Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" про стягнення 2 796,55 грн., з яких: 2 535,81 грн. основного боргу, 187,58 грн. пені, 73,16 грн. -3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань з оплати поставленого товару згідно договору поставки №471 від 23.08.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.10.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.10.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

29.10.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав відзив на позов, в якому проти позову заперечив та пояснив, що видаткова накладна №4874 від 03.10.2011 р. не відповідає вимогам чинного законодавства щодо оформлення первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а також не містить посилання на договір поставки №471 від 23.08.2011 р., тому не може бути належним доказом отримання відповідачем товару від позивача.

Розгляд справи неодноразово відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників позивача, неналежним виконанням сторонами вимог суду та необхідністю витребування нових доказів у справі.

У даному судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, оригінали яких оглянуті судом у судовому засіданні.

У судовому засіданні 24.12.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -

23.08.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" укладено договір поставки №471, умовами якого передбачено, що позивач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність відповідачу, а відповідач в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити оливи моторні, охолоджуючі рідини, акумулятори, автозапчастини та інші авто товари за ціною, яка визначається згідно видаткових накладних.

Відповідно до п. 2.1.2. договору позивач зобов'язаний передавати товар у власність відповідача згідно видаткових накладних на кожну партію товару.

Згідно п. 2.2.1. договору відповідач зобов'язаний прийняти товар від позивача за видатковою накладною, переглянути товар на предмет відповідності якості та кількості і поставити особистий підпис відповідальної особи за отриманий товар.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що відповідач зобов'язаний оплатити отриману конкретну партію товару протягом 7 календарних днів з дати оформлення видаткової накладної.

У п. 5.2. договору встановлено, що строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 5.1. договору та закінчується 31.12.2011 р. до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Як стверджує позивач, ним було поставлено відповідачеві товару на загальну суму 3 535,81 грн., що підтверджується видатковою накладною №4874 від 03.10.2011 р., а відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 1 000,00 грн., що, в свою чергу, підтверджується банківською випискою.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення ст. 526 Цивільного кодексу України неналежним чином виконав свої зобов'язання та не оплатив товар, зазначений у видатковій накладній, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 2 535,81 грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 73,16 грн. 3 % річних та 187,58 грн. пені.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір поставки №471 від 23.08.2011 р. є договором поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічні положення містяться і в ст. 265 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України (436-15) . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У підтвердження своїх вимог щодо поставки товару позивач надав суду видаткову накладну № 4874 від 03.10.2011 р., як доказ факту отримання товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі", з приводу чого суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Документами, які є підставою для оприбуткування товару, є накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення запису в облікові бухгалтерські реєстри.

Первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості, у відповідності до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» мають бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте видаткова накладна № 4874 від 03.10.2011 р. не містить місця її складання, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та не дає змоги ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Крім того, не зазначено належним чином зміст та обсяг господарської операції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2012 р. зобов'язано позивача надати суду всі первинні документи, що підтверджують виконання сторонами своїх зобов'язань за договором поставки №471 від 23.08.201р. за період з 23.08.11р. та станом на 21.11.12р.

Однак, позивачем не надано суду жодних інших первинних документів, окрім накладної № 4874 від 03.10.2011 р., які б підтверджували поставку та передачу товару відповідачеві.

При цьому, у матеріалах справи відсутня будь-яка довіреність, якою б уповноважено представників відповідача на отримання товару від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна".

Згідно п. 2 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р. (z0293-96) , сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Відповідно до п. 15 «Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 р. (z0293-96) відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей.

Проте всупереч вищезазначеним положенням позивачем не дотримано встановлених законодавством вимог.

Також необхідно зауважити, що відтиск печатки підприємства на видатковій накладній № 4874 від 03.10.2011 р. не уповноважує особу на отримання товару та не являється доказом наявності таких повноважень з огляду на наступне. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 року № 576 (576-92-п) «Про затвердження положення про дозвільну систему»(із подальшими змінами) було закріплено, що до предметів, матеріалів і речовин, підприємств, майстерень і лабораторій, на які поширюється дозвільна система, належать: штемпельно-граверні майстерні, печатки і штампи (п. 2 Положення) та в п.п. 2 п. 9 Положення було передбачено, що видача дозволів на виготовлення, придбання, зберігання, обліку, охорону, перевезення і використання предметів, матеріалів і речовин, відкриття підприємств, майстерень і лабораторій здійснюється: на штемпельно-граверні майстерні, печатки і штампи -у порядку, визначеному МВС.

На виконання названої постанови Кабінету Міністрів України було видано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999 року № 17 (z0264-99) «Про затвердження інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам і організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів».

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1216 (1216-2010-п) «Про внесення змін до Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 576 (576-92-п) (із подальшими змінами), виключено у пункті 2 та абзаці другому пункту 9 слова » штемпельно-граверні майстерні, печатки і штампи».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1216 (1216-2010-п) «Про внесення змін до Положення про дозвільну систему«, протоколу наради під головуванням Прем'єр-міністра України від 19.06.2010 року № 37002/0/1-10, а також з метою приведення нормативно-правових актів МВС, що регламентують діяльність дозвільної системи, у відповідність до законодавства України, 21 лютого 2011 року набрав чинності наказ Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2011 року №5 «Про визнання таким, що втратив чинність, наказу МВС від 11.01.99 N 17» (z0158-11) .

Таким чином, станом на 03.10.11р. не потрібно було жодного дозволу на виготовлення печатки, а тому така печатка могла бути виготовлена та знаходитися у особи, яка не мала повноважень на підписання накладних від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі".

Не приймається судом до уваги твердження позивача про часткову оплату відповідачем поставленого товару, оскільки з наданої копії банківської виписки по рахунку позивача вбачається, що оплата Товариством з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" в розмірі 1 000,00 грн. проводилась за моторне масло згідно рахунку №445 від 14.09.2011 р. й на іншу суму, в той час як позивач свої вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем умов договору поставки №471 від 23.08.2011 р. та несплатою за товар, поставлений 03.10.11р.

Крім того, позивач на вимогу суду в своїх письмових поясненнях зазначив, що на виконання умов договору ним було здійснено лише одну поставку в сумі 3535,81 грн.

Крім того, дослідивши банківську виписка по рахунку позивача від 26.08.2011 р., за якою здійснено проплату відповідачем, судом встановлено, що остання проводилась згідно рахунку №413 від 22.08.2011 р. та на суму 282,00 грн., що не підтверджує твердження позивача про часткову оплату відповідачем в сумі 1 000,00 грн. поставленого товару.

За таких обставин, суд не приймає як належні та допустимі докази на підтвердження поставки Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" товару за договором поставки №471 від 23.08.2011 р. Товариству з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" видаткову накладну № 4874 від 03.10.2011 р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Інших належних доказів поставки відповідачу товару 03.10.2011 р. зазначеного в накладній № 4874 від 03.10.2011 р. суду не надано.

Також необхідно зауважити, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" у своїх поясненнях заперечував факт отримання будь якого товару за видатковою накладною № 4874 від 03.10.2011 р. та взагалі її підписання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Пан-Таксі" 03.10.2011 р. товару, зазначеного в накладній № 4874 від 03.10.2011 р. за договором поставки №471 від 23.08.2011 р. на суму 3 535,81 грн., а відтак -вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна" про стягнення заборгованості у розмірі 2 535,81 грн. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Що ж до вимог позивача про стягнення пені та 3 % річних за прострочення оплати вартості товару суд також відмовляє у їх задоволенні з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 546 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тож, відповідальність у вигляді пені та 3 % річних наступає у разі прострочення виконання грошового зобов'язання, в той час як у даному випадку у відповідача не виникло грошового зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто Стандарт Україна", а відповідно -відсутнє й прострочення.

Підсумовуючи вищенаведене, суд відмовляє позивачу задоволенні позовних вимог із заявлених ним підстав в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового бору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

У задоволенні позову відмовити.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.