розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№ 2832С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 5/510-08

за позовом Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна", м. Путивль Сумської області

до Приватного підприємства "Рось", м. Сквира Київської області

про витребування майна з чужого незаконного володіння, усунення перешкод в його користуванні та стягнення 176506,02 грн.

Позивач, ССК "Ярославна", у серпні 2008 року звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив зобов’язати відповідача не використовувати у своїй виробничій діяльності виробничий цех, розташований за адресою: м. Путивль, вул. Островського, 7, та зняти свою охорону з цього об’єкта і не чинити перешкод в доступі до нього ССК "Ярославна". Стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 176506,02 грн., 1785 грн. держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 5/510-08 (суддя Гудим В.Д.) позовні вимоги позивача задоволені. Зобов’язано відповідача усунути перешкоди в користуванні майном позивача, зокрема не використовувати у своїй виробничій діяльності виробничий цех, розташований за адресою: м. Путивль, вул. Островського, 7 та зняти свою охорону з цього об’єкта і не чинити перешкод в доступі до нього сільськогосподарському споживчому кооперативу "Ярославна". Стягнуто з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 178506,02 грн.,1785 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 5/510-08 та закрити провадження по справі. В апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, невідповідність рішення суду фактичним обставинам справи та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Зокрема, відповідач стверджує, що ним не чиняться перешкоди у користуванні майном позивача; відповідач, як власник майна, яке знаходиться за тією ж адресою, що й майно позивача, здійснює охорону безпосередньо свого об’єкту. На думку відповідача, ті докази, які подані позивачем в обґрунтування позовних вимог, не доводять факту перешкоджання відповідачем використанню майна позивача, а подання позовної заяви є безпідставним та не грутнується на фактичних обставинах справи.

Позивач проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що судом були повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи та зроблені вірні висновки про те, що відповідач своїми діями здійснює перешкоди у використанні позивачем свого майна, у зв’язку з чим позивачем були понесені збитки.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні повноважних представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегією суддів встановлено наступне:

в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з моменту набуття ним у власність виробничого цеху, тобто з 05.07.2007 р., використання відповідачем у своїй виробничій діяльності виробничого цеху, порушує права позивача як власника, у зв’язку з чим, з урахуванням приписів ст. 16 ч. 2 ГПК України, позивач і звернувся з позовними вимогами до господарського суду Сумської області (за місцезнаходженням майна). Також, позивач зазначає, що незаконними діями відповідача позивачеві завдана матеріальна шкода, яка складається із незаконного отримання прибутку від використання виробничого цеху в технічному процесі з прийому і охолодження молока та згідно з поданим розрахунком така шкода становить 178506,02 грн.

Заперечення відповідача як у суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції зводяться до того, що позивачем не подано належних доказів, які б свідчили про використання відповідачем у своїй виробничій діяльності майна позивача та здійснення відповідачем охорони цього майна, а також у здійсненні перешкод позивачу в користуванні його майном. Відповідні твердження відповідач заперечує.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, місцевий господарський суд посилався на те, що вимоги позивача є обґрунтованими та підтверджуються залученими до справи доказами, а саме:

претензією № 62 від 06.08.2007 р., в якій позивач просив надати доступ до виробничого цеху по вул. Островського, 7 в м. Путивль Сумської області та вирішити питання щодо правових підстав користування цехом або звільнити його (а.с. 20), відповідь на яку відповідачем надана не була;

копією доповідної від 16.10.2008 р. (а.с. 60), згідно з якою інвентаризаційна комісія, створена розпорядженням голови районної державної адміністрації від 29.03.07 р. № 141 поновила свою роботу та прибула на прохідну ВАТ "Путивльський молокозавод"за адресою: м. Путивль, вул.. Островського, 7 з метою проведення інвентаризації основних засобів виробничого цеху молокозаводу, однак у проходженні до виробничого цеху їй було відмовлено. При цьому, судом першої інстанції зазначено, що, як вбачається зі змісту доповідної, інвентаризаційна комісія вела переговори щодо допуску до виробничого цеху, в тому числі, з керівником філії "Роменський молочний комбінат"Пляцук В.Д., головним підприємством якої згідно з довідкою з єдиного державного реєстру є приватне підприємство "Рось";

копією акту інвентаризаційного уточнення переліку майна ВАТ "Путивльський молокозавод"від 12.04.2007 р., згідно з яким інвентаризаційна комісія по уточненню переліку майна ВАТ "Путивльський молокозавод", створена розпорядженням голови Путивльської районної державної адміністрації від 29.03.2007 р. № 141 на виконання рішення десятої сесії Путивльської районної ради Сумської області п’ятого скликання від 21.02.2007 р., не змогла провести інвентаризацію всього майна за адресою м. Путивль, вул. Островського, 7, що належало КСП Путивльського району та ВАТ "Путивльський молокозавод", у зв’язку з протиправними перешкодами з боку приватного підприємства "Рось"у виконанні розпорядження голови районної державної адміністрації в проведенні інвентаризації спільного часткового майна.

З урахуванням вимог п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України та поданого позивачем розрахунку відновлювальної вартості по виробничому цеху, яка становить 178506,02 грн., місцевим господарським судом також були задоволені позовні вимоги в цій частині.

Разом з тим, колегія суддів апеляційного господарського суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, що вони зроблені при невірному застосуванні норм чинного законодавства та фактичних обставин справи. Колегія суддів вважає, що оскаржуваним рішенням місцевий господарський суд визнав встановленими обставини, які позивачем не доведені належними доказами, висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

У відповідності до ст. 84 ГПК України, судове рішення повинно містити, зокрема, обставини справи, встановлені господарським судом, причини виникнення спору, докази, на підставі яких прийнято рішення, доводи, за якими господарський суд відхилив докази сторін, законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи рішення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. за № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню на підставі п. п. 2,3, 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України.

Як свідчать матеріали даної справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачеві належить на праві власності виробничий цех загальною площею 1604,8 кв.м., розташований за адресою: Сумська область, м. Путивль, вул. Островського, 7, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.07.2007 р. (а.с. 8), копією витягу № 15128455 від 05.07.2007 р. з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 9).

На підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ВАТ "Роменський молочний комбінат", приватним підприємством "Рось"та ЗАТ з іноземними інвестиціями та участю українського капіталу "Перший український Міжнародний банк", посвідченого нотаріусом Путивльського районного нотаріального округу 21.12.2005 р., відповідач набув у власність об’єкти нерухомості, перелічені в п. 1.1 договору, що також розташовані за адресою: м. Путивль, вул.. Островського, 7, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9374531 від 21.12.2005 р.

Відповідач стверджує, що ним у відповідності до вимог чинного законодавства України дійсно здійснюється охорона об'єктів, які належать його підприємству на праві власності. Будь-які інші об'єкти, що розташовані за цією ж адресою - Сумська обл., м. Путивль, вул. Островського, буд. 7 за рахунок підприємства відповідача не охороняються та охорона таких об'єктів ні коли не замовлялась.

Колегія суддів вважає, що позивачем дійсно, у відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, не доведено факту того, що відповідачем здійснюється охорона об'єктів позивача, а місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення в частині зобов'язання відповідача зняти свою охорону з об'єкту відповідача, відповідне питання взагалі не було досліджено.

За змістом ст. 33 ГПК України, саме на позивача покладено обов'язок доводити ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Разом з тим, як вважає колегія суддів, позивачем у встановленому законом порядку не доведено ані того, що відповідач використовує у своїй виробничій діяльності цех позивача, ані того, що відповідачем чиняться перешкоди в доступі до цього цеху позивача (його працівників).

Такі висновки колегією суддів зроблені виходячи з наступного:

наявна у матеріалах справи претензія № 62 від 06.08.2007 р., на яку позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та яка покладена в основу судового рішення, не може бути доказом по справі, оскільки позивачем не надано доказів її направлення відповідачеві. Крім того, відповідна претензія містить лише викладення певних обставин, без підтвердження їх будь-якими доказами;

додані до позовної ксерокопії: факсограми № 551 від 12.04.2007 р., листа від 28.01.2008 р. № 28/01-1, відповіді від 22.08.2007 р. вих. № 22/08 також не підтверджують викладених у позові обставин. У факсограмі № 551 від 12.04.2007 р., що адресована філії ВАГ "Роменський молочний комбінат"йде мова про допуск комісії для інвентаризації майна колишніх КСП в статутному фонді філії "Роменський молочний комбінат". Будь-яких посилань на те, що підприємство відповідача не допускає позивача до майна, яке належить йому на праві власності, відсутнє;

доданий до позовної заяви депутатський запит від 06.08 2007 р. на адресу відповідача стосується питання про порушення майнових прав селян колишніх КСП Путивльського району Сумської області. У цьому запиті відсутні будь-які посилання на правовідносини між сторонами по справі;

доданий до матеріалів справи акт інвентаризаційного уточнення переліку майна ВАТ "Путивльський молокозавод"від 12.04 2007 р. також не є свідченням того, що позивач чи комісія не були допущені відповідачем до майна позивача, оскільки відповідне з цього акту не вбачається. Крім того, як вбачається із наданих відповідачем доказів, місцезнаходженням ВАТ "Путивльський молокозавод"(державну реєстрацію якого на даний час припинено) є: м. Путивль, вул. Островського, буд. 1, тобто, як вірно зазначає відповідач, адреса, за якою знаходиться позивач та відповідач по даній справі не є територією ВАТ "Путивльський молокозавод";

додана до матеріалів справи доповідна записка також жодним чином не свідчить, що з боку представників Приватного підприємства "Рось"чи його філії власнику нерухомого майна - Сільськогосподарському споживчому кооперативу "Ярославна"чинився опір або він був недопущений до майна, яке належить йому на праві власності;

матеріали справи не містять також належних доказів того, що підприємство відповідача використовує єдиний майновий комплекс (в тому числі і ту частину, що придбана у 2007 р. позивачем) з 12 грудня 2005 року при здійсненні виробничої діяльності. Позивачем не надано ані обґрунтованих письмових пояснень, ані доказів того, на підставі чого ним зроблені відповідні твердження, а матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували правові підстави такого використання. Відповідач же такий факт заперечує та стверджує, що ним використовувались та використовуються лише будівлі та приміщення, що належать Приватному підприємству "Рось"на праві власності.

Враховуючи безпідставність позовних вимог в частині витребування майна та усунення перешкод, безпідставними є також і вимоги про стягнення з відповідача матеріальної шкоди, яка позивачем визначена як незаконне отримання відповідачем прибутку від використання виробничого цеха в технічному процесі з прийому і охолодженню молока. Колегія суддів також зазначає, що наданий позивачем розрахунок не містить ні правого, ні матеріального обґрунтування заявлених до стягнення сум.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача у зв’язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з‘ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що вимоги заявника апеляційної скарги про закриття провадження по справі є такими, що не узгоджуються з приписами ГПК України (1798-12) , та з урахуванням фактичних обставин і положень ст. 101, 103 ГПК України колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення та відмови у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п.4 ст. 103, п. 2,3, 4 ст. 104, ст. 105 ГПК України,

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 30 жовтня 2008 року по справі № 5/510-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Сільськогосподарського споживчого кооперативу "Ярославна"(41500 Сумська область м. Путивль вул. Кірова,95 р/рахунок 26005301711997 в ПІБ м. Шостки код 30934805 МФО 337397) на користь Приватного підприємства "Рось"( 09000 Київська обл. М. Сквира вул. Леніна, 19 кв. 14 р/рахунок 26006010033701 в ВАТ "Укрексімбанк"м. Київ Код 32191954 МФО 000322313) 892,5 грн. держмита, сплаченого за подання апеляційної скарги.