за позовом Публічного акціонерного товариства "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" смт. Комсомольський до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво", м. Харків Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: - ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова, м. Харків; - Харківське головне регіональне управління "Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк"; про стягнення коштів за участю представників сторін:

позивача - Осьмухіна С.А. довіреність №1 від 30.11.12 р., Хоменко О.О. довіреність №1 від 30.11.12;

відповідача - Стеценко О.Л. довіреність №07/12 від 07.12.12 р.;

третьої особи - Піскун Н.В. довіреність №245/9/10-014 від 19.03.12 р.;

третьої особи - не з'явився;

Публічне акціонерне товариство "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" плати за найм у розмірі 943 212,78 грн., штраф у розмірі 141 481,92 грн., пеню у розмірі 259 758,28 грн., втрати від інфляції у розмірі 48 103,85 грн. та 23 проценти річних у розмірі 389 424,80 грн., які виникли унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань відповідно договору найму №1/200 від 22.03.10 р., який укладено між позивачем та відповідачем.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.12.12 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова; Харківське головне регіональне управління "Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк". Розгляд справи відкладено на "24" грудня 2012 р. о 10:30.

Присутні представники позивача у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили позов задовольнити. Також на вимогу ухвали господарського суду від 12.12.12 р. надав документи згідно супровідних листів: за вх.№22509, вх.№23652, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник відповідача у судовому засіданні підтримав позицію викладену у відзиві на позов, який ним наданий через канцелярію господарського суду Харківської області 10 грудня 2012 року за вх.№21474, а саме зазначав, що між сторонами укладено договір найму №1/200 від 22.03.10 р. плата за найм становить 943 212,78 грн., але на момент виконання відповідачем своїх зобов'язань у зв'язку із економічною кризою у відповідача склалося скрутне матеріальне становище, що стало підставою виникнення заборгованості перед позивачем. За таких обставини відповідач просив у задоволенні позову відмовити. Також представником відповідача через канцелярію господарського суду документи згідно супровідного листа за вх.№23871, які долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник третьої особи (ДПІ у Дзержинському районі) у судовому засіданні надала документи згідно супровідного листа за вх.№24034, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник третьої особи (Харківське головне регіональне управління "Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк") у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи господарським судом встановлено наступне.

22.03.2010 р. між позивачем Відкритим акціонерним товариством "Зміївський експериментально - механічний завод" "ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС" (найменування змінено 25.03.2011 р. на Публічне акці онерне товариство "Зміївський експериментально-механічний завод" "ЗМІЇВМЕТАЛОСЕРВІС") та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕНЕРГІЯ ЛИТВО" укладено Договір най му № 1/2010 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1 Договору, Наймодавець, позивач, передає Наймачеві, відповідачу, а Наймач приймає у Наймодавця майно у користу вання за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч. 1 ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуаль ними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.

Згідно із ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій нале жать майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України унормовано, зокрема, що за користування майном з наймача справляєть ся плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 765 Цивільного кодексу України, що наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Статтею 793 Цивільного кодексу України, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окре мої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із ч. 1 ст. 794 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено догово ром.

Згідно із ч. 2 ст. 794 Цивільного кодексу України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відпові дним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно із ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітря ні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо.

Згідно із ч. 1 ст. 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сто рона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата встановлюється у грошовій фор мі.

Підпунктом 1.2 Договору сторони встановили, що під майном (далі по тексту - Об'єкт найму) в цьому договорі розуміється рухоме та нерухоме майно, перелік якого міститься у цьому підпункті (п. п. 1.2.1-1.2.19).

Відповідно до п. п. 1.3 Договору, загальна балансова вартість Об'єкту найму становить: 5240071,00 грн.

Відповідно до п. п. 3.1 Договору, цей договір укладається на строк: з 22.03.2010 р. до 30.12.2010 р.

Відповідно до п. п. 4.1 Договору, плата за найм сплачується Наймачем у строк з 28 грудня до 30 грудня 2010 р.

Відповідно до п. п. 4.2 Договору, розмір плати за найм станом з 22.03.2010 р. до 30.12.2010 р. ста новить: 943212,78 грн., у т.ч. ПДВ 20% -157202,13 грн.

Відповідно до п. п. 5.1 Договору, передання Наймачеві Об'єкта найму оформляється актом прийому-передачі, який підписується сторонами цього договору.

Відповідно до п. п. 5.3 Договору, з моменту оформлення акту прийому-передачі починається обчислення строку цього договору.

Підпунктом 6.1.2 Договору встановлено, що Наймач зобов'язаний у визначений цим договором строк здійснювати платежі за найм.

Відповідно до п. п. 8.2 Договору, повернення Наймачем Об'єкта найму Наймодавцеві оформля ється актом прийому-передачі, який підписується сторонами цього договору.

Відповідно до п. п. 8.4 Договору, з моменту оформлення акту прийому-передачі цей договір припиняється.

Відповідно до п. п. 9.1 Договору, зобов'язання по цьому договору мають виконуватися сторона ми належним чином відповідно до умов цього договору та вимог актів цивільного законодавства України, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших ви мог, що звичайно ставляться.

22.03.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено Акт прийому-передачі (далі по тексту - Акт № 1), відповідно з яким Наймодавець передав у користування Наймачеві, а Наймач прийняв у Наймодавця у користування рухоме та нерухоме майно, перелік якого міститься у пункті 1.

Відповідно до п. 2 Акту № 1, загальна балансова вартість майна, яке Наймодавець передав у ко ристування Наймачеві, а Наймач прийняв у Наймодавця у користування, становить: 5240071,00 грн.

Відповідно до п. З Акту № 1, майно, яке Наймодавець передав у користування Наймачеві, а На ймач прийняв у Наймодавця у користування, не має ніяких недоліків, що можуть перешкоджати йо го ефективному використанню за цільовим призначенням.

30.12.2010 р. між позивачем та відповідачем укладено Акт прийому-передачі (далі по тексту - Акт № 2), відповідно з яким Наймач передав із користування Наймодавцеві, а Наймодавець прийняв у Наймача із користування рухоме та нерухоме майно, перелік якого міститься у пункті 1.

Відповідно до п. 2 Акту № 2, загальна балансова вартість майна, яке Наймач передав із користу вання Наймодавцеві, а Наймодавець прийняв у Наймача із користування, становить: 5240071,00 грн.

Відповідно до п. 3 Акту № 2, майно, яке Наймач передав із користування Наймодавцеві, а Най модавець прийняв у Наймача із користування, не має ніяких недоліків, що можуть перешкоджати його ефективному використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 4 Акту № 2, сторони цього акту свідчать про те, що заборгованість Наймача пе ред Наймодавцем за договором найму № 1/2010 від 22.03.2010 р. по платі за найм за 2010 рік стано вить: 943212,78 грн., у т.ч. ПДВ 20% -157202,13 грн.

Абзацем 2 п. 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 (v_293800-94) "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне вико нання грошових зобов'язань" закріплено, що моментом виконання грошового зобов'язання є дата списання коштів з рахунку платника.

Відповідач порушив умови договору, передбачені п. п. 4.1 Договору, відповідно з яким плата за найм сплачується Наймачем у строк з 28 грудня до 30 грудня 2010 р., так як плату за найм (в розмірі 943212,78 грн.), - позивачеві не перерахував, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов та представником відповідача у судовому засіданні.

Внаслідок протиправного порушення відповідачем умов договору, передбачених п. п. 4.1 Дого вору, що додатково підтверджується пунктом 4 Акту № 2, у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість з плати за найм, розмір якої становить 943212,78 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 943212,78 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь штраф у розмірі 141 481,92 грн., пеню у розмірі 259 758,28 грн., втрати від інфляції у розмірі 48 103,85 грн. та 23 проценти річних у розмірі 389 424,80 грн.

Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до абз. 1 п. п. 9.2.1 Договору, у випадку прострочення сплати платежу за найм на ви могу Наймодавця Наймач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, двадцять три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день про строчення.

Відповідно до абз. 2 п. п. 9.2.1 Договору, у випадку прострочення сплати платежу за найм більш як на 10 (десять) календарних днів - додатково до пені Наймач зобов'язаний сплатити штраф у роз мірі 15% від розміру щорічної плати за найм.

Відповідно до п. п. 9.4 Договору, у цьому договорі позовна давність в три роки застосовується до вимог про стягнення штрафу та вимог про стягнення пені.

Відповідно до п. п. 9.5 Договору, у цьому договорі нарахування пені за прострочення виконання грошового зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли грошове зобов'язання мало бути виконано.

Згідно ч.1 та ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу вимог ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши нарахування пені, 3% річних, штрафу та втрат від інфляції суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 251, 253, 259, 526, 530, 549, 550, 610, 611, 612, 625, 629, 759, 760, 761, 762, 763, 765, 793, 794, 798, 799 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергія Литво" (61202, місто Харків, проспект Перемоги, будинок № 48, квартира № 78, поточний рахунок № 26003060382405 в ХГРУ ПАБ "Приватбанк" міста Харкова, МФО 351533, код ЄДРПОУ 36988620) на користь Публічного акціонерного товариства "Зміївский експериментально - механічний завод "Зміївметалосервіс" (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, будинок № 10, поточний рахунок № 26003010171000 в АКІБ "УКРСІББАНК" міста Харкова, МФО 351005, код ЄДРПОУ 05393180) плату за найм в розмірі 943212,78 грн., штраф в розмірі 141481,92 грн., пеню у розмірі 259758,28 грн., втрати від інфляції у розмірі 48103,85 грн., 23 проценти річних у розмірі 389424,80 грн. та судовий збір у розмірі 35 639,63 грн.