Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) до початку розгляду справи не заявлено вимоги про фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Обставини справи: 09.10.2012 (дата поштового штемпеля на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(далі -ТОВ «УніКредит Лізинг», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»(далі -ТОВ «Автотрейд», відповідача у справі) з вимогами стягнути з останнього 1 486 650 грн. 72 коп., з яких:

- 1 232 227 грн. 58 коп. -основний борг за договором фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 за період з 30.04.2011 по 31.07.2011;

- 95 227 грн. 36 коп. -неустойка (пеня) за прострочення сплати лізингових платежів з 01.05.2011 по 31.01.2012;

- 48 769 грн. 07 коп. -3 % річних за період прострочення з 01.05.2011 по 08.10.2012;

- 110 726 грн. 71 коп. -неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу з 01.08.2012 -67 днів.

Позивач з посиланням на норми статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ), статей 509, 543, 553, 554, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008.

17.12.2012 до канцелярії господарського суду від позивача за первісним позовом надійшла телеграма від 16.12.2012 № 1455, в якій йдеться про перенесення розгляду справи з огляду на неможливість прибуття в судове засідання його повноважного представника.

Дане клопотання судом залишається без задоволення, оскільки, згідно статті 69 Господарського процесуального кодексу України, строк розгляду справи закінчується 17.12.2012.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»(далі -ТОВ «Автотрейд») відповідач у справі, з вимогами позивача не погодився та подав зустрічний позов з вимогами:

- визнати недійсним договір фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, укладений між ТОВ «Автотрейд»та ТОВ «УніКредит Лізинг», застосувавши реституційні наслідки;

- зобов'язати ТОВ «УніКредит Лізинг» повернути ТОВ «Автотрейд» грошові кошти в розмірі 1 858 925 грн. 87 коп. шляхом їх стягнення.

Обґрунтовуючи вимоги за зустрічним позовом позивач за зустрічним позовом, зокрема, вказав, що статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» визначено вичерпний перелік лізингових платежів.

Обумовлені договором фінансового лізингу періодичні платежі за їх структурою відносяться саме до відшкодування частини вартості майна та винагороди Лізингодавця. Через їх вираження виключно в іноземній валюті розмір фактичного належного платежу в гривнях покладений у залежність від коливання офіційного курсу НБУ гривні, внаслідок якого через інфляційні процеси та девальвацію має тенденцію до постійного збільшення на користь Лізингодавця без будь -якого еквівалентного збільшення зустрічного надання Лізингоодержувачу.

Якщо Лізингодавець ще до моменту передачі майна в лізингове користування Лізингоодержувачу у визначеній і незмінюваній в подальшому сумі поніс витрати з придбання предмету лізингу, сплативши його вартість в межах правовідносин з купівлі -продажу з продавцем, то і обсяг складової лізингових платежів з відшкодуванням Лізингодавцю таких витрат у валюті платежу останнього (гривнях) не може змінюватися, що об'єктивно унеможливлює правомірність застосування частини 2 статті 632 ЦК України до лізингових платежів з відшкодуванням частини вартості майна.

Фактично спрямованість спірного договору до безпідставного збагачення однієї сторони за рахунок іншої є несумісним із визначеними діючим законодавством наслідками лізингових правовідносин з точки зору його від платності в контексті приписів частини 2 статті 1, пункту 2 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», частини 1 статті 806 ЦК України та частини 1 статті 292 ГК України, та дозволяє стверджувати про порушення вимог частин 1, 5 статті 203 ЦК України, що є безумовною підставою для висновку про недійсність у світлі приписів частини 1 статті 215 ЦК України, положень розглядуваного договору фінансового лізингу, викладених у розділу 7, а також Графіку лізингових платежів в цілому, адже ними обсяг зобов'язань відповідача визначався виключно в Євро.

Враховуючи положення частини 1 статті 1212 ЦК України, на думку позивача за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом безпідставно отримав грошову суму в розмірі 1 858 925 грн. 87 коп., які були сплачені позивачем за зустрічним позовом на виконання договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, а тому зобов'язаний повернути отримані кошти позивачу за зустрічним позовом.

З цих же підстав відповідач за первісним позовом заперечує проти заявлених вимог за первісним позовом.

При з'ясуванні фактичних обставин, дослідженням поданих сторонами у справі доказів, заслухавши присутнього у судовому засіданні представника відповідача за первісним позовом у справі, суд

16.04.2008 між сторонами у справі був укладений договір фінансового лізингу № 534-LD (а.с.75-91,т.1), згідно пункту 1.1 якого Лізингодавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом, бере на себе зобов'язання придбати Предмет лізингу у власність від Продавця (відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому Договорі, зокрема, у Додатку № 1 до цього Договору) та передати предмет Лізингу у користування Лізингоодержувачу, відповідачу за первісним позовом, позивачу за зустрічним позовом, на строк та на умовах, визначених цим Договором, з урахуванням того, що Продавець був обраний Лізингоодержувачем. Ціна Предмету лізингу становить Еквівалент 495 000,00 євро, у т.ч. ПДВ.

В додатку № 1 до договору Специфікація сторони визначили найменування Предмету лізингу і його технічні характеристики, а саме:

- три сідельних тягача Renault Premium 380, ціна за 1 одиницю 85 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ, загальною вартістю 255 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ;

- три автотрейлера -напівпричепів Rolfo, ціна за 1 одиницю 80 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ, загальною вартістю 245 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ (а.с.92,93,т.1).

В пункті 3.1 договору сторони встановили, що строк лізингу починається з дати передачі та закінчується в останню дату платежу, зазначену у Додатку № 2 до цього Договору, якщо інше не передбачено умовами цього Договору.

У пункті 7.1 договору сторони встановили, що складові Лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору.

До договору додається додаток № 2 Графік лізингових платежів підписаний обома сторонами без заперечень, в якому визначений строк та порядок оплати лізингових платежів (а.с.94,т.1).

Відповідно до умов пункту 8.2 договору у випадку несплати Лізингоодержувачем в належний термін будь -якої суми, яка має бути сплачена ним за цим договором, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю неустойку з простроченої суми за період з дати настання терміну платежу до дати фактичної оплати в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення.

Пунктом 11.5 договору сторони передбачили умови повернення Предмету лізингу, при настанні випадку невиконання та припинення дії договору Лізингоодержувачем, останній зобов'язаний передати Предмет лізингу Лізингодавцю у місці, зазначеному Лізингодавцем, протягом трьох робочих днів, починаючи з дати відповідної вимоги Лізингодавця, якщо про інше сторони не домовлялися письмово додатково. Демонтаж та передача Предмету лізингу до місця передачі, визначеного Лізингодавцем, повинні бути здійснені за рахунок та на ризик Лізингоодержувача. У випадку несвоєчасного демонтажу та повернення Предмету лізингу з вини Лізингоодержувача, останній зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нараховану на суму Еквівалента ціни Предмета лізингу за період такого прострочення.

На виконання умов договору позивач за первісним позовом придбав та передав, а відповідач за первісним позовом прийняв в лізинг з 23.04.2008 майно, загальною вартістю 495 000,00 еквівалент євро (з ПДВ) (1 євро = 8,1240764 грн.), 4 021 417 грн. 82 коп. (з ПДВ), що підтверджується відповідним актом прийому - передачі від 23.04.2008 Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств, а саме:

- три автотрейлера -напівпричепів Rolfo, ціна за 1 одиницю 80 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ, загальною вартістю 245 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ (а.с.95,т.1).

27.05.2008 сторони за договором уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, згідно якої сторони доповнили пункт 1.1 договору наступним: «При зміні курсу гривні до євро з моменту передачі Предмету лізингу за Актом приймання -передачі ціна Предмета лізингу має переглядатись сторонами»(а.с.98,т.1).

30.01.2009 сторони за договором уклали додаткову угоду № 1 до договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 (а.с.99-101,т.1), згідно якої розділ 7 «Лізингові платежі» сторони виклали в наступній редакції:

- пункт 7.1 -складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в Графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до цього Договору, який є його невід'ємною частиною. Комісія Лізингодавця розраховується на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів;

- пункт 7.2 -склад Лізингових платежів: перший лізинговий платіж складається із: комісійної винагороди Лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору та авансу ціни Предмета лізингу (підпункт 7.2.1); другий лізинговий платіж складається із: комісії Лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача Предмета лізингу та ПДВ на суму нарахованої до сплати комісії (підпункт 7.2.2); періодичні лізингові платежі складаються із: відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеної в Графіку, помноженої на курс 1 євро = 8,13285 гривень; комісії Лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню та ПДВ, на суму нарахованої до сплати комісії (підпункт 7.2.3);

- пункт 7.4 -комісія за організацію, аванс ціни Предмета лізингу, комісія, відшкодування, передбачені цим розділом, є оплатою Лізингодавцю за отримане Лізингоодержувачем у лізинг майно за цим договором та компенсацією відсотків за кредит;

- пункт 7.5 -в цілях податного обліку датою нарахування Лізингових платежів, за виключенням відшкодування, вважається дата платежу;

- пункт 7.6 -Лізингодавець письмово повідомлятиме Лізингоодержувачу про суми Лізингового платежу, що належить до сплати, згідно з цим договором, за 3 (три) робочих дні до кожної чергової дати платежу. Сума Лізингового платежу, що зазначається в повідомлені про Лізинговий платіж, визначається по офіційному курсу обміну валюти Національного банку України на дату повідомлення. У разі якщо офіційний курс валюти Національного банку України, який діє на дату повідомлення не співпадає з курсом валюти на дату платежу Лізингоодержувачу самостійно здійснює перерахунок Лізингового платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати.

Коригування суми здійснюється за наступною формулою:

К= (С*КДП) -(С*КП), де

К -сума коригування;

С -сума платежу, що зазначена в Додатку № 2 до цього договору;

КДП -курс на дату платежу;

КП -курс повідомлення.

- пункт 7.7 - Лізингоодержувач сплачує на користь Лізингодавця лізингові платежі у гривнях на дати платежів, вказані в Додатку № 2 до цього договору на рахунок, зазначений в розділі 15 цього договору, в сумі яка визначена в повідомленні про лізинговий платіж.

- пункт 7.8 -у випадку прострочення сплати Лізингового платежу, Лізингоодержувач повинен сплатити такий прострочений Лізинговий платіж за курсом продажу валюти на день здійснення також сплати, але не меншим за курс продажу валюти на дату платежу. У випадку, якщо курс продажу валюти на день здійснення також сплати менше за курс продажу валюти на дату платежу, сплата такого простроченого Лізингового платежу здійснюється за курсом продажу валюти на дату платежу.

Розділом 9 договору сторони передбачили порядок здійснення розрахунків:

- пункт 9.1 -всі платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем за цим договором визначені в еквіваленті та сплачуються у валюті: а) витрати за пунктом 8.1 мають бути сплачені протягом 5-ти робочих днів після одержання відповідного повідомлення Лізингодавця;

- пункт 9.3 -датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця;

- пункту 9.4 -всі суми, одержані Лізингодавцем від Лізингоодержувача або третьої сторони будуть використовуватися в наступному порядку: по -перше, для погашення неустойки, по-друге, для сплати прострочених платежів, по-третє, для погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати), по-четверте, для сплати поточних лізингових платежів. Лізингодавець отримує право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

Таким чином, періодичні лізингові платежі складаються з відшкодування ціни предмету лізингу та нарахованої суми ПДВ.

За умовами Графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору) останні включають в себе лише дві складові: 1) відшкодування вартості майна; 2) винагороду Лізингодавця, які виражені виключно в Євро, а датою платежу періодичних лізингових платежів визначається останнє число відповідного місяця.

Сторони дійшли згоди змінити Додаток № 2 до договору та викласти його в редакції, що додається в додатку № 1 до цієї додаткової угоди.

До додаткової угоди № 1 від 30.01.2009 додається додаток № 1 Графік лізингових платежів підписаний обома сторонами без заперечень, в якому визначений строк та порядок оплати лізингових платежів (а.с.102,т.1).

12.10.2009 сторони за договором уклали додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, згідно якій сторони дійшли згоди змінити Додаток № 2 до договору та викласти його в новій редакції, що додається та є невід'ємною частиною договору (а.с.103,т.1).

До додаткової угоди № 2 від 12.10.2009 додається додаток № 2 Графік лізингових платежів підписаний обома сторонами без заперечень, в якому визначений строк та порядок оплати лізингових платежів (а.с.104,т.1).

рішенням господарського суду Луганської області від 15.02.2011 у справі № 18/282 стягнуто з ТОВ «Автотрейд» на користь ТОВ «УніКредит Лізинг» заборгованість у 4 133 754,57 грн., в тому числі 4 023 770,22 грн. - заборгованість з оплати лізингових платежів за період з 31.09.2009 до 31.01.2011 включно (а.с.55-57,т.1).

Відповідач рішення суду не виконав та продовжував не виконувати зобов'язання за Договором фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 щодо сплати лізингових платежів.

У зв'язку із викладеним Лізингодавець, керуючись частиною 2 статті 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», реалізував своє право на односторонню відмову від договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 та припинив дію договору з 27.07.2012, надіславши 25.07.2012 кур'єрською службою доставки «Альтернативна служба доставки»на адресу Лізингоодержувача повідомлення вих. № 1623 від 25.07.2012 про відмову від договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 із вимогою повернути Предмет лізингу, яке отримано відповідачем за первісним позовом 26.07.2012 (а.с.53,54,т.1).

06.09.2012 сторони підписали акт приймання -передачі до договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, за яким Лізингоодержувач, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом, повернув Лізингодавцю, позивачу за первісним позовом, відповідачу за зустрічним позовом, Предмет лізингу (а.с.137,т.1).

Заборгованість зі сплати лізингових платежів, з урахуванням валютного коригування, за даними позивача за первісним позовом, складає 1 232 227 грн. 58 коп. за період з 30.04.2011 по 31.07.2011, яку відповідач за первісним позовом на даний час не сплатив, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з первісним позовом.

Внаслідок прострочення відповідачем за первісним позовом сплати лізингових платежів позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом неустойку (пеню) за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 95 227 грн. 36 коп.

На підставі приписів статті 625 ЦК України позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом 3 % річних у розмірі 48 769 грн. 07 коп.

Крім того, відповідно до пункту 11.5 договору позивачем за первісним позовом нараховано та заявлено до стягнення з відповідача за первісним позовом неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу у розмірі 110 726 грн. 71 коп.

Відповідач проти позову заперечує з підстав викладених вище та подав зустрічний позов, предмет та підстави якого викладені вище.

Позивачем за зустрічним позовом надані наступні документи, копії яких залучені до матеріалів справи, а саме:

- контракт купівлі -продажу № 534-LD/PC від 16.04.2008;

- постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.11.2012 у справі № 18/283;

- розрахунок платежів ТОВ «Автотрейд» по договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 з ТОВ «УніКредит Лізинг».

Під час розгляду справи судом встановлено, що сума майнових вимог за зустрічним позовом складається із оплачених Лізингоодержувачем, позивачем за зустрічним позовом, відповідачем за первісним позовом, рахунків Лізингодавця, відповідача за зустрічним позовом (а.с.136,т.1).

Платіжні документи (банківські виписки) на підтвердження внесення лізингових платежів залучені до матеріалів справи (а.с.115-135,т.1), складено реєстр цих платіжних документів (а.с.136,т.1), згідно яких сплачена сума лізингових платежів складає 1 858 925 грн. 87 коп.

Згідно умов пункту 1.1 контракту купівлі -продажу від 16.04.2008 № 534-LD/PC Продавець, позивач за зустрічним позовом, відповідач за первісним позовом, зобов'язаний продати, а Лізингодавець, відповідач за зустрічним позовом, позивач за первісним позовом, зобов'язаний купити для подальшої передачі у фінансовий лізинг Лізингоодержувачу, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом (відповідно до Договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008).

Відповідно до пункту 2.1 контракту купівлі -продажу ціна Предмета лізингу, що складається за цим контрактом, становить еквівалент 495 000,00 євро, розрахованої із суми в гривнях за офіційним курсом обміну валют НБУ на день підписання контракту плюс 1 % (далі -«Загальна ціна») та складається з по-позиційних цін компонентів Предмета Лізингу, відповідно до додатку № 1 «Специфікація» до цього контракту і підлягає перерахунку за курсом, що додатково узгоджується сторонами на день підписання Акту приймання -передачі. Загальна ціна включає вартість пусконалагоджувальних робіт Предмета Лізингу, навчання (включаючи проїзд та проживання представника Продавця).

Від позивача за первісним позовом 11.12.2012 надійшла заява в порядку частин 3, 4 статті 267 ЦК України про застосування позовної давності до зустрічного позову та відмову у зустрічному позові, яка прийнята судом до розгляду.

Оцінивши обставини справи, подані сторонами у справі докази, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову та відмову в первісному позові з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що правовідносини між сторонами за позовом виникли із договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, до якого застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 розділу III Цивільного кодексу України (435-15) (далі - ЦК України (435-15) ), параграфом 5 розділу 6 Господарського кодексу України (436-15) (далі - ГК України (436-15) ) та Законом України «Про фінансовий лізинг» (723/97-ВР) .

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності з правилами статей 4-3, 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Предметом зустрічного позову є вимоги позивача про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 з застосуванням реституційних наслідків, а саме: повернення грошових коштів у сумі 1 858 925 грн. 87 коп. шляхом їх стягнення з відповідача за зустрічним позовом.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину встановлені статтею 203 ЦК України, відповідно до якої:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Положеннями статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України (436-15) ) встановлено, що господарське зобов'язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності ), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Згідно із частинами 1, 3 статті 215 ГК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом (недійсним).

Згідно статті 180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до частин 1, 2 статті 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із частини 2 статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди з усіх суттєвих умов даного виду договору.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України -гривні.

Згідно статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Як свідчать умови пункту 1.1 спірного договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 ціна Предмету лізингу становить Еквівалент 495 000,00 євро, у т.ч. ПДВ, і не виражена у грошовій одиниці України - гривні.

Графік лізингових платежів, що є додатком № 2 до спірного договору фінансового лізингу визначений тільки в іноземній валюті євро.

Водночас, з аналізу розрахунку вартості лізингових платежів вбачається, що він залежить від курсових коливань Євро до гривні на кожну дату оплати, визначену у графіку виходячи з офіційного курсу обміну гривні до Євро на дату повідомлення, що саме зумовлює порушення прав і інтересів лізингоодержувача, оскільки неможливо чітко встановити таке коригування у випадку нездійснення платежів у передбачені строки. При цьому, частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка є спеціальною нормою у даних правовідносинах, не передбачає можливості отримання винагороди лізингодавця в залежності від курсу валютної конвертації, підстави для проведення якої відсутні, але встановлює, що платіж з винагороди здійснюється саме за отримане в лізинг майно.

В свою чергу, частина 3 статті 632 ЦК України забороняє зміну ціни договору після його виконання.

В ході судового розгляду справи встановлено та не спростовано позивачем за первісним позовом, що вартість предметів лізингу, придбаних за національною валютою України, не була змінена після їх придбання лізингодавцем за договорами купівлі-продажу, що дає підстави вважати про незмінюваність впродовж всього періоду дії договорів фінансового лізингу вартості предметів лізингу для лізингодавця і відповідно для лізингоодержувача при їх відшкодуванні у складі лізингових платежів, в зв'язку з чим і відсутні правові підстави для застосування положень частини 2 статті 632 ЦК України.

Таким чином, порядок визначення лізингових платежів, встановлений розділом 7 та 9 спірного договору фінансового лізингу, відповідно до якого безпідставно зростає незмінена у правовідносинах між лізингодавцем та продавцем вартість предметів лізингу, та запроваджується винагорода, яка перебуває в залежності від зростання валютних курсів, а не від передання майна в лізинг, суперечить структурі лізингових платежів, визначеній статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Приймаючи до уваги характер допущених порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору фінансового лізингу відносно порядку визначення, строків і розміру грошових зобов'язань, які є істотними умовами договорів у розумінні статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», частин 2, 3 статті 180 ГК України, відсутність яких не може бути визначена в інших пунктах договорів, є підставою визнання недійсним договору фінансового лізингу в цілому згідно приписів статті 215 ЦК України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсним спірного договору фінансового лізингу.

Позивачем подана заява про застосування позовної давності щодо зустрічного позову.

Розглянувши вказану заяву, суд залишає її без задоволення, враховуючи доводи позивача викладені у запереченнях від 17.12.2012, з огляду на положення пункту 3.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 (v_111800-99) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними»(з наступними змінами від 10.12.2004), відповідно до яких недійсні угоди, як правило, не породжують для сторін прав та обов'язків, тому до вимог про визнання недійсними таких угод строки позовної давності не застосовуються.

Також суд враховує положення пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 (v0009700-09) , в якому зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За доводами позивача за зустрічним позовом він дізнався про невідповідність договору вимогам чинного законодавства після ознайомлення з рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012, прийнятого у справі № 37/298пд та залишеного без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Розглянувши майнові вимоги позивача за зустрічним позовом про застосування реституційних наслідків недійсності спірного договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 та стягнення з відповідача за зустрічним позовом 1 858 925 грн. 87 коп., суд дійшов наступного.

За загальним правилом, встановленим статтею 216 ЦК України, наслідком укладення правочину, що не відповідає вимогам закону (стаття 203 та інші ЦК України (435-15) ) і визнається недійсним, є двостороння реституція.

Двостороння реституція полягає в тому, що кожна сторона недійсного правочину має повернути іншій стороні все, що вона одержала на виконання такого правочину.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, можливість застосування зазначених наслідків не перебуває у залежності від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Згідно із частини 2 статті 1214 ЦК України означений законодавчий припис у повній мірі стосується і грошових коштів, які є видом майна у розумінні статті 177 цього Кодексу.

Виходячи із змісту наведених положень, можливість реалізації зазначеного кондикційного зобов'язання вимагає наявності наступної сукупності умов:

- збільшення (набуття) майна у набувача (або збереження такого майна) з одночасним зменшенням майна у потерпілого у відповідному розмірі (або не збільшення такого майна);

- збільшення (збереження) майна у набувача за рахунок потерпілого;

- первісна відсутність правових підстав для збільшення (збереження) майна у набувача, або відпадіння таких підстав у подальшому.

Встановлення наявності сукупності зазначених умов є предметом доказування для позивача за зустрічним позовом та, відповідно, оцінки для суду відносно вирішення справи в цій частині зустрічного позову.

Згідно встановлених судом обставин, Лізингодавець, відповідач за зустрічним позовом, на підставі договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008 передав Лізингоодержувачу, позивачу за зустрічним позовом, Предмет лізингу:

- три автотрейлера -напівпричепів Rolfo, ціна за 1 одиницю 80 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ, загальною вартістю 245 000,00 еквівалент євро, у т.ч. ПДВ, що підтверджується відповідним актом прийому - передачі від 23.04.2008 Додаток № 3 до договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (а.с.95,т.1).

Предмет лізингу Лізингоодержувачем, позивачем за зустрічним позовом, повернуто Лізингодавцю, відповідачу за зустрічним позовом, за актом приймання передачі від 06.09.2012, який підписаний обома сторонами без заперечень та скріплений печатками підприємств (а.с.137,т.1).

Факт отримання відповідачем за зустрічним позовом як одержувачем від позивача за зустрічним позовом грошових коштів за спірним договором фінансового лізингу в сумі 1 858 925 грн. 87 коп., а отже і одночасність збільшення майна першого за рахунок останнього підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними документами, а саме -банківськими виписками ЛОФ АКБ «Укрсоцбанк»від 23.04.2008 (а.с.115,т.1), 04.08.2008 (а.с.116,117,т.1), 06.11.2008 (а.с.118,119,т.1), 01.08.2011 (а.с.126-128,т.1), 19.09.2011 (а.с.129,130,т.1), 03.10.2011 (а.с.131,132,т.1), 14.10.2011 (а.с.133,134,т.1), Луганської філії ПАТ №КБ «Хрещатик»(а.с.120,т.1), ПАТ «Укрсоцбанк»Луганське відділення № 550 від 26.05.2011, 27.05.2011, 31.05.2011 (а.с.121-124,т.1), АТ «ОТП Банк», м. Київ від 30.06.2011 (а.с.125,т.1), та наданим позивачем за зустрічним позовом реєстром платіжних доручень за договором (а.с.136,т.1).

Частиною 1 статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний договір не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Неможливість настання обумовлених спірним договором правових наслідків з моменту їх укладання через їх недійсність, зокрема відносно встановлення та існування підстав для нарахування і отримання відповідачем за зустрічним позовом лізингових платежів зумовлює висновок про відсутність таких належних підстав, що у повній мірі узгоджується із пунктом 1 частини 3 статті 1212 ЦК України, яким передбачено, що особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, встановлений судом факт внесення позивачем за зустрічним позовом грошових коштів у сумі 1 858 925 грн. 87 коп. за визнаним недійсним договором фінансового лізингу, вказує на наявність передбаченої законодавством сукупності умов для примусового виконання відповідачем за зустрічним позовом кондикційного зобов'язання перед позивачем за зустрічним позовом з повернення означеної суми грошових коштів, що у повній мірі узгоджується із реституційними наслідками, визначеними частиною 1 статті 216 ЦК України.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача за зустрічним позовом про неможливість застосування реституційних наслідків недійсності спірного договору фінансового лізингу, оскільки неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, з огляду на те, що у спорі, що розглядається, фінансовий лізинг за своєю юридичною природою не є орендою в класичному її розумінні, тому що до складу лізингового платежу входить частина вартості майна та метою фінансового лізингу є придбання в розстрочку предмету лізингу.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Предметом судового розгляду за первісним позовом є вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 486 650 грн. 72 коп., з яких: 1 232 227 грн. 58 коп. -основний борг за договором фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, 95 227 грн. 36 коп. -неустойка (пеня) за прострочення сплати лізингових платежів, 48 769 грн. 07 коп. -3 % річних, 110 726 грн. 71 коп. -неустойка за несвоєчасне повернення предмету лізингу.

Зазначені вимоги заявлені позивачем за первісним позовом на підставі договору фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, який з підстав наведених вище визнаний судом недійсним.

Недійсний правочин в силу частини 1 статті 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язанні з його недійсністю.

Враховуючи викладене відсутні правові підстави для задоволення первісного позову в повному обсязі.

Суд не приймає посилання представника позивача за первісним позовом на рішення господарського суду Луганської області від 10.03.2011 по справі № 18/282, яким з відповідача за первісним позовом стягнуто на користь позивача за первісним позовом за зазначеним договором фінансового лізингу основний борг в сумі 4 023 770,22 грн., неустойку в сумі 150 222,56 грн., інфляційні нарахування в сумі 246 353,10 грн. та 3 % річних в сумі 85 499,15 грн. (а.с.55-57,т.1), як на доказ визнання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором фінансового лізингу, оскільки з викладених вище підстав суд дійшов висновку про недійсність зазначеного договору, відповідність якого положенням статті 203 ЦК України не була предметом розгляду у справі № 18/282.

Судові витрати у відповідності з приписами статті 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним (у сумі 29 733 грн. 01 коп.) та зустрічним позовом (у сумі 1 073 грн. 00 коп. та у сумі 37 178 грн. 52 коп.) покладаються на позивача за первісним позовом.

Керуючись статтями 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

1. Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», 04070, м. Київ, вул. Еллінська, буд.8, блок 5, 2-й поверх, ідентифікаційний код 33942232 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», 91000, м. Луганськ, вул. 26 Бакинських комісарів, буд.170, ідентифікаційний код 32279792, грошові кошти в розмірі 1 858 925 грн. 87 коп. отриманні за договором фінансового лізингу № 534-LD від 16.04.2008, судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в розмірі 38 251 грн. 52 коп., видати наказ позивачу за зустрічним позовом після набрання рішенням законної сили.