ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                            26.11.2001
 
 
                             (Витяг)
 
     Постановою судді  Амвросіївського  районного  суду  Донецької
області  від 2 березня 2000 р.  адміністративну справу щодо Б.  за
ст. 118  МК  ( 1970-12   ) (1970-12)
           закрито   за   відсутністю   складу
адміністративного     правопорушення.     Б.     притягалась    до
адміністративної відповідальності за те,  що 22 лютого 2000 р. під
час  переміщення  через  митний  кордон України на пункті пропуску
"Маріновка" Амвросіївської митниці не задекларувала 3 тис.  руб. і
100 грн.
 
     Дослідивши фактичні обставини справи  і  встановивши,  що  Б.
добровільно  заявила  на митному пункті про не внесені нею в митну
декларацію  3  тис.  руб.  і   100   грн.,   та   враховуючи,   що
недекларування  предметів,  які  переміщуються через митний кордон
України,  може бути вчинене лише умисно,  суд дійшов висновку  про
відсутність у діях Б.  правопорушення,  передбаченого ст.  118  МК
( 1970-12  ) (1970-12)
        ,  і  прийняв  рішення  про  закриття адміністративної
справи.
 
     Голова Донецького обласного суду, переглядаючи матеріали цієї
справи,  погодився  з  рішенням суду першої інстанції і постановою
від 3 квітня 2001 р. залишив його без зміни.
 
     Заступник Генерального  прокурора України порушив питання про
скасування судових рішень щодо Б.  з направленням справи на  новий
судовий  розгляд  у  зв'язку  з  тим,  що  її  дії  не можуть бути
розцінені як  добровільна  відмова  від  вчинення  правопорушення,
передбаченого ст. 118 МК ( 1970-12 ) (1970-12)
        .
 
     Голова Верховного  Суду України,  розглянувши адміністративні
матеріали,  визнав,  що постанова судді Амвросіївського  районного
суду  щодо Б.,  так само як і рішення голови вищестоящого суду,  є
обгрунтованим.
 
     Як видно з  пояснень  Б.,  вона  дійсно  на  пункті  пропуску
"Маріновка"  спочатку  заповнила  декларацію на 300 руб.,  а потім
усно повідомила працівників митниці про наявність у неї ще 3  тис.
руб.  і  100  грн.,  які  тут  же  пред'явила  їм добровільно.  Ці
обставини не були спростовані й під час судового засідання.
 
     Таким чином, висновок суду першої інстанції, з яким погодився
і  голова  вищестоящого  суду,  про  те,  що заява Б.  працівникам
митниці щодо наявності в неї  незадекларованих  грошей  є  не  чим
іншим,  як  усним  декларуванням предметів,  які вона переміщувала
через митний кордон України, є обгрунтованим. Оскільки Б. в даному
конкретному  випадку  цією  формою  декларування  грошей  (яка  не
суперечить змісту диспозиції ст.  118 МК ( 1970-12  ) (1970-12)
        ),  по  суті,
доповнила своє попереднє письмове декларування частини грошей,  то
розцінювати  її  поведінку  як  умисне   недекларування   названих
предметів і кваліфікувати її діяння за ст. 118 МК підстав немає.
 
     Висновки судів визнано законними й обгрунтованими.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 2002 р.