Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Буравльова С.І.

Попікової О.В.

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

від відповідача 1 - Яхнівська Г.С. - представник, дов. № 4338-НЮ від 02.12.2008;

від відповідача 2 - не викликався та не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2008

у справі № 26/355 (Пінчук В.І.)

за позовом ВАТ "Українська гірничо-металургійна компанія"

до Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"

Відкрите акціонерне товариство "Алчевський металургійний комбінат"

про стягнення 33566,82 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України розгляд апеляційної скарги 09.12.2008 відкладено на 08.01.2009.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі №26/355 позов відносно першого відповідача задоволено в повному обсязі; підлягає стягненню з першого відповідача на користь позивача 33566,82 грн. збитків, 336,00 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відносно другого відповідача в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що другий відповідач здійснив завантаження відправленого позивачу вантажу відповідно до Правил перевезення вантажів; вагон було оглянуто на обмінному пункті станції "Восточная" та відправлено на залізницю; при прийманні вагонів до перевезення претензій від перевізника не надійшло, натомість перший відповідач не здійснив дії, передбачені пунктом 28 Правил приймання вантажів до перевезення; твердження першого відповідача про те, що маркування не було порушене, суд вважає безпідставним, оскільки другий відповідач передав вантаж залізниці для перевезення без маркування, а таму можна зробити висновок, що маркування було нанесене під час здійснення перевезення після виявлення нестачі частини вантажу.

В апеляційній скарзі перший відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі № 26/355 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог до першого відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Заявник не згоден із висновком суду щодо застосування п. 3 Правил приймання вантажів до перевезення, посилаючись на те, що відповідно до графи "Найменування вантажу" залізничної накладної № 50768075 вантаж – швелер 18, завантажено до напіввагону № 68730464 навалом; згідно з п.2 глави 3 Збірника № 21 Правил перевезень і тарифів залізничного транспорту України швелер відноситься до прокату сортової сталі, перевозиться у зв’язках, які призначені для навантажувально-розвантажувальних робіт та не є тарою або упаковкою.

Заявник стверджує, що у комерційному акті станції Основа №457933/46/16 від 10.06.2008 зафіксовано, що вантаж навантажено навалом, верхні зв’язки не порушені, кількість місць не прораховується, а непорушність зв’язок виключає можливість їх виймання із напіввагону під час перевезення та свідчить про недовантаження вантажу до напіввагону вантажовідправником, яким всі дії щодо навантаження та визначення загальної маси вантажу проводились без участі залізниці.

Заявник стверджує, що на станції відправлення вантажу працівниками залізниці було здійснено візуальний огляд вагона і якби при огляді виявились недоліки вагону, його пошкодження, невідповідність вантажу, відсутність захисного маркування та невідповідність кріплення вантажу, то прийомоздавальник станції не прийняв би вантаж до перевезення; разом із тим з норми ст. 24 Статуту залізниць України випливає, що, приймаючи до перевезення вантаж, залізниця має право, але не зобов’язана перевіряти масу вантажів, які готуються до відправки.

На думку заявника, твердження суду про те, що маркування було нанесене під час здійснення перевезення, після виявлення залізницею нестачі частини вантажу, є таким, що не відповідає дійсності, оскільки під час прямування вантажу через станцію Основа виявлено невідповідність маси вантажу натурному листу, про що складено акт загальної форми № 17771 від 09.06.2008, у якому також зафіксовано, що має місце маркування – дві білі смуги.

Заявник стверджує, що комерційний акт, складений в доповнення до акту загальної форми № 17771, також підтверджує відсутність ознак втрати вантажу під час перевезення, тому відповідно до ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за нестачу вантажу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач, заперечуючи доводи скарги, посилається, зокрема, на те, що у залізничній накладній № 50768075 відсутній запис вантажовідправника щодо маркування вантажу та відповідно до листа № 013-35 від 06.08.2008 на час відвантаження маркування не наносилось; позивач вважає, що підстави для застосування ст. 111 Статуту залізниць України відсутні.

Другий відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на здійснення завантаження з виконанням вимог Технічних умов і Правил перевезення вантажів; відсутність претензій від перевізника при прийманні вагону до перевезення; ту обставину, що на завантажений вантаж маркування відправником не наносилось; на норми ст. 308 ГК України, ст. 110 Статуту залізниць України.

Відповідно до ухвал апеляційного господарського суду від 11.11.2008, 09.12.2008 сторонами надані документи та інші матеріали.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника першого відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Позивачем пред’явлено позов про стягнення збитків у зв’язку із нестачею вантажу, відвантаженого в напіввагоні № 68730464 за накладною № 50768075.

Як вбачається з вказаної накладної, позивач є одержувачем вантажу, а другий відповідач – відправником.

Відвантаження вантажу здійснено другим відповідачем на виконання договору № 2003-105 купівлі-продажу, укладеного між позивачем та Корпорацією "Індустріальний Союз Донбасу". На сторони за договором купівлі-продажу є посилання в графі 4 залізничної накладної № 50768075

Згідно з актом загальної форми станції Основа № 17771 від 09.06.2008 відповідно до зважування вагону № 68730464 виявлено невідповідність маси вантажу натурному листку мінус 7,8 тонни, відповідно до системи відеонагляду у вагоні навантаження нижче бортів 400 мм, має місце маркування дві білі смуги, вантаж навантажено навалом, верхні зв’язки не порушені, кількість місць не прораховується.

Відповідно до акту загальної форми станції Основа № 10706 від 10.06.2008 при переважуванні вагону № 68730464 виявлено нестачу вантажу 8 340 кг.

Згідно з комерційним актом № 457933/46/16 від 10.06.2008 станції Основа при переважуванні вагону № 68730464 виявлено нестачу вантажу 8340 кг, навантаження нижче бортів 400 мм, має місце маркування – дві білі смуги, вантаж навантажено навалом, верхні зв’язки не порушені, кількість місць не прораховується.

Частиною 1 ст. 314 ГК України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Частиною 1 ст. 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталася внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Відповідно до ст. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно зі ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу коли, у тому числі, вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Статтею 113 Статуту залізниць України визначено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження вантажу) прийнятого до перевезення вантажу, залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Пунктом 1 Правил складання актів, затверджених наказом Мінтрансу України 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (z0567-02) , передбачено, що при перевезенні у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, складаються комерційні акти та акти загальної форми.

Як видно зі змісту комерційного акту № 457933/46/16 від 10.06.2008, у цьому комерційному акті відсутні детальний опис стану вантажу, обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, не вказано, чи правильно навантажений та розміщений вантаж, нічого не вказано про стан захисного маркування.

Таким чином перевізником при складанні комерційного акту не було дотримано вимог п. 9 Правил складання актів щодо відомостей, які належить відображати у комерційному акті.

За відсутності у комерційному акті № 457933/46/16 зазначених відомостей щодо обставин, пов’язаних з нестачею вантажу, немає підстав для висновку, що нестача вантажу не могла статися у процесі перевезення вантажу.

Отже підстав для застосування ст. 111 Статуту залізниць України немає, оскільки перевізником не доведено відсутність ознак втрати частини вантажу під час перевезення.

Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, зважаючи на викладене та наступні обставини.

Доводи, що непорушність зв’язок виключає можливість їх вилучення із напіввагону під час перевезення та свідчить про недовантаження вантажу до напіввагону вантажовідправником, не знаходять підтвердження у матеріалах справи, адже за відсутності вищевказаних даних у комерційному акті, не виключено, що захисне маркування було порушено, навантаження та розміщення вантажу було не правильним, маркуванням охоплено не всі зв’язки, а деякі зв’язки вантажу були вилучені на шляху проходження.

Із матеріалів справи не вбачається того, що вилучення окремої зв’язки вантажу неодмінно спричинить порушення ув’язок решти зв’язок вантажу у напіввагоні, тому немає підстав таким станом вантажу, наявного у напіввагоні, як непорушність ув’язок, обґрунтовувати неможливість вилучення частини вантажу із напіввагону в процесі транспортування.

Твердження про те, що якби на станції відправлення вантажу працівниками залізниці при візуальному огляді виявились відсутність маркування та невідповідність кріплення вантажу, то прийомоздавальник станції не прийняв би вантаж до перевезення, є лише міркуванням перевізника та не має доказової сили. Крім того, враховуючи ту обставину, що в накладній № 50768075 відсутня відмітка про нанесення захистного маркування, то немає підстав для висновку, що прийомоздавальник перевіряв наявність такого маркування та за його відсутності не прийняв би вантаж до перевезення.

Апеляційна інстанція вважає, що матеріали справи не надають підстав для твердження про місце нанесення захисного маркування на вантаж, тому відсутні підстави робити пов’язані із цією обставиною будь-які висновки.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни або скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі №26/355 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

2. Справу № 26/355 повернути до Господарського суду міста Києва.