Державне підприємство "Державний резервний насіннєвий фонд України" (далі по тексту -ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до селянського (фермерського) господарства "Тритікум" (далі по тексту -СФГ "Тритікум") про стягнення грошових коштів в загальній сумі 495 570,96 грн., які складаються із суми збитків, завданих позивачу шляхом незабезпечення збережності насіння, в розмірі 330 380,64 грн. та штрафу в сумі 165 190,32 грн. Позовні вимоги обгрунтовані фактом порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. щодо забезпечення схоронності переданого позивачем на зберігання СФГ "Тритікум" насіння, яке належить до державного резервного насіннєвого фонду.

В процесі розгляду даної справи, з метою вирішення питань, які потребують спеціальних знань, господарським судом в порядку ст. 41 ГПК України на підставі ухвали від 18.06.2012р. було призначено по даній справі судову товарознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено наступні питання: чи знаходиться на території складських приміщень СФГ "Тритікум", розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, наступне майно: елітне насіння соняшнику "Евріка МЛ" у кількості 4,880 тон., елітне насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" у кількості 6,6 тон та елітне насіння ячменю сорту "Достойний" у кількості 45 тон; чи відповідає насіння, яке зберігається на території складських приміщень СФГ "Тритікум", розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, класифікаційним характеристикам, які пред'являються до елітного насіння соняшнику "Евріка МЛ", елітного насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" та елітного насіння ячменю сорту "Достойний". Проведення вказаного експертного дослідження було доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз". Крім того, у зв'язку із призначенням судової товарознавчої експертизи, провадження у даній справі було зупинено господарським судом на підставі п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України.

Після надходження до суду експертного висновку судової товарознавчої експертизи № 473 від 13.12.2012р., складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", згідно із ухвалою від 17.12.2012р. провадження у даній справі було поновлено на підставі ч. 3 ст. 79 ГПК України у зв'язку із усуненням обставин, які зумовили його зупинення.

Відповідач повністю заперечує проти пред'явлених ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" позовних вимог, наголошуючи на їх безпідставності та необґрунтованості, оскільки належне до державного резервного насіннєвого фонду насіння, вимоги про відшкодування вартості якого пред'являються позивачем в межах даної справи, не є втраченим та перебуває на зберіганні у належних СФГ "Тритікум" складських приміщеннях.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.

06.03.2009р. між ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" (Поклажодавець) та СФГ "Тритікум" (Зберігач) було укладено договір про надання послуг зі зберігання насіння № С-14, у відповідності до п.п. якого Зберігач надає Поклажодавцю послуги зі зберіганні насіння відповідно до актів приймання -передачі насіння (далі по тексту договору -насіння), а Поклажодавець приймає послуги відповідно до умов, вказаних у даному договорі. Насіння, яке передається Зберігачу згідно із даним договором, належить до державного резервного насіннєвого фонду. Право власності на насіння належить Поклажодавцю.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно з положеннями ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі актів № 1 від 06.03.2009р., № 4 від 07.09.2010р. прийому передачі насіння до договору про надання послуг по зберіганню насіння від 06.03.2009р. № С-14 ДП "Державний резервний насіннєвий фонд" передало відповідачу, а останній прийняв на зберігання наступне насіння: соняшник "Евріка МЛ" еліта (Ярі) врожаю 2008р. у кількості 73,7 т., пшеницю "Дельфін" еліти (Озимі) врожаю 2010р., кількості 36,6 т.; ячмінь "Достойний" 1 репродукції (Озимі) врожаю 2010 року, у кількості 75 т.; ячмінь "Достойний" еліта (Озимі) врожаю 2010 року, у кількості 50 т.

Положеннями п.п. 2.2, 2.4, 2.6, 2.9 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. передбачено, що Зберігач зобов'язується: прийняти насіння, надане Поклажодавцем, на зберігання і повернути його Поклажодавцеві у схоронності; проводити зберігання насіння за наступною адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, Теплична, 1; забезпечити належне зберігання насіння згідно ДСТУ-2240-93 та забезпечити безперешкодний доступ в місця зберігання насіння представників Поклажодавця; відпуск насіння проводити Покупцям на підставі листа і довіреності Поклажодавця; вживати усіх заходів, встановлених договором, законодавчими та нормативно -правовими актами, для забезпечення схоронності насіння; виконувати обов'язки за договором зберігання особисто; Зберігач не має права змішати насіння одного роду та однієї якості, яке передане на зберігання, чи замінити його на інше насіння; Зберігач не має права користуватись насінням, переданим йому на зберігання, а також передавати його у користування іншим особам. Крім того, умовами п.п. 2.11, 7.1, 7.5 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. встановлено, що Зберігач зобов'язаний зберігати насіння протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Цей договір набрав чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє протягом трьох років. У разі ненадходження листа від однієї із сторін за місяць до закінчення строку дії договору про його припинення, термін дії договору вважається таким, що продовжується на невизначений строк.

Згідно зі ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

В силу положень ст. 942 ЦК України зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Протягом строку дії договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. позивачем надавались СФГ "Тритікум" до виконання розпорядження про видачу на користь підприємств -виробників сільськогосподарської продукції. Крім того, за поясненнями представників сторін, протягом вказаного періоду між ними систематично укладались договори сортозаміни (міни) насіння та інші договори зберігання. В результаті викладених обставин, кількість та асортимент насіння, права та обов'язки по забезпеченню зберігання якого врегульовані умовами договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., змінились до наступних показників: елітне насіння соняшнику "Евріка МЛ" у кількості 4,880 тон., елітне насіння озимої пшениці сорту "Дельфін" у кількості 36,6 тон та елітне насіння ячменю сорту "Достойний" у кількості 45 тон.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем було вирішено провести перевірку порядку виконання відповідачем умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. щодо забезпечення збережності насіння державного резервного насіннєвого фонду шляхом проведення його інвентаризації. Згідно із інвентаризаційними описами № 1 та № 2 від 16.11.2011р., підписаними представником ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", уповноваженим на проведення інвентаризації відповідно до наказу цього підприємства № 52 від 13.10.2011р., а також працівниками СФГ "Тритікум", було встановлено факт відсутності на зберіганні відповідача зокрема елітного насіння соняшнику «Евріка МЛ»у загальній кількості 29,680 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін»у кількості 61,600 тон та елітного насіння ячменю сорту "Достойний" у кількості 45 тон, що за даними бухгалтерського обліку ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" обліковуються як насіння, передане на зберігання СФГ "Тритікум", в тому числі і на виконання умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р.

Відповідно до умов п.п. 6.2, 6.2.1 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. у разі втрати (нестачі) або пошкодження насіння, внаслідок чого його якість змінилась настільки, що воно не може бути використаним за первісним призначенням, Зберігач відшкодовує Поклажодавцю збитки в розмірі повної вартості такого насіння.

Як вбачається із матеріалів справи, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" надіслало на адресу СФГ "Тритікум" лист від 23.01.2012р. за вих. № 138-3/2-14/3 із вимогою про повернення насіння, надання послуг зі зберігання якого є предметом укладеного між сторонами договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., а у випадку неможливості його повернення -про відшкодування його повної вартості в розмірі 330 380,64 грн. Надсилання вказаного документу на адресу відповідача підтверджується наявними у матеріалах справи описом вкладення до цінного листа та квитанцією установи поштового зв'язку про прийняття плати за надсилання на адресу СФГ «Тритікум»цінного листа.

За твердженнями ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", відповідач, в порушення прийнятих на себе за договором про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. зобов'язань, не забезпечив збереження прийнятого майна та не повернув його за першою вимогою позивача як поклажодавця. В результаті викладеного, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" було змушене звернутись до суду із даним позовом про стягнення з СФГ «Тритікум»збитків завданих шляхом незабезпечення збережності насіння, в розмірі 330 380,64 грн. та штрафу в сумі 165 190,32 грн.

Враховуючи заявлену ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" вимогу про відшкодування збитків, завданих йому внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо забезпечення збереження майна, господарський суд вважає за необхідне звернутись до приписів цивільного законодавства, якими врегульовані підстави виникнення у особи обов'язку відшкодування збитків за умови перебування управленої та зобов'язаної сторони у правовідносинах зберігання.

.В силу положень ст.ст. 611, 623 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У відповідності до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Згідно зі ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються зокрема вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

При цьому, для настання деліктної відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

З огляду на здійснений судом правовий аналіз приписів чинного законодавства, якими визначені правові підстави для відшкодування збитків особою, яка допустила порушення прийнятих на себе зобов'язань, суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити наявність у діях СФГ "Тритікум" складу цивільного правопорушення та при встановленні цього факту врахувати специфіку існуючих між сторонами правовідносин зберігання.

Якщо звернутись до положень чинного законодавства, зокрема приписів ст. 623 ЦК України, можна зробити висновок, що при вирішенні спору про відшкодування збитків на позивача, який вважає себе потерпілою особою, покладається обов'язок доведення суду як факту протиправної поведінки відповідача, так і складу та розміру завданої майнової шкоди, а також причинно -наслідкового зв'язку між діями боржника.

В даному випадку, враховуючи правове та фактичне обґрунтування пред'явленого позову, зміст та сутність спірних правовідносин, встановлення факту наявності протиправної поведінки відповідача у вигляді незабезпечення збереження прийнятого на зберігання майна є первинним та істотним елементом складу цивільного правопорушення, вчинення якого є підставою для притягнення відповідача до цивільної відповідальності, оскільки встановлення інших елементів складу цього інституту цивільного права є похідним від протиправної поведінки.

На підтвердження факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань щодо забезпечення схоронності майна, прийнятого на зберігання відповідно до умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., позивачем було надано суду інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.2011р., складені комісією у складі представників сторін за результатами проведення інвентаризації товарно -матеріальних цінностей, що знаходяться на відповідальному зберіганні СФГ «Тритікум» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, з яких вбачається відсутність на вказаній території наступного насіння, яке обліковується як передане на відповідальне зберігання: елітне насіння соняшнику «Евріка МЛ» у загальній кількості 29,680 тон; елітне насіння озимої пшениці сорту «Дельфін» у кількості 61,600 тон та елітне насіння ячменю сорту "Достойний" у кількості 45 тон., тобто, в тому числі і насіння, вимога про відшкодування вартості якого заявляється позивачем в межах даної справи. При наданні правової оцінки вказаним інвентаризаційним описам як доказам виявлення нестачі переданого відповідачу на зберігання майна суд виходить з наступного.

Так, на підставі наказу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" № 52 від 13.10.2011р. було вирішено провести інвентаризацію насіння, належного до вказаного фонду, яке перебуває на відповідальному зберіганні, з метою проведення якої було створено ряд інвентаризаційних комісії з наділенням їх членів відповідними повноваженнями для проведення інвентаризації.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (з наступними змінами та доповненнями) для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

В свою чергу, згідно з п.п. 7, 11.1, 11.2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно -матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69 (z0202-94) (з наступними змінами та доповненнями) основними завданнями інвентаризації є зокрема виявлення фактичної наявності основних фондів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, цінних паперів та інших грошових документів, а також обсягів незавершеного виробництва в натурі; установлення лишку або нестачі цінностей і коштів шляхом зіставлення фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку; перевірка дотримання умов та порядку збереження матеріальних та грошових цінностей, а також правил утримання та експлуатації основних фондів. Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємствах, розпорядчим документом їх керівника створюються постійно діючі інвентаризаційні комісії у складі керівника структурних підрозділів, головного бухгалтера, які очолюються керівником підприємства або його заступником. На підприємствах, де через великий обсяг робіт проведення інвентаризації не може бути забезпечено однією комісією, для безпосереднього проведення інвентаризації у місцях збереження та виробництва розпорядчим документом керівника підприємства створюються робочі інвентаризаційні комісії у складі інженера, технолога, механіка, виконавця робіт, товарознавця, економіста, бухгалтера та інших досвідчених працівників, які добре знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік. Робочі інвентаризаційні комісії очолюються представником керівника підприємства, який призначив інвентаризацію. Забороняється призначати головою робочої інвентаризаційної комісії у тих самих матеріально відповідальних осіб одного й того ж працівника два роки підряд. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії та у присутності матеріально відповідальної особи.

Оскільки майно, надання послуг зі зберігання якого є предметом договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., належить до державного насіннєвого резервного фонду та було передано на зберігання СФГ "Тритікум", суд зазначає, що інвентаризація цього майна комісією, створеною на підставі рішення керівника ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України", мало здійснюватись виключно в присутності повноважних осіб відповідача як матеріально відповідальної особи, якими є керівник цього підприємства та особи, наділені відповідними правомочностями у визначеному законом порядку.

Як вбачається із інвентаризаційних описів № 1 та № 2 від 16.11.2011р., проведення інвентаризації здійснювалось комісією у наступному складі: представник ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" -Садковський П.Ф., що діяв на підставі наказу № 52 від 13.10.2011р.; представники СФГ "Тритікум" -агроном Чернов Н.М. та завідуюча складом Байбакова Р.С. Докази наявності у осіб, які виступали при проведенні цієї інвентаризації від імені відповідача, повноважень на представництво останнього в матеріалах справи відсутні. Більш того, вказані інвентаризаційні описи не містять посилань на перевірку посадовими особами позивача повноважень працівників СФГ "Тритікум", в присутності яких здійснювалась інвентаризація.

Відповідно до ст.ст. 237, 244, 246 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочинупредставником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Приймаючи до уваги, що особи, які приймали участь у проведенні інвентаризації, результати якої оформлені інвентаризаційними описами № 1 та № 2, не належать до складу органу СФГ "Тритікум", який має право вчиняти від імені даної юридичної особи дії без отримання відповідної довіреності, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів на підтвердження надання цим представникам відповідача відповідного обсягу повноважень, господарський суд дійшов висновку, що інвентаризаційні описи № 1 та № 2 від 16.11.2011р. були підписані від імені СФГ "Тритікум" неуповноваженими на це особами, тобто не можуть вважатись беззаперечними та достеменними доказами факту нестачі майна, яке перебуває у відповідача на зберіганні.

В той же час, як вбачається із висновку судової товарознавчої експертизи № 473 від 13.12.2012р., складеного ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз»на виконання ухвали суду від 18.06.2012р. про призначення судової експертизи, на момент проведення експертного дослідження на території складських приміщень СФГ «Тритікум», розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, знаходиться елітне насіння соняшнику «Евріка МЛ»у кількості 4,88 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін»у кількості 36,6 тон та елітне насіння ячменю сорту "Достойний" у кількості 45 тон. При цьому, як свідчить фотофіксація складських приміщень, додана до експертного висновку, кожен сорт насіння зберігається окремо один від одного, як того вимагають умови договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

Положеннями ст. 42 ГПК України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обгрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання.

В силу приписів ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши наявний у матеріалах справи висновок судової товарознавчої експертизи № 473 від 13.12.2012р., складений ТОВ «Одеський регіональний центр незалежних експертиз», господарський суд дійшов висновку, що вказаний документ є належним доказом наявності на території складських приміщень СФГ «Тритікум», розташованих за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1, елітного насіння соняшнику «Евріка МЛ»у кількості 4,88 тон, елітного насіння озимої пшениці сорту «Дельфін»у кількості 36,6 тон та елітного насіння ячменю сорту "Достойний" у кількості 45 тон.

Суд зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України позивачем не було наведено суду жодного аргументованого заперечення щодо недостовірності та/або неповноти вказаного експертного дослідження. В той же час, суд надає перевагу даному висновку судової експертизи над наданими позивачем в обґрунтування своєї правової позиції інвентаризаційними описами, оскільки достовірність відомостей, що містяться в останніх, як було зазначено судом вище по тексту рішення, викликає сумніви через проведення інвентаризації за відсутності повноважних представників СФГ "Тритікум".

Підсумовуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що на момент вирішення спору насіння, надання послуг зі зберігання якого є предметом договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., і яке, за твердженнями позивача, було відповідачем втрачено, фактично знаходиться на зберіганні у складських приміщеннях СФГ «Тритікум» за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Теплична, 1.

Викладене повністю спростовує твердження ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" щодо втрати відповідачем насіння, надання послуг зі зберігання якого є предметом договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., та, відповідно, свідчить про недоведеність та відсутність відповідної протиправної поведінки СФГ «Тритікум», наявність якої відповідно до ст. 951 ЦК України є підставою для притягнення зберігача до цивільної відповідальності та покладення на нього обов'язку відшкодувати суму збитків. В той же час, відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення унеможливлює притягнення особи до деліктної відповідальності та задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з СФГ «Тритікум» збитків, завданих шляхом незабезпечення схоронності насіння, в розмірі 330 380,64 грн. через відсутність факту втрати цього майна відповідачем як його зберігачем.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з СФГ "Тритікум" штрафу в сумі 165 190,32 грн., господарський суд зазначає наступне.

В обґрунтування позовних вимог у названій частині позивач посилався на положення п. 6.5 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., у відповідності до яких у разі, якщо Зберігач несвоєчасно повернув насіння чи не повернув його взагалі, Поклажодавець вправі стягнути штраф із Зберігача в розмірі 50% від вартості насіння, визначеної в порядку п. 6.3 цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання. Так, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, сплата штрафу є санкцією, яка застосовується до порушника зобов'язання у випадках, визначених законом або договором. При цьому, суд зазначає, що угода, яка передбачає відповідальність у вигляді застосування до порушника штрафних санкцій, повинна містити чітке посилання на підставу застосування даного заходу відповідальності, тобто посилання на зміст зобов'язання, у випадку порушення якого настають відповідні несприятливі юридичні наслідки.

Якщо звернутись до змісту положень п. 6.5 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., суд зазначає, що позивач наділений правом вимагати від СФГ "Тритікум" сплати штрафу в розмірі 50 % вартості насіння, переданого на зберігання, у випадку настання однієї із таких умов: 1) неповернення відповідачем прийнятого на зберігання насіння; 2) несвоєчасне повернення відповідачем прийнятого на зберігання насіння.

Як свідчать матеріали справи, 23.01.2012р. позивачем було надіслано на адресу СФГ «Тритікум» вимогу про повернення майна, яке знаходиться на зберіганні відповідно до умов договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. Підставою для пред'явлення даної вимоги, як вбачається з її змісту та було визнано представником позивача в судовому засіданні, яке відбулось 24.12.2012р., став виявлений 16.11.2011р. під час проведення інвентаризації факт нестачі вищезазначеного насіння. Тобто, при пред'явленні даної вимоги позивач свідомо виходив із того, що насіння не буде повернуте зі зберігання у зв'язку із його втратою відповідачем.

Проте, як було зазначено вище по тексту рішення, насіння, надання послуг зі зберігання якого є предметом вищезазначеної угоди, на теперішній час зберігається у належних СФГ «Тритікум» складських приміщеннях на умовах, визначених договором про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., що спростовує доводи, фактично покладені ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" в обґрунтування вимог про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Щодо неповернення відповідачем вищезазначеного насіння позивачу після пред'явлення останнім відповідної вимоги, суд зазначає наступне. Відповідно до п.п. 1, 7, 8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 977 (977-2003-п) , державний резервний насіннєвий фонд (далі - резервний фонд) формується для забезпечення насінням районів, що не виробляють власного насіння або мають обмежені можливості його виробництва, надання допомоги юридичним та фізичним особам, зайнятим виробництвом сільськогосподарської продукції, у разі знищення або пошкодження насінницьких посівів унаслідок стихійного лиха, для забезпечення сортовідновлення, сортозаміни та реалізації насіння за міжнародними договорами. Для отримання насіння з резервного фонду сільськогосподарський товаровиробник подає до Міністерства аграрної політики та продовольства заяву, погоджену з відповідною райдержадміністрацією. Відпуск насіння з резервного фонду здійснюється державним підприємством "Державний резервний насіннєвий фонд України" за дорученням Міністерства аграрної політики та продовольства шляхом продажу, обміну або надання позички з укладенням відповідних договорів із сільськогосподарськими товаровиробниками.

З огляду на наведені приписи Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, суд зазначає, що ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" не є особою, яка може безпосередньо отримувати від відповідача насіння, та, відповідно, вимагати його передання на свою користь, оскільки насіння вказаного фонду відпускається сільськогосподарським товаровиробникам у всіх без виключення випадках. Викладений порядок відпуску насіння, прийнятого відповідачем на зберігання, також закріплений у положеннях п. 2.4 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р. та підтверджується численними прикладами відпуску СФГ "Тритікум" насіння на користь сільськогосподарських виробників відповідно до наявних у матеріалах справи документів.

Проте, при пред'явленні вимоги про повернення насіння, викладеної у листі від 23.01.2012р. за вих. № 138-3/2-14/3, ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" порушило приписи Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 977 (977-2003-п) , щодо способу розпорядження насінням державного резервного насіннєвого фонду, перш за все, не зазначивши у вимозі підприємство -виробника сільськогосподарської продукції, на користь якого слід здійснити передачу майна.

Тобто, викладене свідчить про відсутність реального наміру ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" отримати зі зберігання вказане майно через відсутність у останнього реальної можливості для цього та тільки підтверджує фактичні підстави пред'явлення відповідної вимоги, про які було зазначено вище по тексту рішення.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що СФГ "Тритікум" не мало реальної можливості виконати вимогу ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" про повернення насіння, викладену у листі від 23.01.2012р. за вих. № 138-3/2-14/3, через невідповідність її змісту вимогам Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 977 (977-2003-п) .

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачем не було допущено порушень умов п. 6.5 договору про надання послуг зі зберігання насіння № С-14 від 06.03.2009р., які є підставою для застосування до СФГ "Тритікум" заходів відповідальності у вигляді штрафу, у зв'язку з чим, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" в частині стягнення з відповідача штрафу в сумі 165 190,32 грн.

Підсумовуючи всі вищевикладені обставини, на підставі ст.ст. 22, 237, 244, 246, 549, 611, 623, 936 - 938, 942, 951 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 7, 11.1, 11.2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно -матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69 (z0202-94) (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1, 7, 8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 977 (977-2003-п) , у задоволенні позову ДП "Державний резервний насіннєвий фонд України" до СФГ "Тритікум" про стягнення збитків, завданих позивачу внаслідок незабезпечення збережності насіння, в розмірі 330 380,64 грн. та штрафу в сумі 165 190,32 грн. слід відмовити у повному обсязі у зв'язку із необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 22, 237, 244, 246, 549, 611, 623, 936 - 938, 942, 951 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України, ст. 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 7, 11.1, 11.2 Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно -матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. № 69 (z0202-94) (з наступними змінами та доповненнями), п.п. 1, 7, 8 Порядку формування, зберігання та використання державного резервного насіннєвого фонду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. № 977 (977-2003-п) , ст.ст. 32, 33, 42, 43, 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд, -

1. В позові відмовити.

рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.