ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 квітня 2007 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Кривенка В.В.,
суддів:
Гусака М.Б., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В.,
Самсіна I.Л., Терлецького О.О., Тітова Ю.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими
обставинами справу за позовом Відкритого акціонерного товариства
"Київрибгосп" до Державної податкової інспекції у Голосіївському
районі м. Києва про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень, за скаргою Державної податкової інспекції у
Голосіївському районі м. Києва,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2004 року Відкрите акціонерне товариство
"Київрибгосп" звернулося з позовом до Державної податкової
інспекції у Голосіївському районі м. Києва посилаючись на
неправильне застосування податковим органом положень Законів
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та
"Про плату на землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
просило визнати недійсними
повідомлення-рішення відповідача від 2 листопада 2004 року №
0024421504/0, №0024451504/0, №0024431504/0, № 0024411504/0,
прийняті за результатами перевірки дотримання позивачем вимог
податкового законодавства в частині своєчасної сплати узгоджених
податкових зобов'язань зі сплати земельного податку.
За затримку позивачем на 247 календарних днів граничного
строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по
земельному податку в розмірі 27 087 грн. 36 коп. до нього
рішенням-повідомленням № 004411504/0 застосовано штраф у розмірі
13 543 грн. 68 коп.
За затримку на 84 календарних дні граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання з земельного податку у
розмірі 6 640 грн. повідомленням-рішенням № 004421504/0 до
позивача застосовано штраф у розмірі 1 328 грн.
Повідомленням-рішенням № 00244515/0 за затримку на 25, 90,
182 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 48 650
грн. 03 коп., 15 526 грн. та 72 461 грн. 86 коп. до позивача
застосовано штрафні санкції у розмірі відповідно, 4 865 грн., 2
505 грн. 21 коп. та 36 213 грн. 93 коп., а всього 43 601 грн. 14
коп.
За затримку на 63 календарних дні граничного строку сплати
узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку в
розмірі 28 156 грн. 65 коп. повідомленням-рішенням № 004431504/0
до позивача застосовано штраф у розмірі 5 631 грн. 33 коп.
Повідомленням-рішенням № 0054441504/0 за затримку на 27
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання по земельному податку в розмірі 38 930
грн. 02 коп. до позивача застосовано штраф у розмірі 3 893 грн. 02
коп.
Спірні повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі
акту перевірки від 27 жовтня 2004 року № 1279-15/509, яким
виявлено порушення позивачем строків сплати земельного податку та
наведені відомості про розміри несвоєчасно сплаченого земельного
податку і кількість днів затримки сплати. Затримка позивачем
платежів з оплати земельного податку позивачем не заперечується.
Рішенням господарського суду м. Києва від 21 лютого 2005
року, залишеним без зміни постановою Київського апеляційного
господарського суду від 15 червня 2005 року та ухвалою Вищого
адміністративного суду України від 17 травня 2006 року позов
задоволено, спірні податкові повідомлення-рішення визнано
недійсними.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з думкою якого
погодилися апеляційний та касаційний суди, виходив з того, що
відповідальність за прострочення визначених строків сплати податку
на землю встановлюється Законом України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
, який є спеціальною нормою зі сплати земельного
податку у податковому законодавстві, а Закон України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є загальним по
відношенню до нього з цього питання, тому, оскільки спеціальна
норма не передбачає такий вид адміністративного стягнення як
штраф, а встановлює відповідальність у вигляді сплати пені, то
інші види стягнення, крім пені, не можуть застосовуватися.
У скарзі про перегляд рішень, ухвалених у справі за
винятковими обставинами Державна податкова інспекція у
Голосіївському районі м. Києва зазначає, що касаційний суд, при
вирішенні його справи, інакше застосував положення Законів України
"Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
як у справі за позовом військового
прокурора Львівського гарнізону в інтересах держави в особі
Державного підприємства Міністерства оборони України
"Західвійськбуд" до Державної податкової інспекції у Залізничному
районі м. Львова про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення внаслідок чого рішення у справі неправильні
та позов задоволено безпідставно.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи,
колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України вважає, що касаційний суд, ухвалюючи
рішення у наведених у скарзі справах неоднаково застосував
положення Законів України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, по різному
визначивши їх пріоритетність між собою.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні
судом касаційної інстанції положень Законів України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
колегія суддів Судової палати в адміністративних
справах Верховного Суду України виходить з наступного.
Спірні штрафні санкції було застосовано відповідно до
підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок
погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
за порушення термінів
спати узгодженого податкового зобов'язання зі сплати земельного
податку.
З преамбули Закону України "Про плату за землю" від 3 липня
1992 року ( 2535-12 ) (2535-12)
№ 2525-ХII, у редакції чинній на час
виникнення спірних правовідносин, цим Законом визначаються розміри
та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також
напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю,
відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення
і справляння земельного податку.
Статтю 25 Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
за
прострочення встановлених строків сплати податку справляється пеня
у розмірах, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про плату
за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
за порушення норм цього Закону платники
податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом
України ( 2768-14 ) (2768-14)
та законами України.
Преамбулою Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" від 21 грудня 2000 року № 2181-III ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон
є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює
порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне
пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне
соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів
стягнення.
Враховуючи межі застосування Закону України "Про плату за
землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
та за принципом превалювання спеціальної норми
над загальною, положення Закону України "Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальною нормою у галузі
податкового законодавства, а Закон України "Про плату за землю"
( 2535-12 ) (2535-12)
є загальною з цих питань.
Загальні норми можуть бути застосовані лише щодо питань
неврегульованих спеціальною нормою права.
З огляду на наведене висновки судів у цій справі щодо
превалювання Закону України "Про плату за землю" ( 2535-12 ) (2535-12)
над
положеннями Закону України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо накладення штрафу за порушення строків
розрахунків з земельного податку є помилковим.
Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
Верховний Суд України задовольняє
скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судами
касаційної інстанції однієї й тієї самої норми. Враховуючи повне
та всебічне з'ясування обставин у цій справі, колегія вважає за
можливе прийняти нове рішення про відмову у позові.
Спеціальними нормами податкового законодавства, якими
запроваджено певні види податкових зобов'язань встановлюються
ключові питання з його застосування, тому загальні норми
податкового законодавства застосовуються виключно щодо тих питань
та обставин які не врегульовано спеціальною нормою.
Керуючись статтями 242, 243 Кодексу адміністративного
судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі
м. Києва задовольнити.
Рішення господарського суду м. Києва від 21 лютого 2005 року,
постанову Київського апеляційного господарського суду від 15
червня 2005 року та ухвал Вищого адміністративного суду України
від 17 травня 2006 року скасувати.
У задоволенні позову відмовити.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім
випадку, встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Головуючий
В.В. Кривенко
Судді:
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
I.Л. Самсін
О.О.Терлецький
Ю.Г.Тітов