Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.10.2008р. (суддя Гоменюк З.П.) при розгляді заяви ТзОВ "Львів-Паркет" від 30.10.2008р. про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, залишено без змін рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2008р. у справі № 6/208 (1/1296-6/442), яким задоволено позов сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю ім. Богдана Хмельницького, с.Велике Колодно, розірвано договір оренди з правом викупу незавершеного будівництвом нерухомого майна від 28.03.2003 року № 1, укладений між позивачем та відповідачем, та виселено відповідача із нежитлових приміщень за адресою: с. Велике Колодно, Кам’янка-Бузького району Львівської області.

Оскаржена ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що майно, надане в оренду ТОВ "Львів-Паркет" є нерозпайованим, входить до ліквідаційної маси СГ ТОВ ім.Б.Хмельницького та підлягає реалізації для задоволення вимог кредиторів. На підставі чого, доводи відповідача наведені у заяві про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не можуть братись судом до уваги.

Не погоджуюсь із даною ухвалою місцевого господарського суду ТОВ "Львів-Паркет"оскаржило її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а місцевим господарським судом не досліджено обставин, що мають значення для справи.

Позивач, вимоги ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.11.2008р. не виконав, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Враховуючи, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 09.12.2008р. явка повноважних представників сторін визнана судом на власний розсуд, колегія суддів вважає за можливе розглянути спір за відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання та двічі не з’явився і не надав жодних пояснень.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвалу господарського суду Львівської області від 13.10.2008р. та рішення господарського суду Львівської області від 13.02.2007р. слід скасувати, а апеляційну скаргу –задоволити враховуючи наступне.

28.03.2003р. між СГ ТОВ ім. Б.Хмельницького, як орендодавцем, та ТОВ "Львів-Паркет", як орендарем, був укладений договір оренди з правом викупу незавершеного будівництвом нерухомого майна № 1, згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування три окремі незавершені будівництвом будівлі, які складають в сукупності майстерню-двір в с. Велике Колодно Кам’янка - Бузького району Львівської області.

Пунктом 2 даного договору сторони встановили, що вартість майна при викупі орендарем визначається за домовленістю сторін із врахуванням сплачених сум орендної плати, вартості здійснених невідокремлюючих покращень майна, на підставі висновків експертів.

Позивач, звертаючись до господарського суду Львівської області з позовними вимогами до ТОВ "Львів-Паркет" про розірвання договору оренди та зобов’язання відповідача звільнити займані приміщення, як на підставу своїх позовних вимог посилається на постанову господарського суду Львівської області від 23.10.2006 року у справі №6/101-29/161, якою позивача - СГ ТОВ ім. Б.Хмельницького визнано банкрутом, а орендований відповідачем об’єкт виділений під погашення боргів СВСГ ім. Б.Хмельницького, правонаступником якого є СГ ТОВ ім. Б.Хмельницького. Як на доказ того, що СГ ТОВ ім. Б.Хмельницького є правонаступником СВСГ ім. Б.Хмельницького, позивач посилається на протокол № 2 від 22.09.2002р. та положення п.1.4 статуту СГ ТОВ ім. Б.Хмельницького, зареєстрованого розпорядженням № 360р. від 08.09.1997р. голови райдержадміністрації Кам‘янко-Бузького району.

Місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваних рішення від 13.02.2007р. та ухвали від 13.10.2008р., дослідивши матеріали справи взяв до уваги доводи позивача про те, що рішення зборів (оформлене протоколом № 2 від 22.09.2002р.) підтверджує статус позивача правонаступником щодо прав та обов‘язків однойменного СВСГ, що є доказом набуття позивачем спірного майна, а відтак розірвання договору та виселення відповідача є підставним.

Як вбачається з тексту протоколу №2 його було складено за результатами проведення зборів уповноважених співвласників майна СгТзОВ ім..Б.Хмельницького від 22.09.2002р., на яких було присутні 670 пайовиків з 1339, що мають право голосу. При цьому на тексті протоколу №2 наявна помітка щодо 420 пайовиків, які є померлими на дату скликання цих зборів.

Згідно із цим протоколом зборами було затверджено список осіб, які мають майновий пай, список майна, яке підлягає паюванню, список майна яке не підлягає паюванню, список майна, яке віднесено для погашення боргів СВСГ ім. Б.Хмельницького, до складу якого також входять спірні об‘єкти нерухомості, що є предметом спору в даній справі.

ТОВ "Львів-Паркет"у своїй заяві, як на нововиявлену обставину посилається на відсутність прав у позивача на спірне майно, оскільки правомочних зборів пайовиків СВСГ ім. Б.Хмельницького з питань передачі прав та обов‘язків останнього до однойменного СгТзОВ насправді не відбувалось, про що заявникові стало відомо з рішення загальних зборів громадської організації "Спілки (Об'єднання) громадян реорганізованого сільськогосподарського підприємства імені Б.Хмельницького", оформленого протоколом № 1 від 27.10.2007р.

Відповідач зазначає, що даним протоколом (присутні 858 осіб з числа пайовиків, депутати районної ради та представники РДА) пайовики СВСГ ім. Б.Хмельницького протягом 1997 - 2007 років загальних зборів не проводили, рішень щодо реорганізації СВСГ в ТОВ, так само як і створення боргового фонду та передачі його кому-небудь для розрахунків по зобов‘язанням СВСГ не приймали. А відтак, протокол №2 від 22.09.2002р. не може слугувати підтвердженням правонаступництва позивача щодо обов‘язків СВСГ імені Б.Хмельницького, як єдиної підстави виникнення у позивача прав на спірні орендовані приміщення.

В підтвердження наведених доводів щодо фальсифікації протоколу №2 від 22.09.2002р. апелянтом, крім протоколу № 1 від 27.10.2007р., були також надані копії листа з прокуратури Кам’янко-Бузького району від 22.10.2008 року, листа з прокуратури Львівської області від 07.07.08 2008 року № 05-109-05, листа Виконавчого комітету Великоколоднівської сільської ради від 07.10.2008 року № 438. Із тексту листів вбачається, що 18.01.2008 року прокурором Кам’янка - Бузького району порушено кримінальну справу за ч.2 ст. 364 та ч. 2 ст. 366 КК України, за фактом зловживання службовим становищем та вчинення службового підроблення службовими особами СГ ТОВ ім. Б. Хмельницького, які в 1997 році безпідставно прийняли на баланс товариства майно пайового фонду реформованого СВСГ ім. Б. Хмельницького. При цьому протокол № 2 від 22.09.2002р. зборів пайовиків СВСГ ім. Б.Хмельницького, на яких нібито було вирішено питання правонаступництва останнього на користь СГ ТОВ ім. Богдана Хмельницького та передачі йому для погашення боргів СВСГ майна, в тому числі і майна, що складає предмет спору у даній справі, і який було покладено в основу прийнятого місцевим господарським судом рішення від 13.02.2007р., долучений до матеріалів згаданої кримінальної справи.

При цьому, заявник зазначив, що дана обставина стала йому відома лише в липні 2008р., коли йому став відомий зміст протоколу №1 від 27.10.2007р. загальних зборів громадської організації "Спілки (Об'єднання) громадян реорганізованого сільськогосподарського підприємства імені Б.Хмельницького". Раніше не було і не могло бути відомо заявникові, так як він не є учасником ані СГ ТОВ ім. Богдана Хмельницького, ані однойменного СВСГ.

В силу ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Постановою Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 1981 року (v0001700-81) з наступними змінами "Про практику перегляду судами у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили" визначено, що до нововиявлених обставин можуть бути віднесені матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є їх наявність на час розгляду справи та те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно п. п. 3. 6 Роз'яснення Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами"N 04-5/563 від 21.05.2002р. (v_563600-02) результат перегляду за нововиявленими обставинами повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Із тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що місцевий господарський суд при її винесені не досліджував, та не аналізував наведеної заявником нововиявленої обставини стосовно її відсутності чи наявності, визначення її істотності для правильного вирішення спору, вказавши в ухвалі, що така до уваги не приймається. При цьому, місцевий господарський суд звертає увагу на наявність інших обставин, які за правовою природою є похідними від вказаних відповідачем нововиявлених обставин, а в рішеннях викладені обставини, що не були предметом розгляду в даній справі.

Згідно із ст. 34 ГПК господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Аналізуючи характер спірних правовідносин та законодавство, яке врегульовує такі правовідносини, що за своєю правовою природою пов’язані із захистом права власності, Львівський апеляційний господарський суд враховуючи межі повноважень, що надані суду апеляційної інстанції ст. 101 ГПК України щодо повторного розгляду справи, виходив з наступного:

Статтею 1 Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 03.12.1999 р. № 1529/99 встановлено, що організаційні заходи щодо реформування протягом грудня 1999 - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно передбачали забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (приватні формування); сприяння керівникам і спеціалістам колективних сільськогосподарських підприємств, що реформуються, у реорганізації зазначених підприємств і створенні на їх базі приватних формувань; передачі окремих будівель, споруд, техніки, робочої і продуктивної худоби, птиці, знарядь праці тощо членам колективних сільськогосподарських підприємств - власникам земельних часток (паїв), які подали в установленому порядку заяву про відведення земельної ділянки в натурі, у рахунок погашення належних їм майнових паїв.

Згідно з ст. 21 Закону України "Про власність", чинного на час прийняття рішення загальних зборів пайовиків СВСГ імені Б.Хмельницького від 22.09.2002 р., право колективної власності здійснюється колективним власником через створені ним органи управління: вищі (загальні збори, конференції, з'їзди тощо), які здійснюють повноваження колективного власника щодо володіння, користування і розпорядження належними йому об'єктами власності у повному обсязі, і органи, які створюються цими вищими органами для здійснення окремих функцій з господарського управління колективним майном (пункти 2 і 3 статті 30 Закону).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (із змінами та доповненнями, чинними станом на момент проведення загальних зборів пайовиків СВСГ імені Б.Хмельницького від 22.09.2002р.) майно у колективному сільськогосподарському підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Суб'єктом права власності у підприємстві є підприємство як юридична особа, а його члени - в частині майна, яку вони одержують при виході з підприємства.

Частинами 2–3 статті 8 цього ж Закону передбачено, що право колективної власності здійснюють загальні збори членів підприємства, збори уповноважених або створений ними орган управління підприємства, якому передано окремі функції по господарському управлінню колективним майном. Належне підприємству майно може бути передано державним, кооперативним та іншим підприємствам, організаціям і громадянам за рішенням загальних зборів членів підприємства або зборів уповноважених.

До компетенції загальних зборів членів (зборів уповноважених) КСП належить, зокрема, прийняття рішень про реорганізацію і ліквідацію підприємства, про його участь в акціонерних товариствах, корпораціях, асоціаціях, концернах та інших об'єднаннях (ст. 23 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство").

Статтею 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" передбачено, що ліквідація та реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться за рішенням загальних зборів (зборів уповноважених) його членів або за рішенням суду чи арбітражного суду. У разі поділу підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Пунктом 7 Порядку розподілу та використання майна реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. №62 (z0305-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 р. за №305/5496 (z0305-01) встановлено, що перелік активів, передбачених для задоволення кредиторської заборгованості, затверджений загальними зборами колишніх членів підприємства, що є співвласниками його майна (збори співвласників), і підписаний членами комісії та керівником підприємства-правонаступника, разом з витягом із протоколу зборів співвласників, яким затверджено цей перелік активів, є підставою для оформлення прав власності підприємства-правонаступника на це майно реорганізованого підприємства.

Відповідно до п. 4 Порядку оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 14.03.2001 р. №63 (z0306-01) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2001 р. за №306/5497 (z0306-01) ) основними умовами реорганізації є: прийняття вищим органом управління КСП рішення про реорганізацію; інвентаризація та паювання майна, визначення розміру паю кожного з членів КСП; створення юридичних осіб - правонаступників, до яких перейшли права та обов'язки реорганізованого КСП; визначення обсягів майнових прав та обов'язків КСП, що підлягають передачі кожному з правонаступників (обсяг правонаступництва); виділення майна в рахунок майнових паїв членів КСП, які не стали засновниками (учасниками) новоутворених підприємств; затвердження вищим органом управління КСП переліку індивідуально визначеного майна, що підлягатиме передачі кожному з правонаступників у межах визначених для них обсягів правонаступництва; складання передавального або роздільного балансу; державна реєстрація підприємств-правонаступників; фактична передача майна новим власникам. Жодного з передбачених даним порядком документів позивачем суду не надано.

Згідно з пунктами 17 –18 цього ж Порядку (z0306-01) обсяг правонаступництва визначається за передавальним (роздільним) актом (балансом), складеним на дату реорганізації КСП і затвердженим вищим органом управління КСП, який може бути уточнений на дату врегулювання майнових відносин у частині боргових зобов'язань підприємства і затверджений загальними зборами співвласників або іншим уповноваженим органом. Разом з установчими документами підприємства-правонаступника роздільний (передавальний) баланс є правовою підставою для встановлення наявності та обсягів правонаступництва за майновими правами та обов'язками КСП.

В силу пункту 19 Порядку (z0306-01) оформлення правонаступництва за зобов'язаннями реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств передача майна КСП підприємствам-правонаступникам, яке виділене під забезпечення боргових зобов'язань, здійснюється після їх державної реєстрації протягом терміну, що визначається вищим органом управління КСП, та оформляється актом приймання-передавання.

Таким чином, при вирішенні даного спору, пов’язаного із захистом права власності, з’ясуванню підлягає правомочність та обсяг правоздатності зборів співвласників від 22.09.2002р. щодо прийняття ними рішень, пов'язаних з розпорядженням майном СВСГ ім. Б.Хмельницького в процесі його реорганізації (п. 1.4 Лист вищого арбітражного суду України "Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом" від 31.01.2001 р. №01-8/98 (v8_98800-01) , п.2.4 Лист вищого арбітражного суду України "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу арбітражних судів у 2000 році"N 01-8/665 (v_665800-01) , 07.06.2001р.)

Позивачем, з огляду на виявлені заявником ТзОВ "Львів-паркет"обставини складання протоколу №2 від 22.09.2002р., не представлено доказів правомочності проведених 22.09.2002 року загальних зборів уповноважених співвласників майна СгТзОВ ім..Б.Хмельницького, їх обсяг повноважень розпоряджатись спірним майном СВСГ ім. Б.Хмельницького в процесі його реорганізації, що є істотним для вирішення даного спору.

Останнє особливо вимагалось, з огляду на те, що згідно із наявним в матеріалах справи статутними документами Сг ТзОВ ім. Б.Хмельницького участь у цьому товаристві приймають лише 13 осіб.

Також, судом враховано, що обов‘язкових згідно із наведеними вище нормативними актами для даного випадку розподільчого балансу та акту приймання-передавання, а також ряду інших документів суду не надано. Більше того, із змісту протоколу № 2 від 22.09.2002р. можна дійти висновку, що таких документів взагалі не існує. Будь-яких інших доказів встановлення правонаступництва, а відповідно і набуття позивачем права власності в порядку правонаступництва на спірний об’єкт як суду першої інстанції, так і апеляційному суду не представлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

А відтак, протокол №2 від 22.09.2002р. та положення п.1.4 статуту Сг ТзОВ ім.. Б.Хмельницького не можуть слугувати доказом правонаступництва позивача щодо прав і обов‘язків СВСГ імені Б.Хмельницького, як єдиної підстави виникнення у позивача прав на спірні орендовані приміщення.

Відповідно до ст. 104 ГПК порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права є безумовною підставою скасування або зміни рішення місцевого господарського суду.

Місцевий господарський суд, обмежуючись лише презумпцією правомірності протоколу №2 від 22.09.2002 р. та статуту позивача, не встановивши обставин, з якими закон пов‘язує виникнення у позивача прав та обов‘язків СВСГ ім. Б.Хмельницького внаслідок його реорганізації, не мав обґрунтованих підстав вважати позивача правонаступником цього СВСГ ім. Б.Хмельницького та вживати заходи захисту таких прав шляхом розірвання договору та виселення відповідача із займаних приміщень. Господарський суд не врахував того, що лише власник або уповноважена ним особа наділені правом порушувати питання щодо виселення осіб з займаних ними приміщень. Відповідно, право власності у позивача на орендовані приміщення підлягає доведенню на загальних підставах.

Так як нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, а наведені заявником (скаржником) дані являються такими, що мають істотне значення для справи, судова колегія приходить до висновку, що дані факти являються нововиявленими обставинами і є підставою щодо перегляду рішення від 13.02.2007р. у справі №6/208 (1/1296-6/442).

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.