Васильківський міжрайонний прокурор звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес"про визнання права власності на гуртожиток, розташований по вул. 1-го Травня,4 в м. Васильків, Київської області, вартістю 67 879,60 грн. за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та зобов’язання Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес"повернути гуртожиток, розташований по вул. 1-го Травня,4 в м. Васильків, Київської області державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (а.с.2-5).

29.10.2008 року Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес"звернулося до господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області про визнання позивача за зустрічним позовом, ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес", добросовісним набувачем нерухомого майна - гуртожитку "Кристал"на 195 місць по вул. 1-го Травня,4 в м. Васильків, Київської області. (а.с.122-128)

Рішенням господарського суду Київської області від 29.10.2008р. у справі № 13/308-08 первісний позов задоволено повністю. Право власності на гуртожиток, розташований за адресою: вул.1-го Травня, 4, м.Васильків, Київської області вартістю 67 978,60 грн. визнано за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Зобов’язано Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес"повернути гуртожиток розташований за адресою: вул.1-го Травня,4, м.Васильків, Київська область державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. В задоволені зустрічного позову відмовлено (а.с.179-186).

Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 392 ЦК України відповідно до якої власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, дійшов до висновку, що прокурором та позивачем доведено належними доказами незаконне перебування спірного майна у власності відповідача, задовольнив первісний позов, та в задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.

18.11.2008 року відповідач, Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес", не погоджуючись з прийнятим рішенням, через місцевий господарський суд, подав апеляційну скаргу (вх. № 2-04/1/1142/2543 від 04.12.2008року) в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та ненаданні правової оцінки фактичним обставинам справи та наданим доказам.

Зокрема, скаржник вказує, що судом першої інстанції не було надано оцінки доказам того, що спірний гуртожиток по вул. 1-го Травня, 4 в м.Васильків, Київської області був побудований в 1975 році за рахунок Васильківського заводу холодильників з метою забезпечення житлом працівників заводу.

Відповідач зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено, що законодавство, яке діяло у період приватизації Васильківського заводу холодильників, не містило заборони щодо передачі спірного майна до статутного фонду товариства, оскільки гуртожитки не було віднесено до об’єктів державного житлового фонду.

По переконанню ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес"господарський суд Київської області не дав правової оцінки належності спірного гуртожитку РВ ФДМ України по Київській області.

Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду (колегія суддів: Жук Г.А. –головуюча по справі, судді –Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.) від 08.12.2008 року вказана апеляційна скарга була прийнята до провадження.

Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував, Рішення господарського суду Київської області вважає законним і обґрунтованим, просить залишити дане рішення без змін.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення господарського суду Київської області від 29.10.2008 року у справі № 13/308-08 відповідає обставинам справи, прийняте у відповідності та на підставі чинного законодавства України.

Інші учасники апеляційного провадження не скористались правом участі в судовому засіданні, передбаченим ст. 22 ГПК України, не направили своїх представників в судове засідання, хоча про час і місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштової кореспонденції - ухвали суду від 08.12.2008 року про прийняття апеляційної скарги до провадження за № № 5007041, 5007068, 5007017, 5007106.

Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес"(скаржник у справі) своїх представників в судове засідання не направив, проте надіслав до суду клопотання, в якому просив суд відкласти справу в зв’язку з лікарняним представника.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання скаржника не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 28 ГПК України, передбачає, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

В силу вимог ч. 2, 3 ст. 28 ГПК України представниками юридичних осіб можуть бути як керівники підприємства та організацій, так і інші особи, повноваження яких визначенні законодавством або установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації, виданої за підписом керівника, або іншої повноваженої особи та посвідчуються печаткою підприємства, організації.

Отже, з 12.12.2008р. (з моменту направлення сторонам ухвали від 08.12.2008 року про прийняття апеляційної скарги до провадження) до 19.01.2009р. (до дня розгляду апеляційної скарги в суді), скаржник мав достатньо часу для оформлення повноважень представника та підготовки витребуваних документів, враховуючи, що скаржник в клопотанні не посилається на намір представити додаткові докази у справі, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та не підтвердив клопотання належними доказами, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з мотивів, визначених у клопотанні.

До апеляційного господарського суду надійшло клопотання мешканців гуртожитку "Кристал"(вх. № 2-05/36/н від 12.01.2009 року) в якому мешканці повідомляють, що в даному гуртожитку проживають громадяни на підставі ордерів на вселення та рішення профкому і адміністрації на покращення житлових умов.

У вказаному клопотанні мешканці гуртожитку зауважують, що ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес"майже 10 років не проводить ремонту, не продовжує реєстрацію громадян, дітей, які досягли 16-ти річного віку, безпідставно підвищує ціни за користування житлом.

У клопотанні мешканці стверджують, що відповідач не є добросовісним володільцем спірного гуртожитку, що підтверджується листами Регіонального відділення ФДМ України по Київській області та прокуратури Київської області, які в березні та квітні 2005 року зазначили, що гуртожиток "Кристал"до статутного фонду не увійшов, перелік нерухомого майна підприємству не видавався; довідкою Васильківського міжрайонного БТІ про те, що станом на 26.06.2008 року право власності у ВАТ "ПБГ "Антарес"на гуртожиток "Кристал"не зареєстровано; з рішень Васильківського міськрайонного суду, що винесені в квітні-травні 2005 року, вбачається, що гуртожиток РВ ФДМ України по Київській області у 1997 році не передавався ні для роздержавлення ні у господарське відання до ВАТ "Васильківський завод холодильників".

До даного клопотання додано копію постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.10.2006 року у справі № 68/8-06/16, акт обстеження гуртожитку "Кристал"від 14.04.2008 року, копія акту прийому-передачі від 12.04.1996 року, рішення Васильківського міськрайонного суду від 28.04.2005 року, довідка Васильківського БТІ від 26.06.2008 року, копія листа РВ ФДМ України по Київській області № 14-19-790 від 22.03.2005 року, копія листа Прокуратури Київської області № 07/1-2294-03 від 26.04.2005 року та фотографії про стан приміщення гуртожитку.

В клопотанні мешканці просять заслухати в судовому засіданні їх представника.

Відповідно до ст. 4- 4 ГПК України, розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Принцип гласності закріплено також у п. 7 ч. 3 ст. 129 Конституції України і у ст. 9 Закону України "Про судоустрій України". Відповідно до цього принципу розгляд справи у господарському суді відбувається відкрито, за винятків випадків, передбачених процесуальним законодавством.

Однак, оскільки чинним господарським процесуальним кодексом України не передбачено право осіб, які не є сторонами у справі та не залучені до участі у справі в якості третіх осіб на підставі ст. ст. 26, 27 ГПК України, давати пояснення в судовому засіданні, то судова колегія вирішила відхилити дане клопотання, проте надала можливість в порядку ст. 4- 4 ГПК України бути присутньою представнику мешканців гуртожитку в судовому засіданні в якості слухача.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

У відповідності до приписів Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) , в редакції, що діяла на час приватизації майна відповідача, Указу Президента України № 699/94 від 26.11.1994 року "Про заходи щодо забезпечення прав громадян на використання приватизаційних майнових сертифікатів" (699/94) та Наказу Фонду державного майна України від 10.05.1995 року № 503 (v0503224-95) "Про перелік підприємств, що підлягають обов'язковій приватизації в 1995 р."Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області наказом № 2/29 ВП від 19.05.1995 року розпочало роботу по приватизації державних підприємств, згідно переліку, до якого увійшло, зокрема, державне підприємство "Васильківський завод холодильників".

Згідно наказу РВ ФДМ України по Київській області № 4/58-ВП від 22.05.1995 року позивачем розпочато приватизацію державного підприємства "Васильківський завод холодильників"та затверджено склад комісії з підготовки до приватизації, а наказом РВ ФДМ України по Київській області № 5/32-ВП від 27.06.1995 року затверджено акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства "Васильківський завод холодильників"(а.с.6), у відповідності до якого вартість державного житлового фонду з урахуванням незавершеного будівництва житла визначено у сумі 5 263 455,00 крб.(що становить вартість двоповерхового житлового будинку, одноповерхового житлового будинку, 102-квартирний житловий будинок та незавершене будівництво 36-квартирного житлового будинку).

Відповідно до наказу № 7/12-ВП РВ ФДМ України по Київській області від 28.06.1995 року ДП "Васильківський завод холодильників" перетворено в ВАТ "Васильківський завод холодильників"(а.с.91).

Відповідно до наказу РВ ФДМ України по Київській області № 11/34-ВП від 27.10.1997 року (а.с.93) процес приватизації ВАТ "Васильківський завод холодильників"завершено. Відкритому акціонерному товариству видано свідоцтво про власність (а.с.8) та акт № 39 прийому –передачі приватизованого майна ДП "Васильківський завод холодильників"(а.с.7), згідно з яким у власність ВАТ "Васильківський завод холодильників"передано майно державного підприємства вартістю 3 976 747,50 тис. крб., яке було включено до статутного фонду товариства.

Згідно переліку майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників"Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області передало відповідачу об’єкти нерухомості, в тому числі, відповідно до п. 207 даного переліку, гуртожиток на 195 місць, що розташований за адресою: вул. 1–го Травня, 4 в м. Васильків, Київської області.

Рішенням Виконавчого комітету Васильківської міської ради № 802 від 08.12.2004 року дозволено ТОВ "ВЗХ-Полімер"виконання будівельних робіт по реконструкції гуртожитку під жилий будинок по вул. 1-го Травня,4 в м.Васильків (а.с.108)

08.12.2004 року Васильківська міська рада на підставі рішення № 803 від 08.12.2004 року (а.с.109) видала ВАТ "Васильківський завод холодильників"Свідоцтво про право власності на нерухоме майно –гуртожиток на 195 місць по вул. 1-го Травня, 4 в м. Васильків, Київської області (а.с.95).

11.03.2005 року Васильківський міжрайонний прокурор надіслав протест № 202-/н 17 на рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради від 08.12.2004 року № 802, 803 (а.с.110-111), який було задоволено рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради від 14.03.2005 року № 67 "Про розгляд протесту Васильківського міжрайонного прокурора Бояна П.В. від 11.03.2005 року № 202-Н-17"(а.с.112-113).

Даним рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради (від 14.03.2005 року № 67) були відмінені рішення виконавчого комітету від 21.08.2001 року № 255 "Про дозвіл на проведення проектно-пошукових робіт ВАТ "Васильківський завод холодильників" на реконструкцію гуртожитку по вул. 1-го Травня, в м. Василькові", рішення виконавчого комітету від 08.12.2004 року № 802 "Про надання дозволу на виконання будівельних робіт ТОВ "ВЗХ-Полімер"на реконструкцію гуртожитку під житловий будинок по вул.1-го Травня,4 в м. Васильків"та рішення виконавчого комітету № 803 "Про погашення та видачу права власності на частину майнового комплексу ВАТ "Васильківський завод холодильників".

На підставі рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради № 67 від 14.03.2005 року скасовано свідоцтво про право власності на гуртожиток по вул. 1-го Травня,4, що підтверджується довідкою від 10.10.2008 року № 2306 виданої КП "Васильківське міжрайонне бюро технічної інвентаризації"(а.с.114).

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 20.12.2005 року № 14-25-11/19 скасовано Свідоцтво про власність, реєстраційний № 39 видане 27.10.1997 року РВ ФДМ України по Київській області ВАТ "Васильківський завод холодильників"(а.с.10).

27.12.2005 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області листом № 14-14-1593 повідомило ВАТ "Васильківський завод холодильників"про відкликання, відповідно до Положення про впорядкування передачі об’єктів нерухомого майна, приватизованих у складі цілісного майнового комплексу або переданих до статутного фонду господарського товариства, затвердженого наказом ФДМ України від 25.11.2003 року № 2097 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.12.2003 року № 1201/8522 (z1201-03) , виданого 09.11.2005 року Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників", до завершення перевірки дотримання вимог чинного законодавства при створені зазначеного ВАТ (а.с.17).

14.08.2006 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області листом №14-14-1266 повідомило відповідача про виключення з Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників"від 09.11.2007 року пункту 207, під яким значився гуртожиток на 195 місць, розташований по вул. 1-го Травня,4 у м. Василькові Київської області, вартістю станом на 01.01.2005 року 6 787 961 840,00 крб. (а.с.18-19).

01.09.2006 року ВАТ "Васильківський завод холодильників" в листі-відповіді № 377 вказує, що прийняте позивачем рішення щодо внесення змін до переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників"в частині виключення пункту 207 є порушенням норм чинного законодавства, оскільки таке рішення мало прийматися в судовому порядку (а.с.104). Однак, вищезазначене рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області у спосіб, визначений чинним законодавством України, не оскаржене, не скасоване на час розгляду спору.

На виконання Рішення Загальних Зборів акціонерів ВАТ "Васильківський завод холодильників" від 19.05.2006 року Відкрите акціонерне товариство "Васильківський завод холодильників"перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес", що підтверджено представленими в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями: Наказу ВАТ "Васильківський завод холодильників"№ 70 від 27.10.2006 року (а.с.89), Статуту ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес"затвердженого рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ "Васильківський завод холодильників"від 19.05.2006 року (протокол № 9), зареєстрованого 27.10.2006 року за реєстраційним № 135610500004000097 (а.с.46-72), Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес"серії А 01 № 165631 від 31.03.2007 року (а.с.88) та Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 379, виданої 06.11.2006 року (а.с.142).

Відповідач, ВАТ "Промислово-будівельна група "Антарес"в відзиві на позов заперечує позов прокурора з тих підстав, що службова записка № 26/2623-12 від 12.12.2005 року Департаменту контрольно-ревізійної роботи та економічної розвідки Фонду державного майна України не може вважатися нормативним актом та створювати правові наслідки, рішення, прийняте начальником РВ ФДМ України по Київській області, щодо внесення змін до Переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду ВАТ "Васильківський завод холодильників"в частині виключення пункту 207, винесено з перевищенням службових повноважень (а.с.83-87), але Накази Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, дії начальника РВ ФДМ України по Київській області відповідачем не оскаржувалися і таких доказів матеріали справи не містять.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що предметом первісного позову є визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння, а предметом зустрічного позову є визнання добросовісним набувачем нерухомого майна, таким чином суд не може давати оцінку встановленим юридичним фактам, зокрема, рішенням виконавчого комітету Васильківської міської ради, наказам РВ ФДМ України, протесту прокурора, оскільки правомірність даних юридичних актів не є предметом спору даної справи.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна"(в редакції на момент приватизації) дія цього закону не поширюється на приватизацію об’єктів державного земельного та житлового фондів, а також об’єктів соціально-культурно призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Згідно ст. 4 Житлового кодексу України, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Статтею 127 ЖК України та п. п. 3, 5 Примірного положення про гуртожитки, що затверджене постановою Ради міністрів УРСР від 03.06.1986 року № 208 (208-86-п) , встановлено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Жилі будинки реєструються як гуртожитки у виконавчому комітеті районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів.

Враховуючи, що такі житлові будинки належать підприємствам на праві повного господарського відання, то такі жилі будинки –гуртожитки, слід відносити до об’єктів державного житлового фонду.

Згідно ч. 2 ст. 136 ГК України, власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Враховуючи приписи ст. ст. 4, 5, 6 ЖК України, гуртожитки відносяться до об’єктів державного житлового фонду України та перебувають у віданні місцевих рад народних депутатів.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" прямо передбачено, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів житлового фонду, до складу яких згідно з вимогами статей 4 - 6 Житлового кодексу Української РСР також відносяться гуртожитки. Отже, вищезазначені вимоги закону виключають можливість приватизації гуртожитків у складі цілісного майнового комплексу.

За пунктами 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1993 року N 717 (717-93-п) (яка була чинною на час проведення приватизації спірного майна), вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) , а також вартість об'єктів, що не підлягають приватизації.

Відповідно до ч.2 ст. 20 ГК України кожний суб’єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання наявності прав.

В силу вимог ст. 316, 328 ЦК України, право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду залишаючи без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду виходила з наступного.

Гуртожиток на 195 місць, який розташований по вул. 1-го Травня, 4 в м. Васильків, Київської області, приватизовано у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства "Васильківський завод холодильників"та на даний час цей гуртожиток включено до статутного фонду підприємства відповідача.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, яка діяла на час приватизації, приватизації підлягали цілісні майнові комплекси державних підприємств або їх структурні підрозділи.

За змістом ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" цілісним майновим комплексом є господарський об'єкт з завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг) з наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Зі змісту даної норми вбачається, що до складу цілісного майнового комплексу, який підлягає приватизації, не міг бути включений спірний гуртожиток, оскільки останній не виконує виробничих функцій та не входить до завершеного циклу виробництва. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2000 (v014p710-00) у справі N 1-16/2000 встановлено, що правовий механізм приватизації, власності, порядок і умови набуття та припинення права власності, а також права володіння, користування та розпорядження майном визначаються законами.

У відповідності з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції, яка діяла на момент приватизації, дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються.

Як вже зазначалося, на час приватизації гуртожиток (на 195 місць, який розташований по вул. 1-го Травня, 4 в м. Васильків) перебував на балансі державного підприємства "Васильківський завод холодильників".

Однак, знаходження майна на балансі підприємства (організації) не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є лише формою бухгалтерського обліку та визначає склад і вартість майна та обсяг фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.

Отже, під час приватизації державного майна Державного підприємства "Васильківський завод холодильників"правових підстав включення спірного гуртожитку до складу майна, що приватизується, не було, оскільки гуртожиток, як об'єкт державного житлового фонду, відповідно до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (2163-12) , не підлягав приватизації.

Відповідно до ст. 47 Конституції України ст. ст. 2, 9 Житлового кодексу України держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.

Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Включення до статутного фонду ВАТ"Васильківський завод холодильників"державне майно - гуртожиток на 195 місць, який розташований по вул. 1-го Травня, 4 в м. Васильків, Київської області, суперечить ч. 2 ст. 3 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції, яка діяла на час приватизації), порушує житлові права громадян - жильців гуртожитку на приватизацію житлового фонду, передбачені ст. 9 Житлового кодексу України, отже місцевий господарський суд правомірно визнав дане майно об'єктом державного житлового фонду.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає обгрунтованним висновок місцевого господарського суду про не правомірність включення спірного гуртожитку до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Васильківський завод холодильників", який підлягав приватизації.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно ч.9 п.4 Положення про регіональне відділення та про представництво Фонду державного майна України у районні, місті, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 412 від 15.06.1994 року (412-94-п) ФДМ України по Київській області в межах визначених повноважень здійснює управління та розпорядження майном підприємств, установ і організацій, що перебувають у державній власності, в процесі приватизації.

Враховуючи положення вищезазначених норм, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право власності на гуртожиток, розташований по вул. 1-го Травня,4 в м. Васильків, Київської області належить РВ ФДМ України по Київській області.

Враховуючи вищенаведене та той факт, що вимоги за первісним та зустрічним позовом взаємо виключають одна одну колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відсутності правових підстав для задоволення зустрічних позовних вимог щодо визнання Відкритого акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес"добросовісним набувачем гуртожитку на 195 місць, розташований по вул. 1-го Травня, 4 у м. Василькові Київської області.

Враховуючи приписи ст. 143 Конституції України, п. 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України N 3-рп/99 від 08.04.99 (v003p710-99) , ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. ст. 5, 30 Житлового кодексу України, ст. ст. 31, 35 Закону України "Про власність" та інтереси держави щодо здійснення державної політики в галузі використання і забезпечення схоронності житлового фонду, де органом державного управління є регіональні відділення ФДМ на місцях та органи місцевого самоврядування, які забезпечують реалізацію державної політики у цій сфері.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року (v003p710-99) визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Васильківський міжрайонний прокурор, пред'являючи позов в інтересах держави, обґрунтував свої вимоги тим, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

Згідно зі ст. 5 Житлового кодексу Української РСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд). Відповідно до ст. 30 згаданого Кодексу, державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду здійснюється органами місцевого самоврядування, їх виконавчими і розпорядчими органами.

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про власність" державний житловий фонд є об'єктом комунальної власності, суб'єктами останньої виступають органи місцевого самоврядування.

Тобто, виходячи з вимог житлового законодавства, реалізацію державної політики у сфері використання та збереження державного житлового фонду забезпечують місцеві ради.

З вищенаведеного вбачається, що Васильківський міжрайонний прокурор відповідно до ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, належним чином обґрунтував свої вимоги, у тому числі стосовно пред'явлення позову в інтересах держави в особі РВ ФДМ України, та Васильківської міської ради (третя особа у справі на стороні позивача), уповноважених здійснювати функції держави в спірних правовідносинах.

Зокрема, суд встановив, що відчужувачем державного майна, до складу якого входив і спірний гуртожиток, виступало РВ ДМ України, яке мало всі повноваження власника цього майна, відтак колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірний гуртожиток має бути повернутий у державну власність, до подальшої передачі його до житлового фонду органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що перехід права власності на спірний гуртожиток впливає на житлові права його мешканців, оскільки обсяг цих прав може бути зменшений новим власником в порівнянні з житловими правами мешканців квартир (кімнат) в об'єктах державного житлового фонду.

Зміст позовної заяви прокурора також свідчить про пред'явлення ним позову в інтересах громадян - мешканців гуртожитку з метою недопущення порушення їх житлових прав.

На думку колегії суддів гуртожиток на 195 місць, який розташований по вул. 1-го Травня, 4 в м. Васильків, Київської області неправомірно вибув з державного житлового фонду та увійшов до складу майна, що належить відповідачу на праві колективної власності, отже місцевий господарський суд правомірно задовольнив вимоги прокурора про зобов’язання Відкрите акціонерне товариство "Промислово-будівельна група "Антарес"повернути гуртожиток, розташований по вул. 1-го Травня,4 в м. Васильків, Київської області державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 29.10.2008р. у справі № 13/308-08 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105, ГПК України (1798-12) , Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Промислово-будівельна група "Антарес"на рішення господарського суду Київської області від 29.10.2008р. у справі № 13/308-08 - залишити без задоволення.