КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.01.2009 № 32/397
( Додатково див. постанову Вищого господарського суду України (rs4032170) )
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Капацин Н.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Білинський В.А. (довір. від 08.01.09р.)
відповідача – Жукова О.А. (довір. № 3/2009 від 08.01.09р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 12.11.2008
у справі № 32/397
за позовом Одеської залізниці
до Приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"
про стягнення 1213698,63 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі № 32/397 задоволено позовні вимоги ДП "Одеська залізниця", стягнуто з Приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна" на користь Одеської залізниці 1 213 698,63 грн. пені, 12 136,99 грн. витрат на сплату державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що відповідно до узгодженого графіку постачання предмета лізингу, передача електровозів здійснюється: електровоз № 1 до 29.12.07р., № 2 до 29.12.07р., № 3 до 30.06.08р., № 4 до 31.07.08р., № 5 до 31.08.08р. Відповідач свої зобов’язання, щодо передачі предмета лізингу виконав несвоєчасно. Згідно акта приймання-передачі предмета-лізингу, електровоз магістральний 2ЕЛ5 № 2, серійний номер 004, передано позивачу 28.03.08р. Суд посилається на пункт 9.3. договору, який передбачає пеню за несвоєчасну передачу предмета лізингу в лізинг, передбачену графіком (додаток № 2 до договору) та частину 2 статті 231 Господарського кодексу України, відповідно до якої у разі якщо господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, понад тридцять днів - додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Судом визнані безпідставними твердження відповідача про відсутність його вини у порушенні зобов’язання, оскільки матеріали справи свідчать, що відповідач лише намагався домовитися з позивачем про зміну строків виконання зобов’язання, а не вживав необхідних заходів щодо його своєчасного виконання. Посилання відповідача на зміну строків поставки із заводу-виробника, на думку суду першої інстанції, не можуть вважатися належним обґрунтуванням відсутності вини відповідача у простроченні виконання зобов’язання, оскільки відповідно до частини 2 статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, який звільняє від відповідальності за порушення зобов’язання, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2008р. у справі № 32/397 та прийняти нове, яким відмовити ДП "Одеська залізниця" в задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що вирішуючи спір, господарський суд не застосував до спірних правовідносин норми статті 614 Цивільного кодексу України та невірно застосував статтю 617 даного Кодексу. Зазначена стаття не стосується доказів наявності вини боржника, а регулює звільнення від відповідальності при доведеній вині на підставі випадку або непереборної сили. Відповідач зазначає про відсутність його вини у порушенні зобов’язання.
Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Доказами вжиття усіх залежних від відповідача заходів є письмові відповіді постачальника та виробника предмета лізингу на вимоги відповідача пояснити затримки у поставці, вжити всіх заходів для прискорення виконання та повідомити про строки виконання зобов’язання (містяться в матеріалах справи). Відповідач не міг здійснити інших заходів для належного виконання зобов’язання, так як предмет лізингу є індивідуально визначеним, отже не міг бути замінений аналогічним. Виробництво предмета лізингу є поза контролем відповідача, тому останній не міг здійснити заходів щодо прискорення виготовлення предмета лізингу. Обов’язки перед виробником, щодо оплати вартості предмета лізингу відповідачем виконані вчасно.
Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2008р.
В судове засідання 17.12.08р. апеляційної інстанції не з’явився представник відповідача, у зв’язку з чим розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.01.09р.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне:
21.08.07р. між Приватним підприємством "ВТБ Лізинг Україна" (лізингодавець) та Державним підприємством "Одеська залізниця" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 108-ФЛ, відповідно до умов, якого ПП "ВТБ Лізинг Україна" зобов’язалося передати предмет лізингу – електровоз магістральний 2ЕЛ5 – ВАТ "ХК Луганськтепловоз", згідно зі специфікацією – додаток № 1, відповідно до встановлених Лізингоодержувачем технічних умов, визначених Додатком № 4, в строкове платне володіння, користування з правом викупу. Загальна кількість предметів лізингу за цим договором складає 5 одиниць.
Відповідно до пункту 2.1 договору Лізингодавець набуває у власність у Продавця предмет лізингу, визначений Лізингоодержувачем, технічні параметри, гарантія якості, необхідний склад документації яких задовольняють потреби Лізингоодержувача, і передає їх Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених договором.
Пункт 2.2 даного договору передбачає, що кількість, виробник товару, модель та термін передачі Предмета лізингу в лізинг визначаються у Графіку передачі предмета лізингу – Додаток № 2 до договору. У разі зміни строків постачання предмета лізингу Виробником, графік передачі предмета лізингу може змінюватися шляхом укладання додаткової угоди.
Протягом всього строку дії договору право власності на предмет лізингу належить Лізингодавцю.
Відповідно до додатку № 2 до договору фінансового лізингу ПП "ВТБ Лізинг Україна" зобов’язано поставити ДП "Одеська залізниця" електровоз магістральний 2ЕЛ5 № 1 до 30.11.07р., № 2 до 31.12.07р., № 3 до 28.02.08р., № 4 до 31.03.08р., № 5 до 30.04.08р.
За невиконання або неналежне виконання умов цього договору сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України.
Відповідно до пункту 9.3 договору фінансового лізингу за несвоєчасну передачу предмета лізингу в лізинг в терміни, встановлені у Додатку № 2, Лізингодавець сплачує Лізингоодержувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
29.11.07р. між ДП "Одеська залізниця" і ПП "ВТБ Лізинг Україна" укладено додаткову угоду № 1 до договору № 108-ФЛ, відповідно до якої у зв’язку із зміною графіку постачання предмета лізингу та зміни графіку нарахування лізингових платежів сторони змінили договір та доповнили його Додатками 2а і 3а. Додатки 2 і 3 до договору № 108-ФЛ втратили чинність.
Листом від 12.12.07р. ТОВ "Ферум-М" повідомило ПП "ВТБ Лізинг Україна", що електровози типу 2ЕЛ5 (5 одиниць) будуть виготовлені ВАТ "ХК Луганськтепловоз" в строки: № 1- грудень 2007р., № 2 - березень 2008р., № 3 - червень 2008р., № 4 - липень 2008р., № 5 - серпень 2008р. Затримки в поставці пов’язані перш за все з тим, що замовлення електровозів здійснено не за затвердженою виробником програмою виробництва, що призвело до позапланового замовлення комплектуючих частин та неможливістю в короткі строки здійснити необхідні закупки.
Додатковою угодою № 2 до договору фінансового лізингу сторони змінили договір та доповнили його Додатками 2б і 3б. Додатки 2а і 3а до договору № 108-ФЛ втратили чинність. Відповідно до даної додаткової угоди ПП "ВТБ Лізинг Україна" зобов’язано поставити ДП "Одеська залізниця" електровоз магістральний 2ЕЛ5 № 1 до 29.12.07р., № 2 до 29.12.07р., № 3 до 30.06.08р., № 4 до 31.07.08р., № 5 до 31.08.08р.
Листом № 69/04-7/03 від 21.02.08р. ПП "ВТБ Лізинг Україна" повідомило ДП "Одеська залізниця" про те, що виробник ВАТ "ХК "Луганськтепловоз" гарантує відправку електровоза 2ЕЛ5 серійний номер 004 на ДП "Одеська залізниця" 15.03.08р.
В матеріалах справи містяться Акти приймання-передачі майна (електровоза магістрального 2ЕЛ5) в лізинг від 29.12.07р. – серійний номер 003; від 28.03.08р. – серійний номер 004, від 20.06.08р. – серійний номер 005, від 22.07.08р. - № 006, 14.08.08р. - № 007.
Державне підприємство "Одеська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з ПП "ВТБ Лізинг Україна" грн. пені за прострочення передачі предмета лізингу, в саме: електровоза магістрального 2ЕЛ5 серійний номер 004.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі № 32/397 задоволено позовні вимоги Одеської залізниці.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу.
Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України (435-15) , найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються Законом України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .
Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Підставою господарсько-правової відповідальності за договором лізингу є, зокрема, не передача або затримка передачі предмета лізингу.
Стаття 217 Господарського кодексу України передбачає, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання. Застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Штрафними санкціями у статті 230 Господарського кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Пенею відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає оперативно-господарську санкцію за несвоєчасну передачу предмета лізингу, а саме: відмови від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця; стягнення збитків, у тому числі повернення платежів, що були сплачені лізингодавцю до такої відмови.
Відповідно до статті 766 Цивільного кодексу України, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором: вимагати від наймодавця передання майна і відшкодування збитків, завданих затримкою: відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків.
Крім того, в пункті 1 статті 808 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов’язань щодо якості, комплектності, справності, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов’язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
Однак прострочка поставки предмета лізингу може потягнути за собою збитки не тільки для лізингоодержувача, але для лізингодавця. У випадку якщо прострочка поставки відбулася з вини продавця, він буде нести відповідальність як перед покупцем (лізингодавцем), так і перед лізингоодержувачем. У цьому разі правовий зв’язок між суб’єктами фінансового лізингу виникає за законом.
З аналізу норм договору фінансового лізингу № 108-ФЛ від 21.08.07р. можна прослідкувати залежність лізингодавця від виробника та взаємозв’язок між лізингоодержувачем та виробником.
Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що Відповідач здійснив всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов’язання. Відповідач не міг замінити предмет лізингу іншим, оскільки предмет лізингу є індивідуально визначеним, отже не міг бути замінений аналогічним. Виробництво предмета лізингу є поза контролем відповідача, тому він не міг здійснити заходів щодо прискорення його виготовлення. Обов’язки щодо повної оплати вартості предмета лізингу відповідач виконав вчасно.
В пункті 1.11 розділу 1. договору фінансового лізингу № 108-ФЛ сторони передбачили, що дата здачі-приймання предмета лізингу співпадає з датою здачі-приймання предмета лізингу за договором купівлі-продажу між продавцем і лізингодавцем, по кожній одиниці окремо.
В специфікації, яка є додатком № 1 до договору фінансового лізингу сторони визначили виробника магістральних електровозів саме ВАТ "ХК "Луганськтепловоз", а тому питання своєчасності поставки предмету лізингу залежало саме від виробника - ВАТ "ХК "Луганськтепловоз".
В листі № 63-1964 від 22.07.08р., адресованому Державному підприємству "Одеська залізниця", Холдингова компанія "Луганськтепловоз" зазначала, що виробництво електровозів для Укрзалізниці здійснюється дослідним шляхом, в процесі освоєння нових дослідних зразків тепловозів компанію спіткають перешкоди, зовнішні фактори негативно впливають на строки виготовлення дослідних одиниць продукції, інноваційний характер продукції, значний обсяг конструктивних рішень, спрямованих на покращення експлуатаційних властивостей електровозів і на приведення їх у відповідність з вимогами замовника (залізниці) вимагає проведення додаткових досліджень, необхідних для підвищення надійності і безпеки при експлуатації локомотивів. Холдингова компанія "Луганськтепловоз" також зазначає, що значна частина комплектуючих запчастин для електровозів на Україні відсутня, ввезення комплектуючих вузлів для електровозів затримується при проходженні таможенних процедур.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представники сторін підтвердили, що аналогів електровозів, які підлягали поставці за договором лізингу, на території України інші підприємства не виготовляють. ДП "Одеська залізниця" було ініціатором і замовником саме продукції Холдингової компанії "Луганськтепловоз" і позивачем проводився конкурс для пошуку суб’єкта господарювання, який міг би поставити електровози Холдингової компанії "Луганськтепловоз" на умовах лізингу.
В силу частини 1 статті 806 Цивільного кодексу за непрямим лізингом підлягає поставці майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов. Непрямий лізинг відрізняється від прямого тим, що лізингодавець не вправі відступитися від інструкцій лізингоодержувача і має поставити останньому об’єкт лізингу, визначений саме лізингоодержувачем, вибір постачальників, умови постачання, характеристики засобів виробництва є прерогативою лізингоодержувача.
Таким чином, за договором непрямого лізингу лізингодавець виступає в ролі фінансової установи, яка за вказівкою лізингоодержувача викупає предмет лізингу і передає лізингоодержувачу з розстрочкою оплати вартості об’єкта лізингу. При цьому лізингодавець не може вплинути на строки поставки предмета договору лізингу, його якості, оскільки він поставлений в залежність від виробника об’єкта лізингу, а виробника обрало ДП "Одеська залізниця".
В пункті 2.2 договору фінансового лізингу № 108-ФЛ від 21.08.07р. сторони передбачили, що у разі зміни строків постачання предмета лізингу Виробником, графік передачі предмета лізингу може змінюватися шляхом додаткової угоди. У зв’язку із затримкою виготовлення дослідних зразків електровозів Холдинговою компанією "Луганськтепловоз" сторони змінювали графіки поставки електровозів за договором лізингу.
Приватне підприємство "ВТБ "Лізинг Україна" зверталося до Державного підприємства "Одеська залізниця" з листами № 99-03 від 07.12.07р., № 69/04-7/03 від 21.02.08, № 100/04-3/03 від 17.03.08р. з вимогою про внесення змін до графіку поставки електровозів, але клопотання відповідача було позивачем задоволено частково.
За договором фінансового лізингу підлягало поставці 5 електровозів, 4 електровози передані Одеській залізниці відповідно до графіка узгодженого між позивачем і відповідачем.
Як зазначалося вище, мала місце несвоєчасна поставка одного електровоза, термін поставки якого визначено за договором 29.12.07р., а фактично позивачеві електровоз передано 28.03.08р.
Разом з тим, до матеріалів справи долучено акт технічного приймання дослідного зразка електровоза 2ЕЛ5 бортовий номер 004, із якого слідує, що Приватному підприємству "Лізинг Україна" Холдинговою компанією "Луганськтепловоз" предмет лізингу, передано 28 березня 2008року. Того ж дня відповідач передав електровоз магістральний 2ЕЛ5 № 004 Одеській залізниці за актом приймання-передачі від 28.03.08р.
Обов’язковою умовою для покладення відповідальності на особу, яка порушила зобов’язання є наявність вини. Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.
Матеріали справи містять належні докази про відсутність вини відповідача у несвоєчасній поставці Одеській залізниці електровоза магістрального 2ЕЛ5 виробництва ВАТ "Холдиногова компанія "Луганськтепловоз".
Державним підприємством "Одеська залізниця" проведено конкурс на закупівлю послуг фінансового лізингу при закупівлі електровозів, зокрема, електровозів магістральних змінного струму серії 2ЕЛ5 виробництва ВАТ "Луганськтепловоз" та акцептовано пропозицію ПП "ВТБ "Лізинг Україна" на закупівлю електровозів магістральних змінного струму серії 2ЕЛ5 виробництва ВАТ "Луганськтепловоз". Таким чином, вибір предмету лізингу, його виробника (постачальника) здійснено ДП "Одеська залізниця", а тому відповідач не міг виконати зобов’язання за рахунок іншого виробника.
Передбачені статтею 611 Цивільного кодексу правові наслідки порушення зобов’язань, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди є заходами відповідальності і застосовуються, за загальним правилом, при наявності вини порушника.
ДП "Одеська залізниця" в позовній заяві не доводить, що ним понесені збитки в результаті несвоєчасної передачі предмета лізингу і як вплинула на його господарську діяльність відсутність предмета лізингу; чи звертався позивач з заявами про розірвання договору лізингу чи зміну його умов, відшкодування збитків у тому числі повернення платежів.
Враховуючи викладене колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку про безпідставність задоволення позовних вимог позивача судом першої інстанції, тому рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі № 32/397 підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101- 105 Господарського процесуального кодексу, суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ВТБ Лізинг Україна"задовольнити.
2. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.08р. у справі № 32/397.
3. В позові відмовити.
4. Стягнути з ДП "Одеська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь ПП "ВТБ "Лізинг Україна" (04080, м. Київ, вул. Гоголівська, 22/24, код ЄДРПОУ 34356910) суми 6 068,50 грн. державного мита за подачу апеляційної скарги.
5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 32/397 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.01.09 (відправлено)