Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"м. Київ (далі по тексту –ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром"м. Донецьк (далі по тексту –ТОВ "Донспецпром") про стягнення пені в сумі 3 079грн. 76коп., 3% річних в сумі 385грн. 02коп., збитків понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 167грн. 66коп., та штрафу в сумі 110 307грн. 20коп. (згідно заяви про зменшення суми позову від 14.10.08р., у зв’язку із повним погашенням суми основного боргу в розмірі 152122грн. 37коп.).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договорами фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.07р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р., №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав договори фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.07р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р., №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р. з додатковими угодами, акти приймання-передачі майна у користування, рахунки-фактури, претензії від 25.07.08р. №№ 1734, 1755, 1756 та розрахунок суми позову.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.10.08р. по справі №37/165 позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"до ТОВ "Донспецпром" про стягнення пені, 3% річних, збитків понесених у зв’язку із знеціненням грошових коштів, та штрафу за договорами фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.2007р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р., №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.2007р. у загальній сумі 113939грн. 64коп., викладених у заяві від 14.10.08р. про уточнення позовних вимог, задоволені частково.

З ТОВ "Донспецпром"стягнуто на користь ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" 3 відсотки річних у сумі 336грн. 56коп., пені в сумі 2692грн. 54коп., штрафу в сумі 110307грн. 15коп.

Частково задовольняючи вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 336грн. 56коп. та пені в сумі 2692грн. 54коп. господарський суд виходив з того, що позивачем у розрахунку зазначених сум допущені арифметичні недоліки.

Відмову у задоволенні вимог щодо стягнення збитків, понесених у зв'язку із знеціненням грошових коштів в сумі 167грн. 66коп. суд першої інстанції мотивував тим, що зазначена сума позивачем розрахована з порушеннями Глави VI Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006р. № 519, у відповідності до яких здійснюється розрахунок індексу інфляції.

Задовольняючи у повному обсязі вимоги позивача в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 110307грн. 15коп. суд виходив з того, що позивачем було доведено порушення з боку відповідача умов п.8.2.1 кожного з договорів фінансового лізингу, у зв’язку з чим відповідно до п.11.2.3 договорів позивачем був правомірно нарахований штраф у розмірі 1 (один) відсоток загальної вартості майна на момент укладення цього договору за кожен випадок такого порушення.

ТОВ "Донспецпром"звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 14.10.08р. по справі №37/165 скасувати і прийняти нове рішення, яким у позовних вимогах позивача відмовити у повному обсязі.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки при з’ясуванні обставин справи суд не зробив належної оцінки доказів, не в повному обсязі з’ясував всі обставини справи, які мають істотне значення для вирішення справи.

Скаржник зазначає, що він надавав позивачу звіти про стан та місцезнаходження майна відповідно до умов п.8.2.1 договорів фінансового лізингу, що підтверджує копіями авіанакладних перевізника від 28.07.08р. №6943-05150 та від 09.10.08р. №6943-03953 та супровідними листами від 27.07.08р. та від 08.10.08р., які додані відповідачем до апеляційної скарги. Відповідач вказує на те, що зазначені докази не були надані ним до суду першої інстанції, з вини робітника позивача.

Від ТОВ "Донспецпром"до Донецького апеляційного господарського суду 15.12.08р. надійшло доповнення до апеляційної скарги, в якому скаржник вказує на те, що відповідач направляв інформацію позивачу відповідно до умов п.8.2.1 договорів, користуючись послугами оператора поштового зв’язку ТОВ "Експрес Мото", що підтверджується авіанакладною, яка є розрахунковим документом про відправлення письмової кореспонденції.

ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Донецької області від 14.10.08р. по справі №37/165 залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Позивач у відзиві вказує на те, що відповідач суду першої інстанції доказів направлення позивачу звітів, у строки передбачені п.8.2.1 договорів фінансового лізингу не надав. На думку позивача, відповідачем не обґрунтована неможливість подання доказів, доданих до апеляційної скарги, суду першої інстанції з причин що не залежали від нього.

Крім цього позивач вказує на те, що умовами п.18.6 договорів фінансового лізингу сторони визначили, що необхідним та достатнім доказом надіслання письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек) поштового відділення, а не авіанакладна, як стверджує відповідач.

06.01.09р. від ТОВ "Донспецпром"до Донецького апеляційного господарського суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 12.01.09р., у зв’язку з відрядженням представника відповідача до м. Ковель Волинської області.

Враховуючи те, що представник відповідача був присутній у судовому засіданні апеляційної інстанції 08.12.08р., надав свої пояснення та доповнення відносно доводів апеляційної скарги та те, що 12.01.09р. закінчується процесуальний строк розгляду справи, передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу ТОВ "Донспецпром"за відсутністю представника скаржника, та відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Дослідивши докази матеріалів справи, заслухавши пояснення присутніх у судовому засіданні 08.12.08р. представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"(Лізингодавець) та ТОВ "Донспецпром"(Лізінгоодержувач) були укладені договори фінансового лізингу №071030-81/ФЛ-Ю-С від 30.10.07р., №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р., №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р. згідно умов п. 1.1. яких Лізингодавець зобов’язувався передати Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікаціях до Договорів, а Лізингоодержувач зобов’язаний прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строк передбачений Договорами та Додатками №№ 1, 2, 3 до них.

Статтею 11 кожного з договорів сторони дійшли згоди щодо заходів відповідальності за порушення зобов’язань, визначених умовами договору, зокрема:

- у разі порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових та інших платежів Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожен день прострочення (п.11.2.1.);

- у разі ненадання інформації про стан і місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі одного відсотку загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення (п. 11.2.3.).

Пунктом 18.6 договорів фінансового лізингу сторони визначили, що необхідним та достатнім доказом надіслання один одному письмового повідомлення є поштова квитанція (касовий чек).

Додатковими угодами №1 від 01.11.07р. до договору №071101-103/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р. та №1 від 01.11.07р. до договору №071101-104/ФЛ-Ю-С від 01.11.07р. сторони змінили певні умови зазначених договорів, зокрема – щодо здійснення чергових лізингових платежів.

У відповідності до п. 4.3 кожного з договорів фінансового лізингу, майно, що є предметом лізингу, було передано в користування відповідачу, про що сторонами були складені відповідні акти приймання-передачі майна (арк. справи 61 - 63).

З метою забезпечення належного виконання відповідачем обов’язків із здійснення лізингових платежів позивач виставляв рахунки-фактури згідно із умовами договорів, зокрема:

- за договором фінансового лізингу від 30.10.07р. № 071030-81/ФЛ-Ю-С - рахунок - фактура № СФ –0005472 вiд 09.07.08р.;

- за договором фінансового лізингу від 01.11.07р. № 071101-103/ФЛ-Ю-С - рахунок - фактура № СФ - 0004831 вiд 20.06.08р. та рахунок - фактура № СФ-0005474 вiд 21.07.08р.;

- за договором фінансового лізингу від 01.11.07р. № 071101-104/ФЛ-Ю-С – рахунок-фактура №СФ - 0005875 вiд 21.07.08р.

Проте, відповідач всупереч прийнятих за договорами фінансового лізингу зобов’язань щодо сплати періодичних лізингових платежів виконав не у повному обсязі, внаслідок чого за період з червня по липень 2008 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 152122грн. 37коп., яку й просив стягнути позивач у позові.

Заявою від 25.09.08р. про уточнення позовних вимог позивач зменшив розмір позовних вимог до 179693,9грн., з якої 66139грн. 32коп. –заборгованість, 3079грн. 76коп. –пеня, 385грн. 02коп. –3% річних, 167грн. 66коп. –інфляційна індексація, 110307грн. 20коп. – штраф, у зв’язку із частковим погашенням суми боргу та арифметичною помилкою у підрахунках.

В процесі розгляду справи №37/165, станом на 14.10.08р. ТОВ "Донспецпром"повністю погасило суму основного боргу за договорами фінансового лізингу, у зв’язку з чим позивач заявою від 14.10.08р. про уточнення позовних вимог зменшив розмір позовних вимог до 113939грн. 64 коп., з якої 3079грн. 76коп. –пеня, 385грн. 02коп. –3% річних, 167грн. 66коп. –інфляційна індексація, 110307грн. 20коп. –штраф.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно умовам договору та у встановлений строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що сторони умовами п. 11.2.1 договорів визначили, що у разі порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових та інших платежів Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру заборгованості за кожен день прострочення, а також те, що прострочення грошових зобов’язань із сплати лізингових платежів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, судова колегія дійшла до висновку відносно правомірності часткового задоволення господарським судом вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені за договорами зазначеними у позові в сумі 2692грн. 54коп.

Відповідно до частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином враховуючи те, що відповідач несвоєчасно погасив заборгованість за трьома договорами фінансового лізингу, лише під час розгляду справи в суді першої інстанції, судова колегія вважає, що господарський суд правомірно з врахуванням арифметичного недоліку, допущеного позивачем у підрахунку 3% річних, частково задовольнив вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в загальній сумі по трьом договорам 336грн. 56коп.

Як вбачається із розрахунку суми інфляційної індексації, наданого позивачем, відповідні вимоги заявлені виключно відносно заборгованості за договором фінансового лізингу від 01.11.07р. №071101-103/ФЛ-Ю-С і визначаються у загальній сумі 167грн. 66коп.

Господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні цієї позовної вимоги у повному обсязі виходячи з того, що позивачем сума інфляційної індексації розрахована відносно суми заборгованості 78583грн. 05коп. за період з 21.06.08р. по 26.06.08р. (6 днів) та відносно суми 39305грн. 52коп. за період з 27.06.08р. по 30.06.08р. (4 дні), що протирічить вимогам Глави VI Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджених наказом Держкомстату України від 14.11.2006р. № 519, у відповідності до яких здійснюється розрахунок індексу інфляції, останній є наслідком процесу, що відбувається протягом кожного місяця і остаточно визначається після його завершення, а відтак –формується увесь відповідний період і в принципі не може визначатися відносно кожного окремого дня (навіть як середня величина).

Також позивач просив стягнути з відповідача штраф у сумі 110307грн. 15коп., відповідно до п. 11.2.3 договорів фінансового лізингу.

Пунктом 11.2.3 кожного договору фінансового лізингу передбачено, що у разі ненадання інформації про стан і місцезнаходження майна згідно пункту 8.2.1. Лізингоодержувач сплачує штраф у розмірі одного відсотку загальної вартості майна на момент укладання договору за кожен випадок порушення.

Відповідно до п. 8.2.1. кожного з договорів Лізінгоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати Лізингодавця про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення Лізінгодавцю звіту у формі, встановленій сторонами у Додатку № 3 до договорів.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач, в порушення вищезазначеного пункту звіти за четвертий квартал 2007р. та за перший –другий квартал 2008р. у встановленій формі позивачу не надавав, що також підтверджується матеріалами справи.

Скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що він відповідно до п. 8.2.1. договорів надавав звіти позивачу, що підтверджує доданими до апеляційної скарги копіями авіанакладних поштового перевізника ТОВ "Експрес Мото"від 28.07.08р. №6943-05150 та від 09.10.08р. №6943-03953 та супровідними листами від 27.07.08р. та від 08.10.08р.

22.12.08р. відповідачем до Донецького апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення до матеріалів справи вище перелічених додаткових доказів.

Клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів задоволено.

Згідно п.8.2.1 договорів фінансового лізингу, відповідач повинен був направити звіт про стан та місцезнаходження майна за 4 квартал 2007р. до кінця грудня 2007р.; звіт про стан та місцезнаходження майна за 1 квартал 2008р. відповідач повинен був направити позивачу до кінця березня 2008р.; звіт про стан та місцезнаходження майна за 2 квартали 2008р. відповідач повинен був направити позивачу до кінця червня 2008р.

Втім, оглянувши надані відповідачем додаткові докази судова колегія встановила, що як вбачається з супровідних листів №17/3 від 27.07.08р. і №33/9 від 08.10.08р., та з авіанакладних поштового перевізника ТОВ "Експрес Мото"від 28.07.08р. №6943-05150 та від 09.10.08р. №6943-03953, відповідач лише 28.07.08р. та 09.10.08р. направив позивачу Додатки №3 до договорів фінансового лізингу за 4 квартал 2007р. та за 1, 2 квартал 2008р., тобто з пропуском строку встановленого п.8.2.1 договорів.

Посилання скаржника на те, що позивач відповідно до п.8.1.2 договорів фінансового лізингу мав можливість отримати повну інформацію щодо майна наданого відповідачу в лізинг самостійно перевіривши його, судова колегія вважає необґрунтованим оскільки даним пунктом передбачено право позивача здійснювати контроль за дотриманням відповідачем умов договорів, втім як п.8.2.1 договорів передбачене саме зобов’язання відповідача щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження майна.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла до висновку, що відповідачем не доведено виконання у повному обсязі своїх зобов’язань за трьома договорами фінансового лізину відносно щоквартального письмового інформування позивача про стан та місцезнаходження майна шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій сторонами у Додатку № 3 до договорів.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу у сумі 110307грн. 15коп. правомірно задоволені господарським судом у повному обсязі.

З огляду на зазначене, судова колегія дійшла до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі спростовуються доказами матеріалів справи.

Таким чином, апеляційна інстанція вважає, що господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення від 14.10.08р. по справі №37/165 з’ясував всі обставини справи в їх сукупності, з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та обґрунтовано частково задовольнив уточнені позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг".

Рішення господарського суду Донецької області від 14.10.08р. по справі №37/165 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги –ТОВ "Донспецпром" м. Донецьк.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром"м. Донецьк залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 14.10.08р. по справі №37/165 залишити без змін.