КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.01.09 р. № 19/285-08
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Агрикової О.В. (доповідач по справі),
суддів:
Жук Г. А.
Фаловської І.М.
при секретарі судового засідання Єрмак Л.В.,
за участю:
від позивача: Крук Є.В. –представник за дов. б/н від 18.08.2008 року,
від відповідача 1: не з’явились,
від відповідача 2: Кукса Н.І. –представник за дов. №20/ю-08 від 24.12.2008 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст" на рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року (підписане 21.10.2008 року),
у справі №19/285-08 (суддя Карпечкін Т.П.),
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95", смт. Калинівка Васильківського району Київської області,
до 1. Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області, м. Васильків Київської області,
2. спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст", м. Київ,
про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості, -
встановив:
09.06.2008 року товариство з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"(позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області (відповідач 1) та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"(відповідач 2) про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості (а.с. 2-3).
Своєю заявою без номера та дати позивач частково зменшив розмір позовних вимог, а саме замість 210 000,00 грн. просив суд стягнути з відповідача 1 на його користь 185 283,00 грн. (а.с. 62-67).
Рішенням господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості задоволено повністю. Визнано частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст". Стягнуто зі спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"185 283,00 грн. збитків. Стягнуто з Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"968,92 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з зі спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"968,92 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с. 134-137).
При прийнятті рішення місцевий господарський суд, встановивши факт порушення відповідачами 1 та 2 при укладенні договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) щодо встановлення винагороди відповідача 2 у розмірі 10% від вартості реалізації належного позивачеві нерухомого майна в межах виконавчого провадження, керуючись ст. ст. 193, 224 та 225 ГК України, ст. ст. 203, 215 та 217 ЦК України, Законом України "Про іпотеку" (898-15) , задовольнив позов повністю.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач 2, спеціалізоване державне підприємство "Укрспец’юст", подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач 2 посилається на те, що даний спір виник на підставі адміністративних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в господарських судах України.
Одночасно, скаржник стверджує, що визнаючи договір частково недійсним та змінюючи відсотковий розмір винагороди відповідача 2 по договору, місцевий господарський суд порушив вимоги ст. 217 ЦК України, оскільки, на переконання скаржника, відсотковий розмір винагороди є істотною умовою договору –ціною, що не може бути підставою для часткового скасування договору.
Також, на думку скаржника з посиланням на п. 5.4. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, порушенням норм права є стягнення саме з нього грошових коштів на користь позивача, оскільки у виконавчому провадженні правовідносини у позивача виникли з відповідачем 1, а не з ним.
Позивач та відповідач 1 не скористалися своїм правом відповідно до ст. 96 ГПК України щодо подання відзивів на апеляційну скаргу. Відсутність відзивів на апеляційну скаргу, відповідно до ст. 75 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.11.2008 року у справі №19/285-08 апеляційну скаргу спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"на рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні.
Згідно розпорядження Першого заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.01.2009 року у зв’язку зі знаходженням судді Мазур Л.М. на лікарняному, склад колегії суддів у справі №19/285-08 змінено на наступний: головуюча суддя Агрикової О.В., судді Фаловська І.М. та Жук Г.А.
В судовому засіданні представник відповідача 2 підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представники відповідача 1 в судове засідання не з’явились, відповідач 1 про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, колегією суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду встановлено наступне.
07.08.2006 року Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису №4912 (а.с. 84), виданого 27.07.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на майно, а саме: основні засоби –обладнання виробничої бази по розвантаженню та зберіганню паливо-мастильних матеріалів та офісну техніку, що знаходяться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт Калинівка, вул. Залізнична, 160-А, що належить на праві власності позивачеві, яке виступило майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю "Твістер"за кредитним договором №244-ю від 26.10.2004 року, укладеним з акціонерним товариством "Індекс-Банк"(а.с. 14).
12.09.2006 року Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого напису №5968 (а.с. 76), виданого 30.08.2006 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на майно, а саме: нежиле приміщення - виробничу базу, загальною площею 40,2 кв. м., що знаходиться за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, 160-А та належить на праві власності позивачеві, що є майновим поручителем товариства з обмеженою відповідальністю "Твістер"за кредитним договором №244-ю від 26.10.2004 року, укладеним з акціонерним товариством "Індекс-Банк"(а.с. 13).
Зазначене майно - нежитлове приміщення, було передане в іпотеку акціонерному товариству "Індекс-Банк"на підставі договору іпотеки нежилого приміщення від 27.10.2004 року (а.с. 80-82).
Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області були об’єднані у зведене виконавче провадження виконавчі справи про примусове виконання напису нотаріуса №4912 від 27.07.2006 року та про примусове виконання виконавчого напису нотаріуса №5968 від 30.08.2006 року (а.с. 86).
Згідно протоколу №4 від червня 2006 року Головного управління юстиції у Київській області (а.с. 93-95) визнано, зокрема, відповідача 2 переможцем конкурсу, який здійснюватиме реалізацію арештованого державним виконавцем майна позивача. При цьому, в даному протоколі зазначено, що відповідачем 2 запропоновано 10% винагороди за надані послуги, але враховано лист стягувача –заставодержателя про те, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку"винагорода організації не повинна перевищувати 3% вартості нерухомого майна, що реалізується.
22.06.2007 року між відповідачем 1 та відповідачем 2 було укладено договір №7290085 про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (договір, а.с. 88-90).
В п. 3.1 договору сторони визначили, що винагорода відповідачеві 2 по договору складає 10% від суми реалізації арештованого нерухомого майна.
Майно позивача було реалізоване за ціною 3 000 000,00 грн. як цілісний майновий комплекс, що підтверджується протоколом №7290085 проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 13.12.2007 року (а.с. 96).
Отримані від продажу майна позивача грошові кошти було розподілено наступним чином:
- 2 105 786,83 грн. перераховано Акціонерному товариству "Індекс-Банк"(рахунок від 23.01.2008 року, а.с. 105);
- 379 340,25 грн. перераховано позивачеві як залишок коштів (рахунок від 23.01.2008 року, а.с. 106);
- 210 578,68 грн. перераховано до державного бюджету в якості виконавчого збору (рахунок від 23.01.2008 року, а.с. 107);
- 300 000,00 грн. отримано відповідачем 2 в якості винагороди (10%) за проведення прилюдних торгів з продажу належного позивачеві нерухомого майна (акт про виконання робіт №7290085 від 26.12.2007 року, а.с. 108-109).
В січні 2008 року Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області виконавче провадження по виконанню виконавчих написів №4912 від 27.07.2006 року та №5968 від 30.08.2006 року було закінчено, про що винесено відповідні постанови (а.с. 111 та 78 відповідно).
Підставами для звернення до суду стало те, що, на переконання позивача, в зв’язку з перевищенням розміру винагороди відповідача 2 при реалізації належного позивачеві нерухомого майна ним не було отримано різницю (залишок) грошових коштів в повному обсязі, а саме 185 283,00 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно з ч.2 ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Однак, наявність права на пред’явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами, права.
Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій України'є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами прав і законних інтересів юридичних осіб.
Отже, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав особи, яка звернулася до суду з позовом, а також наявність спору між сторонами, оскільки в силу ст. 12 ГПК України господарським судом підвідомчі справи саме у спорах, що виникають між сторонами з тих або інших підстав, і, відповідно, ухвалити рішення про захист порушеного права або відмову позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.
Частина 1 ст. 15 ЦК України закріплює за кожною особою право на захист свого цивільного права. Підставою для захисту є порушення, невизнання або оспорювання цивільного права. Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає порушення прав та охоронюваних законом інтересів сторін. Останнє є обов’язковою умовою для визнання угоди недійсною, оскільки результатом задоволення позовних вимог про визнання угоди недійсною є застосування судом правового механізму, встановленого ст. 216 ЦК України, а саме наслідків недійсності угоди, що стосуються сторін угоди і не поширюються на права особи, яка не є стороною спірної угоди.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004 (v018p710-04) у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої ст. 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій ст. 4 ЦПК України та інших законах України, у логічно-смисловому зв’язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об’єктивного і прямо не опосередкований у суб’єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об’єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Згідно з ч. 2 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України і, відповідно, до застосування судами загальної юрисдикції при вирішенні підвідомчих їм спорів.
У даному випадку позивач вважає, що спірна угода не відповідає чинному законодавству в частині розміру винагороди за надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів, встановленому Законом України "Про іпотеку" (898-15) , чим йому нанесено матеріальні збитки у вигляді надмірно утриманої суму винагороди. Тому позивач просить визнати договір №7290085 від 22.06.2007 року укладений між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст"в частині розміру винагороди недійсним (п. 3.1. договору).
Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним п. 3.1 договору суд першої інстанції не встановив зв’язку між наявністю порушеного права і відповідність способу захисту такого порушеного права, обраного позивачем. Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції не врахував той факт, що результатом задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним є застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який не є стороною угоди.
Під час розгляду даної справи по суті суду першої інстанції слід було врахувати, що права особи, яка не є стороною угоди, не підлягають саме захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди.
За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст".
Зважаючи на викладене та враховуючи вимоги ст. ст. 203, 216 ЦК України, колегія суддів апеляційного господарського суду в зазначеній частині приймає нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"про визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст", - відмовляє.
В решті рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"про стягнення зі спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"185 283,00 грн. збитків підлягає залишенню без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, майно позивача було реалізоване як цілісний майновий комплекс, що включало в себе рухоме та нерухоме майно (підтверджується протоколом №7290085 проведення прилюдних торгів по реалізації майна від 13.12.2007 року, а.с. 96). Реалізація нерухомого майна повинна здійснюватися у відповідності до Закону України "Про іпотеку" (898-15) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 року №68/5 (z0745-99) .
Згідно ст. 41 Закону України "Про іпотеку", реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" (606-14) з дотриманням вимог цього Закону.
Частиною 6 ст. 47 Закону України "Про іпотеку"встановлено, що комісійна винагорода спеціалізованої організації (в даному випадку відповідача 2) не може перевищувати 3% ціни продажу предмета іпотеки.
Згідно акту про виконання робіт №7290085 від 26.12.2007 року (а.с. 108-109), відповідачем 2 в якості винагороди за проведення прилюдних торгів з продажу належного позивачеві нерухомого майна отримано 300 000,00 грн., тобто 10% від вартості реалізованого майна, тобто більше, ніж 3%, як встановлено ч 6 ст. 47 Закону України "Про іпотеку".
Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про те, що позивачем недоотримано різницю грошових коштів між вартістю реалізованого майна (предмет поручительства ТОВ "Твістер") та заборгованістю ТОВ "Твістер"перед АО "Індекс-Банк"і витратами на реалізацію заставленого майна.
Зазначені вище недоотримані грошові кошти від продажу майна позивач вважає збитками.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
З п. 3.1. договору №7290085 від 22.06.2007 року про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2 (а.с. 88-90), вбачається, що сторонами цього договору розмір винагороди відповідача 2 встановлено 10% від вартості реалізованого майна, що є порушенням вимог ч 6 ст. 47 Закону України "Про іпотеку".
Стаття 614 ЦК України передбачає, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язань покладається при наявності вини (умислу або необережності).
Колегія суддів апеляційного господарського суду приймає до уваги протокол №4 від червня 2006 року Головного управління юстиції у Київській області (а.с. 93-95) в якому зазначено, що відповідачем 2 запропоновано 10% винагороди за надані послуги, але враховано лист стягувача –заставодержателя про те, що відповідно до ст. 41 Закону України "Про іпотеку"винагорода організації не повинна перевищувати 3% вартості нерухомого майна, що реалізується. Тобто відповідач 1 та відповідач 2 знали про вимоги ч 6 ст. 47 Закону України "Про іпотеку".
Проте, притягнення до цивільно-пра вової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони.
Суб’єктом цивільного правопорушення є боржник, а об’єктом правопорушення –зобов’язальні правовідносини кредитора та боржника. Суб’єктивну сторону становить вина боржника, а об’єктивну –протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обов’язку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний зв’язок між протиправною поведінкою боржника та збитками. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Підсумовуючи наведені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку про доведеність позивачем збитків та їх розміру виходячи з ціни проданого майна позивача, розміру винагороди відповідача 2, різниці грошових коштів, які отримав позивач, і різниці грошових коштів, які мав отримати позивач в разі отримання відповідачем 2 винагороди у розмірі 3% від вартості реалізованого майна позивача, а не в розмірі 10%, та про наявність складу господарського правопорушення в діях відповідачів 1 та 2, оскільки останні знали (протокол №4 від червня 2006 року Головного управління юстиції у Київській області (а.с. 93-95) про вимоги ч 6 ст. 47 Закону України "Про іпотеку", а збільшення розміру винагороди відповідача 2 є наслідком зменшення розміру отриманих позивачем грошових коштів в якості різниці (залишку) від ціни реалізованого майна.
Посилання скаржника на те, що даний спір виник на підставі адміністративних правовідносин, а тому не підлягає розгляду в господарських судах України, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляється з огляду на наступне.
Статтею 20 ГК України передбачено, що кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Відповідно до п. 1.ч. 1 ст. 17 КАС України до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб’єктом владних повноважень згідно з п. 7 ч.1 ст. 3 КАС України є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з п.1 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 року (v3-2-700-05) №3.2.-2005 "Щодо застосування господарськими судами України положень процесуального законодавства стосовно розмежування компетенції між спеціалізованими адміністративними та господарськими судами", справою адміністративної юрисдикції може бути переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб’єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов’язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб’єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб’єктів, а ці суб’єкти відповідно зобов’язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб’єкта. У випадку, якщо суб’єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб’єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Проаналізувавши зміст та юридичну сутність спірних правовідносин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що у правовідносинах в межах даної справи відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов’язковим для адміністративних правовідносин, а тому суд вважає, що дана справа не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Посилання скаржника на те, що порушенням норм права є стягнення саме з нього грошових коштів на користь позивача, оскільки у виконавчому провадженні правовідносини у позивача виникли з відповідачем 1, а не з ним, колегією суддів апеляційного господарського суду відхиляються, оскільки грошові кошти у вигляді недоотриманої позивачем різниці (залишку) від продажу належного йому майна знаходяться саме у відповідача 2, а тому і підлягають до стягнення саме з відповідача.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, є підставою для скасування рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 в частині визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст"з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні позову про визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст".
Відповідно до ст. 49 ГПК України, колегія суддів апеляційного господарського суду розподіляє господарські витрати пропорційно задоволеним вимогам.
В зв’язку з відмовою позивачеві у задоволенні позовних вимог немайнового характеру щодо визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст", понесені позивачем витрати на сплату державного мита у розмірі 85,00 грн. покладаються на позивача, а тому за подання позову з відповідачів 1 та 2 на користь позивача підлягає пропорційному стягненню державне мито у розмірі 926,42 грн. з кожного.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
постановив:
1. Апеляційну скаргу спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"на рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95" до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості скасувати частково в частині визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст".
3. В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості в частині визнання частково недійсним п. 3.1. договору №7290085 від 22.006.2007 року в частині комісійної винагороди в розмірі, що перевищує 3% від суми реалізації арештованого майна, укладеного між Державною виконавчою службою Васильківського району Київської області та спеціалізованим державним підприємством "Укрспец’юст", відмовити.
4. В решті рішення господарського суду Київської області від 16.10.2008 року у справі №19/285-08 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп-95"до Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області та до спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"про визнання угоди недійсною та відшкодування заборгованості залишити без змін.
5. Стягнути з Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 1, код 34842289) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - 95"(08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, б. 160-А, код 23235881) 926,42 грн. державного мита за подання позову та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6. Стягнути з Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"(01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код 33155839) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - 95"(08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, б. 160-А, код 23235881) 926,42 грн. державного мита за подання позову та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - 95" (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, б. 160-А, код 23235881) на користь Державної виконавчої служби Васильківського району Київської області (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка, 1, код 34842289) 21,25 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Олімп - 95" (08623, Київська область, Васильківський район, смт. Калинівка, вул. Залізнична, б. 160-А, код 23235881) на користь Спеціалізованого державного підприємства "Укрспец’юст"(01011, м. Київ, вул. Московська, 45/1, код 33155839) 21,25 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
9. Доручити господарському суду Київської області видати відповідні виконавчі документи.
10. Справу №19/285-08 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Агрикова О.В. Судді: Жук Г. А. Фаловська І.М.
Дата відправки 21.01.09