ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 5011-9/11525-2012 11.12.12
( Додатково див. постанову Київського апеляційного господарського суду (rs29315942) )
За позовом Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області
До 1) Міністерство оборони України
2) Київське квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони
України
Третя особа
без самостійних
вимог на предмет
спору на стороні
відповідача Головне квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України
Про встановлення права постійного користування та погодження меж
Суддя Бондаренко Г.П.
Представники сторін:
Від позивача Шило І.С. (дов. №18/405 від 16.01.2012р.)
Від відповідача 1) Лятіфова Т. Б. (дов. № 220/413/д від 24.04.2012 р.)
2) Лятіфова Т. Б, (дов. № 303/25-3517 від 21.11.2011 р.)
Від третьої особи не з'явився
Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 11.12.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ :
Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України (далі по тексту -відповідач), у відповідності до якої просить суд:
- визнати за Управлінням ДАІ ГУМВС України в Київській області право постійного користування земельною ділянкою по вул. Ф. Ернста, 3 в м. Києві;
- зобов'язати Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України не чинити перешкоди та погодити межі для розробки технічної документації з землеустрою.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.08.2012 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5011-9/11525-2012, розгляд справи призначено на 16.10.2012 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2012 року продовжено строк вирішення справи на підставі ст. 69 ГПК України, відкладено розгляд справи на 01.11.2012 року на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання, невиконанням сторонами вимог ухвали суду, необхідністю надання сторонами матеріалів та пояснень по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 року відповідно до ст. 24 ГПК України замінено відповідача у справі -Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України належними відповідачами 1) Міністерство оборони України, 2) Київське квартирно-експлуатаційне управління, відповідно до ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України, з мотивів викладених в ухвалі, в зв'язку з чим відкладено розгляд справи на 20.11.2012 року.
В судовому засіданні 20.11.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 04.12.2012 року, у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року розгляд справи відкладено на 11.12.2012 року, в порядку ст. 77 ГПК України, у зв'язку з необхідністю надання додаткових матеріалів по справі, які судом витребувано від сторін.
В судове засідання 11.12.2012 року третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів не з'явилася; про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.
В судовому засіданні представником відповідачів подано додаткові матеріали та усні заперечення проти задоволення позовних вимог; в яких підтримано заперечення, викладені у відзивах, що подані до матеріалів справи 20.11.12 року та 28.11.2012 року.
В судовому засіданні представником позивача надано письмові та усні пояснення по справі, а також подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зобов`язати Міністерство оборони України та Київське квартирно-експлуатаційне управління погодити межі земельної ділянки з обліковим кодом 72:292:026, яка відводиться управлінню Державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в Київській області в постійне користування для будівництва, обслуговування та експлуатації адміністративних будівель і споруд, шляхом підписання акту прийомки-передачі межових знаків. Господарським процесуальним кодексом України (1798-12) , зокрема ст. 22 кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв про «доповнення»або «уточнення» позовних вимог, тому відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 (v0018600-11) «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судами першої інстанції», виходячи із змісту поданої заяви про уточнення позовних вимог суд розцінює подану заяву, як заяву про зміну предмету спору та приймає її відповідно до ст. 22 ГПК України, а отже позовні вимоги у справі розглядаються з урахуванням заяви від 11.12.12 року.
Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -
ВСТАНОВИВ:
рішенням звуженого засідання виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих № 3-с від 02.03.1949 року «Про відвід земельних ділянок КЕЧ-2 (Квартирно-експлуатаційній частині) та радіостанції ВВС Київського Військового округу» КЕЧ -2 відведено для танкової бази та радіостанції ВВС земельні ділянки, що розташовані на кутку Васильківського шосе та до дороги в с. Жуляни площею 40 га, із яких для танкової бази 23 га, та радіостанції ВВС -17 га, в тому числі земельна ділянка для військових містечок № №141, 167.
На виконання вказаного рішення 19.06.1951 року Управлінням у справах архітектури м. Києва було складено плат земельної ділянки в. Києві по вул.. Великій Васильківський, що рішенням Виконкому Київської міської ради депутатів трудящих від 02.03.1949 за № 3-с відведено в користування Печерської КЕЧ під будівництво військових містечок №№ 141, 167 земельна ділянка площею 46,961 кв.м.
рішенням Виконавчого комітету депутатів трудящих Київської міської ради № 922 від 04.07.1978 року «Про передачу на баланс Управлінню внутрішніх справ будинків по вул. Аеровокзальній, 3, 3/1, 3/2, 3/3, 3/4 3/5» зобов'язано міськжитлоуправління передати на баланс Управлінню внутрішніх справ Київської Обласної Ради вищезазначені будівлі.
рішенням Виконавчого комітету Київської міської ради народних депутатів № 1231/21 від 21.08.1978 року відведено земельну ділянку площею близько 2, 0 га з існуючими спорудами Управлінню внутрішніх справ виконкому Київської обласної ради народних депутатів для розміщення службових приміщень Державтоінспекції по вул. Аеровокзальній, 3 в Залізничному районі м. Києва за рахунок території земель міської забудови.
Відповідно до Плану Головного архітектурно-планувального управління міста Києва земельної ділянки в м. Києві, по вул. Аеровокзальній, 3 від 12.12.1978 року, що рішенням Виконкому Київської міської ради народних депутатів від 21.08.1978 року № 1231/21 за проектом Головного архітектурно-планувального управління міста Києва відведено в користування Управління внутрішніх справ виконкому Київської обласної ради народних депутатів для розміщення службових приміщень Державтоінспекції ділянку площею 2 га 3979 кв.м.
Відповідно до Ситуаційного плану від 01.01.1988 року площа земельної ділянки 7,72 га відведена рішенням Київського міськвиконкому № 3-с від 02.03.1949 року по вул. Аеровокзальна під розташування військового містечка № 168.
Із зазначених план-схем вбачається, що земельні ділянки площею 2,3979 га по вул. Аеровокзальній, 3 та площею 7,72 га по вул. Аеровокзальна межують.
На даний час вулицю Аеровокзальну перейменовано відповідно до рішення Київської міської ради на вулицю Федора Ернста.
Відповідно до Акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Залізничного району від 16.05.1994 року, а саме земель військового містечка № 168 по вул. Аеровокзальній, копія якого наявна в матеріалах справи, на час проведення інвентаризації в користування військового містечка № 168 знаходиться всього 7,7260 га земель, юридичні матеріали, що надають та посвідчують право на землі відсутні.
рішенням 8 сесії 6 скликання Київської міської ради № 1055/7291 від 29.12.2011 року (ra1055023-11) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню ДАІ ГУМВС України в Київській області щодо відведення земельної ділянки по вул. Ф. Ернста, 3 у Солом'янському районі міста Києва орієнтовною площею 2,78 га в постійне користування для будівництва та експлуатації адміністративних будівель і споруд згідно з планом -схемою.
На виконання рішення 8 сесії 6 скликання Київської міської ради № 1055/7291 від 29.12.2011 року за дорученням Управління ДАІ ГУМВС України в Київській області Товариство з обмеженою відповідальністю «Стафед» виконує польові та камеральні геодезичні роботи для розробки технічної документації із землеустрою, в тому числі погоджує межі земельної ділянки з обліковим кодом 72:292:026, яка знаходиться за адресою: вул. Федора Ернста, 3 в Солом'янському районі м. Києва.
15.05.2012 року позивач звернувся до відповідача -1 з Листом вих. № 799, яким просив погодити межі земельної ділянки 72:292:026.
У відповідь на зазначений лист третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача направила позивачу Лист від 30.05.2012 року вих. № 303/6/28/621, яким повідомив позивача про неможливість погодження меж земельної ділянки, в зв'язку з розташуванням на земельній ділянці житлового будинку № 168/20, який знаходиться на балансі Київського КЕУ (відповідача -2).
Разом з тим, у відповідь на зазначений лист позивача від 15.05.2012 року Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України повторно направило позивачу Лист від 22.06.2012 року вих. № 303/6/28/696, яким повідомив позивача про погодження Міністерством оборони України меж земельної ділянки згідно опису меж від Ж до А - військове містечко № 168, відповідно до абрису земельної ділянки з обліковим кодом 72:292:026 та прив'язки межових знаків без включення межових знаків 36, 37, 38, 39, 40, 41, земельна ділянка орієнтовною площею 0, 2 га на якій розташований житловий будинок № 168/20 входить до території військового містечка № 168 і залишається в складі земель Міністерства оборони України.
Матеріали справи відповідей відповідача-1 та відповідача-2 на адресу позивача не містять, разом з тим в матеріалах справи наявна копія акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 05.04.2012 року, який підпису представника Військового містечка № 168 не містить, що свідчить про існування між сторонами спору щодо погодження меж земельної ділянки.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Управління ДАІ ГУМВС України в Київській області за урахуванням заяви про зміну предмету позову підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 92 Земельного кодексу України (далі -ЗК України) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані, окрім іншого не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Статтею 116 ЗК України визначені підстави набуття права на землю, так ч. 1 зазначеної статті встановлено громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам визначено ст. 123 ЗК України. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.
рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі:
надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;
формування нових земельних ділянок.
Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 126 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Як встановлено судом, ні у позивача у справі, ні у відповідачів відповідних актів про право постійного користування земельними ділянками, які були їм виділені рішеннями Виконавчого комітету депутатів трудящих Київської міської ради 1978 та 1949 року відповідно не має.
Проте, як у позивача і так і у відповідача -1 наявне право на отримання земельних ділянок, які були ним виділені рішеннями Виконавчого комітету депутатів трудящих Київської міської ради 1978 та 1949 року відповідно в постійне користування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач зі свого боку вжив заходів передбачених чинним законодавством до оформлення права на земельну ділянку (рішенням 8 сесії 6 скликання Київської міської ради № 1055/7291 від 29.12.2011 року (ra1055023-11) надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Управлінню ДАІ ГУМВС України в Київській області щодо відведення земельної ділянки по вул. Ф. Ернста, 3 у Солом'янському районі міста Києва орієнтовною площею 2,78 га в постійне користування для будівництва та експлуатації адміністративних будівель і споруд), а відповідач -1 -таких заходів не вжив, що підтверджується матеріалами справи, зокрема Актом інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Залізничного району від 16.05.1994 року, інших доказів щодо оформлення свого права постійного користування відповідно до законодавства України не надав.
Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Згідно ст. 106 ЗК України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Види межових знаків і порядок відновлення меж визначаються центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.
Згідно п. 1.3. Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів, від 18.05.2010, № 376 (z0391-10) "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" межа земельної ділянки - сукупність ліній, що утворюють замкнений контур і розмежовують земельні ділянки.
Відповідно до п. 2.8. Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів, від 18.05.2010, № 376 (z0391-10) "Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками" технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає, зокрема акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання, який включається до документації із землеустрою після виконання робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками (додаток 2).
Таким чином, відповідно до викладених норм чинного законодавства у відповідача -1 перед позивачем існує обов'язок не порушувати прав землекористувачів суміжних земельних ділянок, а у позивача є право вимагати від відповідача - 1 сприяння встановленню твердих меж.
Свою відмову погодити межі земельної ділянки з обліковим кодом 72:292:026, яка знаходиться за адресою: вул. Федора Ернста, 3 в Солом'янському районі м. Києва, відповідачі мотивують тільки фактом знаходженням на земельній ділянці житлового будинку № 168/20, який знаходиться на балансі Київського КЕУ (відповідача -2). При цьому, відповідачами зазначається, що земельна ділянка орієнтовною площею 0, 2 га на якій розташований житловий будинок № 168/20 входить до території військового містечка № 168 і залишається в складі земель Міністерства оборони України.
Відповідно до наявного в матеріалах справи акту від 16.10.1978 року жилий будинок № 3/5 по вул. Аеровокзальна (одноповерховий, цегляний, 4-х квартирний, без комунальних послуг з пічним опаленням) був переданий на баланс відповідача -2, хоча за рішенням Виконавчого комітету депутатів трудящих Київської міської ради № 922 від 04.07.1978 року мав бути переданий на баланс позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок № 168/20 по вул. Ернста (колишня Аеровокзальна), який перебуває на балансовому обліку відповідача -2 одноповерховий, на 4 квартири, комунальні послуги мешканці зазначеного жилого будинку не отримують і не сплачують.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що жилий будинок № 3/5 по вул. Аеровокзальна та житловий будинок № 168/20 по вул. Ернста (колишня Аеровокзальна) один і той самий будинок.
Судом встановлено, що на момент розгляду справи житловий будинок № 168/20 по вул. Ернста (№ 3/5 по вул. Аеровокзальній) перебуває на балансі підрозділу відповідача -2, а саме на балансі відповідача -1.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України якщо житловий будинок розміщений на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі його відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщенні, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Зазначена норма кореспондується з ст. 120 ЗК України, а саме у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користування іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Отже, у разі правомірного набуття особою права власності на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, така особа набуває права на відповідну земельну ділянку.
Матеріали справи не містять доказів набуття відповідачами права власності (права господарського відання, права оперативного управління) на житловий будинок № 168/20 по вул. Ф. Ернста в місті Києві, отже твердження, що земельна ділянка розташована під зазначеним будинком входить до складу земель відповідача -1 безпідставне та не правомірне.
Відповідно до п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 02.04.1994 № 02-5/225 (v_225800-94) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності" вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Що ж до права державної власності, то незалежно від того, на балансі якого державного підприємства знаходиться майно, воно не втрачає статусу державної власності. Таким чином спір, як правило, виникає не про визнання права власності, а про те, яке підприємство (організація) має право повного господарського відання (оперативного управління) державним майном.
Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства.
Таким чином, факт знаходження житлового будинку № 168/20 по вул. Ф. Ернста, в місті Києві на балансі відповідача -2 не є доказом набуття відповідачами права власності (права господарського відання, права оперативного управління) на зазначений житловий будинок. Крім того, частиною 1 ст. 182 ЦК України встановлено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, доказів чого матеріали справи також не містять.
Також суд зазначає, що згідно матеріалів справи будинок № 168/20 (№ 3/5) по вул. Ф. Ернста (Аеровокзальній), в місті Києві підлягав передачі на баланс саме позивачу, і на яких підставах він був переданий відповідачу -2 із матеріалів справи не вбачається.
Матеріали справи не містять доказів, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою (відповідно до чинного ЗК України (2768-14) ) відповідача - 1, на підставі чого суд дійшов висновку, що відповідач -1 фактично користується земельною ділянкою по вул. Ернста, 3 в місті Києві без документів (зазначене також підтверджується актом інвентаризації земель відповідача -1), що посвідчують права на неї, при цьому на момент розгляду справи відповідачем -1 не вжито жодних заходів щодо оформлення права на зазначену земельну ділянку. В той же час, матеріалами справи підтверджено, що позивач, на момент розгляду справи, здійснює відповідно до норм чинного ЗК України (2768-14) оформлення своїх прав на земельну ділянку по вул. Ф. Ернста, 3, для чого йому необхідно встановити межі в натурі.
Відмовляючись погодити позивачу межі земельної ділянки з обліковим кодом 72:292:026, яка знаходиться за адресою: вул. Федора Ернста, 3 в Солом'янському районі м. Києва, не маючи на таку відмову достатніх правових підстав, відповідачі порушують право позивача на оформлення зазначеної земельної ділянки в постійне користування.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема примусове виконання обов'язку в натурі.
Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищезазначене позовні вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, і відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачів порівну.
Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82- 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
2. Зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) та Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України(01015, м. Київ, вул. І.Мазепи,38; код ЄДРПОУ 22991617) погодити межі земельної ділянки з обліковим кодом 72:292:026, яка оформлюється Управлінню ДАІ ГУМВС України в Київській області в постійне користування для будівництва та експлуатації адміністративних будівель і споруд, шляхом підписання Акту прийомки -передачі межових знаків.
3. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області (03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3, код ЄДРПОУ 24521910) 536,50 (п`ятсот тридцять шість) 50 коп. витрат по сплаті судового збору.
4. Стягнути з Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (01015, м. Київ, вул. І.Мазепи,38; код ЄДРПОУ 22991617, з будь -якого рахунку виявленого державним виконавцем) 536,50 (п`ятсот тридцять шість) 50 коп. витрат по сплаті судового збору
5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
6. рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.12.2012р.
Суддя
Г.П. Бондаренко