміщення, а тому зазначене майно весь час знаходилось у власності держави. Крім того, скаржник вважає помилковим висновок місцевого суду, що Регіональним відділенням фонду державного майна України по м. Києву пропущений строк позовної давності.
Відповідач просив суд рішення залишити без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.
Третя особа-1 підтримує вимоги, викладені в апеляційній скарзі.
Третя особа-2 зазначила, що на даний час у неї немає претензій стосовно прав відповідача на спірне майно.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" була зареєстрована 21.12.1994 р. Старокиївською районною радою народних депутатів м. Києва.
15.11.1995 р. Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву уклали договір купівлі-продажу № 215, посвідчений 6-ю Державною нотаріальною конторою м. Києва та зареєстрований представництвом Фонду державного майна України у Старокиївському районі м. Києва 17.01.1996 р. № 000125/12.
Відповідно до умов зазначеного договору Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" повинна була отримати у власність державне майно цілісного майнового комплексу підприємства комплектації "Тельком" по вул. Хрещатик, 22 у м. Києві.
Розпорядженням Міністерства зв'язку України від 22.01.1996 р. було вирішено передати безоплатно Організації орендарів підприємства комплектації "Тельком" замість вилучених у нього приміщень по вул. Хрещатик, 22 у м. Києві приміщення по вул. Солом'янській, 3-Б (будівля з плеторою А, квартал 598).
Крім того, листом від 30.01.1996 р. Міністерство повідомило, що виконання зазначеного розпорядження покладено на Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут зв'язку".
Відповідно до положень п. 1 положень Декрету Кабінетів Міністрів України №8-92 від 15.12.1992 р. "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (8-92) , діявшого на момент виникнення спірних правовідносин, та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 72 від 30.01.1993 р. "Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України"Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (72-93-п) міністерства та інші органи державної виконавчої влади здійснюють управління майном підприємств, установ і організацій, що належать до їх управління. Тобто спірне майно перебувало на балансі третьої особи УНДІЗ, який був підпорядкований Міністерству зв'язку України.
Отже, суд вважає, що Міністерство зв'язку України у межах своїх повноважень, видало розпорядження від 22.01.1996 р. про передачу спірного майна позивачу.
08.02.1996 р. було зареєстровано Закрите акціонерне товариство "Тельком", яке відповідно до п.1.1 Статуту стало правонаступником вищезазначеної організації орендарів. Місцем розташування обох юридичних осіб була адреса: м. Київ, вул. Хрещатик, 22.
Згідно акту прийома-передачі від 31.01.1996 р. Організація орендарів підприємства комплектації отримала у власність цілісний майновий комплекс вартістю 585 056,10 грн.
Державне підприємство "Український науково-дослідний інститут зв'язку" 12.03.1996 р. оформило передання зі свого балансу на баланс Закритого акціонерного товариства "Тельком", актом, який був затверджений заступником міністра зв'язку України.
В акті підсумкової перевірки виконання умов договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу ЗАТК "Тельком" від 17.02.2000 р., затверджений начальником РВ ФДМ України по м. Києву Збружинським В.Ф. зазначено, що умови зазначеного договору купівлі-продажу виконані в повному обсязі, а також п. 8.1. акту підтверджено, що державної частки майна ЗАТК "Тельком" не має і повністю виконало свої зобов'язання перед державою.
Відповідач за первісним позовом вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Враховуючи, що позивачем проводилась перевірка в приміщенні ЗАТК "Тельком" по вул. Соломянській, 3-Б у м. Києві 17.02.2000 року, а тому Регіональне відділення фонду державного майна України повинно було дізнатись про порушенння свого права.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу за первісним позовом у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з закінченням строку позовної давності.
Крім того ЗАТК "Тельком" було подано зустрічний позов про визнання права власності.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення зустрічних позовних вимог з огляду на наступне.
15.11.1995 р. Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" та Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву уклали договір купівлі-продажу № 215, посвідчений 6-ю Державною нотаріальною конторою м. Києва та зареєстрований представництвом Фонду державного майна України у Старокиївському районі м. Києва 17.01.1996 р. № 000125/12.
Відповідно до умов зазначеного договору Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" повинна була отримати у власність державне майно цілісного майнового комплексу підприємства комплектації "Тельком" по вул. Хрещатик, 22 у м. Києві.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є угоди, передбачені законом, а також угоди, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР).
Відповідно до ст. 224 Цивільного кодексу Української РСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів (ст. 227 Цивільного кодексу Української РСР).
Відповідно до ст. 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" приватизація державного майна може здійснюватись шляхом викупу майна державного підприємства, зданого в оренду. Викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (2269-12) . В силу статті 25 вказаного закону приватизація об'єкта оренди здійснюється відповідно до чинного законодавства.
Цілісний майновий комплекс - це господарський об'єкт із закінченим циклом виробництва продукції (робіт, послуг). Оцінка вартості цілісного майнового комплексу здійснюється на підставі балансу підприємств. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи підприємств (цехи, виробництва, дільниці та інші), що виділяються в самостійні об'єкти приватизації або оренди з подальшим складанням розподільного балансу ( Постанова Кабінету Міністрів України № 522 від 02.09.1992 р. "Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди" (522-92-п) ).
Крім того, відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" мала право на купівлю приміщення по вул. Хрущатик, 22 в м. Києві в складі цілісного майнового комплексу.
Розпорядженням Міністерства зв'язку України від 22.01.1996 р. було вирішено передати безоплатно Організації орендарів підприємства комплектації "Тельком" замість вилучених у нього приміщень по вул. Хрещатик, 22 у м. Києві приміщення по вул. Солом'янській, 3-Б (будівля з плеторою А, квартал 598).
Як вбачається з матеріалів справи з 22.01.1996 р. Організація орендарів підприємства комплектації "Тельком" знаходилась за адресою: м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується технічною документацією Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що фактична адреса спірного майна: м. Київ, вул. Солом'янська, 3-Б.
Відповідно до акту прийома-передачі від 31.01.1996 р. Організація орендарів підприємства комплектації отримала у власність цілісний майновий комплекс вартістю 585 056,10 грн. Зазначений акт підтверджує, що за цілісний майновий комплекс було сплачено 521 056,10 грн. грошовими коштами та 64 000 грн. приватизаційними сертифікатами, загальною сумою - 585 056,10 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Враховуючи, що ЗАТК "Тельком" є правонаступником Організації орендарів підприємства комплектації "Тельком" та отримало від орендарів як засновників до статутного фонду їх майно вартістю 585 056,10 грн., а значить і спірне приміщення, що підтверджується розділом 6 Статуту ЗАТК "Тельком".
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, заявником всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2008 року у справі № 3/156-32/98-31/144 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Рішення Господарського суду м. Києва від 13.05.2008 року у справі № 3/156-32/98-31/144 залишити без змін, а апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву - без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В. Судді Буравльов С.І. Вербицька О.В.
27.01.09 (відправлено)