На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." про стягнення 256 027,76 грн., а саме: 240 896,88 грн. - основного боргу, 12 243,51 грн. - неустойки, 1 054,09 грн. -інфляційних, 1 833,28 грн. - 3% річних, що виникла у зв»язку з порушенням умов Договору фінансового лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, та що зумовило нарахування останнім пені, інфляційних та 3% річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 30.07.2010 порушено провадження у справі №35/411, розгляд справи було призначено на 01.09.2010.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.09.2010, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 15.09.2010.

У судових засіданнях 15.09.2010 та 24.09.2010, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувались перерви.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.10.2010 призначено судово-економічну експертизу у справі №35/411, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі зупинено відповідно до п.1 ч.2 ст. 79 ГПК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.07.2011 поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на 01.08.2011.

В судовому засіданні 01.08.2011, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 08.08.2011.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.08.2011, на підставі ч.1 ст. 79 ГПК України, зупинено провадження у справі №35/411 до вирішення пов»язаної із нею справи №48/289 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу №1182/02/2008 від 13.02.2008, яка розглядалась господарським судом міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.03.2012 поновлено провадження у справі №35/411, розгляд справи призначено на 28.03.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.04.2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2012 судом призначена повторна судово-бухгалтерська експертиза, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження у справі №35/411 зупинено до проведення судово-бухгалтерської експертизи та повернення справи до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 поновлено провадження у справі №35/411, розгляд справи призначено на 21.11.2012.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду міста Києва від 24.10.2012 призначено колегіальний розгляд справи №35/411 у наступному складі суду: головуюча суддя Літвінова М.Є., суддя Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.2012 призначено справу до розгляду на 21.11.2012.

В судовому засіданні 21.11.2012, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 17.12.2012.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва,-

13.02.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." Товариством з обмеженою відповідальністю (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №1182/02/2008 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору лізингодавець зобов'язується придбати в свою власність транспортний засіб (далі -майно) у відповідності з встановленою лізингоодержувачем специфікацією продавця та передати його без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу в тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач зобов'язується прийняти його на умовах даного Договору.

Відповідно до того ж пункту Договору предметом лізингу є трьохвісний сідловий самохвальний напівпричіп ШМІТЦ Каргобул тип SKI 24 S-8.2 (три одиниці), 2008 року випуску.

В пункті 7.1 Договору сторони домовились, що валютою договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума, виражена в гривнях України та дорівнює одному Євро по курсу згідно до п. 7.1.1 Договору.

Згідно п. 7.1.1 Договору для цілей даного договору вводяться поняття: "Курс 1" курс, встановлений НБУ для одного долара на 13.05.2008. "Курс 2" курс, встановлений НБУ для одного долара на дату, встановлену для проведення чергового лізингового платежу згідно графіку внесення платежів (Додаток № 1) до даного Договору.

Вартість майна, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 165 000,00 "у.е", в тому числі ПДВ в розмірі 20% - 27 500,00 "у.е", виражена в гривнях України. Вартість майна (враховуючи ПДВ), що передається лізингодавцем лізингоодержувачу, в гривнях складає суму авансу, внесеного у відповідності з п. 7.4 Договору, загальну суму платежів в погашення вартості майна, вказану в графі 4 графіка внесення платежів по курсу 1 та викупну вартість, вказану в додатку № 1 до Договору по курсу 1 (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 7.3 Договору загальна сума лізингових платежів, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем лізингодавцю, складає: 207 211,83 "у.е", враховуючи ПДВ в розмірі 20% від суми, що відноситься в погашення вартості майна 27 000,00 "у.е".

Згідно п. 3.1 Договору передача лізингодавцем майна, а також необхідного приладдя та документів, що є невід'ємною частиною майна, та прийняття його лізингоодержувачем на правах володіння та користування здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання майна. Приймання майна лізингоодержувачем повинне бути здійснене протягом п'яти робочих днів після отримання повідомлення лізингодавця про готовність майна до передачі, про що лізингодавець повідомляє лізиногоодержувача шляхом направлення відповідного повідомлення.

Сторонами одночасно з підписанням Договору було погоджено та підписано графік внесення лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору), до якого додатковою угодою №1182/02/2008/R від 30.07.2009 внесено зміни і графік викладено в новій редакції.

30.05.2008 на підставі видаткової накладної №РН-0000170 лізингодавець передав, а лізингоодержувач в особі Розпорня О.П., що діяв на підставі довіреності НБВ №614422 від 28.05.2008 прийняв предмет лізингу: напівпричіп ШМІТЦ Каргобул тип SKI 24 S-8.2 у кількості три одиниці.

Позивач вказує, що за період з 14.05.2010 по 13.11.2010 за відповідачем утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів у розмірі 240 896,88 грн.

Спір у даній справі виник у зв'язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов'язань за Договором.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір №1182/02/2008 від 13.02.2008 є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України (435-15) , ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг" (723/97-ВР) .

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та передачі майна у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з п. 6.8 Договору лізингоодержувач зобов'язаний вносити всі грошові суми в рахунок оплати лізингових платежів в об'ємі та в строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлення або отримання рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного користування майном, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку лізингу або до моменту дострокового припинення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіку внесення лізингових платежів (в редакції Додаткової угоди від 30.07.09.) та з урахуванням вимог п.7.8 Договору відповідач у період з 14.05.2010 по 13.11.2010 зобов'язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 240 896,88 грн.

Під час розгляду справи, на підставі ст. 41 Господарського процесуального кодексу України судом було призначено судово-бухгалтерські експертизи з вимогою визначення заборгованості за спірний період, яка виникла у відповідача, в тому числі визначити вірність нарахування неустойки, інфляційних та 3% річних.

Висновком №6068/12-44 судово-економічної експертизи КНДІСЕ, складеним 10.10.2012, підтверджено наявність у відповідача заборгованості в розмірі 196 594,64 грн., враховуючи часткову оплату відповідачем 16.12.2010 року суми боргу в розмірі 46 003,65 грн., яка віднесена в рахунок погашення заборгованості за 25-30 періоди, згідно графіку внесення платежів.

Даним висновком також визначена сума неустойки, яка складає 12 372,66 грн., втрат від інфляції в розмірі 1 544,31 грн. та 3% річних в розмірі 1 853,12 грн.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів за 25-30 періоди у розмірі 196 594,64 грн. на підставі Договору.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті лізингових платежів за період з 14.05.2010 по 13.11.2010 з урахуванням часткової оплати становить 196 594,64 грн., яка відповідачем не погашена станом на час прийняття судового рішення.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в частині 196 594,64 грн. заборгованості.

В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 9.5 Договору просить суд стягнути з відповідача на свою користь 12 243,51 грн. -неустойки.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.5 Договору сторони передбачили, що у разі якщо лізингоодержувач у встановлені Договором строки не здійснює оплати встановлених договором платежів, то лізингодавець має право вимагати оплати неустойки в розмірі 0,25% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу в перші п'ять днів прострочки та 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, починаючи з шостого дня прострочки, а лізингоодержувач зобов'язаний її сплатити.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 12 372,66 грн. -пені.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача інфляційне збільшення в розмірі 1 054,09 грн. та 1 833,28 грн. -3% річних.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Судом встановлено, що з відповідача підлягає стягнення інфляційне збільшення в розмірі 1 054,09 грн. та 1 833,28 грн. -3% річних.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 «Про судове рішення» (v0006600-12) рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідачем не було надано належних та допустимих доказів в спростування вимог, заявлених позивачем.

Відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи той факт, що часткове погашення суми основного боргу було здійснено після подачі позову до суду, приймаючи до уваги, що суду не були надані докази, що підтверджують оплату судових експертиз, які призначались в процесі розгляду справи з боку відповідача, судові витрати, в т.ч. за проведення судових експертиз, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Т.М.М." (03146, м. Київ, вул. Чаадаєва, 2-Б; ідентифікаційний код 14073675) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (03150, м. Київ, вул. Дмитрова, 5 корпус 2; ідентифікаційний код 33104543) заборгованість у розмірі 196 594,64 грн. (сто дев»яносто шість тисяч п»ятсот дев»яносто чотири гривні 64 коп.) -основного боргу, пеню у розмірі 12 372,66 грн. (дванадцять тисяч триста сімдесят дві гривні 66 коп.); втрат від інфляції в розмірі 1 544,31 грн. (одну тисячу п»ятсот сорок чотири гривні 31 коп.); 3% річних у розмірі 1 853,12 грн. (одну тисячу вісімсот п»ятдесят три гривні 12 коп.); 20 937,12 грн. (двадцять тисяч дев»ятсот тридцять сім гривень 12 коп.) -вартість витрат за проведення судових експертиз; 2 560,28 грн. (дві тисячі п»ятсот шістдесят гривень 28 коп.) -державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 46 003,65 грн. основного боргу припинити провадження у справі на підставі п.1.1 ст. 80 ГПК України.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.