розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля"на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року

у справі № 7/525-08 (суддя Антонова В.М.)

за позовом Антимонопольного комітету України, м. Київ

до відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля", м. Київ

про стягнення 2 250, 00 грн.

Антимонопольний комітет України звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля"про стягнення 2 250, 00 грн. (а.с. 3 –5).

Господарський суд Київської області рішенням від 18.11.2008 року по справі № 7/525-08 позовні вимоги задовольнив повністю (а.с. 63 –65).

Не погодившись із рішенням господарського суду Київської області, ВАТ "Укренерговугілля"звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 18.11.2009 року по справі № 7/525-08 скасувати (а.с. 72 –73).

Позивач заперечує проти апеляційної скарги з мотивів викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою, а оскаржене рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим (а.с. 77 –78).

В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилався на те, що при винесенні оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не в повному обсязі з’ясував усі обставини, що мають значення для справи та зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, у зв’язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2008 року, відповідно до ст. 98 ГПК України, апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засіданні за участю повноважених представників сторін (а.с. 68 –69).

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення суду та підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, вважає їх обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 18.07.2008 року скасуванню з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення суду та заперечив проти доводів викладених у апеляційній скарзі, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

22.01.2009 року Київським міжобласним апеляційним господарським судом було проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Відповідно до ст. 101 ГПК України Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заслухавши пояснення учасників судового засідання, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року таким, що має бути залишено без змін виходячи з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським Київської області, Антимонопольний комітет України за результатами розгляду справи № 28-26.13/100-06/51-06 прийняв рішення № 681-р від 04.12.2007 року "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу"(а.с. 6 –17).

Пунктом 1 резолютивної частини вказаного рішення визнано дії ВАТ "Укренерговугілля"такими, що призвели до обмеження конкуренції.

Із п. 3 рішення № 681-р вбачається, що відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції"за порушення, зазначені у п. 1 цього рішення, накласти на ВАТ "Укренерговугілля"штраф у розмірі 10 000 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що копія рішення № 681-р із супровідним листом № 28-26/11-8307 від 18.12.2007 року відправлена ВАТ "Укренерговугілля"18.12.2007 року та отримана 21.12.2007 року. Дане твердження підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 489602 із відміткою особи, що отримала "Древило"(а.с. 18 –19).

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції"та п. 3 рішення Антимонопольного комітету України № 681-р від 04.12.2007 року, особа на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Враховуючи викладене, останнім днем сплати штрафу за рішенням № 681-р закінчився 21.02.2008 року.

Платіжним дорученням № 629 від 07.03.2008 року ВАТ "Укренерговугілля"сплатило 10 000 грн. штрафу на виконання рішення Антимонопольного комітету України № 681-р від 04.12.2007 року (а.с. 20).

Таким чином, ВАТ "Укренерговугілля"сплативши штраф прострочив термін оплати на 15 днів.

Згідно п. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

На підставі викладеного, Антимонопольний комітет України нарахував пеню у розмірі 2 250 грн.

В апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що особа яка розписалась у повідомленні про вручення відповідачу рішення Антимонопольного комітету України № 681-р не є уповноваженою особою на отримання поштових відправлень адресованих ВАТ "Укренерговугілля". Також відповідач в обґрунтування своїх заперечень на позов посилається на те, що відповідно до журналу вхідної кореспонденції ВАТ "Укренерговугілля", рішення Антимонопольного комітету України № 681-р надійшло 09.01.2008 року. Таким чином, на думку відповідача строк сплати штрафних санкцій повинен був закінчитись 09.03.2008 року.

Проте колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, не може погодитись з такими твердженнями, оскільки Українське державне підприємство поштового зв’язку "Укрпошта"листом № 221-10-2118 від 23.06.2008 року (а.с. 58 –59) повідомило Антимонопольний комітет, що лист № 28-26/11-8307 від 18.12.2007 року з доданим до нього рішенням був вручений 21.12.2007 року уповноваженому на одержання пошти Древило Г.П. під розписку у книзі ф.8, на підставі довіреності з якої вбачається, що Древило Г.П. доручено отримувати поштові надходження для ВАТ "Укренерговугілля"(а.с. 60).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасника судового процесу.

З огляду на наведене та на переконання колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, представником відповідача не обґрунтовано належним чином доказами, наявними в матеріалах справи, тих обставин, які б могли бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

Враховуючи вищенаведене, колегія судів Київського міжобласного апеляційного господарського суду приходить до висновку, що судом першої інстанції належним чином досліджено обставини справи та надано відповідну правову оцінку, рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року по справі № 7/525-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак відсутні передбачені законом підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 43, 99, 101 –103, 105 Господарсько процесуального кодексу України (1798-12) , апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Укренерговугілля"на рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року у справі № 7/525-08 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 18.11.2008 року у справі № 7/525-08 залишити без змін.

3. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.

4. Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.