Рішенням господарського суду Хмельницької області від 30.10.2008 р. усправі №21/4765 у позові Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", м. Хмельницький про стягнення 4196734,49 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Позивач вважає, що при прийнятті оскарженого рішення, місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права, а саме ст. 214 ЦК УРСР, 599,625 ЦК України (435-15) , 43 ГПК України (1798-12) , а тому відповідно до вимог ст. 104 ГПК України, вказане рішення підлягає скасуванню.

Зокрема, скаржник посилається на те, що місцевим господарським судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ст. 214 ЦК УРСР з врахуванням Закону України №1136-ХІV "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (1136-14) , оскільки ЦК УРСР (1540-06) втратив чинність з 01.01.2004 р., тобто з моменту набрання чинності ЦК України (435-15) .

При цьому, посилаючись на п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (435-15) та п.10.1. договору на постачання природного газу №10/16-25, позивач вказує, що ст. 625 Цивільного кодексу України (яка не містить обмежень щодо стягнення інфляційних та річних при розрахунках за природний газ населенням, що були передбачені ст. 214 ЦК УРСР) повинна застосовуватись до спірних правовідносин, як до таких, що продовжують існувати (в частині проведення розрахунків) після набрання чинності Цивільним кодексом України (435-15) .

А тому, як вважає позивач, місцевий господарський суд безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з вересня 2005 року по серпень 2008 року, заявлених на підставі ст. 625 ЦК України.

В засіданні суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", яке є відповідачем у справі, виклало свої заперечення проти доводів скаржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу (від 13.01.2009 р. за вих.№28).

Представник відповідача в засіданні суду заперечив проти доводів апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши в повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.

18 січня 2000 року ДК "Торговий дім "Газ України" (правонаступником якого є позивач) уклала з ВАТ "Хмельницькгаз" договір на постачання природного газу №10/16-25 для потреб населення, за яким ДК Торговий дім "Газ України" зобов’язалась передати в 2000 році природний газ для потреб населення, а ВАТ "Хмельницькгаз" зобов’язалось прийняти його та оплатити на умовах цього договору з урахуванням відповідного протоколу узгодження розбіжностей. Оплату за газ ВАТ "Хмельницькгаз" повинно було здійснювати грошовими коштами. Згідно п.5.1. договору (в редакції відповідно до протоколу узгодження розбіжностей до зазначеного договору) остаточний розрахунок за спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Відповідно до п.п. 10.1. договір діє в частині поставки газу до 31 грудня 2000 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

Фактично природний газ позивачем було передано, а відповідачем прийнято, проте, ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" остаточний розрахунок в установлені договором строки проведений не був, а тому в серпні 2003 року Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" 7809356,66 грн. основного боргу за переданий природний газ, 607070,76 грн. річних, 545779,78 грн. пені та 807487,48 грн. інфляційних. ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" подало зустрічний позов, в якому просило визнати недійсним п.5.1 договору №10/16-25 від 18.01.2000, укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 07.12.2006 у справі №8/12/5/9/4190 в задоволенні первісного позову відмовлено. Провадження у справі за зустрічним позовом припинено на підставі п.4 ст. 80 ГПК України, у зв’язку з відмовою відповідача від зустрічного позову.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 р., вказане рішення господарського суду Хмельницької області у справі скасовано в частині відмови в задоволенні первісного позову про стягнення боргу в сумі 7809356,66 грн. та в цій же частині прийнято нове рішення про задоволення позову. Стягнено з ВАТ по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 7809356,66 грн. основного боргу. В решті позову відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 квітня 2008 р. у справі №8/12/5/9/4190 постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 р. у справі №8/12/5/9/4190 залишено без змін.

22.08.2008 р. ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовною заявою (у даній справі) до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз", в якій зазначила, що на виконання постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 року у справі №8/12/5/9/4190 на час звернення з позовом у даній справі відповідачем було лише частково сплачено суму основного боргу, а саме в розмірі 2294310,73 грн. Тобто, на день подання позову рішення є невиконаним, а заборгованість в розмірі 5515045,93 грн. залишилась непогашеною.

А тому, посилаючись на положення ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, відповідно до яких боржник зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач просив стягнути на його користь з відповідача 3% річних за несвоєчасні розрахунки у розмірі 677450,41 грн., нарахованих за період з 01.09.2005 р. по 18.08.2008 р. та суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з вересня 2005 року по червень 2008 року, а саме 3519284,08 грн.

Як уже зазначалось, рішенням господарського суду Хмельницької області, що оскаржується, у задоволенні позовних вимог Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" відмовлено, обґрунтовано дане рішення неправильним застосуванням позивачем положення Закону України від 08.10.1999 р. №1136-ХІV "Про внесення змін до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" (1136-14) та ст. 625 ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 р.

Судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, враховуючи таке.

Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати трьох процентів річних та збитків від інфляції за порушення взятих на себе зобов’язань щодо своєчасних розрахунків за поставлений відповідачу у 2000 році газ відповідно до умов договору №10/16-25 на постачання природного газу для потреб населення.

Згідно ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на момент укладення договору) боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Такий же обов’язок боржника, що прострочив виконання грошового зобов’язання встановлений і ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України. Так, у відповідності до ч.2 ст.625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, Прикінцевими положеннями Закону України "Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР" від 08.10.1999 (1136-14) № 1136-14, яким зазначена стаття викладена в новій редакції, передбачено, що цей Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з оплатою населенням комунальних послуг. Стаття 625 Цивільного кодексу України таких обмежень щодо застосування не містить.

Водночас, у відповідності до п.10. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , правила Цивільного кодексу України (435-15) про відповідальність за порушення договору застосовуються в тих випадках, коли відповідні порушення були допущені після набрання чинності цим Кодексом, крім випадків, коли в договорах, укладених до 1 січня 2004 року, була встановлена інша відповідальність за такі порушення. Тобто, відповідальність за порушення, передбачена статтею 625 ЦК України може бути застосована лише у разі порушення зобов’язання, допущеного після 01.01.2004 р., а тому інфляційні та 3 % річних не можуть бути нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на суму заборгованості, яка виникла до 01.01.2004 р. (а саме в грудні 2000 року, як встановлено апеляційним господарським судом при розгляді справи №8/12/5/9/4191).

Аналогічна правова позиція Вищого господарського суду України викладена у постанові від 18.09.2008 р. у справі №11-03-10/1052.

Отже, інфляційні нарахування та проценти річних могли б входити до складу грошового зобов’язання, що утворилось до 01.01.2004 р. на підставі ст. 214 ЦК УРСР, однак, з врахуванням пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999р. № 1136-14 (1136-14) "Про внесення зміни до ст. 214 Цивільного кодексу Української РСР", яким передбачено, що названий Закон не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг. А тому, зважаючи на те, що як встановлено судами при розгляді справи №8/12/5/9/4191 та місцевим господарським судом, поставка газу в 2000 році за договором №10/16-25 від 18.01.2000 р. здійснювалась виключно для потреб населення та враховуючи положення п.10 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) , господарський суд дійшов правильного висновку щодо необхідності відмови в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищезазначені положення законодавства та встановлені обставини справи, колегія судів погоджується з висновком господарського суду про відсутність правових підстав для задоволення позову.

У відповідності до вимог ст. 43 ГПК України рішення місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об’єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, належній їх правовій оцінці та правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, а тому його слід залишити без змін.

Водночас, доводи апеляційної скарги загалом стосуються виключно тлумачення норм законодавства на свою користь та не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

1. Рішення господарського суду Хмельницької області від 30 жовтня 2008 року у справі №21/4765 залишити без змін, а апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ - без задоволення.