Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І. при секретарі -Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача -Шлєпаков О.Р. (директор),

Панова С.І. (довіреність б/н від 11.12.2012р.),

від відповідача -не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владівське подвір'я "

до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбуд"

про стягнення 408 996 грн.,

Підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Владівське подвір'я" (ТОВ "Агрофірма "Владівське подвір'я") звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Агрошляхбуд" (ТОВ "Агрошляхбуд") про стягнення 408 996 грн. - за поставлену продукцію (цементобетон) неналежної якості за договором № 21 від 01.08.2011р

Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що в серпні -вересні 2011року відповідачем поставлено позивачу цементобетон:

- В25-М350 у кількості 270,5 м? (за ціною 756грн. за м?),

- В15-М200 у кількості 65,8 м? (за ціною 638,40грн. за м?), -

всього на суму 246 504,72грн. (з урахуванням ПДВ), який було використано для забудови підлоги та зливних ям виробничого корпусу (колишнього корівника), розташованого за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 1.

На підтвердження якості поставленого цементобетону відповідачем надано технічні паспорти. Однак, позивачем встановлено, що цементобетон В25-М350, поставлений відповідачем у кількості 270,5 м? (на суму 204 498грн.), не відповідає якості, встановленій для даного класу та марки цементобетону, на підтвердження чого надано висновок Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 15.11.2011 року по встановленню фактичної міцності бетону в конструкціях монолітного напільного покриття (зливні ями) виробничого корпусу, розташованого на території свиноводчеського комплексу за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова №1.

Враховуючи, що п. 6.1 Договору сторони передбачили обов'язок продавця сплатити подвійну вартість товару, в разі поставки неякісного товару, позивач просить стягнути з відповідача 408 496 грн. (204 498грн. х 2).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.04.2012 р. порушено провадження по справі № 5017/1059/2012 за даним позовом, розгляд справи призначено на 04.05.2012р.

28.04.2012 р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого ТОВ "Агрошляхбуд" позовні вимоги не визнає, вважає їх незаконними та необґрунтованими, просить суд у задоволенні позовних вимог ТОВ "Агрофірма "Владівське подвір'я" відмовити, посилаючись на те, що відповідачем було поставлено позивачу згідно з накладними № 39 від 23.08.2011р., № 54 від 26.09.2011р., № 58 від 29.09.2011р. цементобетон належної якості, а саме: 270,5 м? цементобетону класу В-25 та 65,8 м? цементобетону класу В-15, на підтвердження чого надано відповідні технічні паспорти та висновок Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву Одеської державної Академії будівництва та архітектури щодо встановлення міцності бетонних зразків, згідно якого встановлено, що надані ТОВ "Агрошляхбуд" бетонні зразки, відібрані у період з 03.08.2011р. по 21.09.2011р., відповідають класу бетону В25 М35О. При цьому, відповідач звертає увагу суду на тот факт, що висновок Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 15.11.2011 року, на який посилається позивач, не може прийматися, як доказ поставки відповідачем цементобетону неналежної якості, оскільки об`єктом дослідження виступав бетон у конструкціях, та не було прийнято до уваги технологію укладання та належного догляду за бетоном, які, як відомо, впливають на якість бетону.

Ухвалою господарського суду від 04.05.2012р. розгляд справи відкладено на 18.05.2012р. -в зв'язку з неподанням сторонами витребуваних доказів та на задоволення письмового клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 18.05.2012р. представником позивача надано письмові заяви про:

- витребування судом у Державної автомобільної інспекції в Одеській області відомостей про транспортні засоби, що належать на праві власності ТОВ "Агрошляхбуд";

- витребування судом у Іванівського Бюро технічної інвентаризації відомостей щодо наявності нерухомого майна, що належать на праві власності ТОВ "Агрошляхбуд";

- витребування судом у відділу Держкомзему в Іванівському районі Одеській області відомостей щодо наявності земельних ділянок, що належать на праві власності ТОВ "Агрошляхбуд".

З огляду на те, що вимоги, викладені позивачем у заявах, не пов`язані з предметом спору по справі № 5017/1059/2012, судом відмовлено в задоволенні зазначених заяв.

В судовому засіданні 18.05.2012р. оголошено перерву до 23.05.2012р., - згідно ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 23.05.2012р. представником позивача надані додаткові письмові пояснення до позовної заяви, відповідно до яких позивач не погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позов, зазначаючи, що висновок Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву Одеської державної Академії будівництва та архітектури щодо встановлення міцності бетонних зразків, наданий ТОВ "Агрошляхбуд" на розгляд суду, не може прийматися до уваги, оскільки базується на дослідженні наданих відповідачем зразків бетону невідомого походження.

В судовому засіданні 23.05.2012р. оголошено перерву до 30.05.2012р.

30.05.2012 року в судовому засіданні представником позивача пояснено, що на даний час зливні ями будівлі колишнього корівника, який було збудовано з цементобетону, поставленого відповідачем в серпні-вересні 2011р. згідно договору № 21 від 01.08.2011р. та заявленого, як цементобетон В 25, - укріплено сумішшю "Пенетрон" внаслідок необхідності поліпшення неналежної якості цементобетону та прискорення часу здачі в експлуатацію будівлі виробничого корпусу (колишнього корівника).

Також представником позивача надано:

- довідку, підписану директором позивача Шлєпаковим О.Р., згідно якої вбачається, що у період: серпень-вересень 2011р. позивач отримував лише цементобетон, який поставлявся відповідачем за договором № 21 від 01.08.2011р., договори на поставку цементобетону з іншими контрагентами не укладалися;

- заяву про призначення судової будівельно-технічної експертизи щодо встановлення фактичного класу та марки бетону у конструкціях монолітного бетонного напільного покриття (зливні ями) виробничого корпусу, що знаходиться за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 1.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2012 року строк розгляду справи продовжено до 21.06.2012 року - згідно ст. 69 ГПК України -за письмовим клопотанням представників сторін.

В судовому засіданні 30.05.2012р. оголошено перерву до 06.06.2012 року. -для надання можливості відповідачу ознайомитись із зазначеною заявою, розгляд заяви позивача про призначення судової експертизи відкладено на 06.06.2012р.

В судовому засіданні 06.06.2012 року представником позивача заявлено усне клопотання про відмову від призначення та проведення судової будівельно-технічної експертизи. Представником відповідача проти зазначеного клопотання не заперечено.

06.06.2012р. в судовому засіданні оголошено перерву до 15.06.2012р. згідно ст. 77 ГПК України.

15.06.2012р. в судовому засіданні представником позивача вдруге надано письмову заяву про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Проведення експертизи позивач просив доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

В судовому засіданні 15.06.2012р. о 15:00 оголошено перерву до 16:30 цієї ж дати -для:

- розгляду клопотання про призначення судової експертизи;

-надання можливості відповідачу підготувати письмові пропозиції щодо рекомендованих установ, яким можливо доручити проведення експертизи, та перелік питань, необхідних для дослідження з метою проведення судової експертизи.

Після перерви, представником відповідача заперечено проти проведення судової експертизи, з огляду на те, що предметом даного спору є бетон - суміш, а не бетонні конструкції, які були виготовлені позивачем, про що надано відповідну заяву. В даній заяві представник відповідача зазначив, що, якщо суд все ж таки дійде висновку про необхідність призначення судової будівельно-технічної експертизи, доцільно було б проведення судової експертизи доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2012 року у справі №5017/1059/2012 призначено судову будівельно-технічну експертизу, розгляд справи зупинено до закінчення проведення експертизи та надання експертного висновку. Проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.08.2012 року провадження по справі поновлено в зв`язку з надходженням до господарського суду Одеської області листа Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз про неможливість проведення та надання висновку експертизи в зв'язку з відсутністю лабораторної бази по визначенню складу, міцності та інших параметрів будівельних матеріалів. Розгляд справи призначено на 13.08.2012 року.

В судовому засіданні 13.08.2012 року представником позивача на розгляд суду надано заяву, відповідно до якої він просив суд призначити судову будівельно-технічну експертизу та доручити її проведення Художньому інженеринговому центру "Експресс-Проект", експерту Найдьонову І.В.

Представники відповідача, присутні у судовому засіданні 13.08.2012р., заперечили проти проведення судової будівельно-технічної експертизи саме Художнім інженеринговим центром "Експресс-Проект", про що надали відповідну письмову заяву. Просили суд визначити експертну установу на власний розсуд.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2012р призначено судову будівельно-технічну експертизу, проведення судової будівельно-технічної експертизи доручено товариству з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз", провадження по справі № 5017/1059/2012 зупинено до закінчення проведення експертизи та повернення матеріалів справи до господарського суду Одеської області.

27.11.2012р. господарським судом отримано супровідний лист ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" (вх. № 35974/2012) з висновком судової будівельно-технічної експертизи № 33/2012 від 02.11.2012р. та справою № 5017/1059/2012.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.12.2012 р. поновлено провадження по справі № 5017/1059/2012, розгляд справи призначено на 17.12.2012 р.

17.12.2012р. в судовому засіданні - оголошено перерву до 20.12.2012р.

Представники позивача, присутні у судовому засіданні 20.12.2012р., позовну заяву підтримали, наполягали на задоволенні позову в повному обсязі.

Представники відповідача в судове засідання 20.12.2012р. не з'явились.

Згідно із приписами ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 20.12.2012р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення присутніх в судових засіданнях представників сторін, суд встановив наступне.

01.08.2011 року між підприємством у формі ТОВ "Агрофірма "Владівське подвір'я" (Покупцем) та ТОВ "Агрошляхбуд" (Продавцем) було укладено договір № 21, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язався продати товар, а позивач -прийняти та здійснити його оплату на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору - предметом постачання є цементобетон (Товар) В15-М200 та В25-М350.

П. 2.2 Договору встановлено, що поставка товару здійснюється транспортом продавця. Датою передачі товару вважається дата, вказана в накладній.

Згідно п. 3.1 Договору сторони узгодили, що якість товару, який поставляється, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (ТУ), діючим на території України для даного виду товару, що підтверджується паспортом якості.

П. 4.1 Договору визначено, що товар поставляється за ціною (включаючи транспортні витрати): 638,40грн. за м? цементобетону В15-М200 та 756грн. за м? цементобетону В25-М350.

Відповідно до розділу 5 Договору "Строк дії договору":

- договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р. (п. 5.1 Договору);

- в разі невиконання сторонами своїх зобов`язань, термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами умов даного Договору (п. 5.2 Договору).

В разі поставки неякісного товару, продавець зобов`язується сплатити Покупцю подвійну вартість товару, а також компенсувати покупцю вартість робіт, які виникли при усуненні наслідків використання неякісного товару (п.6.1. Договору)

В серпні -вересні 2011р. відповідач поставив позивачу цементобетон В25-М350 у загальній кількості 270,5 м?, В15-М200 - у загальній кількості 65,8 м?, що підтверджується накладними № 39 від 23.08.2011р., № 54 від 26.09.2011р. та № 58 від 29.09.2011р.

На підтвердження якості поставленого цементобетону відповідачем надано позивачу технічні паспорти на бетон.

Зазначений бетон було використано позивачем для забудови підлоги та зливних ям виробничого корпусу (колишнього корівника), розташованого за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 1.

Як зазначає позивач, в процесі використання бетону: у напільному покритті (зливних ямах) було використано цементобетон, який згідно договору мав відповідати класу та марці В25 М350, а у підлозі -В 15 М200. Претензій щодо якості поставленого цементобетону класу та марки В 15 М200, який було використано для бетонування підлоги виробничого корпусу, позивачем не заявлено.

В жовтні 2011р. позивачем було замовлено проведення дослідження фактичної міцності бетону у зливних ямах. Згідно матеріалів досліджень, здійснених Одеським відділенням науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України (висновок від 15.11.2011р.), середнє значення міцності бетону в конструкціях монолітних бетонних напільних покрить (зливних ям), розташованих за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 1, встановлює 238 кгс/см2, що може бути віднесено до класу В15 марки М200.

Наведене стало підставою для звернення 16.11.2011р. позивача до відповідача з претензією, в якій, зазначаючи про поставку відповідачем 270,5 м3 неякісного цементобетону В25 М350 згідно договору № 21 від 01.08.2011р. в серпні-вересні 2011р. на загальну суму 204 498грн., позивач просив відповідача сплатити передбачену п. 6.1 Договору подвійну вартість поставленого неякісного товару, а саме: 408 996грн.

При цьому, в зв`язку з необхідністю вводу в експлуатацію будівлі, яку було збудовано з цементобетону, поставленого відповідачем, розташовану за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова, 1, - бетонні зливні ями виробничого корпусу (колишнього корівника) було укріплено позивачем за допомогою сумішші "Пенетрон".

Відповідач на претензію позивача, направлену йому 16.11.2011р., ніяким чином не відреагував, що і стало підставою для звернення ТОВ "Агрофірма "Владівське подвір'я" до господарського суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України (254к/96-ВР) та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою -посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Як свідчать матеріали справи, позивач просить стягнути з відповідача подвійну вартість поставленому йому неякісного цеметобетону.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ч.2 ст. 20 ГК України встановлює, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Згідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 673 ЦК продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Якщо законом встановлено вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.

Згідно до ст. 675 ЦК товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 679 ЦК України продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару, продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх осіб, випадку або непереборної сили. Таким чином, за недоліки, що виникли до передання товару покупцю відповідає продавець, а за недоліки, що виникли після передання товару покупцю, відповідає покупець.

Приймання продукції за якістю здійснюється на підставі Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. П-7 (v0007400-66) (далі Інструкція)

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, які не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці та виявлені лише в процесі переробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання та зберігання продукції.

П.9 Інструкції встановлено, що акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений на протязі 5 днів після виявлення недоліків, але не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, який виявив приховані недоліки, або інші строки не встановлені обов'язковими для сторін правилами. Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені тільки в процесі її оброблення, що здійснюється послідовно двома або декількома підприємствами, акт про приховані недоліки повинен бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, яке виявило недоліки.

Відповідно до п. 16 Інструкції при виявлені невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари або пакування вимогам стандартів, технічним умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, вказаним у маркуванні та у супровідних документах, засвідчуючих якість продукції (п. 14 Інструкції), одержувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішування з іншою однорідною продукцією.

Одержувач також зобов'язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено у Загальних або Окремих умовах поставки, інших обов'язкових правилах або договорі.

При поставці в одному населеному пункті, виклик представника виробника (відправника) та його явка для участі в перевірці якості та комплектності продукції та складання акту є обов'язковими.

П. 20 Інструкції передбачено, що при нез`явленні представника виробника (відправника) за викликом одержувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов'язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів -експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. При відсутності відповідної інспекції по якості, або бюро товарних експертиз в місці знаходження одержувача (покупця), при відмові останніх виділити представника або нез'явлення його за викликом одержувача (покупця) перевірка здійснюється: за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), виділеного керівником або його заступником, або за участі компетентного представника громадськості підприємства -одержувача, призначеного керівником підприємства з кола осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або одностороннє підприємством -одержувачем, якщо виробник (відправник) дав згоду на приймання продукції в односторонньому порядку.

П. 29 Інструкції встановлено, що за результатами приймання продукції за якістю та комплектністю за участю представників, вказаних у п. 19 та п.20 Інструкції, складається акт про фактичну якість та комплектність отриманої продукції. Акт повинен бути складений в день закінчення приймання продукції за якістю та комплектністю. В цьому акті повинно бути вказано: найменування та адреса одержувача продукції; номер та дата акту, місце приймання продукції, час початку та закінчення приймання продукції; у випадках, коли приймання продукції за участю представників, вказаних в п. 19 та п.20 Інструкції, здійснено з порушенням встановлених строків приймання, в акті повинні бути вказані причини затримання приймання, час їх виникнення та усунення; прізвище, ім'я та по батькові людей, які приймали участь в прийманні продукції за якістю та в складанні акту, місце їх роботи, посада, дата та номер документу про повноваження представника на участь у перевірці продукції за якістю та комплектністю, а також зазначення того, що ці особи ознайомлені з правилами приймання продукції за якістю; найменування та адреса виробника (відправника) та постачальника; дата та номер телефонограми або телеграми про виклик представника виробника (відправника) або відмітка про те, що виклик виробника (відправника) Загальними або Окремими умовами поставки, іншими обов'язковими правилами або договором не передбачені; номер та дата договору на поставку продукції, рахунку - фактури товаротранспортної накладної (коносаменту) та документу, що посвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію (причал, порт) призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час розкриття вагону, контейнеру, автофургону та інших опломбованих транспортних засобів, дата доставки продукції на склад одержувача; номер та дата комерційного акту (акту, виданого органом автомобільного транспорту), якщо такий акт був складений при отриманні продукції від органу транспорту; умови зберігання продукції на складі одержувача до складання акту; стан тари та пакування в момент огляду продукції, стан зовнішнього маркування тари та інші дані, на підставі яких можливо зробити висновок про те, в якій упаковці надана продукція -виробника або відправника, дата розкриття тари або пакування. Недоліки маркування, тари або пакування, а також кількості продукції, до якого відноситься кожен з встановлених недоліків; при вибірковій перевірці продукції - порядок відбору продукції для вибіркової перевірки із зазначенням підстави вибіркової перевірки (стандарт, технічні умови, Загальні або Окремі умови поставки, інші обов'язкові правила або договір); за чиїми пломбами (відправника або органу транспорту) відвантажена або отримана продукція, справність пломб, відтиски на них; транспортне або відправницьке маркування місць (за документами та фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих місцях; кількість (вага), повне найменування та перелік пред'явленої до огляду та фактично перевіреної продукції з виділенням забракованої продукції, яка має бути виправлена у виробника або на місці, в тому числі, шляхом заміни окремих деталей, а також продукції, сорт якої не відповідає сорту, вказаному в документі, що посвідчує її якість. Докладний опис виявлених недоліків та їх характер; підстави, за якими продукція переводиться у нижчий сорт з посиланням на стандарти, технічні умови, інші обов'язкові правила; кількість некомплектної продукції та перелік частин, яких бракує, вузлів та запчастин, та їх вартості; номера стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснено перевірку продукції; номер браковщика підприємства - виробника продукції, якщо на продукції такий номер вказаний; чи здійснено відбір зразків (проб) та куди вони відправлені; інші дані, які, за думкою осіб, які приймали участь в прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження неналежної якості або некомплектності продукції; висновок стосовно характеру виявлених дефектів в продукції та причин їх виникнення.

Акт повинен бути підписаний всіма особами, які приймали участь в перевірці якості та комплектності продукції. Особа, яка не згодна зі змістом акту, повинна підписати його та викласти свою позицію. В акті перед підписом осіб, яки приймали участь в прийманні продукції, повинно бути вказано, що ці особи попереджені про те, що несуть відповідальність за підписання акту, що містить відомості, які не відповідають дійсності. Якщо між виробником (відправником) та одержувачем виникнуть розбіжності згідно характеру виявлених дефектів, та причин їх виникнення, то для встановлення якості продукції одержувач повинен запросити експерта бюро товарних експертиз, представника відповідної інспекції по якості або іншої компетентної організації. (п.30 Інструкції)

До акту, складеному в порядку, передбаченому п. 29 Інструкції, повинні бути додані: документи виробника (відправника), що посвідчують якість та комплектність продукції; пакувальні ярлики з тарних місць, в яких встановлено неналежну якість та некомплектність продукції; транспортні документи (накладні, коносамент); документ, що посвідчує повноваження представника, виділеного для участі у прийманні; акт, складений згідно з п.16 Інструкції; акт відбору зразків (проб) та висновок за результатами аналізу (випробувань) відібраних зразків (проб); інші документи, які можуть свідчити про причини пошкодження (погіршення) якості продукції або некомплектності (комерційні акти, для швидкопсувних вантажів відомостей про температурний режим, а також відомості подачі та прибирання вагонів).

З огляду на приведені норми, суд робить висновок, що позивачем не додержано порядку, встановленого Інструкцією щодо прийняття продукції за якістю, та не складено акт про недоліки отриманого цементобетону.

Поряд з тим, звертаючись з позовом, позивач посилається на те, що недоліком отриманого ним товару є невідповідність класу та міцності цементобетону, заявленим у договорі та паспортах класу та міцності - В25 М350. На підтвердження своїх вимог позивачем надано висновок Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 15.11.2011 року по встановленню фактичної міцності бетону в конструкціях монолітного напільного покриття (зливні ями) виробничого корпусу, розташованого на території свиноводчеського комплексу за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова №1.

Втім, судом не приймається до уваги зазначений висновок Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 15.11.2011р., оскільки дослідження міцності бетону було зроблено вже у конструкціях монолітного напільного покриття, а не самого бетону, отриманого за договором № 21 від 01.08.2011р. в серпні-вересні 2011р., та за відсутності акту про недоліки товару, складеного відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 р. П-7.

Поряд з тим, судом не приймається до уваги і наданий відповідачем висновок Центру науково-технічної творчості молоді по архітектурі та будівництву Одеської державної Академії будівництва та архітектури щодо встановлення міцності бетонних зразків, оскільки він не свідчить про передачу на дослідження саме цементобетону, який поставлявся позивачу в серпні - вересні 2011 року за договором № 21 від 01.08.2011 року.

При цьому, суд критично відноситься і до висновку експертизи ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" №33/2012 від 02.11.2012р., оскільки експертний висновок про невідповідність якості бетону, поставленого за договором № 21 від 01.08.2011р., заявленій якості -В25 М350, будується на висновку Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 29.10.2012р., спеціалісти якого були самостійно залучені ТОВ "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" для надання експертного висновку стосовно фактичної міцності бетону. В той же час, у висновку Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 29.10.2012р. використано висновок Одеського відділення науково-виробничого центру "Екострой" Інженерної академії України від 15.11.2011 року по встановленню фактичної міцності бетону в конструкціях монолітного напільного покриття (зливні ями) виробничого корпусу, розташованого на території свиноводчеського комплексу за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Причепівка, вул. Чкалова №1.

Відповідно до ч. 5 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов`язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст.43 цього Кодексу.

Ст. 43 ГПК України встановлює, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, первісний стан цементобетону на даний час визначити неможливо, так як зливні ями виробничого корпусу (колишнього корівника) оброблено сумішшю "Пенетрон", яка має властивості зміцнювати бетон та поліпшувати його якість.

Під час прийняття рішення суд вирішує окрім питання, чи мали місце обставини якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами це підтверджується, зокрема, і наявність фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, та доказів на їх підтвердження.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, з урахуванням наявних в матеріалах справах доказів, суд доходить до висновку, що в процесі розгляду справи позивачем не було доведено належним чином своєї правової позиції та не було надано документальних доказів у відповідності до ст.ст. 4-3, 22, 32- 34, 112 ГПК України, які б підтвердили вимоги позивача у будь - якій частині.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог підприємства у формі ТОВ "Агрофірма "Владівське подвір'я" слід відмовити в повному обсязі, в зв`язку з чим підстави для покладення на відповідача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82- 85 ГПК України, суд

У задоволені позову - відмовити.

рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст складено та підписано 25.12.2012 р.