Спартаківською сільською радою Ясинуватського району Донецької області подана апеляційна скарга, в якій порушується питання про скасування судового рішення з мотивів його не відповідності вимогам матеріального і процесуального законодавства. Зокрема, заявник посилається на невірну оцінку судом поданих доказів та неповне з’ясування обставин справи.

Відкрите акціонерне товариство "Ясинуватський машинобудівний завод" вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним.

Спартаківська сільська рада Ясинуватського району Донецької області належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення № 10489551, згідно до якого ухвала господарської інстанції про порушення провадження отримана позивачем 20.12.2008 р. Однак, позивач в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення справи розглядом не заявляв.

Неявка позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, тому апеляційна інстанція вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника Спартаківської сільської ради Ясинуватського району Донецької області.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Спартаківська сільська рада Ясинуватського району Донецької області звернулась до господарського суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Ясинуватський машинобудівний завод" про розірвання договору оренди земельної ділянки від 24.05.2006 р., зареєстрованого 10.05.2006 р. за № 04.06.170.00025. Під час судового розгляду встановлено, що фактичною датою укладання договору є 04.05.2006 р. Висновки суду першої інстанції стосовно дати укладення договору оренди землі ґрунтуються на матеріалах справи і є правильними.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка використовується відповідачем не за цільовим призначеннням. Як вказує позивач, земля передана в оренду для рекреаційних цілей, однак відповідач без згоди позивача побудував на ній: капітальне огородження водоймища, альтанку, сітчасте огородження та шлагбаум.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції послався на недоведеність факту нецільового використання земельної ділянки відповідачем.

Апеляційна інстанція погоджується з таким висновком враховуючи наступне.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", під нецільовим використанням землі розуміється невикористання земельної ділянки, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи надання в користування, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень). Згідно до ст. 50 Земельного кодексу України до земель рекреаційного призначення відносяться землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. В силу частини 2 ст. 52 Земельного кодексу України на таких землях забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкодити використанню їх за призначенням, а також негативно вплинути на природний стан цих земель.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, позивач мав надати суду об’єктивні докази тому, що позивач взагалі не використовує земельну ділянку, або використовує її у такий спосіб, який є несумісним призначенням землі або порушує режим встановлених на землю обмежень (обтяжень).

Між тим, таких доказів суду першої інстанції не надано.

Ствердження позивача про те, що відповідачем було побудована та експлуатується водогосподарська споруда, не відповідає дійсності. Згідно до висновку № 37/2-7-34 від 28.07.2005 р. Центральної Донецької регіональної державної економічної інстанції, а також проекту землеустрою гідротехнічна споруда знаходилась на спірній земельній ділянці на момент її передачі відповідачу. Тобто, спорудження цих об’єктів не може бути поставлено в вину відповідачу і не є свідченням використання ним землі не за цільовим призначенням.

На переданій в оренду земельні ділянці відповідачем дійсно побудовані паркан та огородження. Однак, зазначені об’єкти не перешкоджають використанню земельної ділянки в рекреаційних цілях. Адже за висновком Дочірнього підприємства "Науково-дослідницький та проектний інститут" Донецький Промбудндіпроект" Державного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Укрбуд" наявні на земельній ділянці: облаштоване джерело води, перехідні доріжки та пішохідний місток, дерев’яний паркан, а також огорожа ділянки є елементами благоустрою, вони класифікуються, як малі архітектурні форми і не відносяться до об’єктів капітального будівництва.

Посилання позивача на те, що відповідачем порушуються права мешканців с. Мінеральне на користування водоймою та джерелами питної води також необґрунтовані. За буквальним змістом ст. 1 Закону України "Про державній контроль за використанням та охороною земель" до невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням відноситься, зокрема, недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень). Такі обмеження встановлюються з підстав і в порядку, визначеному главою 16 Земельного кодексу України (2768-14) . Між тим, у пункті 25 спірного договору зазначено, що на орендовану земельну ділянку обмеження (обтяження) не встановлено та інших прав третіх осіб немає.

Таким чином, під час судового розгляду позивач не надав доказів нецільового використання відповідачем наданої йому земельної ділянки або порушення відповідачем інших умов договору оренди землі. Тому у суду першої інстанції не було правових підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі не беруться до уваги з таких підстав.

Стверджуючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, позивач не вказує, в чому полягають ці порушення .

Посилання заявника на неповне дослідження всіх обставин справи та на ненадання судом першої інстанції належної оцінки поданим сторонами доказами спростовуються змістом судового рішення. Крім того, апеляційна інстанція виходить із того, що подана позивачем скарга не містить переконливих аргументів на підтвердження факту нецільового використання землі відповідачем.