ГОЛОВА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                            27.06.2001
 
 
                             (Витяг)
 
     Постановою судді  Галицького  районного суду м.  Львова від 7
лютого 2001 р.  С. притягнено до адміністративної відповідальності
за ст.  118 МК ( 1970-12 ) (1970-12)
         з накладенням штрафу в розмірі 300 грн.
та з конфіскацією вилучених 120 палетів паперу  на  загальну  суму
152 тис. 40 грн.
 
     Згідно з   цією   постановою  С.,  директора  ДП  "Медас"  ПП
"Сольвейг" (далі - ДП),  визнано винним у тому,  що його декларант
при  оформленні  митної  декларації  задекларував  папір  не своїм
найменуванням у кількості 120 палетів на загальну суму 152 тис. 40
грн.
 
     Голова Верховного Суду України дійшов висновку,  що постанова
підлягає скасуванню, а справа - закриттю з таких підстав. Визнаючи
С.    винним    у   вчиненні   адміністративного   правопорушення,
передбаченого ст.  118 МК ( 1970-12  ) (1970-12)
        ,  суд  установив,  що  К.,
декларант ДП,  директором якого є С., не пересвідчилася в тому, що
вантаж,  який  надійшов  від  словацької   фірми   "Інтерконтакт",
відповідає специфікації та рахунку на паперову продукцію.
 
     Однак відповідно  до  наказу  Державної митної служби України
від 30 грудня 1998 р. N 828 ( z0032-99 ) (z0032-99)
         "Про затвердження Типової
технології митного контролю та митного оформлення товарів та інших
предметів" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 21 січня
1999  р.  за  N  32/3325)  митне  оформлення товарів провадиться в
чотири етапи (попередня  перевірка  вантажної  митної  декларації;
перевірка  вантажної  митної  декларації та документів,  заявленої
митної вартості і нарахування митних платежів; перевірка вантажним
відділом  митниці  зазначених  декларантом  відомостей у вантажній
митній декларації на  відповідність  митним  правилам  та  поданим
комерційним документам;  проведення митного огляду товарів і повне
оформлення вантажної митної декларації).
 
     Таким чином,  тільки на останньому етапі фактично можна  було
з'ясувати те, що назва товару, вказаного в супровідних документах,
не збігається з дійсним найменуванням товару.  Оскільки декларація
фактично  була  заповнена  декларантом  К.  на  першому етапі,  то
остання не знала й не могла знати про розбіжності  в  найменуванні
паперу.   Тобто   в   діях   декларанта,   а  отже  і  С.,  складу
адміністративного правопорушення немає.
 
     Суд також дійшов  висновку,  що  відомості  про  120  палетів
паперу  заповнені  декларантом  неправильно,  однак,  як  видно  з
матеріалів  справи,  фактично   формат   24   пакетів   відповідає
задекларованому,  а 96 - ні.  Фірма-постачальник визнала,  що вона
направила згідно з договором папір  у  зазначеній  кількості,  але
різного  формату,  про  що  не повідомила вантажоодержувача,  і це
підтверджується листом директора фірми від 14 грудня 2000 р.  Крім
того,  відправлення  вантажу здійснювалося без участі представника
одержувача вантажу.  Отже,  директор ДП С.,  як і декларант К., не
знав  і  не  міг  знати  про те,  що фірма поставила папір не того
формату, який було зазначено в договорі.
 
     Виходячи з наведеного Голова Верховного Суду  України  зробив
висновок,   що  С.  не  мав  умислу  декларувати  папір  не  своїм
найменуванням,  а тому в діях С.  не вбачається  порушення  митних
правил, які передбачено ст. 118 МК ( 1970-12 ) (1970-12)
        .
 
     Керуючись ст.  294 КпАП ( 80732-10 ) (80732-10)
        ,  Голова Верховного Суду
України постанову судді районного суду щодо С.  скасував, а справу
закрив.
 
 "Рішення Верховного Суду України", 2002 р.