Суть спору за первісним позовом: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2117101,28 грн., пені у сумі 140728,17 грн., 3% річних у сумі 54821,85 грн., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 188697,20 грн., за договором фінансового лізингу №875-LD від 07.10.2008.

ТОВ "Автотрейд" (відповідач за первісним позовом) подало зустрічний позов до ТОВ "УніКредит Лізинг" (позивач за первісним позовом) про:

- визнання недійсним договору фінансового лізингу №875-LD від 07.10.2008, укладений між ТОВ "Автотрейд" та ТОВ "УніКредит Лізинг";

- зобов'язання ТОВ "УніКредит Лізинг" повернути ТОВ "Автотрейд" грошові кошти в розмірі 760554,00 грн. шляхом їх стягнення (згідно заяви про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом від 06.12.2012).

Від представника позивача за первісним позовом надійшло телеграмою клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням його у службовому відрядженні.

Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на те, що, по-перше, позивач не позбавлений права представляти свої інтереси за допомогою іншого представника. По-друге, у разі необхідності подання додаткових доказів чи пояснень, позивач за первісним позовом мав можливість надіслати їх на адресу суду заздалегідь. По-третє, наявних матеріалах справи доказів достатньо для розгляду справи по суті та внесення рішення у справі. Крім того, процесуальний строк розгляду справи закінчується 17.12.2012, а процесуальна можливість його продовження, за відсутності заяв однієї зі сторін, відсутня.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг»(позивач за первісним позовом), як Лізингодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд» (відповідач за первісним позовом), як Лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу № 875-LD від 07.10.2008 (далі - Договір) з додатками та додатковими угодами до нього.

Згідно пункту 1.1 Договору, Лізингодавець, взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених Лізингоодерждувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі) та передати предмет лізингу у користування Лізингоодержувачу на строк та умовах, визначених цим договором.

Ціна предмету лізингу становить еквівалент 677600,00 Євро, у т.ч. ПДВ, яка розрахована із гривні за офіційним курсом обміну валют Національного Банку України на день укладання Договору, що становить 4842603,24 грн.

Згідно Специфікації (додаток № 1 до Договору), предметом лізингу є:

- чотири тягача Renault Premium 380 Euro 3 (колір «білий»);

- чотири причепи-автовози Rolfo модель Blizzard (колір «синій»).

В подальшому, пункт 1.1 Договору змінювався додатковою угодою № 1 від 24.12.2008, а також змінювався графік внесення лізингових платежів додатковими угодами № 1 від 24.12.2008, від 30.01.2009, № 3 від 12.10.2009.

Згідно останньої редакції пункту 1.1 Договору за додатковою угодою № 1 від 24.12.2008 ціна предмету лізингу становила в еквіваленті 801546,24 Євро, що становить 6853182, 40 грн.

На виконання умов Договору позивач передав за первісним позовом придбав у відповідача за первісним позовом та передав за актом приймання-передачі від 26.11.2008 йому у лізинг чотири тягача Renault Premium 380 Euro 3 (колір «білий») та чотири причепи-автовози Rolfo модель Blizzard (колір «синій»).

Умовами Договору передбачено, що відповідач оплачує предмет лізингу відповідно до розділу 7 Договору з урахуванням відповідних графіків внесення лізингових платежів, які змінювалися за вказаними вище додатковими угодами.

У зв'язку з тим, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови Договору щодо вчасної сплати лізингових платежів, позивач за первісним позовом відмовився від договору фінансового лізингу та вимагав повернення предмету лізингу згідно повідомлення № 1622 від 25.07.2012, надісланого 25.07.2012 кур'єрською службою доставки «Альтернативна служба доставки»на адресу відповідача за первісним позовом. Вказане повідомлення було отримано уповноваженою особою відповідача за первісним позовом 26.07.2012.

В подальшому, відповідачем за первісним позовом було повернуто предмет лізингу, про що свідчить акти приймання-передачі від 28.08.2012 та від 04.09.2012.

У зв'язку з неналежним виконанням умов Договору відповідачем за первісним позовом, позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 2117101,28 грн., пені у сумі 140728,17 грн., 3% річних у сумі 54821,85 грн., неустойки за несвоєчасне повернення предмету лізингу у сумі 188697,20 грн., за договором фінансового лізингу №875-LD від 07.10.2008.

Відповідач за первісним позовом до початку розгляду справи по суті звернувся з зустрічним позовом до позивача за первісним позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору фінансового лізингу № 875-LD від 07.10.2008 з застосуванням реституційних наслідків, та повернення грошових коштів в сумі 760554,00 грн. шляхом їх стягнення.

Зустрічні вимоги позивача за зустрічним позовом ґрунтуються на невідповідності умов договору фінансового лізингу з точки зору його відплатності в контексті приписів ч.2 ст.1, п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч.1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 292 Господарського кодексу України, та тягне за собою порушення вимог ч.ч. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, що у відповідності з ч. 1 ст. 215 ЦК України є безумовною підставою для висновку про недійсність положень даного договору фінансового лізингу, викладених у 7 розділу, а також графіку лізингових платежів в цілому, адже ними обсяг зобов'язань відповідача за первісним позовом визначався виключно в Євро.

Водночас, позивач за зустрічним позовом посилаючись на ст. 1212 ЦК України, вважає, що відповідач за даним позовом безпідставно отримав грошову суму в розмірі 760554,00 грн., які були сплачені позивачем на виконання умов спірного Договору, та зобов'язаний повернути отримані кошти позивачеві.

Проти вимог за первісним позовом відповідач за первісним позовом заперечує та просить відмовити у задоволенні первісного позову в повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом проти зустрічного позову також заперечує та зазначає, що лізинговий платіж, визначений у графіку лізингових платежів, включає в себе (в цій сумі) частину платежу, яка є відшкодуванням та частину платежу, яка є комісією лізингодавця.

Ціна предмету лізингу, як і відшкодування ціни предмету лізингу є фіксованою, визначеною сумою в гривні, яка виражена в Євро, виходячи з курсу Євро до гривні на день передачі предмета лізингу, тобто така складова лізингового платежу як відшкодування ціни предмету лізингу є незмінною впродовж дії договору фінансового лізингу. При цьому, зміна гривневої суми лізингового платежу в цілому, який включає в себе (в цій сумі) таку незмінну складову як відшкодування ціни предмету лізингу, не суперечить ч.2 ст. 632 ЦК України, якою допускається можливість зміни ціни (лізингового платежу) після укладення договору у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна розміру (гривневої суми) лізингових платежів згідно розділу 7 договору фінансового лізингу не призводить до збільшення загальної вартості майна - предмету лізингу, відповідно, не збільшується і складова частина лізингових платежів, які відшкодовують частину ціни предмету лізингу. Зміна (гривневої суми) лізингових платежів за рахунок зміни курсу валюти лише змінює ту частину лізингового платежу, яка є комісією (винагородою) лізингодавця за передане в лізинг майно.

Крім того, помилкові та упереджені, на думку позивача за первісним позовом, висновки позивача за зустрічним позовом щодо укладення договору з порушенням приписів ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг». Вони не відповідають ні змісту укладеного договору, ні фактичному змісту вказаної статті, яка не містить вичерпного переліку складових лізингових платежів та вимог щодо порядку їх сплати, а тому доводи відповідача за первісним позовом є довільним тлумаченням наведених норм чинного законодавства.

Також, позивачем за первісним позовом було надано заяву про застосування позовної давності (т.2, а.с.41). В обґрунтування даної заяви позивач за первісним позовом зазначив, що оскільки договір фінансового лізингу укладено 17.10.2008, то з моменту його укладення минуло більше трьох років, тому позовна давніть за вимогою про визнання його недійсним позивачем пропущена.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Для вирішення по суті позовних вимог, що ґрунтуються на договорі або іншому правочині, суд перш за все повинен надати правову оцінку цьому договору на предмет його укладеності та дійсності.

У відповідності з ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України (435-15) , іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ч. 1-2 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно із ч. 2 ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Згідно ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно пункту 7.1 Договору встановлено, що складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів визначені в графіку лізингових платежів у додатку № 2 до договору, який є його невід'ємною частиною. Комісія Лізингодавця розраховується на базі місяця з 30 днів та року з 360 днів.

Як встановлено у пункті п. 7.2.1 Договору, перший лізинговий платіж складається з: а) комісійної винагороди Лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору; б) авансу ціни предмету лізингу.

Відповідно до пункту п. 7.2.2 Договору, другий лізинговий платіж складається з: а) комісії Лізингодавця, яка розраховується з дати передачі до останнього числа лізингового періоду, в якому відбулась передача предмета лізингу; б) ПДВ на суму нарахованої до сплати комісії згідно з підпунктами а) пункту 7.2.2, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ, згідно з цим підпунктом, розраховується та сплачується у відповідності зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Третій лізинговий платіж складається з авансу ціни предмета лізингу (пункт 7.2.3).

Пунктом 7.2.3 Договору встановлено, що періодичні лізингові платежі складаються з: а) відшкодування, яке є гривневою сумою, визначеної в Графіку, помноженої на Курс НБУ на день підписання Договору; b) комісії Лізингодавця, яка розраховується як різниця суми лізингового платежу та відшкодування, яка не може бути меншою за 1 (одну) гривню. В будь-якому випадку розмір лізингового платежу не може бути меншим, ніж розмір відшкодування, та наступних змінних складових: с) ПДВ, на суму нарахованої до сплати комісії, згідно з підпунктом b) пункту 7.2.3, що перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, встановлену на день нарахування такої комісії за відповідний проміжок часу, розраховану від ціни предмета лізингу. ПДВ згідно з цим підпунктом розраховується на сплачується згідно зі статтею 3.2.2 Закону України «Про податок на додану вартість» (168/97-ВР) або іншою нормою законодавства, що змінить або замінить зазначену.

Пунктом 7.6 Договору передбачено, що лізингодавець письмово має повідомляти лізингоодержувачу про належну до сплати суму лізингового платежу за 3 робочі дні кожної чергової дати платежу. Сума лізингового платежу визначається за офіційним курсом обміну валюти Національного банку України на дату повідомлення (з подальшим самостійним перерахунком лізингоодержувачем у разі неспівпадіння такого курсу з курсом на дату платежу) з використанням наступної формули:

К = (С*КДП) -(С*КП), де

К -сума коригування;

С -сума платежу, що зазначена в Додатку № 2;

КДП -курс на дату платежу;

КП -курс повідомлення.

Розділом 9 договору сторони передбачили порядок здійснення розрахунків.Так, пунктом 9.1 Договору встановлено, що всі платежі, що належать до сплати Лізингоодержувачем за цим договором визначені в еквіваленті та сплачуються у валюті, згідно з п.7.7 та п.7.7.

а) витрати, визначені у пункті 8.1 Договору мають бути сплачені протягом 5-ти робочих днів після одержання відповідного повідомлення Лізингодавця;

Пунктом 9.3 Договору встановлено, що датою оплати вважається дата надходження коштів, перерахованих Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця;

Пунктом 9.4 Договору встановлено, що всі суми, одержані Лізингодавцем від Лізингоодержувача або третьої сторони будуть використовуватися в наступному порядку: по -перше, для погашення неустойки, по-друге, для сплати прострочених платежів, по-третє, для погашення прострочених лізингових платежів (починаючи з суми найдавнішої несплати), по-четверте, для сплати поточних лізингових платежів. Лізингодавець отримує право змінювати порядок погашення заборгованості, якщо останній вважає це за необхідне.

Отже, періодичні лізингові платежі складаються з відшкодування ціни предмету лізингу та нарахованої суми ПДВ.

За умовами Графіку лізингових платежів (додаток № 2 до договору) останні включають в себе лише дві складові: 1) відшкодування вартості майна; 2) винагороду Лізингодавця, які виражені виключно в Євро, а датою платежу періодичних лізингових платежів визначається число згідно графіку лізингових платежів у Додатку № 2 до Договору.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 533 Цивільного кодексу України визначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Водночас, з аналізу розрахунку вартості лізингових платежів вбачається, що вони залежать від курсових коливань Євро до гривні на кожну дату оплати, визначену у графіку виходячи з офіційного курсу обміну гривні до Євро на дату повідомлення, що саме зумовлює порушення прав і інтересів лізингоодержувача, оскільки неможливо чітко встановити таке коригування у випадку нездійснення платежів у передбачені строки.

При цьому, ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», яка є спеціальною нормою у даних правовідносинах, не передбачає можливості отримання винагороди лізингодавця в залежності від курсу валютної конвертації, підстави для проведення якої відсутні, але встановлює, що платіж з винагороди здійснюється саме за отримане в лізинг майно.

В свою чергу, ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України забороняє зміну ціни договору після його виконання.

В ході судового розгляду справи встановлено та не спростовано позивачем за первісним позовом, що вартість предметів лізингу, придбаних за національною валютою України, не була змінена після їх придбання лізингодавцем за договорами купівлі-продажу, що дає підстави вважати про незмінюваність впродовж всього періоду дії договорів фінансового лізингу вартості предметів лізингу для лізингодавця і відповідно для лізингоодержувача при їх відшкодуванні у складі лізингових платежів, в зв'язку з чим і відсутні правові підстави для застосування положень ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України.

Таким чином, порядок визначення лізингових платежів, встановлений розділом 7 та 9 спірного договору фінансового лізингу, відповідно до якого безпідставно зростає незмінна у правовідносинах між лізингодавцем та продавцем вартість предметів лізингу, та запроваджується винагорода, яка перебуває в залежності від зростання валютних курсів, а не від передання майна в лізинг, суперечить структурі лізингових платежів, визначеній статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Приймаючи до уваги характер допущених порушень чинного законодавства при укладенні спірного договору фінансового лізингу відносно порядку визначення, строків і розміру грошових зобов'язань, які є істотними умовами договорів у розумінні ст. 6 Закону України «Про фінансовий лізинг», ч. 2, 3 ст. 180 Господарського кодексу України, відсутність яких не може бути визначена в інших пунктах договорів. Тому, незаконність частини договору має наслідком визнання недійсним договору фінансового лізингу в цілому згідно приписів ст. 215 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведене, суд доходить висновку про обґрунтованість та необхідність задоволення зустрічних позовних вимог в частині визнання недійсним спірного договору фінансового лізингу.

Стосовно заяви відповідача за зустрічним позовом щодо застосування позовної давності до вимог за зустрічним позовом, суд зазначає, що відповідно до п. 28 постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 (v0009700-09) перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. ЦК (435-15) встановлено винятки з цього правила щодо окремих вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними (частини друга, третя статті 261 Цивільного кодексу України).

Як зазначає позивач за зустрічним позовом, не маючи достатньої кваліфікації з надання оцінки Договору на предмет його дійсності, він дізнався про невідповідність договору вимогам чинного законодавства після ознайомлення з рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012, прийнятого у справі № 37/298пд та залишеного без змін судами апеляційної та касаційної інстанції.

Таким чином, позовна давність, яка обчислюватиметься у даному випадку від дати коли особа могла довідатись про порушення свого права, тобто дати набрання чинності рішенням суду першої інстанції у справі № 37/298пд, на дату звернення з зустрічним позовом пропущена не була.

Стосовно зустрічних позовних вимог про застосування реституційних наслідків недійсності спірного договору фінансового лізингу та зобов'язання відповідача за зустрічним позовом повернути грошові кошти, отримані за спірним договором фінансового лізингу, в сумі 760554,00 грн., суд також вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України унормовано, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Водночас, положення про безпідставно набуте майно, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком подій.

Частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що положення про безпідставно набуте майно застосовуються також до вимог, зокрема, про повернення виконаного за недійсним правочином.

Позивачем за зустрічним позовом предмет лізингу було повернуто, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується і самим відповідачем за зустрічним позовом.

Факт отримання відповідачем за зустрічним позовом від позивача за зустрічним позовом грошових коштів в сумі 760554,00 грн. на виконання спірного Договору також підтверджується виписками по рахунку позивача за зустрічним позовом та іншими матеріалами справи (т.1, а.с.136-148, т.2, а.с.30-34).

З огляду на те, що лізинговий платіж, як визначено сторонами, складався з суми відшкодування вартості майна, наданого у лізинг, та винагороди лізингодавця, і не передбачав такої складової, як вартість користування майном, та враховуючи приписи частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, відповідач за зустрічним позовом також повинен повернути позивачу за зустрічним позовом всі грошові кошти, які він отримав від нього у вигляді лізингових платежів на виконання недійсного Договору.

Відповідач за зустрічним позовом посилається на неможливість застосування реституційних наслідків недійсності спірного договору фінансового лізингу, так як виходячи зі змісту деяких угод (оренди, надання послуг тощо) випливає, що застосувати двосторонню реституцію до таких правочинів при визнанні їх недійсними неможливо, у зв'язку з тим, що неможливо повернути вже здійснене користування орендованим майном, а у спорі, що розглядається, - користування предметами лізингу.

Проте, суд не приймає вказані заперечення як обґрунтовані, у зв'язку з тим, що як вже зазначалась вище, складовими лізингового платежу, які сплачувались відповідачем за зустрічним позовом, є частина вартості майна та винагорода лізингодавця, відкорегована на зростання курсу Євро. Виходячи з алгоритму визначення суми винагороди, не вбачається, що вона є платою за користування предметом лізингу, натомість вона є розстроченою в часі сумою, яку лізингоодержувач сплачував лізингодавцю як винагороду за надання майна у лізинг, що узгоджується з приписами чинного законодавства про фінансовий лізинг, і тому лізинговий платіж повинен бути повернутий в повному обсязі особі, яка його сплачувала.

Водночас, відповідач за зустрічним позовом не позбавлений права вимагати від позивача за зустрічним позовом відшкодування збитків, спричинених знеціненням предмету лізингу у зв'язку з його використанням останнім.

У зв'язку з визнанням Договору недійсним, відсутні правові підстави для задоволення первісного позову та стягнення з відповідача за первісним позовом грошових коштів, стягнення яких було предметом первісного позову.

Також суд не приймає посилання представника позивача за первісним позовом на рішення господарського суду Луганської області від 15.02.2011 у справі № 18/283, яким з відповідача за первісним позовом стягнуто на користь позивача за первісним позовом за Договором заборгованість за лізинговими платежами в сумі 5799618,44 грн., неустойку в сумі 220210,98 грн., втрати від інфляції в сумі 333849,16 грн., три проценти річних в сумі 123364,92 грн., як на доказ визнання відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором фінансового лізингу, оскільки з викладених вище підстав суд дійшов висновку про недійсність зазначеного договору, відповідність якого положенням ст. 203 Цивільного кодексу України не була предметом розгляду у справі № 18/283.

З огляду на вищевикладене, зустрічний позов задовольняється в повному обсязі, у задоволенні первісного позову слід відмовити з віднесенням судових витрат за обома позовами на позивача за первісним позовом, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позивачем за зустрічним позовом переплачено судовий збір на суму 1486,80 грн., то йому слід повернути зайве сплачений судовий збір в сумі 1486,80 грн. Питання по повернення судового збору буде вирішено в ухвалі суду від 24.12.2012.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 875-LD від 07.10.2008, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автотрейд».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УніКредит Лізинг», м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, 22/1, ідентифікаційний код 33942232, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автотрейд», м. Луганськ, вул. 26 Бакинських комісарів, 170, ідентифікаційний код 32279782, грошові кошти в сумі 760554,00 грн., судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в сумі 16284,08 грн., видати наказ.