СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ
                     ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
                            18.10.2001
 
 
                             (Витяг)
 
     У березні   1998   р.  Н.  звернувся  в  суд  із  позовом  до
Бердичівського держлісгоспу про  відшкодування  шкоди,  заподіяної
ушкодженням здоров'я.  Позивач зазначав, що працював у відповідача
трактористом і 20 листопада 1990 р.  з  вини  відповідача  одержав
травму лівого ока. Згідно з висновком МСЕК від 14 березня 1991 р.,
його визнано інвалідом  I  групи  із  втратою  100  %  професійної
працездатності.
 
     Посилаючись на  те,  що  спочатку  відповідач виплачував йому
щомісяця відшкодування втраченого заробітку,  а потім  відмовив  у
цьому,  позивач  просив  стягнути втрачений заробіток,  одноразову
допомогу та відшкодувати моральну шкоду.
 
     Справа розглядалася     судами     неодноразово.     Рішенням
Дзержинського   районного  суду  від  18  березня  1999  р.  позов
задоволено  частково.  Постановлено  стягнути   з   Бердичівського
держлісгоспу  на користь Н.  відшкодування втраченого заробітку за
період із 20 жовтня 1997 р.  по 13 березня 1999 р.  в сумі 1  тис.
114  грн.  і  щомісяця по 64 грн.,  а також одноразову допомогу та
моральну шкоду.
 
     Ухвалою судової колегії  в  цивільних  справах  Житомирського
обласного  суду  від  5  травня  1999 р.  рішення районного суду в
частині  стягнення  одноразової  допомоги   та   моральної   шкоди
скасовано  і  постановлено  нове рішення про відмову в задоволенні
цих вимог. У решті рішення суду залишено без зміни.
 
     Постановою президії  Житомирського  обласного  суду  від   24
вересня  1999  р.  рішення  судової  колегії  цього суду в частині
залишення рішення районного суду без зміни скасовано і  направлено
справу на новий розгляд.
 
     Останнім рішенням  Житомирського  обласного суду від 5 червня
2001 р.  позов Н. до Бердичівського держлісгоспу про відшкодування
шкоди,  заподіяної  здоров'ю,  задоволено  частково.  Постановлено
стягнути з розрахункового рахунку Бердичівського  держлісгоспу  на
користь  Н.  одноразово  820  грн.  96 коп.,  витрати на проїзд до
медичних закладів у  сумі  241  грн.  22  коп.,  на  оплату  праці
адвоката - 250 грн.,  придбання ліків - 45 грн.  50 коп., а всього
на загальну суму 1 тис. 357 грн. 68 коп. та щомісяця по 73 грн. 82
коп.  -  з  1 червня по 14 вересня 2001 р.  У решті позовних вимог
відмовлено.
 
     У касаційній  скарзі  Н.  порушив  питання   про   скасування
постановленого рішення з посиланням на те, що суд не додержав норм
матеріального та процесуального права.
 
     Заслухавши суддю-доповідача,  дослідивши матеріали справи  та
перевіривши  наведені в касаційній скарзі доводи,  судова палата з
цивільних справ Верховного  Суду  України  визнала,  що  касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
 
     Згідно зі  ст.  333 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
         під час розгляду справи в
касаційному порядку суд перевіряє правильність застосування  судом
першої   чи   апеляційної   інстанції   норм   матеріального   або
процесуального  права  і  не  вправі  встановлювати  або   вважати
доведеними обставини (факти),  що не були встановлені в рішенні чи
відкинуті  ним,   вирішувати   питання   про   достовірність   або
недостовірність того чи іншого доказу,  про перевагу одних доказів
над іншими.
 
     Вирішуючи спір,  суд  правильно  встановив фактичні обставини
справи  і  застосував  норми  матеріального  права,  тому   доводи
касаційної скарги в цій частині є необгрунтованими.
 
     Разом з    тим    суд   допустив   істотне   порушення   норм
процесуального права.  Відповідно до п.  3 "Прикінцевих  положень"
Закону від 23 вересня 1999 р. ( 1105-14 ) (1105-14)
         "Про загальнообов'язкове
державне   соціальне   страхування   від   нещасного   випадку  на
виробництві та професійного захворювання,  які  спричинили  втрату
працездатності",  з 1 квітня 2001 р. відшкодування шкоди, медична,
професійна та соціальна  реабілітація  особам,  які  потерпіли  до
набрання  чинності  цим Законом і мали право на зазначені страхові
виплати  та  соціальні  послуги,  провадяться  Фондом  соціального
страхування;  уся  заборгованість  потерпілим  на  виробництві  та
членам  їхніх  сімей,  яким  до  набрання  чинності  цим   Законом
підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної
і моральної (немайнової) шкоди,  заподіяної ушкодженням  здоров'я,
виплачується цими підприємствами, установами та організаціями, а в
разі  їх  ліквідації  без  правонаступника  -  фондом  соціального
страхування.
 
     Вирішуючи питання  про  стягнення  щомісячних   платежів   на
відшкодування  шкоди  за  період з 1 червня по 14 вересня 2001 р.,
суд усупереч  вимогам  названого  Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
         не залучив до
участі  у  справі  як  належного  відповідача   Фонд   соціального
страхування,  що  є  безумовною підставою для скасування рішення в
цій частині і направлення справи на новий судовий розгляд.
 
     У частині стягнення одноразово суми 820 грн. 96 коп., а також
витрат на проїзд до  медичних  закладів,  на  придбання  ліків  та
оплату праці адвоката рішення залишено без зміни.
 
     Керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        , судова палата з цивільних
справ Верховного Суду України рішення Житомирського обласного суду
від 5 червня 2001 р.  в частині спору про відшкодування втраченого
заробітку  за період з 1 червня по 14 вересня 2001 р.  скасувала і
направила справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
 
 "Рішення Верховного Суду України",
 2002 р.