З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 28.11.2012 року по 12.12.2012 року згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до першого відповідача - Запорізької обласної ради та другого відповідача - Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" з вимогами, зокрема:

· визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" переважне право на продовження Договору оренди нерухомого майна № 15-О/10 від 27.09.2010 року, частини нежитлового приміщення площею 18,00 кв. м. розташованого на першому поверсі головного корпусу лікарні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 10, для розміщення аптечного пункту, який реалізує готові ліки, на новий термін;

· зобов'язати відповідачів - Запорізьку обласну раду та Комунальну установу "Запорізька обласна клінічна лікарня" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні та передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на умовах, викладених в проекті додаткової угоди від 03.09.2012 року.

Судом, з урахуванням вимог ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторонам створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідачів у продовженні укладеного Договору оренди нерухомого майна № 15-О/10, шляхом підписання додаткової угоди, що суперечить його п. 10.5, приписам ст. 777 ЦК України та ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Перший відповідач позов не визнав, мотивуючи свої заперечення наступними обставинами:

· строк дії Договору закінчився 26.09.2012 року, а тому позивач повинен повернути майно, згідно ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна";

· на звернення позивача щодо продовження дії договору надавалися відповіді листами від 22.08.2012 року № 3009/01-14 та від 21.09.2012 року № 3291/01-14, в яких повідомлялося про відсутність правових підстав для продовження вказаного договору оренди та надання дозволу на це;

· переважне право Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на продовження спірного договору оренди не порушується, так як позивач може скористатись своїм переважним правом на укладення договору найму в разі, якщо наймодавець має намір в подальшому здавати це майно в оренду, за приписами ст. 777 ЦК України;

· оскільки майно другого відповідача, яке здається в оренду перевищує 200 кв. м., тому в силу ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендарем цього майна може бути тільки Запорізька обласна рада, в зв'язку з чим спірний договір не може бути автоматично продовжений;

· вимога про визнання переважного права не відповідає способам захисту, встановленим ст. 16 ЦК України.

Другий відповідач позовні вимоги не визнав, мотивуючи свої заперечення наступним, зокрема:

· в оренду передано майно, загальна площа якого перевищує 200 кв. м., а тому, враховуючи рішення Запорізької обласної ради № 26 від 24.11.2011 року, Комунальна установа "Запорізька обласна клінічна лікарня" є лише балансоутримувачем, а не орендодавцем і не має законних підстав для продовження дії спірного договору;

· строк дії договору закінчився, а тому у Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" виникло зобов'язання повернути об'єкт оренди за приписами ст. 785 ЦК Укарїни.

28 листопада 2012 року, позивач, використовуючи своє право передбачене статтею 22 ГПК України, подав заяву про зміну предмета позову. Так, за приписом названої статті, позивачу надано право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті. Судом враховано, що початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. Як вбачається з матеріалів справи, у судовому засіданні 02.11.2012 року розпочався розгляд справи по суті, суд перейшов безпосередньо до розгляду позовних вимог, що зафіксовано в протоколі, складеного за наслідками судового засідання, відповідно до ст. 81-1 ГПК України.

Таким чином, дії позивача суперечать законодавству, а тому суд, з урахуванням положень п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції" відмовляє в задоволенні заяви і приєднує її до матеріалів справи, в зв'язку з чим, спір розглядається по суті раніше заявлених позовних вимог.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши оцінку доводам, викладеним у позовній заяві, запереченням першого та другого відповідачів, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що між Комунальною установою "Запорізька обласна клінічна лікарня" Запорізької обласної ради (далі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" (далі - Орендар) укладено договір оренди нерухомого майна № 15-О/10, предметом якого (п. 1.1.) є зобов'язання Орендодавця передати, а Орендаря прийняти в строкове платне користування нерухоме майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області, а саме: частину нежитлового приміщення, розташовану за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, 10 (надалі -Майно), яке знаходиться на балансі Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня". Мета оренди-розміщення аптеки, що реалізує готові ліки.

На виконання п. 2.1. Договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв Майно в оренду, про що сторони склали акт приймання-передачі від 27.09.2010 року.

Пунктом 10.1. Договору встановлений строк його дії, а саме з 27.09.2010 року по 26.09.2012 року включно. Відповідно до п. 10.3. Договору, зміни, доповнення або розірвання Договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення що пропонується внести розглядаються у виконавчому апараті обласної ради та узгоджуються з головою обласної ради (у вигляді розпорядження протягом місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною).

За місяць до закінчення строку дії Договору сторони повинні письмово визначитись щодо продовження або припинення дії останнього. Якщо сторони, мають намір продовжити дію договору на новий строк, Орендодавець, після попереднього погодження з управлінням охорони здоров'я облдержадміністрації, звертається до виконавчого апарату обласної ради для отримання дозволу на продовження договору оренди на новий строк. Відсутність відповідного дозволу бути орендодавцем на новий термін припиняє дію договору після закінчення терміну його дії (п. 10.5.), що кореспондується з п. 2.4. Договору, яким визначено обов'язок Орендаря провернути майно, в разі припинення дії Договору.

Як свідчать обставини справи, Орендар звертався до Орендодавця листом № 67 від 07.08.2012 року з пропозицією щодо продовження дії спірного договору, проте отримав відповідь, що підписати додаткові угоди не має законних підстав і він може звернутися до Запорізької обласної ради з цього приводу. 28.08.2012 року другий відповідач направив на адресу позивача лист № 6596 з пропозицією звільнити орендоване нерухоме майно, що, на думку позивача порушує його переважне право на продовження договору оренди, передбачене ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 777 ЦК України, що спричинило звернення з позовом до суду.

Дослідивши правову норму, яка підлягає застосуванню у спірних відносинах сторін, суд дійшов висновку, що доводи позивача є хибними, виходячи із наступного:

Так, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір оренди комунального майна, тому до спірних правовідносин слід застосувати приписи спеціальної норми права, яка передбачена Законом України "Про оренду державного та комунального майна" (2269-12) , далі Закон. Стаття 10 Закону чітко регламентує істотні умови договору оренди, яких сторони досягли при укладенні спірного Договору. Таким чином, відповідно до вимог вказаної статті, як спеціальної норми, та ст. ст. 638, 759 ЦК України, ст. ст. 180, 181, 283 ГК України, як норм загальних, він вважається укладеним, згідно частини 8 статті 181 ГК України, а саме подія, до якої прагнули сторони відбулася.

Статтею 17 Закону визначено термін дії договорів оренди. Частинами 2, 3 встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

Зазначені положення кореспондуються з приписами ст. 777 ЦК України, якою передбачене переважне право на укладення договору найму на новий строк, а також врегульоване питання повідомлення та строків такого повідомлення про це наймодавця. Умови договору найму на новий строк встановлюються за домовленістю сторін.

Орендар, листами № 67 від 07.08.2012 року, № 68 від 07.08.2012 року, № 76-1 від 03.09.2012 року, № 79/1 від 10.09.2012 року звертався до Орендодавця з пропозицією продовжити строк дії спірного договору оренди шляхом підписання додаткової угоди.

Орендодавець, згідно листів № 6338 від 15.08.2012 року та № 6596 від 28.08.2012 року, повідомив Орендаря про відсутність законних підстав підписання додаткової угоди, в зв'язку з чим останній просить звільнити орендоване приміщення.

Одночасно, листом № 68 від 07.08.2012 року позивач звернувся до першого відповідача з пропозицію про продовження договору шляхом підписання додаткової угоди, на що отримав відповідь про відсутність правових підстав для здійснення таких дій, в зв'язку із прийняттям Запорізькою обласною радою рішення № 26 від 24.11.2012 року "Про нормативно-правові документи з питань орендних відносин для об'єктів, що відносяться до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області".

Додатком № 1 до вказаного рішення визначено Порядок передачі в оренду нерухомого майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Запорізької області та обліковується на балансах комунальних підприємств та бюджетних закладів (установ), а також іншого окремого індивідуально визначеного майна (далі -Порядок).

Пунктом 1.2. вказаного Порядку передбачено, що орендодавцями є:

· обласна рада - щодо майна, нерухомого майна спільної власності територіальних громад області, що обліковується на балансах комунальних підприємств, бюджетних закладів, (установ) і загальна площа якого 200 кв. м і більше на одне комунальне підприємство, установу, заклад;

· комунальні підприємства -бюджетні заклади (установи) -щодо нерухомого майна спільної власності територіальних громад області, загальна площа якого не перевищує 200 кв. м. на одне комунальне підприємство, установу, заклад та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке обліковується на їх балансах, що не суперечить приписам ст. 5 Закону.

Стаття 291 ГК України містить підстави для припинення договору оренди, зокрема в зв'язку із закінчення строку, на який його було укладено, що кореспондується з приписами спеціальної норми, викладеної у ст. 26 Закону та ст. 785 ЦК України та п.2.4. Договору

Відповідно до вимог частини першої статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані який було обумовлено в договорі. Умови повернення майна передбачені у пункті 2.4. Договору оренди, де встановлено обов'язок Орендаря повернути Балансоутримувачу орендоване майно в належному стані у разі припинення Договору, з урахуванням його нормально зносу. Обов'язок Орендаря у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди також встановлений у ст. 27 Закону.

Вказаний вище Порядок регулює питання укладення договору оренди у визначеному його главою 3 порядку, зокрема шляхом розгляду пропозицій та вивчення попиту на об'єкт оренди. Також містить Примірний договір, який укладеться за наслідками прийняття відповідною радою рішення за результатами розгляду надісланих пропозцій.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що Договір оренди нерухомого майна № 15-О/10 припинив свою дію 26.09.2012 року в силу його п. 10.1 та ст. 785 ЦК України, в зв'язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Законодавець встановлює, що розглядаючи справи у спорах, що виникають з орендних правовідносин господарським судам слід мати на увазі, що вимога про визнання договору оренди пролонгованим не є способом захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання (не є способом захисту особою свого особистого немайнового або майнового права та інтересу), передбаченим нормами ГК України (436-15) (стаття 20), ГПК України (1798-12) (стаття 12), ЦК України (435-15) (стаття 15, частина друга статті 16) чи інших актів законодавства, що містять норми матеріального та процесуального права.

Виходячи із системного аналізу змісту приписів статті 764 ЦК України, частини четвертої статті 284 ГК України та частини другої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пролонгація договору оренди (продовження його дії на той самий строк та на тих самих умовах) відбувається в позасудовому порядку та має місце в разі відсутності заперечень однієї із сторін про припинення договору оренди,

а значить не потребує окремого судового врегулювання.

При цьому судом враховано, що наявність у орендаря передбаченого статтею 777 ЦК України та частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди на підставі закону в разі наявності обставин, врегульованих приписами вказаних норм. Тобто в даних правовідносинах мова йде про укладення нового договору оренди, шляхом, передбаченим Запорізькою обласною радою у Додатку № 1 до рішення № 26 від 24.11.2012 року, оскільки загальна площа майна, яке передається в оренду становить понад 200 кв. м., в зв'язку з чим Орендодавцем цього комунального майна повинна вступати Запорізька обласна рада. Доказів звернення позивача до Запорізької обласної ради з приводу укладення договору оренди, в т.ч. надсилання проекту такого договору до матеріалів справи не надано.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання -ч. 1 ст. 15 ЦК України, що кореспондується з правом звернення до суду, викладеним у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України.

Щодо переважного прав на продовження договору оренди, суд зазначає наступне:

Переважне право орендаря на продовження дії договору оренди імперативно встановлено ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та ст. 777 ЦК України і не оспорюється відповідачами. Втім, вимога про визнання переважного права, не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачених ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, і є по суті вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, та встановлюється судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не довів суду підстави для зобов'язання відповідачів укласти додаткову угоду до договору за законом, а вимога про визнання за ним переважного права на продовження Договору оренди нерухомого майна № 15-О/10 від 27.09.2010 року не є способом захисту порушеного права встановлених і є по суті вимогою про встановлення, факту, що має юридичне значення, про що сам позивач зазначає в позовні заяві. Натомість відповідачами доведено, що відсутні підстави для продовження дії спірного договору шляхом підписання саме додаткової угоди, а вимога про спонукання до укладення договору оренди Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" не заявлялася.

Слід звернути увагу сторін на ті обставини, що у процесі вирішення спору сторони можуть самі усунути в встановленому порядку порушення, які могли потягти за собою звернення з позовом до суду, зокрема шляхом укладення нового договору, укладення угоди про внесення змін до договору тощо, тобто законодавець надає можливість сторонам самостійно усунути недоліки укладеного правочину. Так, суд вправі задовольнити позов про спонукання укласти договір в разі, якщо встановить, що існує правовідношення, в силу якого сторони зобов'язані укласти договір, але одна із сторін ухилилася від цього.

Крім того, доказі надсилання проекту додаткової угоди, відповідно до приписів ст. 11 ГПК України, позивачем суду не надано.

За таких обставин, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" до першого відповідача - Запорізької обласної ради, до другого відповідача - Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" переважного права на продовження Договору оренди нерухомого майна № 15-О/10 від 27.09.2010 року, частини нежитлового приміщення площею 18,00 кв. м. розташованого на першому поверсі головного корпусу лікарні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 10, для розміщення аптечного пункту, який реалізує готові ліки, на новий термін та про зобов'язання Запорізької обласної ради та Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні та передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на умовах, викладених в проекті додаткової угоди від 03.09.2012 року, слід відмовити повністю, як необґрунтовано заявлених.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1073, 00 грн. покладаються на позивача у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс", відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2012 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України, після виходу суду з нарадчої кімнати, було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 4-3, 11, 22, 33, 34, 43, 49, 77, 81-1, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд. -

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" до Запорізької обласної ради про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" переважного права на продовження Договору оренди нерухомого майна № 15-О/10 від 27.09.2010 року, частини нежитлового приміщення площею 18,00 кв. м. розташованого на першому поверсі головного корпусу лікарні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 10, для розміщення аптечного пункту, який реалізує готові ліки, на новий термін та про зобов'язання укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні та передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на умовах, викладених в проекті додаткової угоди від 03.09.2012 року - відмовити.

2. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Роджерс" до Комунальної установи "Запорізька обласна клінічна лікарня" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" переважного права на продовження Договору оренди нерухомого майна № 15-О/10 від 27.09.2010 року, частини нежитлового приміщення площею 18,00 кв. м. розташованого на першому поверсі головного корпусу лікарні за адресою: м. Запоріжжя, вул. Оріхівське шосе, буд. 10, для розміщення аптечного пункту, який реалізує готові ліки, на новий термін та про зобов'язання укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Роджерс" додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна, яке знаходиться на першому поверсі головного корпусу лікарні та передане в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Роджерс" на умовах, викладених в проекті додаткової угоди від 03.09.2012 року - відмовити.

3. Витрати по сплаті судового збору покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Роджерс".

4. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.