Суддя Єжова С.С., за участю секретаря судового засідання Антонової І.В., розглянувши матеріали справи за позовом

Відділу реклами Луганської міської ради, м.Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ

про стягнення заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій в сумі 101084 грн. 22 коп., пені в сумі 5667 грн. 84 коп. та розірвання договору №376 від 17.05.2007, зобов'язання відповідача демонтувати рекламні конструкції.

в присутності представників сторін:

від позивача - головний спеціаліст-юрисконсульт відділу контрольно-юридичної роботи Василенко Ю.М., довіреність №6 від 26.10.2012;

від відповідача -представник за довіреністю ОСОБА_3, довіреність №5 від 28.02.2012.

Обставини справи: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій в сумі 101084 грн. 22 коп., пені в сумі 5667 грн. 84 коп. та розірвання договору №376 від 17.05.2007, зобов'язання демонтувати рекламні конструкції.

Ухвалою господарського суду Луганської області суддею Пономаренко Є.Ю. від 27.05.2008 було зупинено провадження у справі до вирішення по суті господарським судом Луганської області справи №11/79пд за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу реклами Луганської міської ради про визнання недійсним договору №376 від 17.05.2007.

У зв'язку з переведенням судді Пономаренко Є.Ю. до іншого суду відповідно до статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України при повторному автоматичному розподілі, справу №15/38 передано на розгляд судді Єжовій С.С.

17.07.2012 господарським судом Луганської області на адресу сторін у справі був надісланий запит.

Відповіддю на вказаний запит від 03.08.2012 №01-19/2721/43-12 Управління архітектури та містобудування Луганської міської ради повідомило, що згідно рішення Луганської міської ради від 11.11.2010 №1/11 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради" з наступними змінами до нього, визначено припинити Відділ реклами Луганської міської ради в результаті його реорганізації шляхом приєднання до управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, що вказаний захід планується завершити на початку жовтня 2012 року. Також було надано копію рішення по справі №11/79пд від 02.03.2012.

Крім того, господарським судом Луганської області за допомогою програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду" було з'ясовано, що 02.03.2012 по справі №11/79пд було винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу реклами Луганської міської ради про визнання недійсним договору №376 від 17.05.2007 було відмовлено. Вказане рішення постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2012 по справі №11/79пд залишено без змін.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.10.2012 було поновлено провадження у справі та її розгляд призначений на 06.11.2012.

Згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях 06.11.2012, 06.12.2012 оголошувались перерви.

Позивач уточненням позовної заяви б/н від 06.11.2012 зазначив, що рішенням Луганської міської ради від 11.11.2010 №1/11 "Про внесення змін до структури виконавчих органів Луганської міської ради" з наступним змінами до нього визначено припинити відділ реклами Луганської міської ради в результаті його реорганізації шляхом приєднання до управління архітектури та містобудування Луганської міської ради та просив суд стягнути з відповідача заборгованість за тимчасове використання місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська в сумі 101084 грн. 22 коп., пені в сумі 5667 грн. 84 коп.; зобов'язати відповідача демонтувати рекламні конструкції; позовні вимоги в частині щодо розірвання договору №376 від 17.05.2007 позивач просив суд залишити без розгляду.

Відповідно до п.п.3.11 п.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 (v0018600-11) "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК (1798-12) та зазначені в цій постанові.

Суд дане уточнення в частині того, що позивач просить суд залишити без розгляду його вимогу щодо розірвання договору №376 від 17.05.2007, вважає необґрунтованим і до уваги не приймає, в іншій частині вказане уточнення є письмовими поясненнями по справі і судом приймаються до уваги.

Відповідач відзивом від 15.11.2012 вимоги позову відхилив та зазначив, що на момент укладення та дії договору №376 діяв Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганськ, затверджений рішенням Виконавчого комітету Луганської міської ради №115 від 13.04.2007, який постановою Ленінського районного суду м.Луганська від 14.08.2007 по справі №2а-642/2007 було визнано протиправним і скасовано; що ціна договору №376 базується на акті органу місцевого самоврядування, який визнано в судовому порядку недійсним.

Письмовим поясненням б/н від 04.12.2012 позивач зазначив, що станом на 04.12.2012 договір вже припинив свою дію і за продовженням терміну дії дозволів відповідач до позивача не звертався; що враховуючи приписи ст.ст. 629, 631 Цивільного кодексу України закінчення строку дії договору не відміняє зобов'язання сторін щодо погашення заборгованості.

Позивач заявою про часткову відмову від позовних вимог №б/н від 11.12.2012 відмовився від вимог прозобов'язання відповідача демонтувати рекламні конструкції та щодо розірвання договору №376 від 17.05.2007.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Судом в судовому засіданні 11.12.2012 роз'яснені позивачу наслідки часткової відмови від позовних вимог.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, суд вважає можливим прийняти відмову позивача від позову в частині вимог про зобов'язання відповідача демонтувати рекламні конструкції та щодо розірвання договору №376 від 17.05.2007, оскільки дане право надано позивачу і не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів.

На підставі викладеного, провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача демонтувати рекламні конструкції та щодо розірвання договору №376 від 17.05.2007 підлягає припиненню на підставі п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, предметом розгляду по справі є вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій в сумі 101084 грн. 22 коп., пені в сумі 5667 грн. 84 коп. за договором №376 від 17.05.2007.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

17.05.2007 між Відділом реклами Луганської міської ради (позивач, робочий орган) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, користувач) був укладений договір №376 про надання в тимчасове користування та використання місць (я), для розташування спеціальних (ої) конструкцій (ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв (ія)), які (е) перебувають (є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська, за умовами якого робочий орган згідно рішень виконавчого комітету від 16.05.2007 №142/50, №142/55, №142/54, №142/52, №142/49, №142/48 передає, а користувач приймає по акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього договору і додається до нього у тимчасове платне користування рекламне місце, що перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Луганська -надалі місця за адресами: тимчасові світлові короби на опорах вуличного освітлення, розміром 1,7х1,1 м - вул.16-я Лінія (напроти б.№40); вул.Совєтская (між б.№67 та №69); вул.Оборонная (район сберкаси); вул.Совєтская (напроти скверу 30-лєтія ВЛКСМ); вул.Совєтская (напроти б.№52); вул.Оборонная (напроти б.№3); вул.Совєтская (напроти "Будинку одягу"); вул.Совєтская (напроти магазину "Ракета"); тимчасові світлові короби на опорах вулічного освітлення, розміром 1,8х1,2 м -вул.Оборонная (біля універмагу "Росія"); вул.Оборонная (біля універмагу "Росія"); вул.Совєтская (площа Героїв ВОВ); вул.Совєтская (площа Героїв ВОВ); вул.Совєтская (напроти "Будинку одягу"); перехрестя вул.Коцюбинського -вул.16-я Лінія; вул.Оборонная (напроти ресторану "Пернік"); вул.Совєтская (готель "Совєтська"); вул.Будьонного (нічний клуб "Радуга"); вул.Шевченко (кафе "Техас"); тимчасові світлові шити, розміром 3,0х6,0 м -перехрестя вул.Годуванцева -вул.Градусова; перехрестя вул.Будьонного -вул.Карпінського; перехрестя вул.7-я Лінія -вул.Леніна; кв.Жукова (напроти будинку №2); перехрестя вул.50-річчя Створення СРСР - вул.Курчатова; вул.Будьонного (напроти будинку №25); вул.Об»єздна (Мощінскій яр) (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договір набирає чинності з 17.05.2007 і діє протягом строку дії дозволів до 17.05.2008.

Відповідно до п.4.1 договору цей розділ договору визначає порядок і умови внесення плати користувачем з моменту прийняття рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами на місця, які вказані у п.1.1 даного договору.

В п.4.2 договору сторони передбачили, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська визначається згідно Порядку встановленому рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради і складає 11979 грн. 97 коп., в т.ч. 20% 97 грн. на місяць.

Плата за тимчасове користування місцями сплачується з наступного дня прийняття рішення виконавчим комітетом Луганської міської ради про надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м.Луганську щомісячно до 20 числа звітного календарного місяця, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Відділу реклами Луганської міської ради (п.4.3. договору).

В п.5.5 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної, або неповної сплати за місця розташування рекламних засобів, розповсюджувач реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення.

Як зазначив позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов даного договору, за останнім за період з 17.05.2007 по 30.03.2008 року утворилась заборгованість за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій у сумі 101084 грн. 22 коп., у зв'язку з чим йому нарахована пеня за період з 21.09.2007 по 20.03.2008 у сумі 5667 грн. 84 коп.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Однією з засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1-ч.3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Підписавши договір №376 від 17.05.2007 сторони реалізували своє право на свободу договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, в т.ч. договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України дається визначення договору як є домовленості двох або більше сторін, спрямованої на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 638 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

В п.4.6 сторони передбачили, що розмір плати у термін дії договору за тимчасове користування місцем розташування спеціальної конструкції може бути змінений одноособово "робочим органом" на підставі рішення виконавчого комітету Луганської міської ради про внесення змін в тарифи плати за тимчасове користування місцями у випадках, передбачених законодавчими актами України.

Обов'язок сторін за договором дотримуватися порядку визначення істотних умов, у т.ч. застосування цін у договорі на право користування місцем розташування рекламосносіїв, прямо передбачено, крім вищенаведених, ще і іншими нормами чинного законодавства.

Частиною ч.1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" (в редакції, чинній на час укладення спірної угоди) передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067 (2067-2003-п) , відповідно до п.3 яких зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил; п.32 вказаних Правил встановлено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

На підставі вказаних Правил №2067 орган місцевого самоврядування -Виконком Луганської міської ради прийняв низку рішень, у тому числі рішення №115 від 13.04.2007 та №358 від 21.12.2007, якими затвердив відповідний Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганськ.

Вказані рішення та Порядок були чинними на час укладення договору №376 про надання в тимчасове користування та використання місць (я), для розташування спеціальних (ої) конструкцій (ії) (що використовується для розміщення рекламоносіїв (ія)), які (е) перебувають (є) у комунальній власності територіальної громади м.Луганська.

Факт скасування цих рішень постановами Ленінського районного суду м.Луганська від 14.08.2007 та від 12.02.2008 не є підставою для автоматичного визнання недійсним усього договору №376 або окремих його положень (пунктів), а також для односторонньої відмови сторони (у даному випадку -користувача) від виконання умов договору, - воно було підставою лише для внесення змін до останнього у порядку, встановленому його пунктом 7.1.

При вирішенні справи суд враховує приписи ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу, тобто не з підстав, які виникли після вчинення правочину, а тальки тих, яких сторона (сторони) не додержалися в момент його вчинення.

При розгляді справи відповідач наявність таких обставин не довів.

Як вбачається з матеріалів справи і не оспорюється відповідачем, останній, дізнавшись про скасування вищеназваних рішень виконавчого комітету Луганської міської ради, не звернувся до робочого органу (позивача) з пропозицією внести зміни до договору в частині визначення рівня місячної плати за користування місцями розташування рекламоносіїв, але припинив внесення плати за користування ними.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч.1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо, а ч.3 цієї статті встановлено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Можливість внесення змін до договору передбачена і п.7.1 договору №376.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, не вирішивши питання про внесення змін до договору №376 від 17.05.2007, повинен був виконувати його умови, у т.ч. щомісячно вносити плату у розмірі, встановленому п.4.2 договору.

Відповідно до ч.2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Так, у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу реклами Луганської міської ради про визнання договору №376 від 17.05.2007 недійсним рішенням господарського суду Луганської області від 02.03.2012 №11/79пд, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 11.04.2012, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Таким чином, на момент прийняття рішення у справі №15/38 договір №376 від 17.05.2007 у встановленому законом порядку не визнаний недійсним.

На підставі викладених приписів законодавства, дослідивши повно та всебічно всі обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м.Луганська в сумі 101084 грн. 22 коп.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений договором строк плату за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів не вносив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.5 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної, або неповної сплати за місця розташування рекламних засобів, розповсюджувач реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у термін прострочення.

Враховуючи викладене, позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за період з 21.09.2007 по 20.03.2008 в сумі 5667 грн. 84 коп., яка і підлягає задоволенню.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково (з урахуванням заяви від 11.12.2012).

Судові витрати покладається на відповідача, згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки внаслідок його неправильних дій виник спір у справі.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 11.12.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст. 44, 49, п.4 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

1. Позов Відділу реклами Луганської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 на розрахунковий рахунок управління архітектури та містобудування Луганської міської ради, код 26130094, р/р 35423013001616 в УДКСУ у м.Луганську, МФО 804013, ІПН 261300912364, номер свідоцтва 20011903 заборгованість в сумі 101084 грн. 22 коп., пеню в сумі 5667 грн. 84 коп., судові витрати в сумі 1270 грн. 52 коп., видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі в частині вимог про зобов'язання відповідача демонтувати рекламні конструкції та щодо розірвання договору №376 від 17.05.2007 припинити.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання рішення: 17.12.2012.