до Статутного територіально-галузевого об’єднання Південна залізниця (м. Харків), в особі Локомотивного депо Гребінка Полтавського відділення Південної залізниці (м. Гребінка, Полтавська обл.),

за участю третьої особи: Дорожнього комітету профспілки Південної залізниці (м. Харків),

про стягнення грошових коштів,

Профспілкова організація локомотивного депо Гребінка звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до СТГО Південна залізниця про стягнення з відповідача заборгованості на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі 0,3 % фонду оплати праці працівників локомотивного депо, членів первинної профспілкової організації залізничників і транспортних будівельників за 2007 рік в сумі 59 405,82 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року по справі № 13/178 позов Профспілкової організації локомотивного депо Гребінка задоволено повністю, присуджено до стягнення з СТГО Південна залізниця в особі локомотивного депо Гребінка заборгованості за 2006 рік в розмірі 0,3 % від фонду оплати праці працівників локомотивного депо, членів первинної профспілкової організації залізничників та транспортних будівельників на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу –в сумі 52255 грн. 21 коп. та 59405 грн. 82 коп. –боргу за 2007 рік, 1116 грн. 61 коп. –в якості відшкодування державного мита за розгляд справи судом, 118 грн. 00 коп. –в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № Т-01/2610 від 03 грудня 2008 року, в якій просить прийняти до розгляду додаткові докази, що не розглядалися судом першої інстанції –лист Дорпрофсожу 5/14-271 від 05.11.2008 року та спільну постанову № 267-а від 03.03.2004 року, скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.11.2008 року і припинити провадження по справі. Свої вимоги скаржник обґрунтовує неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального права (ст.ст. 1, 12, 13, 15, 17, 84, 86, 87 ГПК України).

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29 листопада 2008 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження на 20 січня 2009 року.

Представник залізниці просив рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2008 року скасувати в зв’язку з порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права.

Представники позивача заперечують проти апеляційної скарги та просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Дорожній комітет профспілки листом № 5/14-293 від 11.12.2008 року, просить провести розгляд справи без участі її представників.

Розпорядженням заступника голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19 січня 2009 року склад колегії суддів змінено, у зв’язку з перебуванням судді Андрейцевої Г.М. у відпустці, розгляд справи визначено здійснити колегії у складі: головуючий суддя –Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Зеленіна Н.І.

Відводів складу колегії суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду, яка переглядає справу в апеляційному порядку, не заявлено.

За згодою присутніх представників сторін та у відповідності до ч. 2 ст. ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20 січня 2009 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК (1798-12) .

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій України" місцеві господарські суди розглядають справи, які виникли з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи ( у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності ( далі - підприємства та організації), мають звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори та розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення

Згідно з ч.1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство.

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Аналіз вищенаведених положень Господарського процесуального кодексу України (1798-12) свідчить, що спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта господарювання;

б)наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України (435-15) , Господарським кодексом України (436-15) , іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Водночас відповідно до ст.ст. 17, 18 Кодексу законів про працю України та ст.ст. 1- 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективні договори укладаються між профспілковою організацією та адміністрацією підприємства з метою регулювання виробничих, соціально-економічних і трудових відносин та узгодження інтересів трудящих, власників або уповноважених ними органів.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.

Тобто господарські відносини колективним договором не регулюються. Разом з тим, ч.1 ст.4 вищезгаданого закону передбачає, що профспілкам від імені найманих працівників надається право на укладення колективних договорів. Зазначена норма кореспондується з вимогами ст. 2 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", згідно яких профспілки створюються з метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки.

В зв'язку з наведеним колегія вважає, що позов у даній справі пред'явлено з метою захисту трудових, соціально-економічних прав та інтересів членів профспілки (працівників відповідача), що свідчить про відсутність у спірних правовідносин господарського характеру.

Додатковим підтвердженням відсутності у спірних відносинах за участю профспілки та роботодавця господарського характеру є стаття 15 Цивільного процесуального кодексу України, згідно якої суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Водночас ч.1 ст. 9 Цивільного кодексу України передбачено, що положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

В даному випадку спірні трудові відносини врегульовані Кодексом законів про працю України (322-08) , Законом України "Про колективні договори і угоди" (3356-12) та Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) , а тому не потребують додаткового регулювання Цивільним кодексом України (435-15) .

Отже, даний спір по суті виник між первинною профспілковою організацією та адміністрацією (роботодавцем) стосовно відрахувань на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу в розмірі 0,3 % фонду оплати праці працівників.

При утриманні із заробітної плати працівників відповідача та перерахуванні на рахунок профспілки членських профспілкових внесків господарські відносини між профспілкою (позивачем) та відповідачем, як роботодавцем, не виникали, а тому даний спір не підлягає розгляду в господарських судах України до компетенції господарських судів не відноситься розгляд справ у трудових спорах.

Зазначеним обставинам, які безпосередньо стосуються предмета даного спору, місцевим господарським судом всупереч вимогам ст. 43 Господарського процесуального кодексу України не надано ретельної правової оцінки.

Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України N 11 від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" (v0011700-76) ( Із змінами і доповненнями): "Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

При прийнятті оспорюваного рішення місцевий господарський суд не врахував, що даний спір не відноситься до господарських, а тому він не підлягає розгляду в господарських судах України, що підтверджується практикою Вищого господарського суду України ( Постанова у справі № 06/242 від 15 липня 2008 року).

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Статутного територіально-галузевого об’єднання Південна залізниця на рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопад 2008 року по справі № 13/178 підлягає задоволенню.

Рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопад 2008 року по справі № 13/178 підлягає скасуванню, а провадження у справі –припиненню, у зв’язку з тим, що даний спір не відноситься до господарських та його не належить розглядати в порядку господарського судочинства.

Керуючись п.1 ст. 80 ст.ст. 99, 101- 102, п. 3 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Статутного територіально-галузевого об’єднання Південна залізниця на рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2008 року по справі № 13/178 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Полтавської області від 25 листопада 2008 року по справі № 13/178 скасувати і припинити провадження у справі.

3. Справу № 13/178 направити до господарського суду Полтавської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.