Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в повному обсязі оскільки вважає, що рішення було прийняте по неповно з’ясованим обставинам з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2008 р. було порушено апеляційне провадження у справі № 48/217, розгляд справи був призначений на 2011.2008 р.

20.11.2008 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 04.12.2008 р.

04.12.2008 р. В судовому засіданні була оголошена перерва до 17.12.2008 р.

17.12.2008 р. в судовому засіданні була оголошена перерва до 22.01.2009 р.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, а також інші надані сторонами матеріали, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

17.03.2000 р. ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" (постачальник) та ДП "Наш дім" (абонент) уклали договір № 7768/1-5-02 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі – Договір).

Пунктом 1.1. Договору встановлено, що за Договором постачальник зобов’язується забезпечувати абоненту постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Держжиткомунгосту України № 65 від 01.07.94р. (z0165-94)

Згідно із п. 3.1 Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показань водолічильників здійснюється як правило щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що входить із комунального водопроводу та інших джерел постачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з постачальником, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил (z0165-94) (п. 3.4 Договору). Абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у п’ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.6).

Пунктом 3.7 Договору встановлено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжних документу до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки та підписання акту звірки в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані постачальника вважаються прийнятими абонентом.

Позивач відповідно до умов Договору направляв до банківської установи Відповідача дебетові інформаційні повідомлення, які наявні у матеріалах справи.

Позивач просить стягнути з Відповідача заборгованість за період з квітня 2005 року по грудень 2007 року, яка становить 756534,80 грн.

Відповідач надав розрахунок суми основного боргу та інфляційних витрат, що підлягає стягненню з ДП "Наш дім" на користь ВАТ АК "Київводоканал" (за період заборгованості основного боргу з травня 2005 року по грудень 2007 року) за надані послуги з водопостачання та водовідведення, відповідно до якого сума боргу становить 773 534,39 грн.

Позивачем було надано розрахунок інфляції боржника - ДП "Наш дім" за неналежне виконання умов договору № 7768/1-5-02 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до якого розмір заборгованості Відповідача за період з травня 2005 року по грудень 2007 року становить 773 534,39 грн. Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно обґрунтованості вимоги Позивача про стягнення основного боргу в розмірі 756 534,80 грн.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що житлово - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виробник – суб’єкт господарювання, який виробляє або створює житлово - комунальні послуги; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, паленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Стандарти, нормативи, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують вироблення та виконання житлово-комунальних послуг з урахуванням соціальних, економічних, природно - кліматичних та інших умов регіонів та населених пунктів. Стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово -комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади у сфері стандартизації, центральний орган виконавчої влади з питань житлово – комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством. Інші центральні органи виконавчої влади затверджують нормативно – правові акти у сфері житлово – комунальних послуг, що видаються в межах їхніх повноважень після погодження або спільно з центральним органом виконавчої влади з питань житлово – комунального господарства і реєструються в установленому законодавством порядку (ст. 8 Закону)

Договір укладений до набуття чинності Господарського кодексу України (436-15) . Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України (436-15) цей кодекс застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями відповідно до цього розділу. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України (436-15) , зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов'язку.

Пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) передбачено, що Цивільний кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) , положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Колегію встановлено, що під час судового розгляду Відповідач частково погасив свій основний борг на загальну суму 270 000, 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а отже сума основного боргу на даний момент за Договором 486 534, 80 грн.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Пунктом 4.1 Договору встановлено, що за безпідставну відмову від оплати наданих послуг з водопостачання та водовідведення абонент сплачує постачальнику штрафні санкції у розмірі 20 відсотків від несплаченої суми. Однак суд першої інстанцій не звернув увагу на обставину, що ДП "Наш дім" (колишній ЖКВ Київського заводу "Радар") згідно свого статут займається обслуговуванням житлових будинків, гуртожитків та прибудинкових територій і не отримує ніяких дотацій. Мешканці, що проживають у даних житлових будинках і гуртожитках, систематично та регулярно не сплачують квартплату та комунальні послуги, відповідно до чого формується заборгованість з таких платежів. Крім того частина мешканців, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про заходи щодо проведення у 2005 році розрахунків з погашення зобов’язань держави за знеціненими грошовими заощадженнями громадян в установах Ощадного банку колишнього СРСР шляхом погашення заборгованості за житлово - комунальні послуги" від 29.07.2005 р. за № 664 (664-2005-п) , заключила договори на реструктуризацію заборгованості терміном на 5 років. Тому, відповідно до вище викладеного посилання на п. 4.1 Договору необґрунтоване і не може застосовуватись, оскільки ДП "Наш дім" є планово – збитковим підприємством.

А отже подальше посилання суду першої інстанції на ст. 611, 625 Цивільного кодексу України є помилковим.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія приходить до висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2008 р. у справі № 48/217 підлягає частковому скасуванню, в частині задоволення позовних вимог стосовно виплати штрафу, інфляційних витрат.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Наш дім" на рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2008 р. у справі № 48/217 – задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.10.2008 р. у справі № 48/217 частково скасувати, прийняти нове рішення, яким позов Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства "Наш дім" (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34, п/р 2600530201481 Голосієвського відділення № 5398 Ощадбанку України, МФО 320304, код ЄДРПОУ 30723920) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а, п/р 2600747013279 в Подільскій філії ВАТ КБ "Хрещатик", МФО 380139, код ЄДРПОУ 03327664) основний борг у сумі 486 534,80 грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч п’ятсот тридцять чотири гривні 80 коп.), державне мито у сумі 4 865,35 грн. ( чотири тисячі вісімсот шістдесят п’ять грн. 35 коп.)