Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" м.Київ (далі по тексту ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Укрспецтех" м.Донецьк (далі по тексту ТОВ "Компанія Укрспецтех") про розірвання договору купівлі-продажу від 18.03.2008 року та стягнення коштів у вигляді попередньої грошової оплати в сумі 65 150 грн. 00 коп., неустойки в розмірі 20 848 грн. 00 коп., пені в сумі 17 277 грн. 78 коп., збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів (інфляційні) в сумі 4 169 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 2 178 грн. 79 коп., а всього 109 624 грн. 17 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2008 року по справі №24/148пд позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" задоволено частково: розірвано договір купівлі-продажу від 18.03.2008 року та з відповідача на користь позивача стягнуто попередню оплату за товар в сумі 65150 грн. 00 коп. і пеню в розмірі 17277 грн. 78 коп.

Приймаючи рішення стосовно задоволення вимоги про розірвання договору купівлі-продажу від 18.03.2008 року, суд першої інстанції застосував положення ст. 188 Господарського кодексу України і ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки встановив, що відповідачем були порушені істотні умови договору.

Задовольняючи позовні вимоги щодо стягнення попередньої оплати за товар в сумі 65150 грн. 00 коп. та пені в розмірі 17277 грн. 78 коп., господарський суд Донецької області виходив з норм ст.ст. 663, 693 Цивільного кодексу України та передбаченої договором купівлі-продажу від 18.03.2008 року відповідальності за порушення строків та умов передачі товару, враховуючи ст.ст. 216- 218, 231 Господарського кодексу України.

У стягненні неустойки в розмірі 8% за прострочку поставки або за недопоставку продукції на підставі Положення про поставки продукції виробнично-технічного призначення в сумі 20 848 грн. 00 коп. було відмовлено з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачена відповідальність на підставі цього Положення.

У стягненні збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів (інфляційні) в сумі 4 169 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 2 178 грн. 79 коп. також було відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що він звертався до відповідача з вимогою про повернення суми передплати, а тому на момент розгляду справи у відповідача відсутні грошові зобов'язання за спірним договором, а стягнення 3% річних та інфляційних заявлено позивачем на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2008 року по справі №24/148пд скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних в сумі 4 169 грн. 60 коп., 3% річних в розмірі 2 178 грн. 79 коп. та неустойки в сумі 20 848 грн. 00 коп., оскільки вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права.

В апеляційній скарзі ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" наполягає, що при регулюванні правовідносин у сфері виконання зобов'язань по договорам купівлі-продажу судам необхідно керуватися Постановою Ради Міністрів СРСР №8880 від 25.07.1988 року "Про затвердження Положення про поставки продукції виробнично-технічного призначення", оскільки іншими нормативними актами дане питання не врегульоване та розмір конкретної відповідальності не передбачений.

Також, на думку скаржника, господарським судом Донецької області необгрунтовано відмовлено у стягненні інфляційних та 3% річних. Стосовно посилань суду про недоведеність звернення до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати та його висновків, що на момент розгляду справи у останнього були відсутні грошові зобов'язання, позивач звертає увагу на рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року (v015p710-02) , яке передбачає, що право особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежено законом або іншими нормативно-правовими актами, а тому ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" не звернулось письмово до ТОВ "Компанія Укрспецтех", а звернулось безпосередньо до суду.

Представником позивача під час розгляду справи в апеляційній інстанції було заявлене письмове клопотання про залучення до справи додаткових доказів. Дане клопотання Донецьким апеляційним господарським судом задоволене відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, не зважаючи на те, що про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на апеляційну скаргу суду не надав.

Представник позивача проти розгляду апеляційної скарги у відсутності представника відповідача не заперечував тому, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Донецький апеляційний господарський суд, -

Між сторонами по справі був укладений договір купівлі-продажу від 18.03.2008 року (а.с. 9-11), згідно п.1.1 якого Покупець (ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") приймає у власність та сплачує Продавцю (ТОВ "Компанія Укрспецтех") загальну вартість товару, найменування, модель, рік випуску, ціна за одиницю, кількість та загальна вартість якого вказана у Специфікації (Додаток № 1 до цього Договору).

Згідно Специфікації, Покупець повинен був прийняти у власність автопідйомник АП-18 на базі ГАЗ 3309 (п’ятимісна кабіна), модель АП-18, у кількості 1 шт., загальною вартістю з ПДВ 260600 грн. 00 коп. (а.с. 12).

Загальна вартість товару за цим Договором, у відповідності з п.2.1, складає: без ПДВ - 217166 грн. 67 коп., ПДВ 20% - 43433 грн. 33 коп., разом з ПДВ 20% - 260600 грн. 00 коп.

У п.п.3.1.1 сторони домовились, що Продавець зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі поставити (передати) товар на умовах цього Договору.

З п.4.1 Договору вбачається, що не пізніше 30 календарних днів від дати сплати першої частини 25% загальної вартості товару Продавець зобов’язаний передати товар Покупцю, приймання-передача якого, згідно п.4.2, оформлюється шляхом складання Актів приймання-передачі, які підписуються представниками сторін та скріплюються печатками.

Відповідно до п.п.5.1. Договору, оплата Покупцем загальної вартості товару здійснюється частинами в наступному порядку:

- першу частину 25% загальної вартості товару у розмірі: без ПДВ - 54291 грн. 67 коп., ПДВ 20% - 10850 грн. 33 коп., разом з ПДВ 20% - 65150 грн. 00 коп. Покупець сплачує Продавцю;

- другу частину 75% загальної вартості товару у розмірі: без ПДВ - 162287 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 32575 грн. 00 коп., разом з ПДВ - 195450 грн. 00 коп. оплачується Покупцем на користь Продавця протягом трьох робочіх днів після отримання від Продавця технічної документації на автопідйомник АП-18 на шасі ГАЗ 3309 (п’ятимісна кабіна), достатньої для реєстрації товару в органах ДАІ.

Згідно з п.5.2 Договору, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця з моменту сплати Покупцем першої частини загальної вартості товару.

Оплата товару здійснюється в національній грошовій одиниці (гривні) Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Продавця (п.5.3 Договору).

Відповідно до п.12.1. цей Договір набирає чинності після його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за цим Договором.

В подальшому, відповідачем був виставлений рахунок-фактура №10/04-01 від 10.04.2008 року на загальну суму 260600 грн. 00 коп. разом з ПДВ (а.с. 13).

Платіжним дорученням №3119 від 10.04.2008 року позивач перерахував відповідачу 65150 грн. 00 коп., тобто передбачені п.п.5.1.1 Договору 25% загальної вартості товару (а.с. 15).

Листом №27/06-01 від 27.06.2008 року ТОВ "Компанія Укрспецтех" підтвердило отримання від ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" передплати за договором від 18.03.2008 року та повідомило про неможливість виконання своїх зобов’язань за Договором і запропонувало провести поставку в строк до 11.07.2008 року та внести зміни до п.4.1. договору купівлі-продажу (а.с. 14).

За обставин того, що відповідач не передав товар відповідно до умов Договору, позивач звернувся з позовом до господарського суду Донецької області про розірвання договору купівлі-продажу від 18.03.2008 року та стягнення коштів у вигляді попередньої грошової оплати в сумі 65150 грн. 00 коп., неустойки в розмірі 20848 грн. 00 коп., пені в сумі 17277 грн. 78 коп., збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів (інфляційні) в розмірі 4169 грн. 60 коп. та 3% річних в сумі 2178 грн. 79 коп.

У відзиві на позовну заяву відповідач зауважив, що діяв відповідно до діючого законодавства в частині додержання правила попередження контрагента про неможливість належного виконання зобов’язання за договором, що підтверджується листом №27/06-01 від 27.06.2008 року, а також пояснив, що пропозиції щодо розірвання спірного договору на його адресу не надходили, тому застосування ст. 625 Цивільного кодексу України стосовно виплати коштів в рахунок збитків, нанесених знеціненням грошових коштів та 3% річних є безпідставним. Крім того, стверджує, що застосування Постанови Ради Міністрів СРСР №8880 від 25.07.1988 року "Про затвердження Положення про поставки продукції виробнично-технічного призначення" не обумовлено Договором.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.11.2008 року по справі №24/148пд позовні вимоги задоволені частково.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні представника позивача, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення скасуванню не підлягає з наступних підстав.

Згідно до абз.1 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Абзац 2 п.1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Розглянувши договір купівлі-продажу від 18.03.2008 року, апеляційний суд вважає його укладеним відповідно до ст.638, а також глави 54 Цивільного кодексу України (435-15) .

Пункт 1 ст. 188 Господарського кодексу України передбачає, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Пунктом 2 цієї статті передбачено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

В підтвердження своїх вимог про надіслання пропозиції щодо розірвання спірного договору, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" посилався на лист №1556 від 18.07.2008 року, однак доказів його направлення на адресу ТОВ "Компанія Укрспецтех" не надав.

Однак, ч.2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачає, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пункт 4 ст. 188 Господарського кодексу України також передбачає, що сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у двадцятиденний строк з урахуванням часу поштового пробігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Умовами зазначеного Договору передбачена купівля-продаж автопідйомника АП-18 на базі ГАЗ 3309 (п’ятимісна кабіна), модель АП-18, у кількості 1 шт., загальною вартістю з ПДВ 260600 грн. 00 коп.

Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу від 18.03.2008 року сторони узгодили порядок оплати, а п.4.1 встановили, що не пізніше 30 календарних днів від дати сплати першої частини 25% загальної вартості товару Продавець зобов’язаний передати товар Покупцю,

приймання-передача якого, згідно п.4.2, оформлюється шляхом складання Актів приймання-передачі, які підписуються представниками сторін та скріплюються печатками.

Відповідно до ч.1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов’язок покупця частково оплатити товар до його передання покупцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №3119 від 10.04.2008 року з призначенням платежу "авансовий платіж за автопідіймач АП-18 згідно договору б/н від 18 березня 2008 року, у т.ч. ПДВ 20% - 10 858 грн. 33 коп.", позивач виконав умови п.п.5.1.1 та оплатив 25% загальної вартості товару у розмірі 65150 грн. 00 коп.

ТОВ "Компанія Укрспецтех" підтвердило отримання від ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" передплати за договором від 18.03.2008 року, що підтверджується листом №27/06-01 від 27.06.2008 року, та повідомило про неможливість виконання своїх зобов’язань за Договором і запропонувало провести поставку в строк до 11.07.2008 року та внести зміни до п.4.1. договору купівлі-продажу.

У встановленому порядку зміни до договору купівлі-продажу від 18.03.2008 року не вносились.

Стаття 663 Цивільного кодексу України встановлює, що продавець зобов’язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає можливості визначити цей строк, - згідно із положеннями статті 530 цього Кодексу.

У даному випадку строк встановлений п.4.1 Договору - не пізніше 30 календарних днів від дати сплати першої частини 25% загальної вартості товару.

Однак відповідач свої зобов'язання за Договором не виконав, товар у встановлені Договором строки не передав, чим порушив п.п. 3.1.1., 4.1.

За таких обставин, з урахуванням того, що відповідач порушив істотні умови договору, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що спірний договір підлягає розірванню.

Частина друга ст. 693 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Дана норма передбачає, що у випадку, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору купівлі-продажу у встановлений строк, покупець має право вимагати від продавця передання оплачених товарів або повернення суми попередньої оплати, тобто у продавця виникає можливість пред'явлення до продавця альтернативних вимог. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Однією із позовних вимог є повернення суми попередньої оплати в розмірі 65150 грн. 00 коп.

Ніяких доказів того, що обумовлений договором товар був поставлений відповідачем на адресу позивача та отриманий останнім у встановленому законодавством порядку, сторонами не представлено.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджено та відповідачем не спростовано, що договор купівлі-продажу від 18.03.2008 року з його боку виконаний належним чином.

Поставка обумовленої договором продукції на адресу позивача не відбулась, тому ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" має право на стягнення з ТОВ "Компанія Укрспецтех" суми передоплати в розмірі 65150 грн. 00 коп.

Пунктом 10.1 Договору передбачено, що у випадку, якщо продавець порушить строки та умови передачі товару, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 200 відсотків облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день такої затримки від вартості не переданого товару.

Стаття 230 ГК України передбачає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом (436-15) , в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 17277 грн. 78 коп., судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Також ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" просить стягнути інфляційні в сумі 4 169 грн. 60 коп. та 3% річних в розмірі 2 178 грн. 79 коп. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Донецький апеляційний господарський суду погоджується з висновками господарського суду Донецької області та вважає вірним те, що ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яке у відповідача відсутнє, оскільки позивачем не доведено звернення до нього з вимогою про повернення суми передоплати. Крім того спірним договором не передбачено умов її повернення у разі не поставки товару.

Посилання позивача на лист №1556 від 18.07.2008 року судом не прийнято до уваги, оскільки не надано доказів його надсилання відповідачу. З клопотанням про залучення поштового повідомлення позивач звернувся до апеляційної інстанції та додав ксерокопію поштового повідомлення, яке не може бути прийнято у якості доказу по справі, оскільки, у відповідності зі ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються в оригіналі або у належним чином засвідченій копії. Крім того, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" не доведено, що дане поштове повідомлення підтверджує надсилання саме листа №1556 від 18.07.2008 року.

Наразі під час розгляду справи судом першої інстанції дане питання досліджувалось, а наданий апеляційному суду документ не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні.Стосовно відмови у стягненні неустойки в розмірі 8% за прострочку поставки або за недопоставку продукції на підставі Постанови Ради Міністрів СРСР №888 від 25.07.1988 року "Про затвердження Положення про поставки продукції виробнично-технічного призначення" в сумі 20 848 грн. 00 коп. Донецький апеляційний господарський погоджується з даним висновком з огляду на те, що ні договором купівлі-продажу, ні Цивільним ні Господарським кодексами України (436-15) не передбачена відповідальність на підставі Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, отже у позивача відсутнє право на стягнення неустойки на підставі цього Положення.-7-Що стосується інших доводів та міркувань заявника апеляційної скарги, то вони апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи. При перевірці рішення апеляційним судом не було встановлено порушення або неправильного застосування норм як матеріального так і процесуального права. Тому рішення господарського суду Донецької області від 04.11.2008 року по справі №24/148пд є законним, обґрунтованим та скасуванню не підлягає. Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті держмита за подання апеляційної скарги відносяться на позивача. Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -