розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційні скарги першого відповідача (вх № 2394 Х/1-7) та другого відповідача (вх. № 2382 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008 року по справі

за позовом приватної фірми "Асторія", м. Харків,

1. Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Харківській області, м. Харків,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", м. Харків,

про визнання договору недійсним,

У листопаді 2007 року приватна фірма "Асторія", позивач, звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання договору від 31.08.2007р. № 1239 купівлі-продажу об’єкта малої приватизації (група А) - цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області, першим відповідачем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", другим відповідачем, недійсним в частині передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" нежитлових приміщень №№ 31, 32, 49, 50, 51, 53 загальною площею 99,9 кв. м, розташованих по вул. Плеханівській, 4-А м. Харкова.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29.09.2008 року у справі № 29/600-08 (суддя Тихий П.В.) позовні вимоги задоволено повністю: визнано договір № 1239 купівлі-продажу об’єкта малої приватизації (група А) - цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна по Харківській області, першим відповідачем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", другим відповідачем, недійсним в частині передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" нежитлових приміщень №№ 31, 32, 49, 50, 51, 53 загальною площею 99,9 кв. м, розташованих по вул. Плеханівській, 4-А м. Харкова.

Перший відповідач, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, цим рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 29.09.2008р. у справі № 29/600-07, у задоволенні позову приватної фірми "Асторія" частково відмовити, а саме –в частині передачі у власність товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" нежитлових приміщень №№ 31, 32, 49, 50, 51, 53 загальною площею 99,9 кв. м, розташованих по вул. Плеханівській, 4-А м. Харкова. Вважає, що при розгляді справи суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, викладені у відзиві на позовну заяву; безпідставно визнав реконструкцію орендованих приміщень новоствореним майном, бо реконструкція - це перебудова існуючих об’єктів виробничого чи цивільного призначення, а позивач новоствореного майна створити не міг. Позивач не надав суду доказів прийняття об’єкта в експлуатацію та затвердженого органом місцевого самоврядування акту приймальної комісії. Позивачем не було доведено обґрунтованості доводів щодо статусу спірних нежитлових приміщень.

Другий відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", також з вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції від 29.09.2008р. у справі № 29/600-07 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові приватній фірмі "Асторія" відмовити повністю. Посилається, зокрема, на статті 264, 265 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року, Цивільний кодекс України (435-15) в редакції 2003 року, Закон України "Про власність" (697-12) , Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 року № 2269-XII (2269-12) , згідно з якими не передбачено набуття орендарем державного майна права власності на це майно внаслідок здійснення невід'ємних покращень у вигляді реконструкції, ремонту, тощо.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення пиредставників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

31 серпня 2007 р. між першим відповідачем, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області, та другим відповідачем, товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" було укладено договір № 1239 купівлі-продажу об"єкта малої приватизації (група А)-цілісного майнового комплексу колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів", що знаходиться на балансі і орендується товариством з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А.

Згідно з предметом цього договору перший відповідач,продавець передав у власність другому відповідачу, покупцю державне майно-цілісний майновий комплекс колишнього державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів, що знаходиться на балансі і орендується покупцем за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А.

Позивач, приватна фірма "Асторія" просить суд визнати зазначений договір купівлі-продажу частково недійсним, а саме в частині передання у власність другому відповідачу,товариству з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" нежитлових приміщень №№ 31,32, 49,50,51,53 загальною площею 99,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А.

В обгрунтування позовних вимог приватна фірма "Асторія" посилається на те, що зазначений договір не відповідає вимогам закону, оскільки передані другому відповідачу за цим договором приміщення №№ 31,32, 49,50,51,53 загальною площею 99,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А не є державною власністю, а набуті у власність позивачем на підставі статті 331 Цивільного кодексу як новостворене нерухоме майно, тому укладення цього договору позбавило його можливості визнати це право.

В підставах позову позивач посилається на наступне.

Приватна фірма "Асторія" 1991 р. є користувачем нежитлових приміщень за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А, загальною площею 152,84 кв.м.Останній договір оренди строком до 2013 року він уклав 01 червня 2003 р. з Державним підприємством "Харківський інститут підготовки кадрів", який на той час був балансоутримувачем даного об"єкту.Згідно з технічним паспортом, який було виготовлено КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" орендованим за цим договором приміщенням присвоєно нумерацію -№ 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40,41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48.

Згідно з Наказом Міністерства промисловості України № 245 від 24.04.2004 р. діяльність орендодавця "Харківського інстиуту підготовки кадрів" було припинено шляхом його реорганізації через приєднання до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів", другого відповідача, який став правонаступником прав та обов"язків орендодавця.

Згідно з п. 10.6 вищезазначеного договру оренди реорганізація орендодавця не є підставою для змін умов або припинення дії цього договору.Відповідно до п. 6.2 договору оренди-орендар має право, з дозволу орендодавця, вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості.

Реалізуючи своє право, передбачене договором оренди та Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) позивач за дозволом державного підприємства Харківського інституту підготовки кадрів здійснив реконструкцію орендованих приміщень та прибудову до них, для чого уклав договори підряду від 01.12.2003 р. з товариством з обмеженою відповідальністю"ВТС" та від 25.07.2003 р. з товариством з обмеженою відповідальністю "Омега-2". Згідно з цими договорами підряду підрядниками було виконано низку широкопрофільних робіт по будівництву прибудови та реконструкції орендованих приміщень.

На підставі наведеного позивач вважає, що ним було здійснено за власний рахунок будівництво прибудови до орендованих приміщень за дозволом орендодавця та створено нове нерухоме майно-приміщення загальною площею 99, 9 кв.м., яким присвоєно нумерацію- 31,32, 49, 50, 51, 52, 53, і згідно з ч. 2 статті 331 Цивільного кодексу України в нього виникло право власності на ці приміщення з моменту завершення будівництва.

Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні погодився з наведеними доводами позивача та задовольнив позов, послався на наступне.

Згідно зі ст. 331 Цивільного кодексу України особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.Матеріалами справи підтверджено, що позивачем було створене нове нерухоме майно на підставі договору з підрядними організаціями, а тому позивач набув право власності на нежитлові приміщення №№ 31, 32, 49, 50, 51, 52, 53 загальною площею 99,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вул.Плеханівська, 4-А.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України –якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положенням ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України встановлена непорушність права власності –ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст. 387 Цивільного кодексу України –власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з п. 2, 4 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України –способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, серед іншого, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що укладення між відповідачами договору купівлі-продажу № 1239 від 31.08.2007 року суперечить ст. 41 Конституції України та ст. ст. 321, 331 Цивільного кодексу України, що позбавило позивача визнати право власності на нежитлові приміщення № № 31, 32, 49, 50, 51, 52, 53 загальною площею 99,9 кв.м, розташовані за адресою: м.Харків, вул. Плеханівська, 4-А, у зв"язку з чим вищезазначений договір купівлі-продажу повинен бути визнаний недійсним в частині передачі нежитлових приміщень № № 31, 32, 49, 50, 51, 52, 53 загальною площею 99,9 кв.м., оскільки зазначені приміщення фактично не є державною власністю.

Колегія суддів з такими висновками господарського суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у даній справі,приватна фірма "Асторія" звертався до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області, про визнання права власності на нежитлові приміщення № 31-53, загальною площею 255, 4кв.м. в літ"А-2" першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2006 р. у справі № 46/21-06 позов задоволено. Визнано за позивачем право власності на нежитлові приміщення № 31-53, загальною площею 255, 4кв.м. в літ"А-2" першого поверху будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. рішення господарського суду Харківської області від 09.03.2006 р. у справі № 46/21-06 скасовано та в позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.02.2007 р. у справі № 46/21-06 зазначену постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. залишено без змін.

Згідно зі статтею 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Оскільки в розгляді справи № 46/21-06 приймали участь ті самі сторони, що і в даній справі, встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.09.2006 р. факти не потребують повторного доведення.

Зазначеною постановою господарського суду апеляційної інстанції встановлено наступні факти, які мають значення для данної справи.

Трудовим колективом Державного підприємства "Харківський інститут підготовки кадрів" на підставі Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) 09.07.2003 р. було утворено Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківський інститут підготовки кадрів"(відповідач по даній справі).

На підставі заяви ТОВ "ХІПК" та згідно з Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) 30.10.2003 р. Регіональне відділення ФДМУ по Харківській області видало Наказ № 924-п "Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківській інститут підготовки кадрів"ТОВ "ХІПК" та проведення інвентаризації державного майна.

01.03.2004 р. між ТОВ "ХІПК"та РВ ФДМУ по Харківській області було укладено договір оренди № 446 цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківський інститут підготовки кадрів".

Наказом Міністерства промислової політики України № 245 від 24.05.2004 р. припинено існування державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів та зобов’язано виключити його із Державного реєстру підприємств.

Зазначені вище факти встановлені постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2005 р. по справі № 46/55-05 за позовом ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" до ПФ "Асторія"про виселення і в силу ч.2 ст. 35 ГПК України не доводяться знову при розгляді даної справи.

Тою ж постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що державне підприємство "Харківський інститут підготовки кадрів" було виключене з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та припинено юридичну особу 18.02.2005 р., про це також свідчить довідка Головного управління статистики у Харківській області від 189.02.2005 р. № 1904/12-05.

Оскільки згідно ст. 781 ЦК України договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем, то з 18.02.2005 р. договір оренди державного майна № 012/1-12 від 01.06.2003 р. припинив свою дію.

Цей факт для розгляду даної справи також є преюдиціальним в силу вимог ч.2 ст. 35 ГПК України.

Згідно ч.3 ст. 5 Закон України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна"(в редакції, що була чинною на час укладання договору оренди від 01.06.2003 р. № 012/1-12) орендодавцями державного майна могли бути підприємства (державні) - щодо окремого індивідуально визначеного та нерухомого майна площею до 200 кв. м

Отже, встановлення судом першої інстанції факту правонаступництва ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів" прав і обов’язків державного підприємства "Харківський інститут підготовки кадрів" внаслідок реорганізації останнього через приєднання до відповідача згідно Наказу Міністерства промислової політики № 245 від 24.05.2004 р. не може бути підставою для продовження дії договору оренди № 012/1-12 від 01.06.2003 р. для відповідача по справі, оскільки останній в силу імперативних норм Закону не може бути орендодавцем цього майна.

Майно (будівлі та інше), яке є державною власністю і складає цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 4-А до 01.03.2004 р., було закріплене за державним підприємством "Харківський інститут підготовки кадрів"на праві повного господарського відання.

Так, відповідно до п.3 ст. 10 Закону України "Про підприємства в Україні"(чинного на час укладання договору оренди № 012/1-12 від 01.06.2003 р.) майно, що є державною власністю і закріплене за державним підприємством (крім казенного), належить йому на праві повного господарського відання. Здійснюючи право повного господарського відання, державне підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту підприємства.

П. 5 цієї ж статті Закону України "Про підприємства в Україні" (698-12) встановлює, що підприємство, якщо інше не передбачено чинним законодавством та його статутом, має право продавати і передавати іншим підприємствам, організаціям та установам, обмінювати, здавати в оренду, надавати безоплатно в тимчасове користування або в позику належні йому будинки, споруди, устаткування, транспортні засоби, інвентар, сировину та інші матеріальні цінності, а також списувати їх з балансу.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна"17.04.2003 р. на загальних зборах трудового колективу державного підприємства "Харківський інститут підготовки кадрів"було прийнято рішення про оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, а 09.07.2003 р. трудовим колективом державного підприємства на виконання вимог ч.4 цієї ж статті утворене господарське товариство у формі ТОВ, статут якого був зареєстрований у виконкомі Харківської міської ради 17.07.2003 р.

Згідно ст. 9 зазначеного Закону 29.07.2003 р. відповідач звернувся до РВ ФДМУ по Харківській області з заявою про передачу в оренду ТОВ цілісного майнового комплексу державного підприємства.

Наказом РВ ФДМУ по Харківській області № 924-п від 30.10.2003 р. "Про передачу в оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства "Харківський інститут підготовки кадрів" ТОВ "Харківський інститут підготовки кадрів"та проведення інвентаризації державного майна"було передбачено ряд заходів з підготовки по передачі в оренду ТОВ "ХІПК"ЦМК державного підприємства.

На підставі вказаного наказу був виданий Наказ ректора державного підприємства "Харківський інститут підготовки кадрів"№ 14 від 31.10.2003 р. "Про проведення інвентаризації майна цілісного майнового комплексу Харківського інституту підготовки кадрів", в якому були визначені порядок, строки проведення інвентаризації, склад інвентаризаційної комісії тощо.

Як свідчать дані інвентарного опису № 1 основних засобів, було проведено зняття фактичних залишків основних засобів станом на 31.10.2003 р., які рахуються на балансовому рахунку № 10. В результаті інвентаризації встановлено наявність будівлі кафе "Асторія", цегляною (прибудова до учбового корпусу), інвентарний № 10117.

З протоколу засідання комісії з інвентаризації Харківського інституту підготовки кадрів від 28.11.2003 р. вбачається також, що у ході інвентаризації на території інституту виявлено надлишки основних засобів, зокрема, будівля кафе "Асторія", цегляна (прибудова до учбового корпусу), інв. № 10117, яка не значиться на балансі Харківського інституту підготовки кадрів і на яку відсутні документи щодо законності її будівництва (акти вводу в експлуатацію, дозволи відповідних органів на будівництво).

Зі звіту про оцінку майна, яке знаходиться на балансі Харківського інституту підготовки кадрів, для цілей бухгалтерського обліку, складеного станом на 30.10.2003 р., суб’єктом оціночної діяльності ПФ "Експерт-сервіс"(сертифікат № 813/02 від 25.06.2002 р.) вбачається, що проведена оцінка прибудови кафе "Асторія" до учбового корпусу 1991 р. будівництва.

01.03.2004 р. між ТОВ "ХІПК"та РВ ФДМУ по Харківській області було укладено договір оренди № 446 цілісного майнового комплексу державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів.

Відповідно до акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 01.03.2004 р. (додаток № 3 до договору оренди № 446 від 01.03.2004 р.) відповідачу були передані, зокрема, основні засоби –учбовий корпус, цегляний, двоповерховий, площею 2728,2 м. кв., Літ А-2. за інв. № 10301.

Разом з тим, як слідує з акту приймання-передачі від 01.03.2004 р., будівля кафе "Асторія" (інв. № 10117) у складі цілісного майнового комплексу державного підприємства Харківський інститут підготовки кадрів відповідачу –ТОВ "ХІПК"- не передавалася.

В силу ст. 35 ГПК України, встановленим є той факт що договір оренди № 012/1-12 від 01.06.2003 р. діяв до 18.02.2005 р.

Предметом цього договору згідно п.1.1 є платне строкове користування нежитлового приміщення, яке знаходиться на балансі Харківського інституту підготовки кадрів за адресою м. Харків, вул.. Плеханівська, 4-А, площа якого за договором становить 152,845 кв. м.

Згідно п.6.2. зазначеного договору, орендар (позивач) мав право з дозволу орендод авця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити реконструкцію, технічне переозброєння, що зумовлює підвищення його вартості. У разі, якщо Орендарем нежитлового приміщення з дозволу Орендодавця здійснено за рахунок власних грошових засобів, покращення орендованого об’єкту, які неможливо відокремити від відповідного об’єкту без спричинення йому шкоди, вартістю більш 25 % вартості майна, згідно експертної оцінки, Орендар отримує право викупу цього нежитлового приміщення.

Згідно п.10.4. Договору у разі припинення або розірвання договору, поліпшення орендованого майна, здійснені Орендарем за рахунок власних коштів, які можна відокремити від орендованого майна, не завдаючи йому шкоди, визнаються власністю Орендаря. Невідокремлювані поліпшення, зроблені Орендарем за власні кошти з дозволу Орендодавця, повинні компенсуватися Орендодавцем Орендарю у повному обсязі.

Відповідно до ч.3 ст. 778 ЦК України, якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Аналогічні норми щодо прав орендаря у разі здійснення невід’ємних поліпшень орендованого майна містив також ЦК УРСР (1540-06) 1963 р. та Закон України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) .

Так, згідно до вимог ст.ст. 264, 265 ЦК УРСР 1963 р., що діяв на час укладання договору оренди № 012/1-12 від 01.06.2003 р., кол, як стверджує позивач, їм були проведені ремонтні та будівельні роботи, наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок капітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором. До обов'язків наймача входить проведення за свій рахунок поточного ремонту, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно із ст. 272 ЦК УРСР 1963 р. в разі проведеного з дозволу наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має право на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо інше не передбачено законом або договором.

Зроблені наймачем без дозволу наймодавця поліпшення, якщо їх можна відокремити без шкоди для майна і якщо наймодавець не погодиться відшкодувати їх вартість, можуть бути вилучені наймачем. Вартість поліпшень, які зроблені наймачем без дозволу наймодавця, і які не можна відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Згідно п. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна. Право власності на майно, придбане орендарем за рахунок амортизаційних відрахувань, належить власнику орендованого майна, якщо інше не передбачено договором оренди.

За змістом п.3 ст. 23 вказаного Закону орендареві надається право здійснювати за власні кошти реконструкцію, технічне переоснащення чи поліпшення орендованого майна виключно за погодженням з орендодавцем і така згода орендодавця на реконструкцію, переоснащення чи поліпшення орендованого майна має бути втілена у певну документальну форму, якщо ці дії не передбачені у самому договорі оренди.

Обсяг і способи захисту прав орендаря на орендоване майно встановлені ст.28 зазначеного Закону, відповідно до п. 2 якої орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Таким чином, ні Договір № 012/1-12 від 01.06.2003 р., ні ЦК УРСР (1540-06) 1963 р., ні ЦК України (435-15) , ні Закон України "Про власність" (697-12) , ні Закон України від 10.04.1992 № 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) не передбачають набуття орендарем державного майна права власності на це майно внаслідок здійснення невід’ємних поліпшень у вигляді реконструкції, ремонту тощо.

Передбачено тільки право орендаря на компенсацію вартості необхідних витрат.

У позивача відсутні правові підстави для набуття права власності на орендоване державне майно.

Згідно зі статтею 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації. інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Оскільки,як зазначено вище позивач не був власником приміщень №№ 31, 32, 49, 50, 51, 53 загальною площею 99,9 кв. м, розташованих по вул. Плеханівській, 4-А м. Харкова, та окрім цього з 18.02.2005 р. він перестав бути орендарем цього майна, а також він не є стороною спірного договору, позивачем не доведено того, що укладення відповідачами цього договору порушує його права або охоронюваних законом інтереси.

Тому місцевий господарський суд внаслідок порушення норм процесуального права дійшов неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, у зв"язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.