ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.01.2009 року Справа № 11/218пн
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Баннової Т.М.
суддів Парамонової Т.Ф.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Міхальчук О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача Карпова І.Г., дов. від 25.11.2008 № 1/10-2086,
від 1-го відповідача Рудь В.В., дов. від 01.06.2006 № 1935,
від 2-го відповідача Сімейко А.М., дов. від 19.01.2009 № 01-09/43,
Журба Ю.А., дов. від 19.01.2009 № 01-09/42,
від КП "ЛО "Фармація" Карпова І.Г., дов. від 28.08.2008 № 840,
від ТОВ СП "Здоров’я" Юсупжанов Р.А., дов. від 10.01.2009 б/н,
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційні скарги Фонду комунального майна
Сєвєродонецької міської ради,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
та Сєвєродонецької міської ради,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
на рішення
господарського суду Луганської області
від 01.12.2008
у справі № 11/218пн (суддя Москаленко М.О.)
за позовом Луганської обласної ради, м. Луганськ
до 1-го відповідача Сєвєродонецької міської ради,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
до 2-го відповідача Фонду комунального майна
Сєвєродонецької міської ради,
м. Сєвєродонецьк Луганської області
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні позивача Комунальне підприємство
"Луганська обласна "Фармація", м. Луганськ
третя особа, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю
спільне підприємство "Здоров’я",
м. Сєвєродонецьк Луганської області
про визнання права спільної комунальної
власності на нежитлові приміщення за
територіальними громадами сіл, селищ, міст
Луганської області в особі Луганської
обласної ради
За результатами розгляду апеляційних скарг Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, що призначена розпорядженнями голови суду від 19.12.2008 та від 25.12.2008
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Луганська обласна рада, звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до Сєвєродонецької міської ради та Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунального підприємства "Луганська обласна "Фармація" (далі –КП "ЛО "Фармація") про визнання за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради права спільної комунальної власності на нежилі приміщення, розташовані за адресами:
1) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Гвардійський, 43;
2) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Леніна, 39;
3) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Гвардійський, 11;
4) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Гвардійський, 65;
5) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Науки, 5;
6) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, проспект Космонавтів, 4;
7) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, вул. Новикова, 15;
8) м. Сєвєродонецьк, Луганської області, шосе Будівельників, 23 (далі –спірне майно).
Ухвалою суду від 31.10.2008 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю спільне підприємство "Здоров’я" (далі –ТОВ СП "Здоров’я").
Рішенням місцевого господарського суду від 01.12.2008 позов задоволений частково, а саме: визнано за територіальними громадами сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради право спільної комунальної власності на:
- нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 65;
- нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 11;
- нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, 43;
- нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 39;
- нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Науки, 5;
- нежиле вбудоване приміщення, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, 4;
- нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, шосе Будівельників, 23.
Позовна вимога про визнання права спільної власності комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новикова, 15, судом першої інстанції залишена без розгляду.
Обґрунтоване дане рішення доведеністю матеріалами справи, її фактичними обставинами права комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Луганської області в особі Луганської обласної ради на спірне нерухоме майно (за виключенням вимоги про визнання права власності, що стосується нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Сєвєродонецьк, Луганська область, вул. Новикова, 15), доведеністю факту порушення вказаного права власності, яке підлягає захисту.
Мотивоване рішення положеннями ст. ст. 327, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 5 Житлового кодексу України, ст. 31 Закону України "Про власність"від 07.02.1991 № 697 –ХІІ, ст. ст. 24, 25, ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"від 21.05.1997, постановами Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве самоврядування" (534-12) та від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" (697-12) , постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" (311-91-п) (далі - постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) ), рішенням виконавчого комітету Луганської обласної Ради народних депутатів від 29.02.1992 № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування"(далі –рішення № 56), рішенням Луганської обласної Ради народних депутатів від 29.07.1992 "Про перелік об’єктів комунальної власності", рішенням Луганської обласної Ради народних депутатів від 14.08.1996 № 12/5 "Про вбудовано-прибудовані приміщення обласної комунальної власності у житловому та нежитловому фонді, а також можливість передачі майна аптек державного комунального виробничого підприємства "Фармація"до комунальної власності Луганської міської Ради народних депутатів", розпорядженням Представника Президента України від 21.02.1994 "Про виконання рішення виконавчого комітету обласної ради народних депутатів від 29.02.1992 № 56 "Про розмежування комунального майна між власністю області та власністю районів, міст обласного підпорядкування"(далі - розпорядження Представника Президента України від 21.02.1994), п. 7 роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 02.04.1994 № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з судовим захистом права державної власності", постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2006 у справі № 2-26/5261.2-2006.
За результатами дослідження обставин справи та враховуючи наведені у рішенні нормативні акти, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність передачі виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів обласного виробничого об’єднання "Фармація" (далі – ОВО "Фармація"), правонаступником якого є КП "ЛО "Фармація", а також аптек цього об’єднання, до обласної комунальної власності.
За відсутністю законодавчих актів стосовно права міських рад та їх посадових осіб приймати рішення про перехід об’єктів загальнодержавної власності у комунальну власність суд дійшов висновку про невідповідність закону будь-яких рішень Сєвєродонецької міської ради про передачу спірного майна до комунальної власності.
Судом першої інстанції не прийняті до уваги посилання відповідачів на факт передачі спірних приміщень на баланс Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради згідно рішень Сєвєродонецької міської ради народних депутатів від 26.03.1992 № 291, яким було затверджено перелік об’єктів комунальної власності Сєвєродонецької міської ради народних депутатів, від 11.05.2000 №434 про прийняття до комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька державного житлового фонду, який не увійшов до статутного фонду Сєвєродонецького державного виробничого підприємства "Об’єднання Азот"(далі –ДВП "Об’єднання Азот"), у тому числі вбудовано-прибудовані приміщення, від 26.04.2005 № 658 та від 26.04.2005 № 659 про оформлення права комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька в особі Сєвєродонецької міської ради на нежитлові приміщення, що розташовані за адресами: м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, 11 та м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, 39.
Як встановлено судом, спірні об’єкти нерухомості будувалися до 1991 і належали до державної власності, оскільки до цього часу державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну і повноважень на прийняття рішень щодо передачі цього майна до комунальної власності у Сеєвєродонецької міської ради не було.
Посилання відповідачів на те, що спірні об’єкти нерухомості раніше орендувалися КП "ЛО "Фармація"та вказане підприємство судовими рішеннями було зобов’язано звільнити орендовані нежитлові приміщення, місцевий господарський суд визнав такими, що не відносяться до суті спору у даній справі, оскільки, як зазначає суд, предметом спору у справах, за результатами розгляду яких прийняті вказані рішення, не було право власності на це нерухоме майно.
Не прийняті до уваги суду першої інстанції і доводи другого відповідача про застосування до позовних вимог строку позовної давності, оскільки, за висновком суду, перебіг строку позовної давності для звернення саме позивача до суду з даним позовом розпочався з моменту отримання КП "ЛО "Фармація"від першого відповідача листа з відмовою у реєстрації права власності на спірне майно, тобто у 2008 році.
Позовні вимоги про визнання права спільної комунальної власності на нежиле вбудоване приміщення з підвалом, розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Новикова, 15, місцевим господарським судом відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України залишено без розгляду з огляду на те, що вказані позовні вимоги є предметом спору у справі № 8/103пн.
Відповідачі не погодилися з рішенням суду першої інстанції та подали апеляційні скарги аналогічного змісту, якими просять скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог скаржники посилаються на незаконність та необґрунтованість рішення, на невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи, на неповне з’ясування обставин справи, які мають суттєве значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
За твердженням скаржників, посилання позивача на те, що спірні нежитлові приміщення увійшли до складу обласної комунальної власності відповідно до рішення № 56, є безпідставним, оскільки спірні нежитлові приміщення ніколи не відносилися до складу майна виконавчого об’єднання "Фармація", що, на думку апелянтів, підтверджується і статутом КП "ЛО "Фармація", згідно якого ОВО "Фармація" було створено на підставі рішення виконавчого комітету Ворошиловської обласної ради народних депутатів від 25.10.1988, а спірні об’єкти нерухомості до 1991 належали до державної власності. Скаржники вважають ототожнювання майна КП "ЛО "Фармація", в тому числі і майна аптек, зі спірним майном помилковим. Як зазначають відповідачі, будучи часткою загальнодержавного житлового і нежитлового фонду спірні нежитлові приміщення до складу майна виробничого об’єднання "Фармація", а слід і до обласної комунальної власності, не увійшли.
Висновок суду стосовно того, що спірні нежитлові приміщення не були передані в комунальну власність територіальної громади м. Сєвєродонецька, оскільки вони були залишені терміном на 1992-1993 роки в обласній комунальній власності скаржники вважають неправильним тлумаченням судом положень Додатку № 2 до рішення № 56. За тлумаченням відповідачами положень цього Додатку, місцевим радам були передані всі вбудовано-прибудовані комплекси, крім тих, які були віднесені до обласної комунальної власності та і то лише терміном на два роки. Згідно Додатку № 1 до рішення № 56 спірне майно не було передано в обласну комунальну власність і відповідно не відносилося до обласної комунальної власності.
Виходячи з положень ст. 7, ч. 2 ст. 52, ч. 1 ст. 53 Закону України "Про місцеві ради народних депутатів Української РСР", ч. 2 ст. 32 Закону України "Про власність", ст. 4 Цивільного кодексу УРСР скаржники стверджують про відсутність підстав для набуття в обласну комунальну власність спірного майна, оскільки, на їх думку, прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів від 29.02.1992 № 56 не відповідало повноваженням зазначеного органу, визначеним законодавством.
Як зазначають скаржники, питання про розмежування майна могли вирішуватися виключно на пленарних засіданнях Луганської обласної ради народних депутатів. Рішення Луганської обласної ради народних депутатів від 29.07.1992 "Про перелік об’єктів комунальної власності", про яке зазначено в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, скаржники також не вважають підставою для набуття у комунальну власність спірного майна та посилаються в обґрунтування на прийняття вказаного рішення без участі нижчестоящих рад народних депутатів у порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) .
У підтвердження необхідності передачі спірних приміщень у комунальну власність територіальної громади м. Сєвєродонецька відповідачі посилаються на те, що спірні нежитлові приміщення були необхідними та є необхідними для задоволення соціально-економічних потреб населення територіальної громади м. Сєвєродонецька, що, на думку скаржників, не протирічить рішенню № 56 та відповідає постанові Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" (697-12) .
Не погоджуються скаржники і з посиланням суду на розпорядження Представника Президента України від 21.02.1994, оскільки воно було прийнято Предс тавником Президента України з перевищенням повноважень, наданих йому розділом ІІ Закону України "Про Представника Президента України" (2167-12) та в порушення положень ч. 2 ст. 7 Закону України "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве регіональне самоврядування".
Крім того, апелянти зазначають про різні підстави набуття Сєвєродонецькою міською радою права власності на спірні приміщення тому, що два нежитлових приміщення, а саме приміщення, розташовані за адресами: м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, 11, та м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 39, не увійшли до переліку державного майна України, яке було передано до власності адміністративно-територіальних одиниць, і не можуть підпадати під дію постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) , та відповідно і під дію рішення № 56, оскільки вказані два нежитлових приміщення були у складі відомчого фонду та передані до комунальної власності територіальної громади м. Сєвєродонецька як житловий фонд, який не увійшов до статутного фонду Сєвєродонецького ДВП "Об’єднання Азот", на підставі приписів Закону України "Про передачу об’єктів права державної та комунальної власності" (147/98-ВР) , а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) для подальшого розмежування був переданий житловий та нежитловий фонд рад народних депутатів.
Також відповідачі не погоджуються і з висновком суду стосовно строку позовної давності для звернення з позовом. На їх думку, перебіг строку позовної давності розпочався ще в 1994 році, оскільки саме тоді позивач, вважаючи себе власником спірних приміщень на підставі рішення № 56 та розпорядження Представника Президента України від 21.02.1994, зобов’язаний був звернутися до Сєвєродонецького міського бюро технічної інвентаризації з заявою про реєстрацію свого права власності.
У клопотаннях скаржників від 20.01.2009, які згідно їх заяв від 20.01.2009 є додатковими поясненнями, зазначено також про перевищення головою обласної ради при зверненні з позовом своїх повноважень.
Позивач доводи скаржників оспорює, просить у задоволенні апеляційних скарг відмовити та залишити без змін рішення суду першої інстанції.
ТОВ СП "Здоров’я" вважає апеляційні скарги обґрунтованими, а рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та просить його скасувати.
КП "ЛО "Фармація"відзив на апеляційну скаргу не наданий, що відповідно до положень ст. 96 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду справи.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційних скарг, заслухав представників сторін, третіх осіб, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг, виходячи з наступного.
Як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, комунальну власність, як вид державної власності, було визначено ст. 31 Закону України "Про власність", який почав діяти з 15.04.1991.
Також місцевим господарським судом встановлено, що спірні об’єкти нерухомості будувались до 1991 року та належали до державної власності. Вказані обставини підтверджені матеріалами справи та скаржниками не оспорюються.
Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права
власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Порядок розмежування державного майна між загальнодержавною і власністю адміністративно-територіальних одиниць встановлений постановою від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) , якою Кабінет Міністрів України зобов’язав міністерства і відомства України, органи, уповноважені управляти державним майном, здійснити до 1 січня 1992 року передачу державного майна, яке перебуває в їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.
Проведення розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя пунктом 3 даної постанови покладено на облвиконкоми, Київський і Севастопольський міськвиконкоми за участю виконкомів нижчестоящих рад народних депутатів.
Рішення № 56 прийнято виконавчим комітетом Луганської обласної ради народних депутатів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 (311-91-п) . За змістом рішення, прийнято воно за участю міськвиконкому. Отже, твердження скаржників про прийняття цього рішення за відсутністю повноважень не відповідає дійсності.
Додатком № 1 до рішення № 56 (розділ "Охорона здоров’я") ОВО "Фармація"та аптеки цього об’єднання (376 од.) віднесені до переліку державного майна, прийнятого у комунальну власність обласної ради народних депутатів.
Згідно дислокації (а.с. 30, 33, т. 1) аптеки виробничого об’єднання "Фармація" станом на 01.01.1990 були розміщені у спірних приміщеннях. Про віднесення виробничого об’єднання "Фармація" до переліку об’єктів комунальної власності області зазначено також у рішенні Луганської обласної ради народних депутатів від 29.07.1992 "Про перелік об’єктів комунальної власності області".
За розділом "Житлове-комунальне господарство" Додатку № 2 до рішення № 56 до житлового комунального господарства міських та районних рад народних депутатів віднесено житловий і нежитловий фонд рад народних депутатів, крім майнових вбудовано-прибудованих приміщень, які відносяться до обласної комунальної власності.
Згідно додаткових пояснень позивача від 20.01.2009 вказівка на 1992-1993 роки за текстом цього розділу Додатку № 2 до рішення № 56 є опискою, з чим можна погодитися, оскільки у разі врахування вказівки на часовий проміжок 1992-1993 роки редакція Додатку № 2 до рішення № 56 не є завершеною, тому що посилання на певний строк не має смислового навантаження.
До того ж рішенням Луганської обласної ради народних депутатів від 14.08.1996 (а.с. 41, т. 1) підтверджено, що вбудовано-прибудовані приміщення, а також аптеки виробничого об’єднання "Фармація", є комунальною власністю обласної ради народних депутатів.
За викладеним, доводи скаржників стосовно віднесення вбудовано-прибудованих комплексів та інших приміщень за редакцією Додатку № 2 до рішення № 56 до переліку майна, що передається до комунальної власності міських і районних рад народних депутатів, не можуть бути прийняті до уваги.
Згідно наданих позивачем матеріалів ОВО "Фармація" було створено рішенням Ворошиловської обласної ради народних депутатів від 25.10.1988 № 331/8 на базі ліквідованого аптечного управління виконавчого комітету Ворошиловської обласної ради. До складу виробничого об’єднання "Фармація" згідно його статуту входили у тому числі і господарсько-розрахункові центральні та районні аптеки.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради народних депутатів від 30.12.1977 № 651 "Про затвердження актів Держкомісії по прийманню і передачі на баланс об’єктів житлового-цивільного і комунального призначення", вбудовано-прибудовану аптеку передано на баланс центральної аптеки № 44, до складу якої згідно Положення про центральну міську аптеку № 44 м. Сєвєродонецька Луганської області державного комунального виробничого об’єднання "Фармація" увійшли аптеки, що розташовані у спірних приміщеннях.
Не можуть бути прийняті до уваги і доводи скаржників стосовно приміщень, що знаходяться за адресами: м. Сєвєродонецьк Луганської області, проспект Гвардійський, 11 та м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, 39, та які, на думку скаржників, не повинні були передаватися до обласної комунальної власності, тому що вони знаходилися на балансі Сєвєродонецького ДВП "Об’єднання Азот"та були віднесені до відомчого житлового фонду, оскільки згідно актів приймання-передачі державного житлового фонду, який не увійшов до статутного фонду господарського товариства, створеного в процесі корпоратизації Сєвєродонецького ДВП "Об’єднання Азот", з державної власності в комунальну власність територіальної громади м. Сєвєродонецька був переданий тільки житловий фонд і інфраструктура, що його обслуговує, до яких спірні об’єкти не відносяться, що підтверджено і листом Державного комітету промислової політики України від 19.04.2000 № 10/4-1-743.
Судом першої інстанції правомірно зазначено за рішенням про відсутність у міських рад права приймати будь-які рішення про прийняття об’єктів загальнодержавної власності до комунальної власності міських і районних рад.
Отже, висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог судова колегія вважає такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.
Погоджується судова колегія і з висновками суду щодо строку позовної давності.
Інші доводи скаржників не спростовують висновків суду за рішенням, що оскаржується та які судова колегія вважає обґрунтованими.
Твердження скаржників щодо відсутності у голови обласної ради права на подання позову не відповідає положенням п. 15 ст. 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якого голова районної, обласної, районної у місті ради представляє раду у відносинах з державними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, трудовими колективами, адміністрацією підприємств, установ, організацій і громадянами, а також у зовнішніх відносинах відповідно до законодавства.
Враховуючи викладене, підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Судові витрати за апеляційними скаргами підлягають віднесенню на її заявників відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., що помилково сплачені Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради за платіжним дорученням від 11.12.2008 № 612, підлягають поверненню скаржнику у встановленому порядку.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2008 по справі № 11/218пн залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Сєвєродонецької міської ради на рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2008 по справі № 11/218пн залишити без задоволення.
3. Рішення господарського суду Луганської області від 01.12.2008 по справі № 11/218пн залишити без змін.
4. Повернути Фонду комунального майна Сєвєродонецької міської ради, м. Сєвєродонецьк Луганської області, вул. Леніна, 32, ідентифікаційний код № 25372814, з Державного бюджету України витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. 00 коп., що помилково сплачені за платіжним дорученням від 11.12.2008 № 612, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється на підставі даної постанови, скріпленої гербовою печаткою суду.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Т.М.Баннова Суддя Т.Ф.Парамонова Суддя І.В.Семендяєва