За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 352 822 367,12 грн.

Головуюча суддя Літвінова М.Є.

Суддя Борисенко І.І.

Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Чеботарьова І.Г. -предст. за довір.;

від відповідача: Яговенко І.О. -предст. за довір.

рішення прийняте 19.12.2012, у зв»язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 17.12.2012 по 19.12.2012.

У судовому засіданні 19.12.2012, на підставі ч.2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»про стягнення 352 822 367,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.07.2012 порушено провадження у справі №5011-35/8899-2012, розгляд справи призначений на 20.08.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.08.2012, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладений на 10.09.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.09.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 22.10.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 призначений колегіальний розгляд справи.

Розпорядженням Заступника Голови господарського суду міста Києва від 17.09.2012, призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/8899-2012 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.09.2012 прийнято до провадження колегією суддів справу №5011-35/8899-2012 до свого провадження, розгляд справи призначений на 22.10.2012.

У судовому засіданні 22.10.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 12.11.2012, та в судовому засіданні 12.11.2012 оголошено перерву до 19.11.2012.

Розпорядженням заступника Голови господарського суду міста Києва від 19.11.2012 призначено колегіальний розгляд справи №5011-35/8899-2012 у наступному складі суддів: головуюча суддя Літвінова М.Є., судді Борисенко І.І., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.11.2012 прийнято справу до провадження колегією суду, розгляд справи призначено на 17.12.2012.

В судовому засіданні 17.12.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 19.12.2012.

В судовому засіданні 19.12.2012 представник відповідача подав суду документи на підтвердження відсутності основної заборгованості, яка визначена позивачем до стягнення та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% та інфляційних втрат.

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги, та зазначила про наявність у відповідача основної заборгованості в розмірі 286 003,94 грн., просила суд також стягнути заявлені до стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних.

В судовому засіданні 19.12.2012, на підставі ч.2 ст. 85 ГПК України, з виходом в нарадчу кімнату оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

30.09.2011 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (покупець) було укладено договір №14/2277/11 на купівлю-продаж природного газу для ТЕЦ-6 ПАТ "Київенерго" (надалі по тексту - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", далі - газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати газ на умовах цього Договору.

Газ, що продається за цим Договором використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії на потреби населення та релігійних організацій (пункт 1.2. Договору).

Згідно з пунктом 2.1. Договору продавець передає покупцеві для теплових мереж Київенерго з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року газ в обсязі до 364 944 тис. куб. м., у тому числі по місяцях кварталів.

У відповідності до пункту 3.1. Договору продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання - передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Приймання - передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання - передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (пункт 3.3. Договору).

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплогенеруючих підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Відповідно до пункту 5.2. Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309.20 грн.

Згідно з пунктом 6.1. Договору оплата здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів поставки природного газу за 5 (п'ять) днів до початку здійснення поставки. Решта 70 (сімдесят) відсотків вартості планових обсягів поставки природного газу сплачується покупцем протягом місяця поставки газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 - го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу природний газ на суму 331 702 635,33 грн., що підтверджується актами-приймання передачі природного газу (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків в частині оплати за поставлений позивачем природний газ, у зв'язку з чим, у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що станом на день подання позову становила 331 702 635,33 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що заборгованість за Договором, стягнення якої є предметом спору у даній справі, виникла у зв'язку з різницею в тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких з державного бюджету повинні бути перераховані субвенції відповідно до статті 20 закону України "Про теплопостачання".

Таким чином, відповідач стверджує, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулось не з вини Публічного акціонерного товариства "Київенерго", оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюється відповідно до особливого алгоритму розрахунків і регулюється державою.

Окрім того, в обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на договори №9/517 та № 6/517 від 27.06.2012 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 (517-2012-п) , які укладені між головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головним управлінням енергетики, енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Вищезазначеними договорами визначено порядок погашення заборгованості Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за спожитий газ за договором №14/2277/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року на загальну суму 290 480 305,29 грн., яка виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування.

Також, відповідач, посилаючись на статтю 233 Господарського кодексу України та статтю 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій, з огляду на те, що у даному випадку відсутній факт користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачу коштів та відсутній факт прострочення боржника з його вини.

У судовому засіданні 19.12.2012 року представник відповідача надав суду докази погашення Публічним акціонерним товариством "Київенерго" основної заборгованості за договором №14/2277/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року у повному обсязі, а саме, належним чином засвідчені копії наступних документів:

- виписка з рахунку ГУ держказначейства України від 31.07.2012 року;

- виписка з рахунку ГУ держказначейства України від 14.08.2012 року;

- виписка з рахунку ГУ держказначейства України від 30.11.2012 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що провадження у справі в частині стягнення основного боргу підлягає припиненню, а інші позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2). Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань (частина 7).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами у даній справі, внаслідок прострочення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем природний газ, у зв'язку з чим, у останнього утворилась заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що станом на день подання позову становила 331 702 635,33 грн.

Судом встановлено, що в процесі розгляду даної справи Публічне акціонерне товариство "Київенерго" сплатило суму основної заборгованості за договором №14/2277/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року у повному обсязі, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у таких випадку,коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Оскільки, зобов'язання відповідача перед позивачем в частині оплати основної суми боргу за поставлений природний газ припинились, то предмет спору в цій частині заявлених позовних вимог між сторонами у справі відсутній, а отже, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Відповідно до частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Таким чином, суд припиняє провадження у справі №5011-35/8899-2012 в частині стягнення суми основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16 260 555,47 грн. пені, 1 532 966,28 грн. інфляційних втрат, 3 326 210,04 грн. 3% річних річних.

Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений статтею 231 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України встановлюється загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора. Проте, частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (частина 2 статті 233 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

У даному випадку позивачем не доведений суду факт наявності збитків у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Договору.

Окрім того, суд приймає до уваги специфіку здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб»єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі та доводи відповідача про те, що заборгованість Публічного акціонерного товариства "Київенерго" перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за договором №14/2277/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування, оскільки, вищенаведене підтверджується Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 (517-2012-п) "Про затвердження Порядку та умов надання у 2012 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувались та/або погоджувались органами державної влади чи місцевого самоврядування" та фактом укладення договорів №9/517 та 6/517 від 27.06.2012 року про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 року №517 (517-2012-п) , які укладені між головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), головним управлінням енергетики. енергоефективності та енергозбереження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Публічним акціонерним товариством "Київенерго" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).

Разом з тим, судом встановлено, що станом на 30.11.2012 року Публічне акціонерне товариство "Київенерго" сплатило суму основної заборгованості за договором №14/2277/11 купівлі - продажу природного газу від 30.09.2011 року у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи до уваги викладене, суд в силу положень статті 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16 260 555,47 грн. пені, 1 532 966,28 грн. інфляційних втрат, 3 326 210,04 грн. 3% річних річних задоволенню не підлягають.

Витрати з судового збору покладаються на сторони, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 43, 49, 77, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

1. Провадження у справі №5011-35/8899-2012 в частині стягнення 331 702 635,33 грн. основного боргу - припинити.

2. В іншій частині позову відмовити.

3. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата виготовлення

повного тексту рішення 24.12.2012