Прокурор звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області до Нововодолазької районної державної адміністрації та Приватного підприємства "Строитель" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30 січня 2003 року, укладеного між відповідачами. Свою позовну заяву прокурор обґрунтовував, зокрема,тим, що договір укладений з порушенням ст. 12, ч.2 ст. 83, ст. 125 Земельного Кодексу України, частини 1, 2,4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ч.2 ст. 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"; Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі".

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.06.08р. (суддя Хачатрян В.С.) позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 року, укладений між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ПП "Строитель". Стягнуто з Нововодолазької райдержадміністрації на користь державного бюджету України 42,50 грн. державного мита, 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнуто з ПП "Строитель" на користь державного бюджету України 42,50 грн. державного мита та 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Другий відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 02.06.08р. скасувати повністю. Зокрема, апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом неповно з*ясовані обставини, що мають значення для справи;не доведено тих фактичних обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими; висновки викладені в судовому рішенні не відповідають обставинам справи ;неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права .

Прокурор та позивач проти апеляційної скарги заперечують, вважають рішення господарського суду Харківської області законним, обґрунтованим і просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу другого відповідача без задоволення.

Перший відповідач –Нововодолазька районна державна адміністрація, у своєму відзиві на апеляційну скаргу та доповненнях до відзиву підтримує апеляційну скаргу ПП "Строитель" і просить рішення господарського суду Харківської області від 02.06.2008 року скасувати, апеляційну скаргу задовольнити та в позові відмовити.

У судовому засіданні 11 грудня 2008 року оголошувалась перерва до 18 грудня 2008 року . У судовому засіданні 08 січня 2009 року оголошувалась перерва до 12 січня 2009 року.

Представник третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління з контролю за використанням та охороною земель у Харківській області, не скористався своїм правом бути присутнім при розгляді справи і у судові засідання Харківського апеляційного господарського суду жодного разу не з*явився .

Представники першого та другого відповідачів у судове засідання 12 січня 2009 року не з*явились, про причину відсутності суд не повідомили.

Судовий процес проводився з фіксацією технічними засобами, а тому представники відповідачів під запис були повідомлені належним чином про час, місце та дату розгляду справи .

17.09.2008 року через канцелярію суду ( вх.№ 8434) від представника другого відповідача надійшла заява-клопотання про призначення судової екологічної експертизи.

Враховуючи, що на час подання клопотання справа знаходилась у Вищому господарському суді України у зв*язку з розглядом касаційної скарги, поданої директором ПП "Строитель"на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 05.08.2008 року про відкладення розгляду справи, клопотання представника ПП "Строитель"було розглянуто в судовому засіданні 11 грудня 2008 року.

Прокурор та представник позивача проти задоволення клопотання заперечували .

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу"судова експертиза –це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об*єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства . Законодавство України про судову експертизу складається із цього Закону, інших нормативно-правових актів( ч.1 ст. 2 Закону України "Про судову експертизу").

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про екологічну експертизу"об'єктами екологічної експертизи є проекти законодавчих та інших нормативно-правових актів, передпроектні, проектні матеріали, документація по впровадженню нової техніки, технологій,матеріалів, речовин, продукції, реалізація яких може призвести до порушення екологічних нормативів, негативного впливу на стан навколишнього природного середовища. Екологічній експертизі можуть підлягати екологічні ситуації, що склалися в окремих населених пунктах і регіонах, а також діючі об'єкти та комплекси, що мають значний негативний вплив на стан

навколишнього природного середовища.

Враховуючи, що предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 року з підстав перевищення першим відповідачем своїх повноважень при його укладенні, недодержання під час його укладення порядку, передбаченого Земельним Кодексом України (2768-14) , а також з підстав відсутності всіх істотних умов договору, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду"землі", то питання, запропоновані апелянтом на вирішення експерта не пов*язані з предметом спору. До того ж слід зазначити, що із дев*яти питань,зазначних у клопотанні апелянта - питання 4,5,6,8,9 є правовими питаннями, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.

У судовому засіданні 08 січня 2009 року представником другого відповідача було заявлено клопотання про обов*язкову участь у судовому засіданні сільського голови села Ордівка Нововодолазького району Харківської області.

Прокурор та представник позивача проти задоволення клопотання заперечували.

Представник першого відповідача не заперечував проти участі сільського голови села Ордівка Нововодолазького району Харківської області у судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши дане клопотання дійшла висновку про його відхилення, виходячи з того, що у відповідності до довіреності б/н від 21 квітня 2008 року сільський голова Ордівської сільської ради доручила Гордєєву В.І здійснювати представництво Ордівської сільської ради, що відповідає вимогам ст.ст. 244- 247 ЦК України.

Окрім цього, з матеріалів справи вбачається, що під час укладення та оформлення спірного договору сільським головою була Безпала І.І., нотаріально посвідчені пояснення якої стосовно даного спору знаходяться в томі 1 а.с.102.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення господарського суду Харківської області на вірність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

25.04.2002 року Нововодолазькою районною державною адміністрацією Харківської області було прийнято Розпорядження № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель", згідно з яким ПП "Строитель"було передано на умовах оренди для рибогосподарських потреб землі водного фонду, що знаходяться за межами населеного пункту Ордівської сільської ради терміном на 20 років. Пунктами 2,3 Розпорядження було зобов*язано ПП "Строитель"замовити виготовлення земельно-кадастрового плану земель водного фонду та водогосподарського паспорту ; погодити виготовлену технічну документацію з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та отримати технічні умови на обслуговування гідротехнічних споруд в обласному управлінні водного господарства і рибної інспекції.

На підставі даного Розпорядження 30 січня 2003 року між Нововодолазькою районною державною адміністрацією та ПП "Строитель"було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до п.1.1 якого перший відповідач, як орендодавець, передав другому відповідачеві –орендарю, в строкове платне володіння і користування земельну ділянку (зайняту водним об*єктом - ставком), яка знаходиться на території Ордівської сільської ради Нововодалазького району Харківської області.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання Розпорядження Нововодолазької райдержадміністрації № 82 "Про передачу на умовах оренди земель водного фонду ПП "Строитель"у 2002 році на замовлення ПП "Строитель" був виготовлений водогосподарський паспорт ставка в с. Ордівка Нововодолазького району Харківської області. Інші вимоги Розпорядження щодо виготовлення та погодження технічної документації не виконані другим відповідачем.

Приписи статей 13 та 41 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України (254к/96-ВР) , і усі суб*єкти права власності рівні перед законом . Кожен має право володіти,користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до статей 142- 145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об*єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень .Права органів самоврядування захищаються в судовому порядку.

Стаття 12 Земельного Кодексу України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земель у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин. А п.2 ст.77 цього Закону визначено, що питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії .

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації"встановлені повноваження державних адміністрацій в галузі використання та охорони земель, природних ресурсів і охорони довкілля .Так, місцева державна адміністрація: розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності відповідно до закону .

Відносини місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування територіальних громад і їх посадовими особами встановлені статтю 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", згідно з якою місцеві державні адміністрації на відповідній території взаємодіють з сільськими, селищними і міськими радами, їх виконавчими органами та сільськими, селищними і міськими головами, сприяють у здійсненні ними власних повноважень місцевого самоврядування, зокрема у вирішенні питань економічного, соціального та культурного розвитку відповідних територій, зміцнення матеріальної та фінансової бази місцевого самоврядування, контролюють виконання наданих їм законом повноважень органів виконавчої влади, розглядають та враховують у своїй діяльності пропозиції депутатів, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. У разі розгляду місцевою державною адміністрацією питань, які зачіпають інтереси місцевого самоврядування, про це повідомляється заздалегідь відповідним органам місцевого самоврядування. Представники цих органів та посадові особи територіальних громад мають право брати участь у розгляді таких питань місцевою державною адміністрацією, висловлювати зауваження і пропозиції.

Відповідно до п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів –відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 2 ст. 83 Земельного Кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель державної та приватної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об*єкти комунальної власності .

Надаючи оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів встановила, що спірна земельна ділянка, розташована в межах населеного пункту –села Ордівка Нововодолазького району Харківської області, що підтверджується наступними матеріалами справи:п.1.1 Договору оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 року ; актом приймання-передачі спірної земельної ділянки із зазначенням її меж ;викопіюванням з проектного плану формування території меж сільської ради ( 1992 року);викопіюванням із схеми поділу земель колективної власності на земельні частки ( паї) 2002 року;планом земельної ділянки водного фонду Ордівської сільської ради Нововодолазького району Харківської області (додаток до спірного договору оренди); водогосподарським паспортом ставка в с. Ордівка Нововодолазького району Харківської області, зареєстрований за № 20.6 від 20.01.2003 р. з планом-схемою та планом ставка в с.Ордовка, відповідно до яких гребля по обидві сторони ставка знаходиться в селі Ордівка, а також поясненнями представників сторін та голови Ордівської сільської ради Третяк Г.Ф., яка, зокрема, пояснила, що розмежування земель на даний час не проведено, а у відповідності до проектної та графічної документації, яка була досліджена в ході судового розгляду, спірний ставок знаходиться в межах населеного пункту.

З огляду на встановлені факти, підтверджені доказами, колегія суддів дійшла висновку, що перший відповідач –Нововодолазька районна державна адміністрація,під час укладення спірного договору порушила вимоги ст.ст. 21, 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"та уклала договір з другим відповідачем з перевищенням своїх повноважень.

Статтею 116 Земельного Кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

В силу статті 124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності,здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Порядок укладення договору оренди землі передбачений статтею 16 Закону України "Про оренду землі", відповідно до якої особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель комунальної або державної власності, подає заяву ( клопотання) до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки . Розгляд заяви ( клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводиться у порядку, встановленому Земельним Кодексом України (2768-14) . Відповідно до Земельного Кодексу України (2768-14) порядок укладення договору оренди землі встановлений ст.. 123 земельного Кодексу України.

Окрім цього, враховуючи, що предметом спірного договору оренди є земельна ділянка, зайнята водним об*єктом –ставком, колегія суддів вважає з необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 3 Водного Кодексу України усі води ( водні об*єкти) на території України становлять її водний фонд. Згідно зі статтею 6 цього ж Кодексу води (водні об*єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води ( водні об*єкти) через Верховну раду України, Верховну Раду АР Крим і місцеві ради . Окремі повноваження щодо розпорядження водами ( водними об*єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади.

Дані норми законодавства на думку судової колегії також підтверджують, що повноваження надання в користування земельної ділянки, зайнятої ставком в с.Ордівка належать позивачеві.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення пр авочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи, що матеріалами справи доведено, що договір оренди земельної ділянки водного фонду від 30.01.2003 року укладено з порушенням приписів Закону України "Про оренду землі" (161-14) , Земельного Кодексу України (2768-14) , Закону України "Про державні місцеві адміністрації", Закону України "Про місцеве самоврядування в України" (280/97-ВР) , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову прокурора та визнав недійсним спірний договір, укладений між відповідачами.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 року "Про судове рішення" (v0011700-76) рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,дослідженими в судовому засіданні

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції прийнято законне, обгрунтоване рішення при всебічному, повному дослідженні та встановленні фактичних обставин справи, які повністю спростовують доводи апеляційної скарги, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги ПП "Строитель"

не вбачається .

Керуючись ст.ст. 12, 83, 116, 123, 124, 125 Земельного Кодексу України,п.12 Перехідних положень Земельного Кодексу України (2768-14) , ст.ст. 3, 6 Водного Кодексу України, ст.ст. 21, 35 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст.33,43,99,101,п.1 ст.103, ст.. 105 Господарського процесуального Кодексу України (1798-12) , колегія суддів,-