Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2008 р. по справі № 29/24 відмовлено у задоволенні позову відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча" м. Маріуполь Донецької області ( далі по тексту –ВАТ "ММК ім. Ілліча") до Тельманівської районної державної адміністрації смт. Тельманове, Донецької області, Управління праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі смт. Тельманове, Донецької області, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області м. Донецьк, Фінансового управління Тельманівської районної державної адміністрації смт. Тельманове, Донецької області про стягнення 60014 грн. 00 коп.

Рішення суду мотивоване тим, що вимоги позивача про стягнення 60014 грн. 00 коп. є безпідставними, так як компенсація витрат за перевезення пільгових категорій громадян автомобільним транспортом здійснюється лише в обсязі затверджених субвенцій з державного бюджету, загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2008р. по справі № 21/ 67 пд порушеній за позовом ВАТ "ММК ім. Ілліча" до Управління праці та соціального захисту населення Тельмановської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору № 3119 від 20.04.2006р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2008року у задоволенні позову відмовлено. Тому згідно приписів ст. 35 ГПК України факт відповідності договору № 3119 від 20.04.2006р. вимогам ст. 179 ГК України визнано встановленим.

Оскаржуючи рішення суду, позивач - ВАТ "ММК ім. Ілліча" просить його скасувати та задовольнити його вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, вважає, що господарський суд при ухвалені зазначеного судового акту застосував правову норму, що не підлягала застосуванню.

Тельманівська районна державна адміністрація смт. Тельманове, Донецької області та Фінансове управління Тельманівської районної державної адміністрації смт. Тельманове, Донецької області проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечують, вважають рішення господарського суду таким, що відповідає нормам чинного законодавства, просять рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія встановила.

Тельманівська районна державна адміністрація смт. Тельманове (Замовник) та ВАТ "ММК ім. Ілліча" (Перевізник) уклали договір № 39 від 06.01.2006 року про перевезення пасажирів автомобільним транспортом за визначеним маршрутом, зі строком дії договору до 06.01.2011 року. Підпунктом 3.4.4 пункту 3 договору встановлено, що Перевізник має право на отримання компенсації, передбачену за перевезення пільгової категорії громадян.

При цьому, між Управлінням праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі Донецької області смт.Тельманове та ВАТ "ММК ім. Ілліча" укладений договір № 3119 від 20 квітня 2006 року про відшкодування витрат, пов’язаних з наданням послуг пільгової категорії громадян.

Предметом даного договору є компенсація за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам збитків пасажирського перевізника від пільгових перевезень окремих категорій громадян Тельманівського району (п.п.1 п.1 договору).

Згідно п.п.5.1 п.5 договору він набуває чинності з 01.01.2006р. та діє в частині надання послуг до 31.12.2006р., а в частині проведення розрахунків до моменту повного виконання.

Підпунктом 2.2.1 п.2 договору № 3119 встановлено, що Управлінням праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі Донецької області зобов’язаний здійснювати фінансування наданих послуг за рахунок субвенцій з Державного бюджету України та в межах відповідних бюджетних асигнувань на 2006р.

Як встановлено судовою колегією, позивач при укладенні договору на перевезення пасажирів був проінформований про встановлену суму субвенції до виплати на перевезення пільгової категорії громадян.

ВАТ "ММК ім. Ілліча" протягом 2006 року здійснювало перевезення пасажирів своїм автомобільним транспортом на маршруті загального користування Тельманово - Строганівка.

Протягом 2006 року ВАТ "ММК ім. Ілліча" подавав Управлінню праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі Донецької області звітність за формою № 51-авто "Звіт про перевезення пасажирів автомобільним транспортом". До звітів позивачем додавались акти звіряння про нараховані суми щодо компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян та розрахунків за надані послуги.

Як зазначає позивач, що й не заперечує відповідач, Управління праці та соціального захисту населення у Тельманівському районі протягом 2006 року здійснювало ВАТ "ММК ім. Ілліча" компенсаційні виплати.

Рішення господарського суду відповідає приписам чинного законодавства та не підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Рішенням господарського суду Донецької області від 26.05.2008р. по справі № 21/ 67 пд порушеній за позовом ВАТ " ММК ім. Ілліча" до Управління праці та соціального захисту населення Тельмановської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору № 3119 від 20.04.2006р., залишеним без змін Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.08.2008року у задоволенні позову відмовлено. Тому згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факт відповідності договору № 3119 від 20.04.2006р. вимогам ст. 179 Господарського кодексу України вважається встановленим.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 цього ж Кодексу відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобов’язання.

Відповідно до підпункту "б" пункту 4 частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з приписами частин п’ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов’язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов’язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов’язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов’язань не можуть здійснюватися.

Відповідно до пункту 2 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Згідно з пунктом 3 Порядку головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Отже, зі змісту наведених норм вбачається, що загальний обсяг виплат з місцевих бюджетів на державну програму соціального захисту, яка передбачає компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян, не може перевищувати розміру затверджених субвенцій.

Крім того, відповідно до частини другої статті 36 та частини другої статті 40 Закону України "Про автомобільний транспорт" (в редакції Закону України від 05.04.2001 № 2344-II, яка втратила чинність з 07.04.2006, далі – попередня редакція):

види та обсяги пільгових перевезень встановлюються державним замовленням, в якому визначається порядок компенсації пасажирським перевізникам збитків від цих перевезень;

збитки пасажирського перевізника від пільгових перевезень та від перевезень за регульованими збитковими тарифами повністю компенсуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Таким чином, нормами вищевказаного Закону в його попередній редакції було передбачено повну компенсацію збитків, пов’язаних з перевезенням пільгових категорій громадян, але лише в межах державного замовлення.

Відповідні норми містить і чинна редакція Закону України від 23.02.2006 р. № 3492-IV (3492-15) , а саме: частини 4 статті 37 Закону та частини 2 статті 29 Закону.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону України "Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб" поставки товарів, робіт і послуг для пріоритетних державних потреб забезпечуються за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел фінансування, що залучаються до цього; обсяги коштів для закупівлі зазначених товарів, робіт і послуг передбачаються в Законі про Державний бюджет України на поточний рік та визначаються Кабінетом Міністрів України відповідними рішеннями про використання позабюджетних джерел фінансування.

Згідно реєстрів до рішень обласної ради № 4/31-786 від 06.01.2006р. № 5/2-22 від 05.06.2006р та № 5/5-37 від 21.09.2006р. компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян встановлені в обсязі 43500грн.00 коп.

Таким чином, з огляду на приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що компенсація витрат позивача з перевезення пільгових категорій громадян повинна здійснюватися виключно в межах обсягів затверджених у місцевому бюджеті державних субвенцій.

Факт отримання компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян в сумі 43500грн.00 коп. позивач не оспорює.

Тому господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявність збитків від перевезення пільгової категорії пасажирів позивач належними доказами не довів.

Посилання скаржника на те, що при вирішенні спору судом не враховані приписи п.4,5,12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету та на інші нормативні акти не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновків викладених у судовому рішенні.