Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Буравльова С.І.

Гольцової Л.А.

при секретарі: Бабенко Т.І.

За участю представників:

від позивача - повідомлений, але не з’явився;

від відповідача - 1.Костерний Д.О. (довіреність №997-НЮ від26.03.2008р.);

2.повідомлений, але не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"

на рішення Господарського суду м.Києва від 30.10.2008

у справі № 26/351 (Пінчук В.І.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Вінницяоблпаливо"

до 1. Державного територіально-галузевого об"єднання "Південно-Західна залізниця"

2. Закритого акціонерного товариства горнозбагачувальна фабрика "Краснолуцька"

про стягнення 1 109,20 грн.

Відповідно до розпорядження В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від19.01.2009р. №01-23/1/4 розгляд справи здійснюється колегією суддів у складі: головуючої судді Ропій Л.М., суддів: Буравльова С.І., Гольцової Л.А.

Рішенням Господарського суду м.Києва від30.10.2008р. у справі №26/351 позов задоволено. Стягнуто з відповідача-2 на користь позивача вартість нестачі вугілля, державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відносно відповідача-1 в позові відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким вартість нестачі вантажу стягнути з відповідача-1, оскільки ця нестача сталася з вини залізниці.

Відповідач-1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки відправник не вжив заходів щодо розрівнювання та ущільнення вантажу, усунення щілин конструктивних зазорів вагону, маркування відсутнє, тим самим винним у нестачі вантажу є відповідач-2.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вантажовідправник повинен був підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснити навантаження з додержання Технічних умов, що не було дотримано.

Представники позивача та відповідача-2 у судове засідання не з’явились, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвал від08.12.2008р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та від23.12.2008р. з відміткою про відправку документа здійсненою згідно із вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від10.12.2002р. №75, та повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №062262 та №062327.

Згідно із ч.2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача-1, апеляційний господарський суд встановив наступне.

13.12.2006р. між позивачем та ТОВ"ТераНова" було укладено договір №1.146 (далі - договір), за умовами якого ТОВ"ТераНова", як постачальник, зобов’язався відвантажити, а позивач, покупець, прийняти та оплатити вугілля антрацит марки АМ.

На виконання умов договору позивач перерахував на розрахунковий рахунок ТОВ"ТераНова" грошові кошти на загальну суму 185000,00грн. за поставку вугілля.

10.05.2008р. за залізничною накладною №50818327 (а.с.14) у вагонах №60537511 та №67162743 зі станції Красний Луч було відправлено вугілля марки АМ у вагоні №60537511 кількістю 69000кг, у вагоні №67162743 кількістю 66000кг, загальною кількістю 135000кг, відправником якого є ЗАТ ГФ"Краснолуцька" (відповідач-2), одержувачем – ВАТ"Вінницяоблпаливо" (позивач). Завантаження вантажу здійснювалось засобами відправника – ЗАТ ГФ"Краснолуцька" (відповідач-2), про що свідчить оригінал залізничної накладної №50818327 (а.с.14). Станція призначення – Рахни.

З прибуттям вагону на станцію Знам’янка у вагоні №67162743 виявлено поглиблення і вагон відчеплено на вагову перевірку. Під час переважування вагону на 150-ти тонних вагонних вагах станції Знам’янка виявилось: брутто 84100кг, тара з бруса 21300кг, нетто 62800кг, що складає різницю ваги проти документів в сторону зменшення на 3200кг, у зв’язку з чим складено комерційний акт №БК044807/400/1 від14.05.2008р. (а.с.16).

17.05.2008р. з прибуттям вагону №67162743 на станцію призначення Рахни під час перевірки вантажу різниці проти комерційного акту №БК044807/400/1 від14.05.2008р. станції Знам’янка не виявлено: брутто 84100кг, тара 21300кг, нетто 62800кг, недостача 3200кг, про що свідчить залізнична накладна №41869094 (а.с.15).

Апеляційний господарський суд, проаналізувавши всі докази по справі, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-1 вартості вагової нестачі вантажу та наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача-2 вагової нестачі вантажу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 та 5 ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов’язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч.2 ст. 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статтею 924 ЦК України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Вказана норма кореспондується з приписами ч.1 ст. 314 ГК України та п.110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від06.04.1998 №457 (457-98-п) , (далі Статут), якими встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно із абзацу1 ст.31 Статуту визначено, що залізниця зобов’язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери..

Абзацом3 ст.32 Статуту визначено, що відправник зобов’язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п.5 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від20.08.2001р. №542 (z0793-01) та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №796/5987 (z0796-01) , перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов’язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов’язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із"шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.

Відповідно до залізничної накладної №50818327 (а.с.14) вугілля завантажувалось засобами відправника - ЗАТ ГФ"Краснолуцька" (відповідача-2), маса вантажу визначена відправником без участі залізниці, про що вказано в накладній і підтверджено підписом представника вантажовідправника.

Із вказаних в залізничній накладній №50818327 (а.с.14) даних вбачається, що відповідачем-2 не застосовані заходи по збереженню вантажу, зокрема, заходи щодо розрівнювання та ущільнення вантажу, усунення конструктивних зазорів вагону, відсутнє захисне маркування.

Таким чином, на підставі викладеного та матеріалів справи, апеляційний господарський суд погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність вини відповідача-2 у нестачі вантажу та відсутність вини відповідача-1.

Враховуючи наведене, немає підстав визнати доводи відповідача-2, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

Рішення Господарського суду м.Києва від30.10.2008р. у справі №26/351 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Справу №26/351 повернути до Господарського суду м.Києва.