СУДОВА ПАЛАТА З ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                           У Х В А Л А
 
 від 19.09.2001
     м. Київ
 
 
 
 
                             (Витяг)
 
 
     Б. звернувся до суду зі скаргою  про  визнання  неправомірним
наказу  Міністра юстиції України від 19 жовтня 1998 р.  N 55/5 про
анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю,
посилаючись  на те,  що при прийнятті рішення про анулювання цього
свідоцтва було порушено вимоги чинного законодавства.
     Рішенням Київського  міського  суду  від  7 червня 2001 р.  в
задоволенні скарги Б. було відмовлено.
     У касаційній  скарзі  Б.  просив  скасувати  судове  рішення,
посилаючись на упереджене ставлення до нього  з  боку  суддів  при
вирішенні  справи  та порушення процедури анулювання свідоцтва про
право на заняття нотаріальною діяльністю,  а саме п.  14 Положення
про   Комісію  з  розгляду  подань  Головного  управління  юстиції
Міністерства  юстиції  України  в  Автономній   Республіці   Крим,
обласних,   Київського   та  Севастопольського  міських  управлінь
юстиції щодо анулювання свідоцтв про право на заняття нотаріальною
діяльністю  (затверджене  наказом Міністерства юстиції України від
19 листопада 1998 р.  N 63/5 ( z0750-98 ) (z0750-98)
         та  Методичних  вказівок
щодо   проведення   перевірок   законності   виконання  приватними
нотаріусами своїх обов'язків (затверджені наказом Міністра юстиції
України від 4 січня 1998 р. N 2/5 ( v02_5323-98 ) (v02_5323-98)
        .
     Судова палата  з  цивільних  справ  Верховного  суду  України
дійшла  висновку,  що  касаційна  скарга  задоволенню не підлягає,
оскільки  рішення  суду  ухвалено   з   додержанням   вимог   норм
матеріального і процесуального права.
     Згідно з підпунктом "е" п. 2 ст. 12 Закону від 2 вересня 1993
р. "Про  нотаріат"  ( 3425-12  ) (3425-12)
          свідоцтво  про право на заняття
нотаріальною діяльністю може бути анульоване Міністерством юстиції
України   за   поданням   управлінь   юстиції  обласних  державних
адміністрацій  у  випадку  неодноразового   порушення   нотаріусом
чинного  законодавства  при  вчиненні нотаріальних дій або грубого
порушення   закону,   яке   завдало   шкоди   інтересам   держави,
підприємств, установ, організацій, громадян.
     Судом установлено,  що  Б.   неодноразово   порушував   чинне
законодавство  при вчиненні нотаріальних дій.  За своїм характером
та  обсягом  ці  порушення  були  підставою  для  анулювання  його
свідоцтва  про  право  на  заняття  нотаріальною  діяльністю.  При
встановленні  цих  фактів  суд  не  порушив  вимог  процесуального
закону.
     Посилання у скарзі на те, що допущені порушення є незначними,
не  дає підстав вважати,  що суд неправильно застосував Закон "Про
нотаріат" ( 3425-12 ) (3425-12)
        .
     Виходячи з  наведеного  і керуючись ст.  334 ЦПК ( 1503-06 ) (1503-06)
        ,
судова палата з цивільних справ Верховного Суду України  касаційну
скаргу Б. відхилила.
 
 "Вісник Верховного Суду України",  N 2,  березень - квітень, 2002
р.